Книга про надзвичайну Людину, наділену Божим даром зцілення душі і тіла та бачення правди

Книга про надзвичайну Людину, наділену Божим даром зцілення душі і тіла та бачення правди.

У книгу увійшли пророцтва, настанови, прості та дієві поради для підтримання та відновлення здоров'я від найсильнішого ясновидця України (перевірено!) Петра Дементійовича Утвенка ( рр.), уродженця села Дивина Брусилівського району Житомирської області. Його природний Божий дар бачення краще рентген апарата, лікувальна сила біострумів, знання трав були у пригоді десяткам тисяч врятованих людських життів, сотням тисяч прийнятих та навчених любити природу, її створіння, і стане мільйонам дороговказом у виборі правильного шляху для досягнення особистого та суспільного щастя…

Мудрий народний Цілитель Дід Петро, хоча йому було вже й не дуже легко, бо дошкуляли тяжкі рани з війни, поділився своїми знаннями для нашого з вами кращого життя. Якось ще сказав: «Як би я начальником був, то я б їх навчив...». Неодноразово обирався депутатом районної Ради, вміло відстоював справедливість.

Тож мусимо взяти до уваги мудрі настанови та поради легендарного Ясновидця Діда Петра, навчитися найкраще їх застосовувати для більш здоровішого, правильно організованого та щасливішого життя! Щоб не казали, що немає пророків у своїй Вітчизні! Тим більше, що був значно сильнішим за знамениту болгарську провидицю Вангу, бо ще і їй та багатьом іншим допомагав незалежно від відстані… Нам ще треба осягнути Його постать і важливість для України та й в цілому для Світу.

До нього зверталися також із-за кордону, та навіть хотіли забрати в Америку, обіцяючи золоті гори. Майже всі з Верховної Ради, члени Політбюро ЦК КПУ, вищі посадові особи Генпрокуратури, Верховного суду, Конституційного суду, вчені Академій, у т. ч. й Московських, іноземні дипломати знали про існування українського Ясновидця та користувалися його можливостями і Божим даром. Його відвідували й знані в державі люди: Володимир Литвин, Борис Олійник, Іван Плющ, Віктор Ющенко, Олександр Мороз, Микола Селівон, Олександр Омельченко, Михайло Теплюк та багато інших.

Ця книга однозначно стане вам у пригоді, – талісманом, оберегом у дорозі, у Ваших справах та Житті по Божим Законам! Особливо ті її екземпляри, що будуть підписані мною (це вже такий собі подарунок, вважайте) кульковою ручкою (тиснення на листку буде видно – такий простий захист від підробки), бо я поділюсь з вашим екземпляром книги зарядом з платочка від Діда Петра. А ті хустинки (платочки мочити не можна), заряджені біострумами Ясновидця, що він передавав людям, уберігали й уберігають людей від злої смерті, тяжких аварій та великих негараздів.

Книга із-за великої кількості правди, часто захованої і незнаної у народі, не ставить своєю ціллю посіяти смуту чи розбрат, а лише пробудити свідомість до здоровішого життя.

Розрахована для широкого кола вдумливих читачів. Навіть зі школи треба вчити молодь та плакати вивісити: «Не роби зла! Воно – повернеться. Як не на те­бе, так на твоїх нащадків. Зло ніколи не приносить добра. А саме велике зло породжується заздрістю.»

Автор та укладач (Ведучий-оператор) книги – Володимир Володимирович Стешенко, журналіст, член Національної спілки журналістів України, автор статей гуманітарного та оздоровчого напрямку, письменник, поет, консультант по Здоровому способу Життя (валеології), громадський діяч, підприємець…

Книга

У виконання Справедливої Волі Отця за ПРАВду!

Во Славу Бога Всевишнього!

Світлій пам'яті видатної Людини – Петра Дементійовича Утвенка

Присвячується!

Політика так як і Релігія лише використовує Природні Закони та Дари собі в угоду! І від того як це робиться – будуть і результати у всього народу в Країні!

Сонце своєю енергією дає нам можливість жити і абсолютний прибуток з природних процесів, а люди лише все перерозподіляють між собою! І чим справедливіше по-хазяйські буде організований розподіл – тим нашому людству буде довше житися у радості та достатку на нашій унікальній тендітній планеті Земля… «І поки світить Сонце, зігріває нас, допоки й на Землі житимуть люди і ніяких глобальних катастроф не буде з планетою – Кінця Світу Не Буде!» – так пророкував Дід Петро, – «локальні ж катаклізми звичайно будуть і в основному вони штучного походження!»

Усякий, хто шукає ПРАВду,

повинен володіти мужністю та силою духа упоратися з нею!
Автор.

Ведучий-оператор звертається до мудрого з великим багажем життєвого досвіду Ясновидця: Діду, Ви кажете, що про все на світі знаєте, а Бог є?

Дід стверджувально так: Є!..

Ведучий-оператор зацікавлено: Діду, Діду, а розкажіть людям про Бога!

Дід задумливо: Ааа… Бог… Бачив-бачив… Обох… і Вони не однакові…

Ведучий-оператор здивовано від такого незвичайного свідоцтва: не однакові?

Дід: Ні... Той, що між мертвими ходить, – маленький (показує зріст як малої дитини – десь з метр)… і у Нього отака борода (довга, показує метрів три), аж тягнеться... Він рівний, борода сива-сива, а лице молоде… говорив зі мною весь час по-нашому… А де живі люди, – Той здоровий, наче чоловік на чоловікові (по висоті дістане й до стелі), могутній, красивенний такий і ще й сказав мені, що робити…

Так, так – цікаві розповіді Діда Петра про непізнане ще загалом людським і про Бога, і про НЛО, і про впливи та зцілення… і у цій Книзі буде не мало, – готуйтеся… Розпочинаємо…

Як у Кобзаря нашого, Тараса Шевченка було: «По мові – передмова». «… весело подивиться на сліпого кобзаря, як він сидить собі з хлопцем, сліпий, під тином, і весело послухать його, як він заспівує думу про те, що давно діялось, як боролися ляхи з козаками; весело... а все-таки скажеш: «Слава Богу, що минуло», – а надто як згадаєш, що ми одної матері діти, що всі ми слав'яне. Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, нерозмежованою останеться навіть од моря і до моря – слав'янськая земля. Про те, що діялось на Украйні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей; надрукованого і критикованого нічого не читав, бо, здається, і нема нічого. Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива, бо ще є люди, котрі його знали. Гонта і Залізняк, отамани того кровавого діла, може, виведені в мене не так, як вони були, – за це не ручаюсь. Дід мій, нехай здоров буде, коли зачина розказувать що-небудь таке, що не сам бачив, а чув, то спершу скаже: «Коли старі люди брешуть, то й я з ними»».

Найбільша кількість пам'ятників у Світі та шана Тарасові за Його правду…

Дід Петро бачив правду Богом дарованим даром і теж людям її розповідав, і хто зміг взяти, той спасався, оздоровлювався та жив далі щасливіше!… Бо:

ПРАВ-ДА – корисна для ЗдоРов'Я!

Дванадцятого липня 2010 року з 19:00 на молодика, щоб краще розвивалося, вже 2-й місячний день розпочався – щедрий, починаю писати книгу, якраз на Свято Петра і Павла припадає… А до того, був підготовчий етап, збирав інформацію корисну для життя, перевіряв і на предмет не створи собі кумира для неупередженості, щоб ця невеличка книга-дисертація по темі «Як жити здоровішими та щасливішими» стала вам у пригоді… І буде вона про Петра Дементійовича Утвенка, чи просто – Діда Петра, – найправдивішу Людину нашого часу, легендарного українського

ясновидця (у церквах нинішніх на таких людей говорять, що вони блаженні провидці і, що Господь їм відкриває дар бачити судьби людей, у науковців є терміни підходящі: екстрасенс, парапсихолог тощо),

цілителя (спасителя характерника, бо мав можливість і знання як застосовувати дари природи для відновлення гармонійного життя організму людини, зняття протиріч у єднанні з природою та Всевишнім),

пророка (нашої Української Ванги, бо знаменита була на весь світ, хоча сам їй допомагав і на відстані підтримував…),

волхва (реальним відрусом був з повним багажем знань та умінь відуна, чаклуна, езотерика, як кажуть нині) та

патріота (вболівав за нашу неньку Україну та визволяв її від загарбників, караючи зло!),

жреця (бо мав можливість силою думки та біоструму керувати реальністю),

що народився 1-го червня 1922 року (хоча у паспорті записали 2-го числа),

який пройшов бойовим шляхом 2-ї Світової Війни визволяючи 12-ть держав і був нагороджений у тому числі й 2-ма медалями за Відвагу, 3-ма орденами Слави, а це вже – повний кавалер,

який любив свою рідну квітучу землю, Україну, бо не змогли заманити його заморські свати до своїх найкращих хоромів (три рази навіть із Сполучених Штатів Америки по нього надсилали парламентаріїв, у Грузії залишити хотіли),

який міг “бачити” Богом дарованим даром істину у будь якій справі чи явищі і не тільки при лікуванні хворих,

який зцілив десятки тисяч людей, сотням тисяч допоміг, а мільйонам передав чудові прості та дієві поради (у статтях, книгах, сайтах в інтернеті),

який все знав, про що б ви його не запитали, бо Богознавцем був реальним!

Наймогутніша духовна постать Нашої Доби! Достойний бути і Героєм України, і долучитися до лику Святих провідників Божих Законів, хоч посмертно! А своєю правдою буде об'єднуючою силою всіх правдолюбів і захисним щитом для рідної землі!

Книга про ясновидця Діда Петра – це не тільки дань пам'яті, а ще й дороговказ, якщо хочете жити здоровішими та щасливішими, бо поради Його прості та дієві, віковою мудрістю Богознавця пропитані то й застосовувати треба повсякчас і найправильніше для досягнення позитивніших результатів у Житті нашому і у всіх його сферах!…

Окремо хотілося б щиро подякувати усім добрим людям, які допомагали сім'ї Утвенків, доглядали Діда Петра (01[02].06.1922 – 21.12.2004) та його дружину – Любов Микитівну (13.12.1922 – 10.06.2009), надавали матеріали та спогади для Книги, долучалися до видання, збирали кошти на встановлення пам'ятного знака на цвинтарі с. Дивин, розповсюджують цілюще слово від Ясновидця!…

Допомога людині не може бути засобом для наживи!!!

Поради Діда Петра

Не роби зла! Воно — повернеться. Як не на те­бе, так на твоїх нащадків. Зло ніколи не приносить добра. А саме велике зло породжується заздрістю.

…

Спогади

…

Цікава зустріч з колишньою пацієнткою Діда Петра відбулася 22 квітня 2012 року і я не встояв, щоб її не додати до книги. Є ще багато неопрацьованого матеріалу, але ця дуже показова про діяльність легендарного Ясновидця. Прямо біля метро Оболонь в місті Києві стоїть кіоск з продажу цукерок. Біля прилавку жінка середніх років. Зайшла розмова про ясновидця Петра Утвенко.

Жінка: Я, Богданова Вікторія Олексіївна, у мене народилося дитя в 1982 році 10 грудня і все було прекрасно. Якось вже трирічне дитя почало задихатися і ми звернулися до лікарів. Вони не могли нічого відразу зробити і призначили бронхоскопію. Дитяті були всього 3 роки, ми природно перелякалися і почали шукати якісь інші шляхи, щоб врятувати його. Моя свекруха, івна, взнала, що є такий Дід Петро, але до нього попасти неможливо. Я хочу розповісти як ми попали до Діда Петра, як ми з ним познайомилися. Ми почали шукати всякі шляхи, що б попасти до нього, тому що нам сказали, що він прекрасний діагност. Він не стільки лікує, скільки хороший діагност, він поставить правильний діагноз. А я десь там, як мати, відчувала, що щось тут не те, що лікарі ставлять неправильний діагноз. Бронхоскопія - це дуже серйозна операція на той час. Моєму синові зараз вже 30 років, а в той час це було дуже небезпечно. Тому ми почали шукати інші шляхи. Ми почали шукати можливість як попасти до Діда Петра. На той час мій свекор, Богданов Григорій Олександрович, академік сільськогосподарських наук, був президентом південного відділення ВАСГНІЛ (Всесоюзна академія сільськогосподарських наук імені Леніна), колишній ректор сільгоспакадемії, обіймав високопоставлену посаду фактично замміністра сільського господарства. І ми взнали, що у Діда Петра син пов'язаний з сільським господарством, але знаходиться в Москві. І вже тоді підключився свекор, він почав шукати цього сина Діда Петра, нам сказали прізвище його (Утвенко). Таким чином через сина свекор знайшов можливість попасти до Діда Петра. Ми готувалися до поїздки в село Дивин. Але, оскільки моє дитя захворіло, ми не могли узяти його з собою, оскільки напередодні виїзду ударився переніссям і піднялася температура до 39 градусів. Нам сказали, що потрібно взяти нижню білизну, ну там якусь майочку або футболочку, в якій би дитя переспало. Це було в 1986 році в перших числах березня, десь 3-4 березня. І ми поїхали без дитяти. Ми були дуже здивовані, коли Дід Петро безпомилково в продовж 5 хвилин, поклавши руку на футболку мого дитяти, сказав точний діагноз і що потрібне йому робити. Потрібна була звичайна медична банка, яку ставлять на тіло для відсмоктування. Однією єдиною банкою три рази через день водили по тих місцях спини, які вказав ясновидець. І по рекомендації Діда Петра ми усунули причину хвороби – дитя перестало задихатися. "Це всього на всього дитя пило сік, захлинулося і попало в легені, утворилася ось ця рідина, яка і давила на легені, а дитя задихалося", – пояснив цілитель. Ось буквально в на протязі 5 хвилин чоловік визначив, що це, яка причина і як усунути.

Точно так же я до нього їхала хвора по своїх жіночих проблемах. Мені теж лікарки поставили дуже страшний діагноз – сказали, що у мене рак матки. Лише я переступила поріг цілитель сказав, що б я сіла і тут же додав: "Не переживай!" Точно йому це приснилося, нібито я йому це сама говорила, виходило, що він читав думки. Він сказав: "Дайте стілець цій жінці, хай сяде, їй важко стояти." Тут же він, до мене звернувшись, сказав: "Не переживай, у тебе немає ніякого раку!" За 5 хвилин він точно так же мені визначив причину і призначив просте лікування (заварити 2 трави: календула і, по моєму, вербичка, і робити теплі ванни, попаритися, укутавшись ковдрою).

У чоловіка мого жодних проблем не було, лише юнацька травма, у нього був шрам на нозі. Дід Петро поводив руками, поставивши мого чоловіка до кута будинку, і сказав: "Не переживай, ти здоровий як бик!" – ось передаю дослівно слова його, і додав: "Єдине у тебе була травма в дитинстві". Чоловік забув про цю травму, завагався. Дід це відчув і ще до мене обернувся, посміхаючись, сказав: "Приїдеш, роздягнеш свого чоловіка і поглянеш, що у нього там є". Ми, коли приїхали додому, зразу ж йому й говорю: – "Роздягайся!" І ми знайшли на нозі у нього великий шрам – чоловік пригадав, що коли в юності грав у футбол, впав і зачепився ногою за штир, і утворилася рвана рана, яку йому навіть зашивали лікарі. Як би ось так от було. І єдине що Дід сказав, що може погубити мого чоловіка – це стакан і цигарки, намалювавши на папірці. Але оскільки мій чоловік не пив, то вийшло так, що він і помер через те, що у нього легені були слабкі. Чоловік палив, писав дисертацію, дуже багато палив, нервував, ну загалом так його і не врятували – ось так вийшло. Я приклоняюся перед цією Людиною, перед цим Ясновидцем!

Ми ще один раз їздили до нього. Ще що хочу додати. Я дала адресу жінці села Дивин, сама особисто попросила через 2-го сина, він на той час працював головою в цьому колгоспі, у мене був телефон цього сина. У моєї сусідки вмирала дівчинка. Вона ударилася головою і у неї утворилася пухлина, почала сліпнути, лікарі намагалися вилікувати сліпоту, а в цей час в голові збільшувалася пухлина. Пройшло багато часу, а сліпота прогресувала. Дівчинці вже визначили пухлину в голові і призначили операцію, сказавши, що лише в Москві можуть зробити цю операцію. І ось коли вони поїхали до Діда Петра, він сказав, аби вони вже не їхали до Москви. Ясновидець чесно сказав, хай спокійно помре удома, що він вже не може вилікувати – привезли пізно, в голові пішли необоротні процеси, все, що він міг сказати, це аби не везли дитяти, не мучили, вона не виживе. Але як будь-яка мати, сподівається на все хороше, вона все-таки з надією поїхала до Москви, і коли дівчинку готували до операції, дівчинка там в Москві і померла. Тобто це унікальний був Чоловік – ось все, що я можу сказати.

Ах так, ще можу додати, що під час війни він почав передбачати солдатам мало не з точністю до дня, до хвилини, коли його уб'ють і він помре, отримає поранення і його за цей дар побоювалися... І я ще спостерігала такий ось феномен, коли ми приїхали 2-й раз і він водив рукою по трішки слабким місцям людини, то у нього з під руки не завжди, але інколи чулися звуки потріскування і вискакували вогненні іскорки, як знімаєте наелектризований одяг, – і це я бачила своїми очима.

Моя свекруха їздила в кінці березня 1986 року взнати з приводу своєї матері, яка важко хвора лежала в лікарні з водянкою, але Дід Петро попередив, що її вже врятувати неможливо і вона за місяць помре, просто підтримуйте її в лікарні. Так і сталося.

У 1986 році, коли ми приїжджали в село Дивин, завжди стояла черга, та така, що неможливо було підійти – парк з автомобілів ціла вулиця. У той час Дід Петро ходив ще бадьорим і інколи жартома балувався міцними слівцями, говорив, що матюкатися не гріх, що життя у нього таке невеселе… У нього в помічниках була жінка, виходила і оголошувала кому заходити… От і все, що прийшло зараз на пам'ять… Унікальний це був чоловік. Я приклоняюся перед ним!

…

Можливо треба організувати збір підписів під зверненням до можновладців про достойне вшанування пам'яті легендарного Цілителя-Ясновидця, а то поодинокі листи, бачу, не можуть «підняти цілину»…

Відгуки на книгу про легендарного Ясновидця Діда Петра

Ми бачимо із життєвого шляху людини, що може вона творити, які їй знання та силу надає Всесвіт, але ж і визначає обов'язки, якщо віра у Отця небесного буде навіть "яко гірчичне зерня"! Як казав Григорій Сковорода : "Пізнай істину – і у твою кров увійде Сонце!" Це прямо відноситься до Петра Утвенка із Житомирщини...

І хочеться перечитувати книгу ще і ще, відкриваючи нові таємниці феномену, торкаючись до тендітних струн широкої людської душі!

***

Треба (хотілося-б) щоби побільше було таких дідусів...

Операціоністи банку "Київ" Оболонської філії м. Києва,

Олена Козаченко та Тетяна.

***

Якось у справах ще в далекому 2003 році розговорився я з доброю знайомою про Дивинський феномен Діда Петра та й подарував їй книжечку першого випуску Олександра Олександровича Михайлюти «Ясновидець». Вона, зрозумівши, про кого мова, бо на устах її знайомих було це ім'я, з радістю згодилася на відвідини самого Цілителя в день народження 2 червня 2004 року. Ще й подарунок зробила – розкладний візок-коляску, на якому ветеран "прогулювався" по своєму дворі. Сам Дід Петро та група підтримки красно дякували за подарунок від Тетяни Василівни Саєнко – доцента кафедри екології Національного авіаційного університету, кандидата технічних наук.

А це ось і свій (цей) варіант книги, надав для відгуку та отримав відповідь на Email 28.04.2012 року:

«Про Діда з села Дивин чула давно, з чверть віку назад від знайомої, якій лікарка тодішнього 4-го управління порадила замість чергової операції звернутися до народного цілителя. До нього у той час потрапити було важко, але моя знайома, енергійна і смілива жінка, домоглася свого.

Вона переповідала свої пригоди у цікавих деталях, а про Діда казала однозначно – чудотворець. Він поставив їй за кілька хвилин точний діагноз без дорогої і чудернацької апаратури, порадив ліки, на диво дуже прості і доступні кожному на базарі. Останнє засмутило мою знайому, бо вона лікувалася в елітній установі, дістаючи і купуючи дорогі імпортні ліки, а виявилося – досить маку, картоплі, якоїсь трави, щоб хвороба щезла з її організму без усяких коштовних операцій. Розповідала, що часто їздять до Діда "наші вожді", не гребуючи його ремеслом, а грошей він не бере, в усякому разі, кладуть на підвіконня щось із продуктів: хліб, печиво, ковбасу, словом хто що зможе. Черги до нього величезні, прорватися важко, бо ждуть немічні, нещасні люди, яких урівнює горе. Але моїй знайомій пощастило, вона чекала не довго, діагноз свій підтвердила і курс лікування отримала.

Чесно призналася, коли почула про такі прості рецепти, не повірила, що вони їй допоможуть. Але старанно виконала всі рекомендації від А до Я. Через два місяці після Дідових приписів і лікування знову пройшла обстеження у тієї ж лікарки, яка направила до цілителя, і та вкотре переконалася – Дід із села Дивин справжній чаклун – небезпечні симптоми кудись поділися без операції, бо серце не витримало б, здається, вчетверте наркозу і всіх отих знущань, якими багатий медичний арсенал лікування з відверто здирливою дороговизною доопераційних, операційних і післяопераційних періодів.

«Він зекономив мені кілька тисяч доларів, – констатувала приятелька, – справжньої ціни собі не знає, отаке – то чудо!»

Розповіді про Діда-чаклуна мене дуже зацікавили, хотілося побачити цю людину, почути відгуки інших пацієнтів, свідків цього феномену, але моя знайома дезорієнтувала мене, чи може я не правильно зрозуміла, бо запам'ятала, що село Дивин знаходиться по Одеській трасі, якою не раз їздила до батьків. Виявилося, що ніхто у цьому напрямку про таке село не чув, і тільки через 15 років (у 2003 році) мені подарували книжечку з описом добрих справ того чудотворця – Петра Дементійовича Утвенка.

Справдилися слова: коли чогось бажаєш, воно обов'язково прийде до тебе. Так і сталося: у моїх руках не одна, а цілих дві книжечки, перші дослідження про незвичайну і непересічну людину, якій випала честь, а може й тягар, пронести через усе життя рідкісний дар, яким він послуговував людям.

Не вміємо ми цінувати своє багатство – така людина була поряд, а хто знав про неї? Звісно, володарі інформації чомусь не писали, не повідомляли про таку важливу подію. Комусь заважала ця правда, що не вписувалася у ряди численних медичних теорій. Кашпіровського знали усі – комусь же то треба було це недопустиме психологічне навіювання з каналів телебачення, а про скромного, далекого від суєти і грошей Петра Дементійовича відали лише ті, хто користувався народними засобами передачі інформації, в усякому разі, заклопотані сенсаціями ЗМІ його не помічали. Він просто допомагав людям, як міг.

Рада, що нарешті з'являється матеріал про Дідові справи, що дарували людям життя, надію, спасали у тяжку годину, а він щедрував у світі своїм могутнім талантом.

Він – наша Ванга, народний цілитель, який надовго залишиться у людській пам'яті своїми ділами, а те, що не всі варті того благородства, зовсім не вина Петра Дементійовича Утвенка. Головне – він Людина з великої літери, виніс на своїх плечах жахи війни, післявоєнного періоду, скупість і зухвальство владних структур, хитру "перебудову", "законні крадіжки" можновладців і те сьогоднішнє неподобство, що спіткало його і більшість ветеранів, пенсіонерів, усіх людей працьовитої долі на Україні.

Літературні дані свідчать: здатність до лікування у Петра Дементійовича унікальна, але непоодинока. Відомі факти аналогічних прозрінь під час фізичного або психічного струсу. На Сході подібні властивості розвивають у відібраних до лікувальної практики хлопчиків у спеціалізованих монастирях, навчальних центрах.

Ті, хто побував у Індії, Непалі, Тибеті, розповідають неймовірні для середньостатистичного менталітету речі, але там, на місцях, вони не сприймаються, як чудо. Просто резерви людського організму величезні, невичерпні, вони можуть бути задіяні при певній підготовці, практиці, бажанні, силі волі. Ми самі не знаємо своїх можливостей, а в умовах наших північних широт не дуже прислухаємося до свого внутрішнього безмежжя, виконуємо встановлену для нас програму на реалізацію елементарних функцій: члена сім'ї, трудового колективу, суспільства, слухняного шукача здоров'я у часом безсоромного «лікаря»- бізнесмена.

Але люди з потужним «внутрішнім голосом», які ставлять собі за мету досягти певних властивостей, демонструють надлюдські здібності, що є, з наукової точки зору, розширення діапазону притаманних нам і невикористаних можливостей. Вони передбачають події, бачать крізь стіни, рухають предмети, не доторкаючись до них, перетворюють своє живе тіло на справжній труп (явище каталепсії), читають чужі думки, відчувають наближення катастроф. Здатність людського мозку нині активно вивчається. Вчені переконані, що у звичайних умовах цей унікальний апарат використовується лише на 4-6%. Резерви мозку величезні і немає нічого дивного, що деякі особистості мають розширений діапазон застосування свого індивідуального «комп'ютера», що має різні параметри.

Інша річ, хто і як використовує свій дар. Одні – на збагачення і професійну кар'єру, інші – на допомогу людям і безкорисне служіння вищим ідеалам. Згадаймо тих, хто віддав своє життя за ідеї: це покоління Петра Дементійовича, мого батька, Ваших батьків, які виконали свій священний обов'язок, пройшли нелюдські випробування вогнем, стражданнями, нестатками, голодом і мають право на заслужений відпочинок, моральний спокій, матеріальний достаток, але розбійницьки пограбовані "вдячними" нащадками.

У народі кажуть: "Не завжди ситий буває розумний". І за свою беззастережну хижацьку пристрасть до збагачення за рахунок старшого покоління нинішнє понесе заслужену кару з широкого виховного арсеналу грізної Вищої сили і розуму, яка уважно стежить за нами.

Шкода, що ніхто з урядовців, науковців не зацікавився феноменом шановного Петра Дементійовича Утвенка. А він стільки років прожив майже під Києвом! Не треба було їхати ні до Ванги у Болгарію, ні до розрекламованих шарлатанів, хілерів-магів на Філіппіни; своє чудо мали під боком: вивчай, досліджуй, використовуй розумно. Не дозволяли, мабуть, обмежена "мудрість", недалекоглядність, примітивізм. І йдуть на думку пророчі слова моєї бабусі: "Дурний, бо бідний, а бідний, бо дурний". Шкода. Не буде нам пробачення за згаяний час, втрачені можливості, забутих героїв, цілителів, ясновидців – власних Пророків і Величних постатей нашої Батьківщини».

Післямова

Звичайно, Дід Петро – це наше національне надбання! Надіюсь, що читач зрозумів Дух книги, де є Велич Геніального Цілителя і Спасителя, надзвичайної Людини, його складна і важка доля, бо Багатостраждальний Дід Петро безкорисно Служив людям! Петро Дементійович Утвенко вартий Правди і щоб про нього писали книги, статті, тощо. Він заслуговує на достойну вдячність і за свою потужну та наполегливу працю, яка зекономила і для нашої економіки Країни десятки тисяч врятованих життів, котрі і нині працюють над створенням добробуту незалежної України, дали життя достойному поколінню! І заради Його Пам'яті, заслуговує на достойну вдячність від нас. Дуже багато ще є неопрацьованого матеріалу, спогадів односельців, людей, яким допоміг великий Цілитель. Тем для праць може бути багато, і, наприклад, із запропонованих назв Тетяною Саєнко: «Інтерв'ю з Великим Цілителем», «Цілитель і ясновидець Дід Петро», «Нерозгаданий феномен з села Дивин», «Останні дні з Пророком Дідом Петром»; або ще: «Дитинство, юність, мудрість», «Спогади доглядальниць», бо було дуже багато цікавих моментів, «Методика лікування», бо є, що навчались у нього цілительству. Є вже багато спогадів про Цілителя: у статтях газет та журналів, у книгах Володимира Осипчука-Скороводи: «Устань у Сварзі» ціла глава 22а «Ясновидець Дід Петро. Пророк Нової Веселенної ВсеСлави» та «Воля Перуна» глава 11-та «Живий Бог. Петро Утвенко, цілитель, ясновидець, друге пришестя Віщого Бояна»; «Святий Петро із Дивина» вже 9-те перевидання Олександром Михайлютою «Ясновидця». І не треба на когось дивитися, заздрити (читайте першу пораду Діда Пера) – зробіть краще, як зможете… Головне, щоб діло жило! Вшанування і поширення ПРАВди повинно іти по Україні, для початку!

Відеофільм «Загадка Дивина», можете знайти за посиланням в інтернеті:

http://www. duh. /video/ZagadkaDivina. wmv

Розмір версії файлу 98 Мб, дуже стиснуто, бо оригінал був би розміром біля 1,5 гігабайтів, тривалість 26 хвилин + 10 хвилин я додав: Ясновидець про Бога.

Чи файл: http://www. duh. /video/ZagadkaDivina-PDU-pro-Boga-VVS. avi

Розмір версії файлу 247 Мб, якісніше. WWW. DUH. – Сайт ПРАВдивих Знань про Природу...!

Дід Петро мав природний Божий дар бачення краще рентген апарата. Йому приходила інформація з Потойбіччя у звуках, словах, картинах… Він точно вказував на місця та причину хвороби, а велика лікувальна сила біострумів, як кажуть: «сила Духа Святого» давала можливість зцілювати людей, вирівнювала та коректувала біополе…

Дід: Рукою (піднімає руку) – стрілять вони не будуть. Руку навів – і все, вони можуть тільки їхати, а не вистрелить. Я літака рукою зняв, цього раму (фото-розвідника). 14 Чоловік було у ньому. 220 Стрічок – знята вся радянська сторона. А він замітив (позицію) і на таран на мене. Я кажу: «Зараз зсаджу його», – навів руку, раз, а його на двоє раз і розірвало. І всі 14 поранених, але легко. То вони (з КДБ) тиждень тягали, питали, що я зробив, а я не признаюсь, бо не можу (Бог не дозволяв)…

Дід: А, о… Там за хлівом вони були... Дід: Там люди такі, яких у нас немає... Ведучий-оператор: Ну десь же живуть? Дід: Руки, ось такі, до сих пір (показує по довжині нижче колін). : А як багато їх було? Скільки їх було чоловік? : Десяток чи більше? Дід: Повний той (апарат НЛО). Ведучий-оператор: Автобус? Дід: Воно на автобус не схоже, воно кругле.

Дід: Вони мене як перевіряли, ото все (делегація науковців з Москви установлювала чи є дар бачення та сили, щоб дозволити приймати людей)… – привозили мішки, з різним наповненням, у них такий чорний папір товстий як толь, запечатані. Казали: «Не займай руками, скажи що в мішках»?... Поклали, розклали 12 мішків. Я рукою навів раз кажу – пісок, тютюн, просо, гречка, …, а вони папірці прикріплюють. А потім з Москви вже приходить відповідь, що все правильно назвав – не помилився! Ведучий-оператор: Ха-ха-ха! Це Вам екзамени …

Підпис до ілюстрації на початку книги на розвороті (форзац, графіка) про Бога Нашого Світу і Бога Того Світу… Дід Петро нам повідав про Істину Світобудови, про основу Знань ПРАВильних, про непізнане ще загалом людським.

Ми мешкаємо у Світі, де світить сонце і дає нам життєво необхідну енергію. Дід Петро бачив Бога Нашого Світу, описав Образ Його як високого, молодого, здорового, наче чоловік на чоловікові (по висоті дістане й до стелі), могутнього, красивенного такого Творця і Вседержителя Всесвіту, Найбільшого Чоловіколюбця і Найсправедливішого Управлінця, Дарувальника Долі! Все у Нього в ладу і вчасно! І по-нашому говорить! Від Нього й Життя, від Нього й доля, від Нього й дар, від Нього все…

В момент зачаття народжується й душа (свідомість людська), розвивається, кріпне, росте, проходить свій життєвий шлях і після смерті тіла переходить у Той (Потойбічний, Духовний) Світ, отримує нове тіло, трохи вище і продовжує жити, працювати там. Вже Туди як пішов, то вже все! Душа у Наш Світ у нове тіло не повертається! Тож Цінуйте Життя Нинішнє! Реінкарнація душ тільки в один бік – з Нашого Світ у Той (Потойбічний, Духовний) Світ!!!

Дід Петро бачив і Бога Того (Духовного) Світу, де мешкають наші пращури. Він ходить між мертвими, маленький (на зріст малої дитини – десь з метр). Він рівний, білий, і у Нього борода сива-сива та довга, аж тягнеться (метрів три довжиною). А лице молоде. І говорить теж по-нашому.

У Тому Світі сонця немає, тільки такий білий світ, як білі гроші (типу неонового білого світла, чи свічення банкнот під впливом ультрафіолетового проміння, як у снах). Видно все геть, а сонця немає.

Мертві всі окремо. Всі у полотняні довгі одежі одягнені, як батюшки. Немає Там одягу так, як вбираються Тут у нас. Тільки що вони більші всі, вони високі всі – тіла вищі ніж у Нашому Світі були.

А капуста родить така, що вдвох головки не піднімеш, ні за що не піднімеш, така здоровенна… Там і коні є, і трактори є – все Там є… Таке все дивне та більше ніж у Нашому Світі…

Чоловік і жінка є (по образу лиця і тіла похожі на земні Нашого Світу), але вони не розуміють цього, немає різниці для них, тобто вони середнього роду – дітей не роблять.

Всі абортовані дітки у Тому Світі сидять окремо і чекають на матір, котра прийде і їх погодує, догляне. Вони там сидять голі, маленькі, синенькі-синенькі, похнюплені, у них немає нічого, голівки посхиляють отак...

А всі останні душі, які вже пішли у Той Світ отримують нові тіла (за Велесовою Книгою також) та роблять те, що й у Нашому Світі до смерті робили, працюють, можуть допомагати й живим людям Нашого Світу. Тож робіть добро для радості і щастя, то й Тут і Там буде Вам веселіше... От так от!

Те, про що Дід Петро розповідав, «бачачи» своїми відчуттями, подібне на описи з Велесової Книги:

Ми ще «соромимося Наву, Праву і Яву знати» (Той Духовний Світ пращурів, Закони Бога Всевишнього і Наш Світ, де світить Сонце), а дарма!

«Права бо є невідомо зложена Дажбогом, а по ній, як пряжа тече Ява, і та створила життя наше. А тоді, коли одійде, смерть наступає. Ява тече і твориться в Праві. Нава бо є після них. Доти є Нава і тому є Нава, а в Праві ж є Ява».

Велесова Книга, дощечка 1

«А Нави не боїмося, бо Нава не має сили проти нас. Тому ми повинні молити богів про поміч у ділах ратних і старатися…»

Велесова Книга, дощечка 7д

«І богові Світовиду славу проголошуємо – се бог Прави і Яви, і йому співаємо пісні, яко свят є. І через нього знаємо світ бачити і в Яві бути. І той нас од Нави вбереже, і тому хвалу співаємо. Співаємо і танцюємо йому. І звертаємося до Бога нашого, який ті землю і сонце, суне наше, і зірки тримає. І світ міцний творить славу Світовидову велику. Слава богові нашому! То бо скорбить серце наше. І се одречемось од злих діянь наших і прилучимося до добра…»

Велесова Книга, дощечка 11а

ВЕЛЕСОВА КНИГА, достовірність якої багатьма підтверджена

І. Яценка (світла йому пам'ять).