19.02.2013 „Порядок денний”
В студії працює Юрій Табаченко. Триває облога парламенту, опозиція не полишає сесійну залу, і ніяк не може розпочатись друга сесія Верховної Ради сьомого скликання. Констатуємо таким чином парламентську кризу, і сьогодні говоримо по можливі шляхи виходу з неї. Володимир Фесенко – голова центру прикладних політичних досліджень «Пента» в студії Українського радіо. Наче почалось із того, що депутати від опозиції вимагали особистого голосування і, зокрема, як крок до цього, запровадження системи голосування «Рада-3». Проблема лише в цьому, чи, насправді, вона глибша?
ФЕСЕНКО: Ні, я думаю, що це було скоріше було приводом, але приводом таким, який викликав інтерес, повагу і викликав навіть підтримку з боку багатьох прихильників опозиції. Тема персонального голосування також подолання «кнопкодавства» у ВР, вона, дійсно, є популярною. Опозиція її використовувала ще під час першої сесії ВР, але перед початком другої сесії, це скоріше був привід. Підвалини конфлікту були закладені ще наприкінці січня, коли керівництво ВР не дало змоги опозиції провести дострокову позачергову сесію ВР. От тоді, я думаю, опозиція вирішила зробити відповідь. Вона дійсно образилась, йшлося про принципове питання, про їх права на проведення таких позачергових сесій, це право опозиції, і вони в тій відмові відчули певну спробу позбавити їх конституційних парламентських прав. А далі вже було питання вибору теми. На цьому зіграв «Удар», в першу чергу, вони таким чином показали своїм виборцям, що саме вони блокують. «Батьківщина», навпаки, вона наполягала саме6 на «Раді-3», оскільки це була тема, яка ще свого часу була запропонована Яценюком. Таким чином, кожна з опозиційних сил намагалася в рамках цієї акції посувати свої інтереси. Але парадокс цієї ситуації полягає в тому, що подальше затягування блокування роботи парламенту, воно починає працювати вже не тільки проти інтересів парламентської більшості, але й проти інтересів опозиції.
ВЕД: В чому саме?
ФЕСЕНКО: Це така традиційна закономірність, вона стосується не лише блокування, а й багатьох інших протестних акцій. Спочатку це резонанс, викликає інтерес, підтримку, потім відчувається падіння інтересу, втома, як самих учасників, так і спостерігачів, а далі починається роздратування. Непрацююча ВР дратує пересічних громадян, вони не хочуть знати хто і чому блокує, народ працює, а народні депутати ні, і тому в опозиції це також розуміли. Більшість парламентарів на рівні інстинкту самозбереження хочуть уникнути самої теоретичної можливості розпуску парламенту.
ВЕД: Але що цікаво, що обидві сторони з такою бравадою заявляють, що вони готові хоч завтра до виборів і, навіть, навпаки розглядають це як варіант виходу із кризи. Насправді не так?
ФЕСЕНКО: Теоретично, тій же опозиції, вибори вигідні, але абстрактній опозиції, або окремим опозиційним вождям. Більшість рядових депутатів не впевнені, чи вони зможуть отримати місце в прохідній частині партійного списку. Ризик буде, і достатньо великий, тому краще залишитись в цій Раді. Тому, я думаю, що темою перевиборів парламенту обидві сторони, скоріше, лякають одна одну. Це такий інструмент психологічного тиску, такого легкого шантажу.
ВЕД: Народ пішов би на вибори? Яку б явку ми побачили?
ФЕСЕНКО: Я думаю, що значно меншою, ніж на останніх парламентських виборах. Це також причина, яка, я думаю, буде підштовхувати парламентарів, все ж таки, знайти вихід з нинішнього глухого кута. Причина, яка зараз вже працює – це наближення саміту Україна-Євросоюз. Непрацюючий парламент, він «працює» проти нашої європейської інтеграції, тому, що значна частина вимог ЄС має бути виконана саме в стінах ВР через ухвалення відповідних законодавчих актів. Так, що причин відповіти роботу ВР достатньо багато, але побоювання втратити політичне «обличчя», оце і зупиняє депутатів, особливо від опозиції, та й від парламентської більшості також.
ВЕД: Тобто, депутати дійдуть, швидше за все, дійдуть до такої точки, що далі вже неможливо буде блокувати, і вони будуть поступово і заздалегідь домовлятись і шукати якісь компромісні варіанти…
ФЕСЕНКО: Спроби домовитись, час від часу, відбуваються. Зараз ми спостерігаємо спроби якось домовитись, знайти спільну мову. Якщо завтра це спрацює, можливо, робота ВР буде відновлена. Але, знову ж таки, тут є багато дрібниць, нюансів, які можуть в останню мить зірвати процес.
ВЕД: Складається таке враження, що влада в цій ситуації опинилась у більш вигідній позиції, яку не врахувала спочатку опозиція. Я маю на увазі те, що, очевидно був розрахунок на те, що провладним політичним силам буде важливо як в найкоротший термін відновити роботу парламенту. Але, як ми бачимо, особливих переживань з приводу того, що якийсь документ буде ухвалений не сьогодні, а завтра чи післязавтра, немає. Тобто, можна тримати цю облогу.
ФЕСЕНКО: Дійсно. Тактично, ми бачимо використання оцієї тактики затягування з боку парламентської більшості. Опозиція очікувала, що буде штурм, спроба захопити зал засідань, але Партія регіонів продемонструвала зовсім іншу тактику. І це стало, на мій погляд, неприємною несподіванкою для опозиції. Тому, певний час можна почекати. Почекати можуть, як мінімум до закінчення саміту Україна-Євросоюз, щоб не створювати негативних прецедентів, плюс, поки можна почекати, з точки зору, можливої відсутності нагальних законодавчих потреб. Але, в цілому, треба відновити роботу ВР, оскільки, все ж таки, є потреби поточного законодавчого процесу. Не будемо забувати і про те, що в одному, і в іншому таборі можуть бути, думаю, що і є, певні лобійські ініціативи, які також будуть підштовхувати до відновлення роботи ВР. Я думаю, що наприкінці лютого, або на початку березня, все ж таки, буде зроблена спроба розблокувати роботу парламенту в той, чи в інший спосіб.
ВЕД: Як вам видається, чи є кінцева мета у опозиції, наприклад, у цій же історії із особистим голосуванням? Днями було проведено тест системи «Рада-3», який показав, як мінімум, два способи як її обійти. Якщо, припустимо, влада погоджується на цей варіант, систему «Рада-3» встановлюють і, все одно, на цьому не припиняється голосування за сусіда. Що далі?
ФЕСЕНКО: Голосування чужими картками, це знову може спровокувати новий конфлікт, оскільки для опозиції питання персонального голосування, це вже питання принципу. Насправді, справа не в тому, як голосувати, тому що можна голосувати і нинішньою системою голосування. Не це є головною метою. Кінцева мета опозиції – це популярна тема, на якій можна гратися, викликати популярність серед частини виборців, але, є ще серйозна внутрішньо парламентська мета – через використання таких силових методів примушувати парламентську більшість до поступок. Це ще боротьба за політико психологічне домінування в Раді. Але не можна безкінечно використовувати такі способи, тому що вони фактично припиняють нормальну роботу парламенту і створюють негативне уявлення, взагалі, про ВР. Тому, все добре в міру.
ВЕД: Але, найцікавіше далі… Припустимо, досягнута основна мета – особисте голосування є, але тоді опозиція зможе тактично прозвітувати перед своїми виборцями. Але ж, закони, прийняті особистим голосуванням, вони ж будуть ухвалюватись постійно, і тут вже в опозиції козирів не буде. Це будуть, явно, не їхні закони. ФЕСЕНКО: Абсолютно вірно. Якщо зараз розмовляти в парламенті тільки мовою ультиматуму, це не зовсім правильна стратегія, вона буде руйнувати український парламентаризм просто не так швидко, а поступово. Саме непарламентські методи і є однією з причин руйнування, скажімо так, підриву довіри до українського парламенту. Тут справа не тільки в тому, що хтось голосує чужими картками, але, на мій погляд, треба карати і тих депутатів, які взагалі ігнорують роботу парламенту – не ходять на роботу. Але дуже доречна тема, що питання не тільки в тому, як голосувати. Це можна вирішити, тут можна домовитись. Питання і що голосувати. Я думаю, що компроміс треба шукати не тільки в розблокуванні ВР, треба домовлятися і про порядок денний. Компроміс потрібний і по окремих законодавчих актах. Так що, дійсно, треба дбати не тільки про форму, але й про зміст законодавчої роботи.
ВЕД: Україна пройде етап очищення і, можливо, перейде на нову сходинку цивілізаційну, тобто, Парламент стане більш наближеним до нашого ідеалу?
ФЕСЕНКО: Я, скоріше, в даному випадку, песиміст, ніж оптиміст.
Поки попередній досвід парламентських криз засвідчив, що вони не були катарсисами для нас. Це, скоріше, перешкоди, які треба долати, з яких треба робити висновки, уроки, але сподіватися на те, що це кардинально змінить український парламент, поки підстав немає, але вчитися на власних помилках потрібно.
ВЕД: Дякую вам. Володимир Фесенко – голова центру прикладних політичних досліджень «Пента» був в студії Українського радіо. Провів програму Юрій Табаченко.
