Загальний стан справ на товарному ринку
(1) Олігополізація/домінування на ринках в АПК, ПЕК, хімічної промисловості, металургії особливо щодо експортоорієнтованих товарних груп та таких, ціноутворення за якими є вагомою складовою у собівартості інших промислових товарних груп та у секторах, що забезпечують соціальний розвиток, як результат:
· диктат цінових умов (заниження/завищення) з метою отримання «тіньових» надприбутків/оптимізації бази оподаткування, що призводить до зниження надходжень до бюджету та оборотних коштів підприємств.
(2) Значна частка господарської діяльності на кожному із ринків працює за тіньовими схемами, як результат:
· зниження надходжень до бюджету;
· отримання приватними компаніями надприбутків, з яких не сплачуються податки.
(3) Непрозорість (неринковість) ціноутворення, як результат:
· додаткові (завищені) витрати з бюджету на субсидіювання/ дотації/ адресну допомогу;
· недоотримання виробниками оборотних коштів;
· неможливість отримання підприємства малого та середнього бізнесу кредитів за прийнятними процентними ставки.
(4) Відсутність ліквідного біржового ринку, що призводить до пп.2,3 та наслідків, зазначених в них, а також до неможливості розвитку біржових ринків товарних деривативів, які надавали би і учасниками товарного ринку, і банкам можливість хеджувати фінансові ризики, що, в свою чергу, створило би умови для зниження процентних ставок за кредитами для економіки.
Кошти, які надаються НБУ банкам як кредити рефінансування для подальшого кредитування економіки часто використовуються банками для операцій на фінансовому та валютному ринках, а не за призначенням; і, насамперед, з причин непрозорості ціноутворення на товарних ринках та не прогнозованості тенденцій, що привносить складності в оцінці бізнесу позичальника та його спроможності повернути позичкові кошти та сплачувати відсотки своєчасно та в повному обсязі.
Як наслідок, відсутність прозорості товарних і фінансових потоків та прозорості ціноутворення
(5) створює нерівні умови для бізнесу та/або призводить до ще більшої тінізації бізнесу та втрат державного і місцевих бюджетів з негативними наслідками для соціальної складової;
(6) робить неможливим адекватно визначати розміри трансферів, дотацій, субсидій в економіці, та розраховувати розмір адресної допомоги, субсидій незахищеним прошаркам населення.
Загальний стан справ на товарному біржовому ринку
(1) Щодо загального стану товарного біржового ринку на сьогодні
В Україні біржова торгівля на товарному ринку як система не відбулася і досі. Цей сегмент ринкової економіки в Україні на сьогоднішній день перебуває у своєму початковому стані формування, з якого він не може зрушити, напевне що, з самого початку його застування (з ухвалення Закона України «Про товарну біржу» у 1992р.). І це не може не відображатися на національному товаровиробнику та на збалансованості державної політики ціноутворення.
У сучасних умовах при формуванні будь-якого бізнес-плану (або державного бюджету) ми поки спираємося на міжнародні загальновизнані індикатори - нафта марки Brent, ціна на золото на Лондонській біржі металів, вартість ф’ючерсів на зернові і зернобобові - на біржі СМЕ, білого цукру - на біржі NYSE Liffe тощо.
Україна, яка є одним з лідерів по експорту зернових та олії, фактично не впливає на ціноутворення ні на власному, ні тим паче на світовому ринках агропродукції. В той час як провідні економічні держави, такі як США та країни ЄС, не тільки надають потужну фінансову підтримку аграрному сектору, але й мають біржові ринки продукції сільського господарства, які піднялися на рівень світових щодо впливу на ціноутворення та формування попиту і пропозиції.
З причин олігополізації ринків у вугільній промисловості та на ринку електроенергетики неодноразові спроби суспільства щодо виведення економічних відносин у цих галузях у площину прозорого та конкурентного біржового середовища не мали успіху.
Тобто, на сьогодні біржова торгівля відіграє вкрай незначну роль в перерозподілі фінансових та товарно-сировинних ресурсів, посідаючи мізерну частку у валовому національному продукті, що не може негативно не відображатися на національному товаровиробнику та на збалансованості державної політики ціноутворення.
Також слід зазначити, що відсутність біржових індикаторів не сприяє прозорості фіскальних та митних умов провадження інвестиційної та підприємницької діяльності в Україні.
(2) Щодо великої кількості бірж та мети їх використання
За даними Держкомстату станом на 01.04.2014 р. зареєстровано 584 товарні біржі, з яких практичну діяльність здійснювали 218 бірж. За результатами моніторингу МЕРТ, із зазначеної кількості зареєстрованих бірж третина відсутня за місцезнаходженням, більше 15 відсотків перебуває у процесі припинення. Статутний капітал бірж становив сумарно 545,1 млн. грн. При цьому, за даними Держкомстату на 01.10.2013 р. 85% від загального обсягу угод на товарному біржовому ринку було укладено всього на 4 товарних біржах, та за 9 місяців 2013 року порівняно з аналогічним періодом 2012 року обсяг біржових угод скоротився у 4,4 рази.
Велика кількість товарних бірж, насамперед, зумовлена відсутністю будь-яких фінансових вимог до статутного та власного капіталу товарних бірж. Тому будь-яка компанія (або декілька компаній), якій потрібно задекларувати ціни (наприклад, при трансфертному ціноутворенні або з метою оптимізації оподаткування) може створити «свою» товарну біржу і продавати/купувати товар за «необхідними» цінами. При цьому відповідно до законодавства, обсяг угод може бути невеликим – головне, щоб ціна «засвітилася» на біржі.
Крім того, маніпуляціям і декларуванню цін, зловживанням з ПДВ та реалізації оптимізаційних схем з оподаткування сприяє той факт, що при організаційно-правовій формі «товарна біржа» засновники товарної біржі є і її членами – тобто, самі собі господарі (інші суб’єкти господарювання можуть стати членами біржі тільки, якщо це передбачено її статутом чи правилами).
А відсутність вимог до здійснення діяльності з організації торгівлі на товарному біржовому та брокерської і нагляду (контролю) з боку держави за діяльністю товарних бірж та брокерських компаній лише «розв’язує їм ще більше руки».
(3) Щодо біржових технологій
Щодо технологій укладання угод, то в Україні біржова торгівля на товарних ринках, як класична система, не відбулася і досі. Навіть такі прості явища організованого ринку як спотові біржові торги не мають а ні популярності, а ні ліквідності. Все, що Україна має на сьогодні із цивілізованих біржових механізмів – це аукціони на ринках необробленої деревини, нафти та вугілля (останні з яких не мають навіть ознак ліквідності), що проходять за принципом «молотка» (торгів з голосу), а не як у цивілізованих країнах - у формі електронних анонімних торгів, які не унеможливлюють зговір та маніпулювання цінами та надають рівноправні можливості всім учасникам.
Приймаючи до уваги мету, з якою зазвичай створюються біржі, зрозуміло, що їм і не потрібні електронні торгові системи.
(4) Щодо організаційно-правової форми «товарна біржа»
Слід зазначити, що створення та функціонування товарних бірж в організаційно-правовій формі «товарна біржа» не виправдало себе і, більше того, лише завадило розвитку цивілізованого товарного біржового ринку та посприяло недоотриманню державним бюджетом коштів у вигляді податку на прибуток, який товарні біржі не сплачують, користуючись прогалинами у законодавстві.
Як наслідок, маємо N-кількість «кишенькових» бірж та не маємо ліквідного товарного біржового ринку, що призводить, щонайменше, до:
· НЕ ринкового (фіктивного) ціноутворення та маніпулювання цінами;
· тінізації бізнесу;
· великої кількості посередників;
· недоотримання надходжень до бюджету;
· недоотримання оборотних коштів виробниками-продавцями та переплату коштів виробниками-покупцями (наприклад, тими же переробними компаніями) через відсутність ліквідного біржового ринку та/або наявність великої кількості посередників; це, в свою чергу, може призвести до несвоєчасного погашення кредитів та відсотків за ними, до неможливості здійснити закупівлю тих же ПММ та мінеральних добрив, розширити виробництво тощо;
· неможливості банкам знизити відсотки за кредитами та спрямовувати більше кредитних ресурсів у виробничий сектор (через відсутність можливості здійснювати адекватний моніторинг цін та тенденцій у тому чи іншому секторі економіки, який би надавав їм ліквідний біржовий товарний ринок);
· неможливості запровадити деривативи (ф’ючерси, опціони, свопи) з метою надання виробникам, переробним компаніям, тим же банкам, що кредитують економіку, інструментів хеджування цінових ризиків.
(5) Щодо несплати товарними біржами податку на прибуток
Деякі товарні біржі, скориставшись прогалинами у законодавстві, «ототожнили» непідприємницьку діяльність товарних, яку вони здійснюють «без мети отримання прибутку» (тобто прибуток товарної біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками), з неприбутковою діяльністю. До відома: за 9 місяців 2013 року було укладено угод загальною вартістю 19,6 млрд. грн. (за аналогічний період 2012 року на біржах України було укладено угод на загальну суму 86,479 млрд. грн.). Якщо б всі товарні біржі сплачували податок на прибуток, то це б вагомим внеском до бюджету України.
Слід зазначити, що фондові біржі (а їх в Україні 10), які як і товарні біржі здійснюють діяльність з організації торгівлі, але тільки на фондовому ринку, також створюються без мети отримання прибутку, але при цьому сплачують податок на прибуток на загальних засадах.
При наявності ж ефективно діючого організованого внутрішнього товарного ринку виникає можливість формувати прогнози не тільки на основі міжнародних, але й з урахуванням національних індикаторів. А це, в свою чергу, разом з прозорою і однозначною політикою оподаткування є основним кроком до стимулювання прозорості ведення бізнесу, зниження кредитних ставок для економіки та збільшення інвестицій в реальний сектор економіки. Але формування таких індикаторів є можливим тільки за умови функціонування ліквідного ринку.
Шляхи вирішення проблем
Необхідно кардинально міняти стан справ на товарному ринку, а саме: для спонукання розвитку прозорих економічних відносин та економіки України в цілому, насамперед, необхідно:
1) реформувати біржову інфраструктуру та модель функціонування товарних біржових ринків України у відповідності до найкращого світового досвіду та з врахуванням директив ЄС – MiFid-I та MiFid-II.
2) І головне, щоб «запрацював» новий Закон, і в Україні дійсно з’явився ліквідний товарний біржовий ринок, Уряду України спільно з Національним банком України, з бізнесом та з банками, з залученням громадських організацій слід розробити низку заходів, спрямованих на становлення та розвиток товарних біржових ринків як-то:
(1) запровадження ринкових біржових механізмів на монопольних, олігопольних ринках та ринках з ознаками домінування (АПК, ПЕК, хімічна та металургійна промисловість, тощо) щодо експортоорієнтованих товарних груп та таких, ціноутворення за якими є вагомою складовою у собівартості інших промислових товарних груп та у секторах, що забезпечують соціальний розвиток;
(2) встановлення вимог, що підприємства оптової та роздрібної торгівлі здійснюють оптову торгівлю об’єктами державного цінового регулювання виключно на біржовому ринку;
(3) застосовування біржових цін (біржових курсів) в якості ринкових орієнтирів при визначенні бази оподаткування (в тому числі, при трансфертному ціноутворенні);
(4) залучення учасників товарного ринку, стимулюючих їх до реалізації (купівлі) товарної продукції через біржові майданчики.
(5) кошти, які банки отримують від НБУ під рефінансування на подальше кредитування секторів економіки, в першу чергу повинні спрямовуватися на кредитування малого та середнього бізнесу, який реалізує/закуповує продукцію на біржовому ринку,
та інші.
Реалізації цих двох кроків – прийняття дійсно реформаторського Закону «Про товарний біржовий ринок» та розробка і впровадження вищезазначених заходів – дозволить досягти наступних результатів:
o формування прозорого ціноутворення та значне зниження рівня маніпулювання цінами з метою «оптимізації» бази оподаткування та маніпулювання з ПДВ;
o зниження рівня корупції та корупційної складової у собівартості товарів (робіт, послуг);
o зменшення тіньової частки бізнесу;
o зменшення кількості посередників;
o збільшення обігових коштів у підприємств, розширення виробництва і створення нових робочих місць;
o зниження вартості кредитних ресурсів;
o збереження та розвиток малого і середнього бізнесу на селі;
o зниження дотацій та субсидій в економіку;
o адекватність розрахунку бази для адресної допомоги населенню;
o можливість хеджувати цінові ризики за допомогою ф’ючерсів (та інших деривативів) та стимулювання розвитку фінансового сектору;
o збільшення інвестицій в економіку ;
o підвищення конкурентоспроможності українських товарів (робіт, послуг);
o збільшення надходжень до бюджетів (державного та місцевих);
o отримання Урядом (та бізнесом) оперативного інструментарію для здійснення моніторингу ситуації та тенденцій на біржових товарних ринках в режимі реального часу та своєчасного прийняття відповідних заходи, в разі необхідності, з метою стабілізації ситуації на тому чи іншому товарному ринку (для бізнесу - корегування господарчої та фінансової діяльності);
o надання Україні можливості повноцінно інтегруватися у міжнародні товарні та фінансові ринки і стати вагомим світовим гравцем.
