Сорока Поліна
Автентика українських «сезонів».
Чим приваблюють Українські сезони моди? Це вам не Мілан і не Париж. Але у кожної країна «своя доля і свій шлях широкий» до формуванні яскравих традицій моди прет-а-порте. (Про от-кутюр поки що не йдеться.) І не треба прикладів зі світових столиць. Київ сам собі столиця і нікого на свій неполоханий автентичний ринок не пустить! До того ж покази відомих українських дизайнерів, які – о, невже справді – стали регулярними і гордовито звуться «сезонами» - тепер реальність. От я вже другий рік поспіль радію за вітчизняну індустрію краси і приходжу помилуватися на самобутні колекції колишніх вихованців швейних ПТУ. Дякувати організаторам - з пушкінського парку вони спромоглися переїхати в район метро Петрівка. Все ж зручніше добиратися – хоч і не близький світ. Та відчуття дежавю не покине вас і тут. Той самий червоний килимок, сором’язливо заставлені в кутик міні колони – все це покликано окреслити пафосність події і її явну не пересічність всесвітнього масштабу. Правда ні Кейт Мосс ні Кармен Касс ні навіть частково українку Мілу Йовович на нашому щосезонному шоу не зустрінеш. Зате своїх зірок у нас багато. Он і так машинам паркуватися ніде, кружляють все навколо майданчику з шатром, проходу не дають. Але сьогодні до цього з урочистої нагоди сконструйованого шатра з дерев’яною деінде прогнутою підлогою завітали політики, зірки шоу бізнесу і просто бізнесу. Коротше кажучи - бомонд, вершки та інше переважно буржуазне різночинство. Годі й казати, почуваєшся справжньою зіркою проходячи повз суворий, правда не фейс, а квиток контроль (хлопців підібрали кремезних). Правда я б на місті оргкомітету Українських сезонів моди 2007 справді потурбувалася б про легкий фейс-контроль, або принаймні прописувала б на квитках дрес-код. Ні-ні, не подумайте я не черговий маргінал: ніяких «блек/уайт тай». Дрес-код – це лише легка спроба врятувати очі камер, адже від них не сховатися, від «не найсвіжіших» трендів, що ними не гребує наш бомонд. Там би прописати щось на кшталт: жінки – без рожевих кофтинок з декольте глибше 20 см.; чоловіки – без гостроносих, погано начищених туфель. Так, дрес-коди нам не загрожують, в українців свої традиції - вдягнути «все найкраще одразу», навіщо чекати наступної нагоди? До того ж в Мілані може ніхто й не помітив би – а тут одразу зірка. Багато в нас є людей з власним, неповторним стилем, що нагадує нашу молоду, неповторну українську демократію. Он де репортери вишикувалися в рядок перед народною обраницею Олександрою Кужель. Вона - одна з головних світських левиць, зараз все і всіх прокоментує. А ось один з учасників гурту «Мандри», він напевне себе експертом з моди не вважає, бо погляд в нього не такий сміливий. Приголомшливо яскраво виглядає колишня подруга широко відомого Андрія Джеджули. Червоні чоботи закінчуються набагато вище колін, а сукню можна буде ще раз використати, якщо Альону запросять на Бразильський карнавал. Звичайно колишніх і теперішніх моделей з надлишками тонального крему (проте ніколи – зайвої ваги) тут не бракує. Це так би мовити – професійне свято. Де ще можна зустріти так багато представників дотичних професій? Та тут насправді всі – і дизайнери, і фотографи, і журналісти, і креативні директори рекламних агентств, і телеведучі – за спогляданням такої кількості знаменитостей можна й забути чого прийшов. О 19 годині показ Оксани Караванської. Наші моделі на анорексію не страждають, так що навіть у випадку невдалої колекції помилуватись можна буде на гарних українських дівчат. До речі за ними напевне ведеться полювання: точно не скажу, але дуже ймовірно, що серед гостей сезонів багато скаутів ( тих що шукають нові обличчя). От чим насправді Україна далеко попереду світових подіумів так це «якістю» наших моделей. Проте залишається загадкою як при такій кількості високих, струнких жінок з правильними рисами обличчя наші дизайнери досі не навчилися робити з цього перевагу. Ні, неукраїнських моделей на цьому показі не було. Та й навіщо нам чужі? Це Андре Тан чомусь вирішив, що не надто відома модель з якою він познайомився в Лондоні стане родзинкою його показу. Але він так би мовити трендсеттер – йому можна. Це він винайшов, що жіночий обруч може бути головним елементом чоловічого іміджу, він шукає натхнення в фільмах про Гарі Потера, а потім нагромаджує муляжі книжок моникенницям на голови. Добре попрацювали і його ПР менеджери – притягли до Києва молодшого сина Алена Делона. До речі в одному з інтерв’ю він сказав, що українські сезони моди нічим не відрізняються від паризьких, хіба що ті проходять в Луврі…Шкода, що мені на показі Тана не довелося побувати, кажуть нащадок Делона якісно вирізнявся на тлі гламурної публіки джинсами, кросівочками і сіреньким гольфом. До речі всі ці плітки можна почути в місцевому кафе. Воно теж доволі своєрідне. Вхід до нього відмежовано креативною експозицією – пустий вішак з краваткою, а от місць ніколи не має – і так щороку.
Коротше кажучи гламурна публіка, переповнене кафе та парковка, і ще «прєдбаннік» із стендами спонсорів та нескінченними інтерв’ю – ось те з чим я зіткнулася до того як наблизитися до самого подіуму.
Світло прожектора констатувало початок шоу а також масу пилюки що літала по всьому шатру. Почали виходити моделі. Експозиція подіуму цікава – ніч (зоряна), музика - колискові. Караванська присвятила свою колекцію творінням Андруховича. Ось так у Львові сприймають письменника – строкато і неоднорідно. Ні спільної концепції, ні спільних фактур, різне взуття у дівчат. Кожна модель окремо представляє уявлення Оксани Караванської про тенденції цієї весни. Напевне якусь узагальнену тенденцію вона виокремити не змогла. Суцільний мікс – замшеві чоботи і босоніжки, шифонові шарфи з сріблястою шкірою, напівпрозорі туніки і шорти з костюмних тканин. Аплодисменти прозвучали стримано. Скільки метушні заради 20 хвилин задоволення…
Не знаю чи задумується дизайнери представляти свої колекції світу. Точно відомо, що Пустовіт, Тан і Гапчук будуть - на тижні моди в Москві. Ну а далі … Думаю, що поки що світовий ринок моди підкорювати вони не збираються ( мільйон євро знадобиться на чотири покази в рамках паризьких сезонів). До того ж шанувальників в українських дизайнерів і на батьківщині багато. Так що сезони моди закінчаться, а клієнтів прибавиться. До того ж на Україні і зусиль багато докладати не доводиться. Звів намет, запросив моделей і дизайнерів, не забув про спонсорів – і шоу готове.
