Зовнішнє оцінювання – найбільша реформа в освіті України за роки незалежності
Розмова головного редактора часопису ″Управління освітою″ з директором Українського центру оцінювання якості освіти Ігорем Лікарчуком
Нам вдалося створити професійну систему адміністрування зовнішнього оцінювання
— Людмила Галіцина: Ігоре Леонідовичу, відшуміла гаряча пора вступних іспитів до вищих навчальних закладів. «Порушником» усталених традицій і руйнівником негативізму в проведенні вступної кампанії стало запровадження зовнішнього оцінювання навчальних досягнень абітурієнтів та діяльність на цій ниві Українського центру оцінювання якості освіти.
Як Ви оцінюєте проведену роботу, які її основні результати?
— Ігор Лікарчук: Найважливішим результатом є те, що зовнішнє оцінювання відбулося, незважаючи на шалений політичний та адміністративний тиск, на нагнітання атмосфери і галас, який здіймався в суспільстві у лютому-червні 2008 р. Воно відбулося завдяки підтримці Президента, Уряду, Міністерства освіти і науки України, величезній армії пересічних педагогів, які працювали на пунктах тестування, і, звичайно, працівникам Українського та регіональних центрів оцінювання якості освіти.
Важливим результатом є те, що провівши зовнішнє оцінювання, ми показали, що завдяки успішному менеджменту, чіткій організації роботи в освітній системі України можна реалізовувати великі й амбітні проекти, одним із яких є запровадження зовнішнього оцінювання. До речі, в інших країнах світу повне запровадження цієї системи здійснювалося упродовж багатьох років. У нас це відбулося дуже швидко.
Нам вдалося створити професійну систему адміністрування зовнішнього оцінювання. Лише завдяки їй ми змогли провести більше 1 млн. тестів, а також розпізнати, перевірити, оцінити 8 млн. бланків відповідей. І зважте, маючи справу з такими обсягами матеріалів, жоден бланк відповіді не втрачений, та всі вони ідентифіковані. І це також результат.
Нам вдалося завдати серйозного удару тим, хто напередодні тестування довго розповідав, що в Україні створюється ще одна корупційна «схема», за допомогою якої будуть продаватися чи купуватися завдання, сертифікати з хорошими результатами тощо. Маю сказати, що ні правоохоронними органами, ні громадськими спостерігачами, ні нашою службою безпеки не зафіксовано жодного подібного факту. Не можуть таких фактів наші «доброзичливці» назвати і сьогодні, хоч продовжують в деяких ЗМІ розмірковувати приблизно так: «Ми чули, що хтось щось продавав чи купував, але конкретно нічого сказати не можемо, бо не бачили». Та такими твердженнями, мабуть, нехай займаються психіатри, бо маніакальна впевненість у тому, що всі злодії, — не що інше, як хвороба.
Можемо сказати про ще один результат. Йдеться про реакцію суспільства на запровадження зовнішнього оцінювання. Якщо в березні соціологи стверджували, що його запровадження підтримують 14% респондентів, то в липні їх було вже 72%.
Цього року ми отримали більш підготовленого студента
— Л. Г.: Так, факти переконливі. Вашу роботу високо оцінили Президент, Прем′єр-міністр, Міністр освіти і науки, назвавши проведення зовнішнього оцінювання найбільшою реформою в освіті України за роки незалежності. Чи погоджуєтеся Ви з цим?
— І. Л.: Не буду говорити про оцінювання моєї роботи. Однак в тому, що запровадження зовнішнього оцінювання надасть потужного прискорення розвитку освітньої системи України — сумніву немає. На підтвердження цього наведу кілька прикладів.
На початку літа директор однієї з київських бібліотек мені особисто сказала: «Упродовж весни кількість старшокласників, які прийшли до бібліотеки, збільшилася в кілька десятків разів». Учителі загальноосвітніх шкіл також стверджують, що в багатьох випускників шкіл з′явився якщо не потяг, то розуміння необхідності навчатися. Якщо чимало батьків, приходячи до школи, раніше говорили приблизно так: «Нам потрібен атестат, а куди мій хлопець його подасть — наша справа», то з весни мова стала іншою: «Як там мій навчається?». Таких прикладів безліч. Тож, навіть якщо лише для цього необхідно було запровадити зовнішнє оцінювання, то це варто було б зробити.
Ще один приклад. У спілкуванні ректор одного приватного (!) університету мені сказав: «За твердженням деканів наших факультетів, цього року ми отримали більш підготовленого студента». Тож, можливо, ми нарешті дочекаємося, що через п′ять років університети закінчать краще підготовлені спеціалісти?
Деміфологізація тестово-вступної кампанії
— Л. Г.: Однак чимало політиків продовжують стверджувати, що через запровадження зовнішнього оцінювання багато українців не змогли стати студентами, а до вищих ВНЗ прийнято менше заочників. Чому так?
— І. Л.: Відповідь дуже проста. Вони кричать про це тому, що втратили можливість впливати на вступну кампанію і поповнювати свій бюджет грошима батьків вступників. Є що втрачати. За даними аналітичних служб, під час вступу до ВНЗ в обігу на «чорному» ринку був не один мільярд гривень. Велика частина цих коштів залишалася в кишенях тих, хто був посередником між університетом та абітурієнтом. Хто ж змириться із втратою таких «молочних рік» та «кисельних берегів». Або зверніть увагу на іншу сторону цієї само медалі. В Україні давно сформувався цілий прошарок людей, які, маючи відповідні службові посвідчення, доступ до певних телефонів, «вирішували» будь-яке питання, зокрема й вступу до ВНЗ, можливо, й не беручи за це матеріальної винагороди. Запровадження зовнішнього оцінювання на цьому поставило крапку. То кому ж таке сподобається?
— Л. Г.: Мабуть, лише тим людям, які таких посвідчень, доступу до телефонів і великих грошей не мають.
— І. Л.: Саме таких людей в Україні набагато більше, ніж перших. Тепер їхні діти отримали можливість стати студентами вишів, володіючи для цього лише одним – знаннями. І таких абітурієнтів дуже багато. Про це свідчать численні листи, усні звернення до нас, до Міністерства освіти і науки України...
— Л. Г.: А ті, хто хотів стати студентом заочного відділення, і не став...
— І. Л.: Це знову міф. Ті, хто хотів стати студентами заочного відділення, ними стали. Та для цього потрібно було скласти тести і показати хоча б мінімальний рівень знань. Якщо людина хоча б трішки готувалася до складання тестів, то вона отримала свої 124 бали. Проте якщо не готувалася і нічого не знає, то чи потрібний такий студент університету? Адже професор, читаючи першу лекцію з математики, не буде пояснювати, що а2 – це не літера «а», обведена квадратиком...
Я повністю підтримую нашого Міністра освіти, що здобувати вищу освіту без базової загальної середньої людина не може. Тож штучну перепону тим, хто хоче здобувати заочну освіту, ніхто не ставив. Поставлена вимога: хочеш стати студентом – повинен мати певний рівень знань. Переконаний, що це дуже правильне рішення.
Ми ніколи не вважали свої тести ідеальними. Однак вони є достатніми
— Л. Г.: Ваші опоненти не втомлюються критикувати Український центр оцінювання за якість тестів...
— І. Л.: Так, це була для багатьох топ-тема травня-червня 2008 р. Робили це академіки, професори, доценти, викладачі ВНЗ, учителі й навіть учні. Колегам-академікам і професорам я просто радив не намагатися розв′язувати завдання, що були в тестах. Шановні колеги давно забули шкільну програму, давно не тримали в руках шкільного підручника, і вони є гарними спеціалістами, зазвичай, у досить вузькій галузі наукового знання. Та й, мабуть, соромно, коли поважний академік із телеекрану заявляє, що всі завдання тесту він розв′язати не може, хоча десятки тисяч випускників шкіл це роблять з успіхом.
Ми ніколи не вважали свої тести ідеальними. Навряд чи вони можуть бути такими. Більше того, різні люди одне й те саме завдання будуть оцінювати по-різному, тому що одному воно подобається, а іншому – ні. Проте в тестології є абсолютно об′єктивні показники якості тестів. Вони визначаються психометричними характеристиками, конкретними цифрами та показниками. Я не скажу, що вони у нас ідеальні. Однак вони є достатніми. До речі, ми їх не приховуємо, вони розміщені на нашому сайті, опубліковані в офіційних звітах тощо. Також ми знаємо і те, що нам потрібно робити з якістю тестів надалі.
Що стосується критиків, то ми нещодавно кожному із них надіслали персональні листи із запрошенням взяти участь в конкурсі розробників тестових завдань. Як ви думаєте, скільки із них відгукнулися на це? Жоден! Ось вам традиційний радянський менталітет: критикувати, сигналізувати, порушувати питання... Коли ж запрошуєш засукати рукава і взятися до роботи, то краще сховатися в кущі. Та Бог їм суддя...
— Л. Г.: Один із поважних академіків у прямому телевізійному ефірі нещодавно заявив, що система тестування зумовлює деградацію учня, бо орієнтує його не на мислення, а на просте відтворення, що американська система освіти відмовляється від тестування...
— І. Л.: Подібні речі я чую давно. Мені прикро, що ця людина, яку я щиро поважаю, має такі примітивні уявлення про тестування. Ще сумніше від того, що колега оцінює ту справу, на якій мало розуміється. У наших тестах ми використовуємо шість форм тестових завдань. Лише дві з них можна умовно віднести до тих, які потребують простого відтворення знань чи допускають вгадування. Решта передбачають мислення, вміння робити логічні висновки, аналізувати тощо. Якби все було так просто, як каже шановний академік, то в Україні було б не 60 учасників тестування, які з двох чи трьох предметів набрали по 200 балів, а десятки тисяч...
Тепер щодо американської системи освіти. Я ніколи її не ідеалізував. Але в рейтингу 500 найкращих університетів світу впродовж багатьох років у першій десятці – вісім (!) американських університетів. Усі вони приймають студентів за результатами зовнішнього тестування. Чи є в таких рейтингах наші університети?
Тестування — 2009: зміни і новини
— Л. Г.: Отже, Ви вважаєте систему зовнішнього оцінювання ідеальною...
— І. Л.: Зовсім ні. У цій системі є свої позитивні аспекти, є й негативні. Та для створення умов рівного доступу до вищої освіти ніхто нічого кращого не придумав.
— Л. Г.: До підсумків зовнішнього оцінювання, яке відбулося у 2008 році, наше суспільство повертатиметься ще не один раз. Давайте поговоримо про 2009 рік. Що чекає абітурієнтів, їхніх учителів, батьків, ВНЗ?
— І. Л.: Їх чекає зовнішнє оцінювання навчальних досягнень, яке відбудеться у формі тестування в травні-червні 2009 р.
— Л. Г.: Чим воно буде відрізнятися від тестування, що відбувалося у 2008 році?
— І. Л.: Таких відмінностей кілька. По-перше, це зменшення кількості предметів, із яких таке тестування буде проводитися. Якщо у 2008 році їх було 11, то у 2009 році буде 8. Це українська мова та література (один тест), математика, фізика, хімія, географія, біологія, історія України та одна з іноземних мов (англійська, французька, німецька, іспанська). У цьому переліку немає основ правознавства, основ економіки, всесвітньої історії та зарубіжної літератури.
— Л. Г.: Чому?
— І. Л.: Є дві причини. Для складання тестів із всесвітньої історії та зарубіжної літератури у 2008 році зареєструвалося лише кілька тисяч бажаючих. Прийшло складати тести ще менше...
Основи правознавства та основи економіки у школі не вивчаються як систематичний курс. Програмою масових шкіл для їхнього вивчення передбачена мінімальна кількість годин. Підготувати якісні тести у межах таких програм дуже складно. Тому Міністерство освіти і науки України прийняло рішення не проводити тестування з цих предметів. ВНЗ не будуть вимагати сертифікати із основ правознавства та економіки також. Вступні випробування з цих предметів вони замінять іншими. Думаю, що в кожному університеті вони будуть різними.
— Л. Г.: Але тестування з іноземних мов — це новинка...
— І. Л.: Так, дуже серйозна. Тести з іноземних мов – річ складна. Тим більше, що в наших школах теперішні випускники іноземну мову вивчають за старою програмою. Ми дуже ґрунтовно працюємо над цими тестами. Нам надають велику допомогу в підготовці таких тестів іноземні посольства та міжнародні організації. У мене немає сумнівів, що ці тести будуть підготовлені. Найближчими днями на нашому сайті ми розмістимо детальну інформацію про тести з іноземної мови, але попередньо можу сказати, що вони будуть складатися з трьох частин — аудіювання, письма та читання.
— Л. Г.: Продовжимо про особливості тестування 2009 року...
— І. Л.: Ще однією особливістю є те, що учасник тестування отримав право скласти тести не з трьох предметів, як було у 2008 році, а з п′яти. Тест з української мови та літератури є обов′язковим, афе шту предметів кожен обирає самостійно. Хочу наголосити на самостійності вибору. Ні учитель, ні директор не може примусити випускника школи вибирати, які тести йому складати. Це його вибір.
— Л. Г.: Однак ми маємо багато звернень, що у низці закладів освіти до обов′язкових додають історію України чи математику...
Читайте нормативи
— І. Л.: Ha жаль, керівники таких закладів освіти погано читають нормативні документи, а потім доносять неправдиву інформацію до учнів. Принагідно хочу їм нагадати, що без інформаційного забезпечення їхня управлінська діяльність стає аморфною та примітивно-ситуативною.
Так, 12 вересня 2009 р. Міністром освіти і науки України підписано наказ № 000 «Про внесення змін до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти».
Цей наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2008 р. під № 000/15665. Згідно з цим документом, державна підсумкова атестація повинна проводитися у старшій школі з таких предметів: українська мова та література (обов′язково), математика чи історія України (обов′язково) та три предмети з інваріантної складової навчального плану за вибором учнів.
Атестацію з математики проходять випускники, які навчалися в класах універсального (безпрофільного), природничо-математичного, технологічного напрямів. Атестацію з історії України проходять випускники, які навчалися в класах філологічного, суспільно-гуманітарного, художньо-естетичного та спортивного напрямів. Звертаємо увагу на те, що у цьому наказі окремо зазначено таке: «Атестація з української мови та літератури... проводиться у формі зовнішнього незалежного оцінювання. Атестація з математики, історії України та предметів за вибором проводиться або у формі зовнішнього незалежного оцінювання, або за завданнями МОН у навчальних закладах системи загальної середньої освіти».
Отже, випускники 11-х (12-х) класів ЗНЗ мають право обрати форму проходження державної підсумкової атестації з тих предметів, які визначені в школі для її проведення. Це може бути або участь в зовнішньому оцінюванні, або складання державної підсумкової атестації в традиційній формі. Ця норма не поширюється на українську мову та літературу. Випускники шкіл, які бажають вступити до ВНЗ, цей тест складають лише у формі зовнішнього незалежного оцінювання.
Отож, якщо у школі математика чи історія України віднесені до обов′язкових предметів, із яких потрібно проходити державну підсумкову атестацію, то це не означає, що випускники мають складати її лише шляхом тестування.
Форму складання державної підсумкової атестації (зовнішнє оцінювання у пунктах незалежного тестування чи за завданнями МОН України у школі) визначає кожен випускник самостійно.
Особливі особливості, або Тести – це не просто пошук правильної відповіді з кількох запропонованих
— Л. Г.: Які Ви ще можете назвати особливості тестування 2009 року?
— І. Л.: До таких особливостей належать зміни у розробці тестів. Насамперед, цього року всі тести укладаються на основі інтегрованих програм зовнішнього оцінювання, розроблених спеціалістами Міністерства освіти і науки України. Що означає «інтегровані»? Скажімо, українська мова та література в наших школах викладається за кількома різними програмами. Зупинитися на одній із них означає створити нерівні умови для проходження тестування іншим. Тому прийнято рішення знайти в усіх чинних програмах спільне і на цій основі укласти єдину програму для зовнішнього оцінювання. Ми ж, розробляючи тести, ні на крок від цієї програми не відступимо.
По-друге, ми на початку жовтня опублікували технічні характеристики тестів, у яких чітко вказали, якою буде їхня структура. Ми прийняли рішення не включати до тесту з історії України так звані «відкриті» завдання, але збільшили кількість завдань, виконання яких буде перевіряти комп′ютер. Ці завдання будуть ускладненими, тобто вони передбачатимуть встановлення причиново-наслідкових зв′язків, логічних пар тощо. До речі, в тестах з інших предметів кількість завдань такого типу також зросте. Це я кажу, сподіваючись на те, що недоброзичливці прочитають ці рядки і зрозуміють, що тести – це не просто пошук правильної відповіді з кількох запропонованих.
— Л. Г.: Давайте повернемося до державної підсумкової атестації.
— І. Л.: Маю зазначити, що в усіх країнах світу, де запроваджується зовнішнє оцінювання навчальних досягнень, воно, зазвичай, вирішує одне завдання: це або відбір абітурієнтів для вступу до ВНЗ, або те, що у нас колись називалося випускними іспитами в школі. В Україні зовнішнє тестування виконує подвійну функцію: це визначення рівня навчальних досягнень на етапі завершення загальної середньої освіти і вступ до ВНЗ.
Це складно, але досвід роботи у 2007 та 2008 роках дає підстави говорити, що ця модель логічна і має право на життя. У 2009 році вона дещо модифікована. Так, якщо у 2008 році учасник зовнішнього оцінювання мав можливість пройти зовнішнє оцінювання і державну підсумкову атестацію з одного й того самого предмета, то у 2009 році він такої можливості вже не має. Результат, отриманий під час зовнішнього оцінювання, автоматично зараховуватиметься як результат державної підсумкової атестації. Зрозуміло, що у цій ситуації можуть виникнути проблеми у тих, хто «йшов» на медаль. Однак вважаємо, що такий підхід лише збільшить її значення як морального стимулу за успіхи в навчанні. Хочу зазначити й те, що в перспективі, на мою думку, в загальноосвітніх школах, удосконалюючи модель проведення зовнішнього оцінювання, можна і потрібно відмовитися від державної підсумкової атестації.
Випускник робить правильно, або основним критерієм у цій шкалі була... суб′єктивна думка того, хто оцінює
— Л. Г.: Після запровадження тестування багато учителів і батьків почали говорити про те, що випускник, готуючись до нього, концентрує свої зусилля на вивченні лише тих предметів, які він обрав для проходження зовнішнього оцінювання, і не працює над іншими. Що Ви думаєте з цього приводу?
— І. Л.: Думаю, що випускник робить правильно. Це його природна реакція на те, що ми примушуємо вчити силу-силенну того, що йому ніколи не буде потрібно. Та й профільна школа також орієнтована на вивчення певних предметів, окрім цього, не потрібно ставити випускнику незаслужені оцінки з тих предметів, які він не вибрав для проходження зовнішнього оцінювання. Будучи зацікавленим в отриманні атестата з гарними оцінками, він працюватиме й над ними.
— Л. Г.: Для багатьох, причетних до зовнішнього оцінювання, була несподіваною система визначення його результатів. У чому специфіка цієї системи?
— І. Л.: Для визначення результатів зовнішнього оцінювання ми використовуємо дві шкали. Це критеріальна шкала — від 1 до 12 балів. Вона звична для нашої школи. За цією шкалою оцінюється виконання так званого субтесту, або групи завдань, що належать до цілісного тесту (їх може бути 8–15 із загальної кількості тестових завдань). У цьому випадку бали нараховуються лише за кількість правильних відповідей, незалежно від результатів інших учасників зовнішнього оцінювання. Результати, визначені за цією шкалою, вважаються результатами державної підсумкової атестації. Вони не мають жодного відношення до вступних випробувань.
Тому в 2009 р. результати в шкалі від 1 до 12 балів навіть не будуть вказуватися в сертифікатах про проходження зовнішнього оцінювання. Ми їх повідомимо кожній школі, яку закінчують ті чи інші випускники, спеціальними відомостями.
Інша річ – це рейтингова шкала. Результати тут обраховуються в межах 100—200 балів за виконання усіх завдань тесту. Схема тут така. За кожне виконане завдання нараховуються так звані «сирі» бали. Потім сума отриманих «сирих» балів кожного учасника зіставляється із такими самими результатами інших учасників, а не із якимось встановленим критерієм. Після такого зіставлення визначаються ті учасники оцінювання, в якого сума «сирих» балів є найбільшою. Вони й отримують 200 балів. Це означає, що такі учасники оцінювання, в порівнянні з іншими, найкраще виконали тест.
— Л. Г.: Але ж у такому випадку 200 балів можуть набрати й ті, хто виконав лише 70 чи 75% завдань, а решту навіть не починав виконувати?
— І. Л.: Теоретично так може бути. І в цьому разі такі учасники тестування наберуть 200 балів. Але вони будуть найкращими серед усіх інших. Ось у цьому і полягає сутність рейтингової шкали.
Проте така ситуація є свідченням низької якості тестів. Однак це вже проблема укладачів, а не учнів. Тобто рейтингова школа «працює» на користь учня. Якби використовувалася лише критеріальна шкала, то у разі, коли жоден учасник тестування не справився з усіма завданнями, у нас просто не було б тих, хто отримав 200 балів.
— Л. Г.: А як у такому разі порівнювати результати, вказані у цих різних шкалах?
— І. Л.: Цього не можна робити. Це все рівно, що порівнювати, скажімо, ціну одиниці будь-якого товару з тим, наскільки цей товар кращий за інші. На жаль, українська педагогічна практика впродовж століть використовувала лише критеріальну шкалу оцінювання навчальних досягнень. І, зазвичай, основним критерієм у цій шкалі була... суб′єктивна думка того, хто оцінює. Тобто педагог завжди оцінював свою роботу самостійно. Чи могли бути такі суб′єктивні критерії об′єктивними? Мабуть, ні.
А якщо зважити на те, що за відсутності чітко визначених критеріїв на критеріальну оцінку так чи інакше завжди впливали інші чинники: ставлення педагога до певного учня чи його батьків, рівень педагогічної майстерності, адміністративний тиск та чимало іншого, то про об′єктивність подібного підходу говорити складно. Рейтингові шкали оцінювання у нас, звичайно, не використовуються, хоча вони дуже поширені в освітніх системах різних країн світу.
Результат, отриманий після зовнішнього оцінювання, є індивідуальним результатом кожного учасника
— Л. Г.: А як бути тоді з рейтингами навчальних закладів, що їх роблять, користуючись результатами зовнішнього оцінювання, деякі ЗМІ, батьки, керівники органів управління освітою?
— І. Л.: Ці рейтинги є абсурдними. Вони не мають жодного наукового підґрунтя. Результат, отриманий після зовнішнього оцінювання, є індивідуальним результатом кожного учасника.
Порівнювати роботу закладів освіти на основі індивідуальних результатів кожного випускника тотожно порівнянню роботи лікарень на основі індивідуальних показників температури тіла кожного пацієнта. Більше того, результат, отриманий під час зовнішнього оцінювання, далеко не завжди залежить від роботи конкретного вчителя чи школи. Репетитори, підготовчі курси, самостійна робота, батьківська опіка, індивідуальні особливості кожної людини так чи інакше впливають на те, як вона засвоює знання. Ідеальним варіантом є той, коли все це доповнюється гарною роботою вчителя і конкретної школи. Однак таке поєднання, на жаль, буває далеко не завжди...
Ще однією причиною появи подібних рейтингів є суспільний запит, інтерес громадськості до якості роботи освітньої системи. На жаль, ні наука, ні педагогічна практика в Україні не дають відповіді на те, як оцінити якість функціонування освіти загалом, чи конкретного навчального закладу зокрема. А тут з′явилися результати зовнішнього оцінювання, отримані об′єктивним шляхом, узагальнені та систематизовані. Чому б не скористатися цим для того, щоб хоча б трішки задовольнити суспільний попит на інформацію? Та знову повторюю, що цього робити не можна.
— Л. Г.: Ігоре Леонідовичу, останніми днями знову почали лунати заяви деяких політиків про те, що тестування потрібно скасувати. Навіть причину знайшли: начебто проведення тестування порушує права «російськомовних хлопців». Що скажете?
— І. Л.: Прикро, що у нас є такі політики. Перш ніж про щось говорити, робити висновки і прогнози, необхідно розібратися в сутності питання. У 2008 р. Українським центром оцінювання якості освіти під час підготовки до тестування проведено величезну роботу з перекладу тестів російською, молдавською, угорською та румунською мовою. Ми були готові зробити переклади також польською та кримськотатарською, але не знайшлося бажаючих такі тести виконувати. Тож усі, хто хотів складати тести цими мовами, таку змогу мали. Це дуже велика і дорога робота. Вона пов′язана із серйозними ризиками, зокрема в галузі дотримання конфіденційності, але ми цю справу зробили. Між іншим, цього не роблять в жодній країні світу. У 2009 році тести також будуть перекладатися російською, молдавською, угорською, румунською, польською та кримськотатарською мовами.
Отже, заяви, про які йшлося вище, – це суміш не дуже чистої політики і елементарного дилетантизму.
Також за цим стоїть, очевидно, намагання зберегти стару систему зарахування до ВНЗ, коли запорукою отримання студентського квитка стають величезні батьківські гроші або телефонне право. Що ж, якщо подібне відбудеться, то втратять, насамперед, ті, хто не має грошей і доступу до важливих телефонів. Втратить і держава, бо їй буде закритий доступ до світового і європейського освітніх просторів. Та я глибоко переконаний в тому, що такого не станеться. Невже ми нічому ще не навчилися?
— Л. Г.: Щиро дякую, Ігоре Леонідовичу, за змістовні відповіді та чітку позицію. Маю надію, що ми й надалі висвітлюватимемо досягнення Українського центру оцінювання якості освіти...
On-line розмову вела Людмила ГАЛІЦИНА
Видавництво «Шкільний світ», часопис «Управління освітою», число, грудень, 2008
