Партнерка на США и Канаду по недвижимости, выплаты в крипто

  • 30% recurring commission
  • Выплаты в USDT
  • Вывод каждую неделю
  • Комиссия до 5 лет за каждого referral

П Р О Ф Е С Й Н И Й

У С П І Х
У М І Н Н Я 

С П І Л К У В А Т И С Я

Заняття-практикум

Щоб бути готовим до спілкування, людина повинна розуміти саму себе, свої сильні

та слабкі сторони. Важливо, аби педагог мав такі риси, як відкритість, щирість, розуміння

та сприйняття інших, був здатен самостійно розв'язувати проблеми.

Якщо ви вдало вибрали роботу

і вкладаєте в неї душу,

то щастя саме вас знайде.

К. Ушинський

Мета:

& формування колективістських взаємин;

& підвищення самооцінки, сприйняття себе та інших;

& формування почуття причетності до інших людей та групи, вміння керувати емоціями, ро­зуміти інших.

Завдання:

+ створити умови формування адекватної самооцінки педагога;

+ закріпити позитивний образ «Я»;

+ формувати вміння самоаналізу, контролю над негативними емоційними проявами;

+ сприяти створенню позитивного психо­логічного клімату в групі педагогів та закріпити його в повсякденній роботі;

+ створити умови для успішного розкриття особистості шляхом роботи у підгрупі.

Оголошення теми й мети

¤ На сьогоднішньому занятті практикумі «Уміння спілкуватися — запорука про­фесійної успішності» ми визначимо самооцінку кожного, вміння спілкуватися, розуміти емоцій­ний стан інших.

Значне місце у створенні позитивних стосун­ків з батьками, колегами займає вміння спілкува­тися, відчувати внутрішній стан співрозмовника.

Визначення правил роботи групи

1.Активна участь у роботі.

2.Правило піднятої руки.

3.Бути толерантним.

4.Кожна думка має право на існування.

4.Бути щирим та відкритим.

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

5.Тут і тепер.

6.Не перебивати партнера.

Вправа на знайомство «Дерево»

Мета: створити умови для кращого пізнання учасниками одне одного; формувати почуття самоаналізу; сприяти створенню доброзичливої атмосфери та комфорту під час роботи.

Матеріали: аркуші паперу формату А4, мар­кери, ручка.

Кожен учасник отримує аркуш паперу, мар­кер, ручку. Потрібно намалювати дерево з корін­ням, стовбуром, кроною і дати відповідь:

1. Корінь. Що мене тримає на цьому світі?

2. Стовбур. Чому я працюю з дітьми?

3. Крона. Мої здібності.

Чи легко вголос проговорювати про свої почуття, здібності?

Як ви думаєте, чому важливо людині вміти вголос сказати: «Так, я це вмію...», «Я це можу», «Я така»?

Легко чи важко було проговорювати вголос про свої хороші сторони, риси? Чому?

¤ Ми глибше познайомились одне з одним, можливо, дізналися щось нове. Ми, педагоги, вихователі, присвятили свою трудову діяльність вихованню та навчанню дітей. А щоб досягнути позитивного результату, напевно по­трібно мати не лише хороші методичні знання, а й бути педагогом, який відчуває, чує, вміє ви­слухати і звернутися. Зрозуміло, щоб досягнути висот майстерності, професійності, кожна лю­дина повинна поставити перед собою таку мету. Народна мудрість говорить: «Людина є такою, якою створює саму себе».

Час плине. Щоб виховати сучасну дитину, вихо­ватель повинен бути яскравою особистістю, володі­ти багатьма професійними рисами, бути сучасним.

Вправа «Колаж»

Мета: визначити риси ідеального вихователя.

Матеріали: кольоровий папір, ножиці, білий папір формату А4, клей, скотч, маркери, журнали (яскраві, ілюстровані), кольорові олівці, фломас­тери, ватмани.

Учасники об'єднуються у дві групи: «весна», «літо».

¤ Яким ви бачите сучасного виховате­ля, якими професійними рисами він наділений?

Кожна група збирається навколо столу, де ле­жать необхідні матеріали. Треба з підручного матеріалу зобразити сучасного вихователя. Пре­зентація груп.

Ведучий на аркуші виписує спільні риси, якщо вони є в обох групах.

Запитання для обговорення:

Які ваші враження від проведеної роботи?

Які людські цінності найчастіше трапляли­ся в презентаціях обох груп?

Які висновки ви зробили для себе після цієї роботи?

Вправа «Зроби так, щоб тобі аплодували»

Мета: розвиток кмітливості, логіки.

Два-три добровольці виходять за двері, інші стають у коло. Заходить перший доброволець, йому дають вказівку: «Зроби так, щоб тобі апло­дували». Учасники, які стоять у колі, повинні повторювати всі рухи добровольця.

Добровольцеві потрібно лише поплескати, щоб усі за ним повторили.

У цій вправі проявляється кмітливість, розу­міння та винахідливість. Зрозуміло, що вихова­тель повинен мати добре розвинену мову, вміти чітко задавати питання і слухати інших, давати конкретні та зрозумілі відповіді.

Вправа «Намалюй те, що я малюю»

Мета: розвиток емпатії, активного спілкуван­ня, вміння зрозуміти іншого.

Матеріали: аркуш паперу формату А4, ручки.

Учасники об'єднуються в пари. Партнери сідають спиною один до одного. Один учасник пари малює малюнок, а другий розпитує, ставить навідні запитання, уточнює деталі і намагається намалювати такий же малюнок.

Запитання для обговорення:

Що в цій роботі було для вас найскладні­шим?

Що ви відчували при спілкуванні «через скло»?

Чи легко було зрозуміти партнера?

Підбиття підсумків

Для чого проводили саме такі вправи?

З якою метою?

З яким настроєм?

Чи є актуальними для педагога розглянуті завдання заняття-практикуму?

¤ На завершення хочу відзначити, що кожен, хто вміє згуртувати навколо себе лю­дей із різними характерами, інтересами й може привести до успіху, є справжнім Майстром.

Притча про Майстра

Якось увечері зібралися разом музичні інстру­менти: скрипка, саксофон, сопілка й контрабас. І виникла між ними суперечка: хто краще за всіх грає.

Кожен інструмент почав виводити свою мело­дію, показувати свою майстерність. Але виходила не музика, а жахлива какофонія. Що більше старався кожен з них, то незрозумілішою і по­творнішою ставала мелодія.

Але з'явилася людина й помахом руки зупини­ла ці звуки, сказавши: «Друзі, мелодія — це одне ціле. Нехай кожен прислухається до іншого, й ви побачите, що вийде».

Людина знову змахнула рукою, і спочатку несміливо, а потім усе краще зазвучала мелодія, в якій було чути смуток скрипки, ліричність саксофона, оптимізм труби, ніжність сопілки, величність контрабаса.

Інструменти грали, замиловано стежили за ча­рівними помахами рук людини. А мелодія все звучала і звучала, поєднуючи виконавців і слу­хачів в одне ціле.

Як важливо, щоб оркестром хтось диригував! Досягнення гармонії можливе лише тоді, коли всі об'єднані однією метою й спрямовані єдиною волею в єдиному пориві.