Ігор Агапов: «Ніколи не йдіть на компроміс із цим світом, інакше Амалик стане на вашому шляху»
Намагаючись вигубити згадку про свято Пурім, більшовики вирішили замінити його своїм – так званим святом 8 березня. Це свято зробило з жінки робітницю, коли Пурім робив її царицею. Описане воно в Книзі Естер, яка розповідає про незвичайну перемогу народу Божого над злим Гаманом.
Долі Божі такі дивовижні, одні події так незвичайно переплітаються з іншими, що ми, народжені сьогодні, увійшли в пророче служіння тих, хто був до нас. Так само й Естер, прекрасна дівчина, народжена в неволі, несподівано потрапляє в ситуацію, коли їй треба приймати серйозні рішення, до яких вона практично була не готова. У вашому житті можуть бути ситуації, які ви не вибираєте, але ви мусите в них ввійти. Вам треба щось робити, хоча й не ви були причиною цієї ситуації.
З Естер стався дивовижний випадок. Її історія, історія її книги починається ще в той час, коли Ізраїль ішов по пустині, звільнившись від єгипетського рабства. На 16-день свого мандрування народ почав терпіти від спраги, бо не було води. І в цей час несподівано появляється Амалик.
«І прибув Амалик, і воював з Ізраїлем у Рефідімі. І сказав Мойсей до Ісуса: «Вибери нам людей, і вийди, воюй з Гамаликом. Узавтра я стану на верхів’ї гори, а Божа палиця буде в моїй руці». І зробив Ісус, як сказав йому Мойсей, щоб воювати з Гамаликом. А Мойсей, Аарон та Хур вийшли на верхів'я гори. І сталося, коли Мойсей підіймав руки свої, то перемагав Ізраїль, а коли руки його опускалися, то перемагав Амалик. А руки Мойсеєві стали тяжкі. І взяли вони каменя, і поклали під ним. І сів він на ньому, а Аарон та Хур підтримували руки йому, один із цього боку, а один із того. І були його руки сталі аж до заходу сонця. І переміг Ісус Амалика й народ його вістрям меча. І сказав Господь до Мойсея: «Напиши це на пам’ятку в книзі і поклади до вух Ісусових, що до краю зітру Я пам'ять Амалика з-під неба». І збудував Мойсей жертовника, і назвав ім'я йому: Єгова-Ніссі. І проказав він: «Бо рука на Господньому прапорі: Господові війна з Гамаликом із роду в рід!» (Вих. 17:8-16).
Можете уявити собі таку ситуацію? Коли Ізраїль виходив із Єгипту, практично весь маєток цієї мегаімперії, весь її золотий запас – усе опинилося в руках євреїв. Надбання єгипетської нації було повністю зруйноване. Усе, що залишалося в розпорядженні фараона, – це його війська. І тоді фараон вирішує використати свій останній шанс, адже народ його обурений, мовляв, хто буде працювати на єгиптян. Бог підводить народ Ізраїлю до місця, яке виглядало як глухий кут. Позаду – війська фараона, попереду – море. Фараон подумав, що вони потрапили в пастку. Але ось на очах євреїв, які стояли на березі моря, здіймається сильний вітер – настільки сильний, що вода починає відступати, аж поки не відкрилася суша. Однак там, де вони стоять, – повна тиша. Вітер навіть не доторкається до них. Ревіння страшного урагану їм не шкодить. Вони починають іти по суші.
Фараон, бачивши це, вирішує євреїв доганяти. І це при тому, що він ясно бачив: шлях йому перегороджує Бог. Він вогнем став між станом ізраїльським і військом фараона, і було очевидно, що шансів на перемогу в фараона немає.
Але люди бувають такі одержимі своєю ціллю, що готові навіть кинути виклик Самому Богу. Так і фараон кинувся вглиб моря, що розступилося. Однак коли євреї перейшли, море зімкнулося над фараоном.
Про це довідалися всі, хто жив по той бік моря. І ця подія дуже налякала їх – вони просто тремтіли від страху, знаючи, що звершив Бог. Їхня найбільша загроза – Єгипетська імперія – занепала просто через те, що Бог вирішив вивести Свій народ. Більше того, Він ще й розсунув перед ними море.
І раптом у цей момент, а минуло всього якихось 15-16 днів, появляється Амалик. Чому? Тому що народ, змучений в пустині спрагою, почав нарікати і говорити: «Чи є серед нас Бог?».
Як таке могло статися? Це добре ілюструє одна єврейська притча. Жених прийшов до нареченої і сказав: «Люба, нас чекає довгий шлях до мого дому. Попереду багато небезпек, але не бійся, я понесу тебе на руках». Він узяв її на руки і поніс. Наречена, зручно вмостившись, дивилася вниз і все просила подати їй то те, то інше, що вона бачила на шляху і що їй дуже подобалося. За якийсь час вони зустріли перехожого. І дівчина запитала його: «Чи ти не знаєш, де мій наречений?». Тоді відізвався жених: «Хіба ти не знаєш, де я? Я несу тебе на руках». Він спустив її на землю, і в цей час прибіг собака і вкусив її ззаду.
Те саме відбулося і з євреями. Бог годував їх, забезпечував всім необхідним, а народ почав питати, чи є серед них Бог. У нас інколи буває те саме. Ми думаємо, що Бог залишив нас, тому що якась потреба стає для дуже проблемною, і ми ніяк не можемо вирішити її. Контроль над цією ситуацією не в нашій владі. Хтось інший тримає віжки нашого коня. І ми вже хочемо нарікати, мовляв, всі залишили нас, а де ж Бог?
Якщо ми дозволимо проявитися цьому, на нашому шляху обов’язково появиться Амалик. Чому, адже він був так давно? Тому що Бог сказав: «... із роду в рід!». У кожного покоління буде свій Амалик. Буде той, хто переслідуватиме людину, яка йде до обітниць Божих, і нападатиме ззаду.
Амаликитяни – це був кочовий народ, кожна дитина якого була посвячена чарівництву. Це плем’я погрузло в спіритизмі, загравало з духами. І саме воно спробувало кинути виклик Богу, Який розсунув море.
І що хотів доказати Амалик? А те, що все вирішує випадок, Ми, люди, що вірують у Христа, довіряємо Богу, Який створив цей світ, і знаємо, що все перебуває під Його контролем. Немає жодної речі, жодної деталі у нашому житті, яка не була б відома і не була б підвладна Богу.
Однак випадок – це наш Амалик. Він буде старатися переконати нас, що в цьому випадку наш Бог вже не може нічого. Саме з цієї причини Мойсей сказав, що не буду навмання вести війну, але зійде на гору. Завтра буде війна – після того, як Мойсей стане перед Господом і отримає від Нього ведення для битви.
Бог залишив амаликитян, щоб показати Свою силу і міць наступним поколінням. Перший ізраїльський цар отримує доручення від Бога: «Згадав Я, що зробив Амалик Ізраїлю, коли той протистояв йому на шляху з Єгипту. А Тепер іди і врази Амалика, і знищиш все, що є в нього». Скільки часу минуло, скільки поколінь змінилося, а Бог каже, що щось згадав, так, – ніби Він щось забуває. Насправді Він нагадує, щоб ми про це пам’ятали.
Ісус Навин був священиком, помазаним для війни, він вів духовні війни і отримував духовні перемоги. І він наказує всім, хто буде йти на війну, пам’ятати: Амалик завжди готовий вкусити. Якщо ви не готові до цього, то, фактично, ви будеш віддані випадковостям. А випадковості, які вторгаються в наше життя, бувають дуже трагічними, невимовно трагічними.
Розповідають, було єврейське весілля. І раптом з-за кута появилася колона німецьких автоматників, і всіх, хто був на тому весіллі, відправили в концтабір. Одна з захоплених жінок була вагітна і ось-ось мала народжувати. Хто хотів би таку долю? Такий роддом і такі роди?
Коли дитина народилася, жінка почала кричати, вимагаючи дати їй ножа. Німецький офіцер, подумавши, що зараз побачить, як ця безумна жінка уб’є свого сина, подав їй ніж. І наперед вже тішився – вдалося розчавити єврейську націю. Жінка взяла ніж, підняла дитину і сказала: «Господи! Ти дав мені сина». Наступної миті вона опустила ніж, зробивши дитині обрізання, і проказала: «Тепер він Твій, у заповіті з Тобою, я віддаю його Тобі». І віддала дитя в руки нацисту.
Хто чекав цього? Чи можете ви зрозуміти, що все під Божим контролем. Коли нацисти вишикували євреїв, щоб вести їх у газову піч, це були шеренги скелетів. Нацистам мало було розчавити їх як людей, їм хотілося розчавити їх як націю, яка вірує в Бога. Гітлер казав, що євреї дали дві непотрібні речі: совість і віру.
І от на шляху тих скелетів, які прямували в газову камеру, нацисти розвісили завіси, які висять в синагозі. А на них було написано те, що зазвичай буває написано на завісах, які висять у синагозі: «Оце ворота Божі. Праведники ввійдуть ними». І коли євреї побачили цей надпис, щось сталося з тими пригніченими, морально знищеними чоловіками. Вони стали танцювати перед Господом, прославляючи свого Бога за те, що Він дав їм можливість іти в небеса, хай і таким непростим шляхом.
Книга Естер починається такими словами: «І сталося за днів Ахашвероша...» Книга Естер – це таємнича книга. Там багато таємниць. І починається вона словами, якими зазвичай не починається жодна книга про царювання, тому що завжди, коли мова йде про якогось царя, пишуть, що за днів такого-то царя. А тут написано просто «... за днів Ахашвероша».
Що це значить? А все дуже просто: він не був царського роду, він був перським воєначальником у царстві Навуходоносора. І саме він вчинив переворот, коли син Навуходоносора Валтасар радів і бенкетував, наказавши принести посуд дому Божого. І в той час якась таємнича рука почала писати на стіні, що царство буде віддане персам і мідянам.
А що святкував Ахашверош? Написано, що третього року свого царювання він влаштував гостину. Але чому аж третього? Ну хай, першого року він забув. А наступного? Чому саме третього року? І що це була за гостина?
Це був бенкет, який розпочав колись Валтасар. Тільки події розгорталися тут по-іншому. Навуходоносор вивіз із дому Божого посуд і зберігав його за сімома замками. Навіть муха не могла сісти на якийсь його предмет. І тут таке святокрадство з боку Валтасар. Невже він був такий нерозумний?
А все дуже просто. Це Божі долі, Божі пророцтва. Коли Ізраїль згрішив, пророк Єремія звістив, що прийде цар вавилонський, зруйнує Божий дім, забере весь посуд і забере народ в полон. Усе було так, як пророк сказав. Більше того, Навуходоносор послав найкращі війська – так би мовити, спецназ, своїх особистих охоронців, які, попри всі бої і небезпеки, пробралися до в’язниці, щоб врятувати пророка Божого. Подумати тільки – халдейський цар спасає Божого пророка!
Знайте: коли ви стоїте перед Богом, Бог здатний змінити вашу ситуацію, якою б складною вона не була. Бог керує долями людей. Отож Єремія був врятований. Здавалося, тепер він дружить з вавилонським царем, однак він пророкує, що коли мине 70 років, Бог прийде і покарає Вавилон. Що ти робиш, Єреміє? Ти ж тільки-но придбав друга. Але Єремія не зважає на особу, тому що він стоїть і ходить перед Богом. Бог – його захист, Боже Ім'я – міцна башта.
І ось Навуходоносор, знаючи пророцтво, починає гарячково відраховувати 70 років. Але Даниїл, пояснюючи йому його сон, зазначив, що царство Навуходоносора золоте і він не постраждає. Навуходоносор відходить рано, так і не побачивши того моменту, коли Бог починає судити халдеїв.
Син Навуходоносора Валтасар теж починає відлік – від моменту завоювання Ізраїлю. І ось радість – не сповнилося пророцтво Боже. Діставайте Божий посуд, будемо їсти, пити і веселитися. Бог для нас ніщо. І в цей час появляється рука й пише на стіні.
Валтасар збентежений, він готовий вбити всіх мудреців, які не можуть цей надпис прочитати, нарешті кличуть Даниїла, той розшифровує написане і каже, що все просто, ти, царю, вже своє прожив, життя твоє зважене, а царство твоє буде поділене.
Появляються два нові правителі – мідійський і перський і починають сперечатися, хто буде царювати над Ізраїлем і стояти перед Богом, Який написав ту фразу. Врешті-решт Ахашверош бере правління у свої руки, але з Вавилона переїжджає в Сузи – якомога далі від тої страшної руки. Там його переслідує фобія – він впевнений, що хтось намагається його вбити. І видає наказ: якщо хтось зайде до нього без запрошення, того негайно вбити.
Він переповнений страхами і продовжує рахувати роки. Напевно, його попередники помилилися, треба точно порахувати – від зруйнування стіни, а не від завоювання простого люду. Єрусалим – оце важливо. Нарахував 70 років – і нічого. Минуло ще три роки. І нічого. Руки нема, ніхто нічого не пише. Святкувати чи ні? Усі ж чекають, усі знають про це. Вирішено: святкуємо, але хитро. Покличемо на свято євреїв. Ми влаштували, мовляв, свято, на честь того, що ваш Бог – не Бог. Але ви маєте привілей – можете вільно в нас жити, торгувати, вчитися. Подумайте. Якщо не прийдете, доведеться змінити закони.
І євреї починають думати: що робити. І вирішують: ми будемо євреями в себе вдома, а на вулиці будемо як усі – халдеями.
І ось золоті і срібні ложа поставлені. «А напої подавали в золотому посуді, в посуді все різному, і вина було вельми щедро, за великою спроможністю царя. А пиття було за встановленим порядком, ніхто не примушував, бо цар так установив усім значним свого дому, щоб чинили за вподобою кожного».
Тобто євреям подавали кошерну їжу. Не їсте свинину – ось вам ягня. Але при цьому не забудьте, що ми візьмемо посуд дому Божого. І що сталося в цей час? Бог повернув стрілку в інший бік. Не появилася рука, але появився Гаман. Саме після цієї події Бог возвеличує Гамана.
Гаман Агагович – це нащадок того царя Агага, якого колись пожалів Саул. Коли ми не є дуже суворі щодо того, що говорить Бог, коли не дотримуємося Його заповіді з усією строгістю, ми стаємо жорстокими стосовно гріха. Що це значить? Саул, який повинен був виконати Божий вирок і повністю знищити Амалика – царство, присвячене чарівництву, вирішив зайнятися панібратством. Агаг, все-таки, цар. І дозволяє Агагу деякий час насолоджуватися життям у царському домі. А незабаром той самий Саул, який, начебто, не проявив жорстокості, вбиває священиків в домі Божому й оком не мигнувши.
Якщо ви не будете суворі стосовно заповіді Божої, ви станете строгими проти Бога. Отож той Амалик вирішив, що йому мало подолати Мордехая, і взявся здолати весь народ. Ось звідки приходять гоніння на християн, антисемітизм, ось де народжуються коріння ненависті до всього, що втілює Боже правління. Це стається тоді, коли люди йдуть на компроміс із цим світом, починають підлещуватися до нього, підлаштовуватися під нього.
Виберіть для себе місце, в кому ви дійсно зможете стояти. Якщо ви будете холодні або гарячі, Бог використає вас для слави Своєї, але коли будете теплі – ви ні на що не придатні.
Мордехай – то був план А для перемоги над Амаликом, але він не спрацював. Тому в Бога завжди є план Б – Естер. Якщо мужі Божі ні на що не здатні, встануть жінки і переможуть на славу Бога. Пурім – це свято царственої жінки, яка править в Ім'я Бога і перемагає Амалика. Для такої жінки випадок – це ніщо. Вона може збудувати свій дім з Божими установами, Божими позиціями. Багато в чому все, що відбувається в домі, залежить саме від жінки. Тому звертаюся до всіх жінок: будьте такі ж відважні, як Естер. Входіть прямо в покої Царя і звершайте суди Божі.
А ви, чоловіки, ніколи не йдіть на компроміс із цим світом, інакше Амалик стане на вашому шляху. Не дозволяйте компромісам перебувати в вашому домі і вашому серці. Займіть позицію в Ім'я Господнє – я роблю це заради Євангелія. Будьте наполегливими, виконуючи обов’язки, які Бог поклав на вас. Ярмо Його легке, тому несімо його з радістю – тільки заповідь, виконана з радістю, буде зарахована нам як перемога.
