Максимум

Інформаційний вісник Острозької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1

21 жовтня 2010 року

Сьогодні в номері:

ВІДЗНАЧАЄМО

Міс Школярочка-2010

Бал «Танок осіннього листя»

ВІДЗНАЧАЄМО

Покрова – День козацтва

ЗВІТУЄМО

Підсумки проведення місячника

боротьби з ВІЛ/СНІДом

ПРОБЛЕМА НА ЧАСІ

Наша сусідка – Хмельницька АЕС

Осінь... Золота пора... Скільки приємного, таємничого, цікавого вона несе з собою. Недарма про неї так багато написано віршів, пісень, оповідань. І, мабуть, немає такого художника, який би не оспівав осінь на полотні. Жовкне, опадає листя. Ідеш по вулиці, а під ногами відчуваєш шепіт кленових, дубоаих, липових листочків. Здається, що кожен із них розповідає свою осінню казку, свою коротеньку історію.

Шановна учнівська громадо! Щиро сподіваємося, що осінь у нашій школі буде для усіх вас плідною, цікавою і романтичною, багатою на хороші слова, дружні посмішки і високі бали. Успіхів вам!!

ВІДЗНАЧАЄМО

Покрова – День козацтва

За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я — Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії у гарячий молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповіданнями, з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами. За іншою версією, натхненням для свята стало видіння Андрія юродивого під час облоги Константинополя військами агарян. Пресвята Богородиця з'явилася мешканцям міста у храмі та прийняла їх під свій захист покров. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано. Відзначення свята Покрови має дуже глибоку історію в Україні. Хоча свято було впроваджене ще з часів хрещення Русі, особливе шанування Покрови Богородиці починається з 12 століття, при князеві Андрії Боголюбським, який і збудував першу на Русі Покровську церкву - на річці Нерль біля свого загородного замку Боголюбове. Перші монастирі на честь Покрови Богородиці виникли в Північній Русі - Звєрін Покровський в Новгороді (12 ст.) і Покровський в Суздалі (1364). На території України найстарішою церквою, яка присвячена святу Покрова є церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 р. як фортеця білокам'яна Церква Покрови на Нерлі, 1165 р.

Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно 18 століття вціліли до нашого часу. Перлиною української архітектури можуть вважатися Покровський собор Харкова, зведений у 1689 р., у стилі мішаного козацько-московського бароко, та київська трьохбанна церква Покрови на Подолі, що зведена у 1766 році видатним Григоровичем-Барським. Свято Покрови Пресвятої Богородиці деякими невипадково вважається днем створення Української повстанської армії (УПА). Цього дня починаючи з 2005 року в містах України відбуваються хода та мітинги прихильників українського націоналізму.

Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває Землю або листям, або снігом. До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої. До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на Землі (в тому числі сівба озимих) – завершений хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Це свято – покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту. Це вже потім під впливом християнства воно оформилося у те, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: “Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку”, “Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду”, “Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”. А на Поділлі дівчата казали: “Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!” Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль. Сніг дає привід порівнювати сніговий покров з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння розповсюджуються і на неї. У багатьох народів, зокрема і у слов’ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. За описами арабського письменника XII ст. свідчиться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді. Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка – це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова – найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів – період весіль, і юнаки залюбки брали участь у весільних обрядодійствах.

ЗВІТУЄМО

Підсумки проведення місячника боротьби з ВІЛ/СНІДом

Ця чума нас не здолає!

У цьому твердо переконані учні Острозької ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, бо саме тут з 1 по 30 вересня з метою пропаганди здорового способу життя проходив місячник боротьби з ВІЛ/СНІДом – страшною чумою ХХІ століття.

Здорова дитина – це дитина захищена. А найкращий захист – вчасна поінформованість. Таку мету переслідували учасники навчально-виховного процесу школи в рамках вищевказаного місячника.

Відомо, що СНІД – хвороба розвиненого суспільства, тобто такого, яке починає зневажати мораль, але свято покладається на науково-технічний прогрес. Це наче Дамоклів меч, бо у випадку СНІДу науково-технічний прогрес безсильний, – врятувати спроможна лише мораль. Утвердити необхідність моральної поведінки за допомогою наукових фактів – ось що було пріоритетним завданням школи впродовж цього місяця.

Профілактична робота проводилася на усіх рівнях і всіма можливими для цього засобами. Так, крім уже традиційних для школи тематичних виховних годин та годин спілкування, практичним психологом було проведено інформаційні тренінги на теми: «ВІЛ і СНІД» (7-В клас), «Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)»(11-А клас). Це дало змогу учням середньої і старшої ланки вивчити (повторити, пригадати, відновити в пам’яті) усі відомості про цю страшну суспільну рану і оберігати від неї своє життя.

Дізнатись більше про СНІД, про безпеку і про себе самих мали змогу учениці 8 класів під час бесіди на тему: «Статеве дозрівання підлітків» з фахівцем лікарем-гінекологом Корнійчук Г. М., якій ми щиро дякуємо за візит до нашої школи. Подібні бесіди є дуже важливими і потрібними, адже не усі підлітки насмілюються самостійно звернутися до спеціалістів чи батьків за порадою, а володіти такою інформацією в сучасному світі просто необхідно.

Не були байдужими до проблеми СНІДу і учні школи. Зокрема центр учнівського самоврядування «МАКСИМУМ» активно допоміг у створені інформаційних стендів, підготував випуск радіогазети на тему «Убережи себе від СНІДу», організував перегляд документальних відеофільмів «СНІД: міфи та реальність», «СНІД – це небезпечно!».

Підсумовуючи вищесказане, хочеться висловити подяку усім, хто долучився до проведення місячника боротьби з ВІЛ/СНІДом. Ваша небайдужість – це уже перший вагомий внесок у розбудову здорового українського суспільства. Бережіть себе, і Вас оберігатиме доля!

Фабіровська Катерина,

педагог-організатор Острозької ЗОШ І-ІІІ ст. №1

ІСТОРІЯ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР

У мальовничій долині ріки Алфей на Пелопоннеському півострові колись існував культовий центр Древньої Греції - Олімпія. Своєю і донині збереженою славою він цілком зобов'язаний Олімпійським іграм, хоча проводилися вони там лише раз у чотири роки і тривали лічені дні.

У перервах між Іграми це місто подовгу пустувало. Але під час Олімпійських ігор тут вирувало життя. Десятки тисяч прибулих атлетів і гостей вщерть заповнювали грандіозні на той час спортивні споруди.

Але за всієї помпезності стадіону і гімнасію їхні арени були не більш ніж вирівняні на око площадки на кам'янистому ґрунті. Місця для боротьби і кулачного бою присипалися шаром піску. Споруджений пізніше іподром розміром розташовувався на більш-менш рівній ділянці заплави ріки, без якого-небудь упорядкування його території.

У ті далекі часи ніхто не фіксував абсолютні досягнення атлетів в окремих видах змагань. Визначався лише єдиний переможець - олімпіонік. Звичайно, при такому суддівстві мало кого цікавила досконалість місць змагань.

Як відомо, давньогрецьку історію з певним ступенем вірогідності відображає міфологія. Один з поетичних міфів Древньої Греції оповідає про те, як виник олімпійський стадіон. Якщо вірити цій легенді, його засновником був Геракл з Криту. Приблизно в XII столітті до нашої ери він і чотири його брати висадилися на Пелопоннеському півострові. Там, біля пагорба з могилою титана Крона, згідно з переказом переможеного сином Зевсом, Геракл на честь перемоги свого вінценосного батька над дідом організував змагання зі своїми братами з бігу. Протягом трьох століть на цій примітивній арені нерегулярно проходили спортивні ігри, що пізніше були названі Олімпійськими.

Спочатку стадіон обмежувався вирівняною площадкою біля природного схилу пагорба Крона. Пізніше насипні трибуни повністю оточили прямокутну арену стадіону. Потім почали з’являтися різноманіті види змагань, які вимагали поступового розширення й удосконалення комплексу спортивних споруд. Так з'явилися тетрайони (площадки для боротьби), мальфо (м'які поля для панкратіону), місця для стрибків і метань, іподром.

Для тренувань атлетів спочатку біля стадіону відгороджувалася спеціальна ділянка. Пізніше почали споруджувати палестри (будинок зі спортивними залами, приміщеннями лазень, кімнатами для масажу і відпочинку). Ці монументальні споруди, руїни яких збереглися до наших днів, вражають своєю грандіозністю, досконалістю архітектурних форм і майстерністю древніх зодчих. Після втрати Грецією провідного положення на світовій арені і поширення християнства в Європі Олімпійські ігри ще три століття проводилися успішно, а ансамбль спортивних і культових будівель розширювався й удосконалювався.

У 394 році н. е. римський імператор Феодосій II видав едикт, що забороняв подальше проведення Олімпійських ігор. Імператор прийняв християнство і на настійну вимогу міланського єпископа вирішив викорінити антихристиянські ігри, що прославляли язичницьких богів. Припинилися Олімпійські ігри, не стало священного перемир'я, і прийшла загибель Олімпії.

Уже через рік у долині ріки Алфей відбулася битва між візантійцями і готами. Вона завдала страшних руйнувань храмам і спортивним спорудам. Ще через тридцять років імператор Феодосій II наказав стерти з лиця землі залишки язичницьких храмів і жертовників. Природні катаклізми довершили почате людьми, і на півтори тисячі років Олімпійські ігри були віддані забуттю.

Лише з початку XIX століття спорт отримав у Європі загальне визнання і виникло бажання організувати щось подібне до Олімпійських ігор. Свій слід в історії залишили локальні ігри, організовані в Греції у 1859, 1870, 1875 і 1889 роках. Хоча вони і не дали відчутних практичних результатів для розвитку міжнародного олімпійського руху, але стали поштовхом до формування Олімпійських ігор сучасності, які зобов'язані своїм відродженням барону П'єру де Кубертену.

Сучасні Олімпійські ігри швидко набули всесвітню популярність. Підготовка до них стала справою державного масштабу. Олімпіади воістину змінювали міста, у яких вони проводилися, і послужили могутнім стимулом розвитку масового фізкультурного і спортивного руху.

ПРОБЛЕМА НА ЧАСІ

Наша сусідка – Хмельницька АЕС

Острог… Стародавній, величавий, могутній.

Острог… Ти усіх вабиш своєю грандіозністю, невимовною красою закам’янілої в твоєму обличчі історії. Здавалося б, провінційне, маленьке містечко, яких тисячі. Але у тобі глибина мудрості, духовне коріння та висота думки справжніх патріотів своєї землі. Тут є про що та з ким поговорити, про що та про кого згадати.

Безумовно, це величаве місто має своїх не менш гідних міст-сусідів. Одне із них – Нетішин, в якому є Хмельницька АЕС. Близьке розташування Острога та Нетішина, як на мене, має свої відчутні плюси, адже така потужна атомна станція гарантує створення багатьох робочих місць і вимагає залучення до співпраці освіченої, перспективної молоді. По-друге, функціонування електростанції дозволяє не лише виготовляти електроенергію для забезпечення українського населення, але й продавати її закордон, що сприяє наповненню бюджету. Однак є і мінуси. Всі ми знаємо, що діяльність атомної електростанції – це завжди шкідливі викиди в атмосферу, які можуть стати збудниками багатьох захворювань. Радіонукліди, що витають в повітрі впливають на людей по-різному: в когось починаються мігрені, в когось погіршується самопочуття, а хтось навіть не помічає, що забруднене повітря потроху руйнує його дихальні шляхи. І це біда не лише Нетішина та сусідніх населених пунктів, це стосується всієї України.

Що з цим можна зробити? Зі своєї непрофесійної точки зору, я сказала б так: треба хоча б попереджувати людей через місцеві засоби масової інформації про викид радіації. Це дозволило б частині населення планувати свої дії і дії своїх дітей так, щоб саме у цей час менше перебувати на вулиці. І не треба забувати про необхідність спеціальних фільтрів і очисних споруд, які б допомогли принаймні зменшити частку радіонуклідів в повітрі, яким ми дихаємо. Звичайно, це вимагає додаткових інвестицій в галузь енергетики, але хіба нам не дороге здоров’я нас самих?

Щиро сподіваюся, що в найближчому майбутньому нас чекають зміни на краще, і наша атомна енергетика буде функціонувати виключно на користь нашому народу. І тоді сусідство сивочолого мудрого Острога і молодого потужного Нетішина буде взаємовигідним, приваблюватиме молодих науковців, робітників, туристів. А це дозволить нам плідно працювати над розвитком української економіки та культури. Удачі і щастя нам у цьому!

Мініч Юлія,

учениця 11-Б класу

Острозької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №1

7 порад учню:

Порада перша і найтяжча.

Ніколи не намагайтеся отримати все і відразу.

Пам'ятайте, що успіх - це насамперед праця.

Не вірте красивим фільмам, де щоб досягти успіху досить бути вродливим чи багатим.

Порада друга - про любов.

Обов’язково зміни своє відношення до людей, які тебе оточують. Хочеш, щоб тебе любили люди - полюби їх сам.

Подумай, чи подобаються особисто тобі егоїстичні,

нетерпимі до чужих думок люди? То чому, якщо ти саме такий, повинні любити тебе?

Порада третя - особлива.

Потрібно на деякий час забути, що ти особливий, не такий як всі. Запам'ятай, що про це знає лише твоя мама і ти сам.

Порада четверта - про найдорожче.

Полюби себе насамперед сам.

Це не значить, що ти повинен любуватися собою в дзеркало. Просто стався з повагою до свого тіла, не отруюй його алкоголем та іншими ядами.

Порада п'ята - пріоритетна.

Не розпорошуй свої сили відразу у всіх напрямках. Вибери кілька важливих для тебе справ і наполегливо вдосконалюйся саме в них. Хоча спробувати себе в нових справах ніколи не завадить. Хтозна, можливо, саме там чекає на тебе успіх, сидить собі і жде, коли ж ти його віднайдеш.

Порада шоста - навчайся!

Навчайся все своє життя.

Ніхто не заперечує, що ти і так багато знаєш та умієш. Добре, що ти знаєш, скільки часу тривала столітня війна (100?!), чудово, якщо ти можеш відрізнити комп'ютерний вірус від вірусу грипу, вітаю, якщо зумієш своїми руками забити звичайний цвях в цегляну стіну.

Порада сьома і остання (по списку, а не по значенню!)

Отже, ти хочеш досягти успіху? То чого ж тоді чекаєш і витрачаєш свій дорогоцінний час на читання цих порад? Давай, не сиди, пора уже щось зробити своїми руками.