27.07.2012
27.07.2013
27.07.2014 «Порядок денний»
В студії працює Юрій Табаченко. Сьогодні розпочинаються 30-ті Олімпійські ігри в Лондоні. Наші спортсмени також у великій кількості, до речі, беруть участь у ній. Будемо бажати успіхів нашим спортсменам, в будь-якому разі. Сьогодні наша розмова стосуватиметься великого спорту, Олімпійських ігор, безпосередньо. Денис Силантьєв - чемпіон світу з плавання в студії Українського радіо. Ця олімпіада така технологічна, така розрекламована, в яку так багато грошей вклали, розпочалась із помилок, дуже прикрих, які зачепили, певним чином, і нашу країну. На офіційному сайті Україна була названа регіоном Росії. Це ще нічого у порівнянні з тим, що переплутали прапори Північної і Південної Кореї. Змагання починаються на олімпіаді ще до офіційного відкриття, так от, за два дні до цього, коли грала жіноча збірна з футболу Північної Кореї, вивісили прапор Південної. В цих країнах, як відомо, дуже серйозно ставляться до подібних помилок і був страшенний скандал, довелось приносити вибачення організаторам. Як же ж так, так готувались і такі помилки?
СИЛАНТЬЄВ: Это сложно объяснить, может быть они переволновались, может быть, действительно, что-то недосмотрели. Я надеюсь, что это будут самые большие их ошибки подготовки и проведения этих Олимпийских игр.
ВЕД: Так, мабуть, трапляється, коли замість того, щоб готуватись до своїх змагань, шукають якісь неіснуючі вияви расизму у своїх сусідів. Я знаю, не люблять спортсмени загадувати, це не букмекери, щоб вилаштовувати якісь конкретні прогнози, кількість медалей але, тим не менше, з яким настроєм, з якою підготовкою хлопці та дівчата поїхали в Лондон?
СИЛАНТЬЄВ: Все поехали с большими надеждами и, конечно, с большим оптимизмом.
ВЕД: Наскільки він обгрунтований?
СИЛАНТЬЄВ: Есть такой показатель, как рейтинг спортсмена перед Олимпийскими играми, когда ты приезжаешь и видишь либо по результату, либо еще по каким-то квалификационным моментам, ты находишся вот на таком-то месте в рейтинге. Но это не показатель того, что ты не сможешь подняться, потому что на моем личном примере, я приезжал на соревнования и был далеко не в призах в рейтинге, но заканчивались соревнования и я занимал первое место. Поэтому, все зависит от человека, от того, как он может себя настроить на борьбу и поверить в то, что он может попасть в призы.
ВЕД: А за попередніми рейтингами, українські спортсмени приблизно де?
СИЛАНТЬЄВ: Разные виды спорта по-разному. Наши боксеры, например, стоят в рейтинге первыми. Та же борьба… Легкая атлетика – мы, наверное, середина. Жалко, что нет ни одного командного вида спорта. Прыжки в воду – мы также рассчитываем на призы. Стрельба, фехтование – на прошлых Олимпийских играх хорошо выступили. На удивление, все это происходит не потому что у нас хорошие условия, а вопреки тому, что у нас нет условий. Поэтому и другой показатель, как можно ехать и с каким настроением ехать на Олимпийские игры, когда ты приезжаешь и видишь в каких условиях готовятся люди, с которыми ты должен соревноваться, какие в них идеальные условия, и в каких условиях ты тренировался. Иногда это бьет, конечно же, по психике спортсмена.
ВЕД: Щодо підготовки - це, звісно, окрема історія і треба на ній зупинитись докладніше… Перед від»їздом наших спортсменів у Лондон, також був черговий скандал, уже наш внутрішній, щодо умов на базі підготовки. Хоча, я чув, з іншого боку, і від інших представників спортивної когорти і від тренерів, що, мовляв, перебільшили журналісти і дарма перед олімпіадою роздмухали цей скандал. Якщо говорити про такі речі, то не під час олімпіади, а задовго перед нею. А який реальний стан?
СИЛАНТЬЄВ: Прежде всего, для подготовки спортсменов нужны места, где они могут тренироваться. Что касается плавания – это бассейны. Все взаимосвязано, чем будет больше бассейнов, тем больше людей, которые будут плавать. Из этого количества уже будет легче выбрать спортсменов, которые будут дальше усовершенствовать свое мастерство.
ВЕД: Де тренуються наші хлопці?
СИЛАНТЬЄВ: На сегодняшний день в городе Киеве не проведено ни одного сбора, потому что работал только один бассейн, где могли тренироваться спортсмены. Это в столице, не говоря уже за регионы…
ВЕД: Коли ви брали участь в олімпіаді, де ви тренувались, які тоді були умови, які були проблеми?
СИЛАНТЬЄВ: Я тренировался за границей, как ни печально, или наоборот, потому, что я имел все условия тренироваться и в дальнейшем хорошо выступать. Потому что, когда я уезжал туда, ни у тренера, ни у меня не болела голова, где мы сегодня будем тренироваться, что мы будем кушать и т. д. На сегодняшний день, в нашей стране таких условий нет для спортсменов по плаванию.
ВЕД: По суті це було справою рук спортсмена… Тобто, хочеш вигравати – шукай умови.
СИЛАНТЬЄВ: Да. Причем, ситуаци я еще настолько банальная и абсурдна, когда тренер – он же является и твоим менеджером, и твоим массажистом и твоим врачом, и папой и мамой, потому что у сборной по плаванию с массажистами проблема, с врачами проблема, с тем же финансированием проблема, хотя плавание показывало одни из лучших результатов на всех чемпионатах. За плаванием всегда стояли медали.
ВЕД: Зрозуміло, що для плавання потрібні басейни, це великі гроші. Можна сказати, що це дорогий вид спорту. Очевидно, є і інші види спорту, в яких також ми представлені, де ці капіталовкладення значно менші. Та ж сама стрільба з лука, так?
СИЛАНТЬЄВ: С одной стороны, да. Что тут нужно – мишень и поле, хотя, на самом деле – это тоже технический вид спорта, где нужны хорошие луки, хорошие стрелы, хорошие мишени.
ВЕД: Цікава ситуація складається, грошей на підготовку, на спортивні бази немає. Хоча часто, як ми визначили, в деяких видах спорту, не такими великими сумами оцінюється. Але, разом з тим, я читаю інформацію, що готує наша держава винагороди за медалі – сто тисяч за золоту медаль, 75 за срібну, 50 за бронзову. Тобто, десь гроші водяться, вони просто перерозподіляються певним чином. То, в нас проблема в їх відсутності, чи в їхньому неправильному використанні?
СИЛАНТЬЄВ: Мне об этом сложно говорить на уровне государства… Я думаю, что деньги есть, но, действительно, нужно правильно распределить приоритеты распределения этих денег.
ВЕД: Дуже багато фінансування і державного фінансування було вкладено під футбольну інфраструктуру. Вам, як представнику іншого виду спорту, очевидно, прикро з цього приводу. Чому в нас склались такі неконкурентні стосунки між футболом і всім іншим?
СИЛАНТЬЄВ: Во-первых, такие соревнования, як Евро-2012 не каждый день проходят и большое счастье, что нам повезло.
ВЕД: Погодьтесь, що в футболі значно більші гроші крутяться?
СИЛАНТЬЄВ: Я согласен. Футбол – это такая индустрия, больше коммерческая. Сюда не просто вкладываются деньги, на этом деньги зарабатываются, поэтому сюда и вкладывают.
ВЕД: І при цьому престиж держави теж враховується, тобто, ми і за збірну свою вболіваємо і, разом з тим, хлопці заробляють гроші. А ті хлопці, які готують і тренують хлопців, ще більше заробляють... І, от, футбол – це вже для всіх як якась аксіома, що це бізнес в чистому вигляді і трошечки спорт. А чому інші види спорту не комерціалізуються?
СИЛАНТЬЄВ: Насколько мне известно, гдето в 1960-х годах пришлого века, собрались несколько богатых людей, то ли в Америке, то ли в Европе, и решили, а давайте сделаем коммерческим видом спорта большой теннис. Давайте… И путем различного рода операций и всего остального прочего, они сделали так, что большой теннис стал интересным, на нем можно зарабатывать деньги, он стал прибыльным видом спорта. Точно также можно сделать с другим видом спорта, нужно только чтобы влиятельные люди этого захотели.
ВЕД: Дуже цікаво… Насправді, є види спорту, на яких заробляють, йде величезна реклама, той амий футбол, бокс… Іноді можна зустріти таку думку, мовляв, це видовищні види спорту. Я можу з цим не погодитись…
СИЛАНТЬЄВ: Я уверен, что с любого вида спорта можно сделать коммерческий и успешный вид спорта, и популярный вид спорта во всем мире.
ВЕД: З цієї точки зору, якщо подивитись державним діячам, то вони теж можуть сказати, якщо в спорті так багато комерційних грошей, то чому ми повинні будувати якісь бази, чому не залучати спонсорів до цієї діяльності?
СИЛАНТЬЄВ: Это тоже выход из ситуации, потому что с такой проблемой, как сейчас со спортом, государство само не справится, но нужно создать условия, чтобы бизнесмены захотели капитал вкладывать в развитие спорта. Нужно сделать законы, которые позволяли бы иметь приоритеты и привилегии таким людям, потому что построить спортивный комплекс – это не построить супермаркет. Тут совсем другая прибыль и должны быть другие налоги и отношение к этому. А у нас на сегодняшний день очень маленькие привилегии для такого рода занятий, поэтому не все хотят туда вкладывать деньги.
ВЕД: Пишуть, що нинішня олімпіада в Лондоні найтехнологічніша. Це зрозуміло, що кожна наступна буде більш технологічною, ніж попередня. А яка роль технологій у спорті сьогоднішньому?
СИЛАНТЬЄВ: Очень большая, потому что она уже наступает на пятки так сильно, что приходится отбиваться от этого. Дело в том, что благодаря этим технологиям, участие человека минимизируется в соревнованиях. На примере того же плавания, когда начали активно продвигать плавательные костюмы, которые позволяют телу повышать плавучесть, а уменьшать сопротивление и продвижение в воде. Пошли рекорды мира один за одним в большом количестве и, причем, на очень большое время улучшали. А когда отменили эти костюмы и можно плавать только в шортах, причем, из конкретного материала без всяких вставок, результаты резко упали и теперь результаты могут показывать и выигрывать те люди, которые имеют определенные физические качества.
ВЕД: Це один із прикладів, можливо вони, певною мірою масові. Через такі нюанси спорт, певною мірою, стає нецікивий.
СИЛАНТЬЄВ: Я думаю, наоборот. Если бы это не было интересным, зачем тогда тратить сколько денег и делать все это. Как показать, как зафиксировать – это одна сторона медали, другая сторона медали - когда это влияет на результат спортсмена…
ВЕД: Прочитав нещодавно статтю, що, начебто, в Китаї всі олімпійські об»єкти, якими так захоплювались 4 роки тому, вже починають руйнуватись і ніхто ними, по суті, не користується, вони не потрібні в такій великій кількості. Це доля всіх спортивних споруд, які готуються під якийсь захід?
СИЛАНТЬЄВ: Не скажу, что под всех, но действительно, есть такой нюанс, что те спортивные объекты, которые строились в каких то из стран, они либо закрыты, либо уже снесены. В Китае очень много возможностей как можно его задействовать – и выставки, и ледовые аттракционы и все прочее…
ВЕД: Напевно, значно вигідніше в таких ситуаціях, таким країнам як Британія, бо в них постійно проходять, то олімпіада, то якісь футбольні змагання, не стоять ці об»єкти, у країнах, де рідко проходять змагання, наприклад, як у нас, може бути така небезпека.
СИЛАНТЬЄВ: Очень важно, когда ты готовишся к проведению чемпионата и строишь стадионы, что потом делать дальше с этими стадионами, кто за ними будет смотреть, за чей счет они будут содержаться. И, также, когда готовятся олимпийские игры, строятся бассейны, много других спортивных площадок, а потом, когда все закончится, за чей счет все это будет использоваться. Самое важное, это не столько проведение, сколько потом, как это будет дальше использоваться.
ВЕД: Будемо сподіватися, що знайдемо і ми своїм об»єктам після Євро-2012, які в нас залишились, гідне застосування, будемо підтримувати їх в належному стані. Дякую вам за розмову. Денис Силантьєв – чемпіон світу з плавання був в студії Українського радіо. Провів програму Юрій Табаченко.
