Директор Тернопільського РВ Аграрної біржі
Хеджування на аграрному ринку. Українські реалії і перспективи
Останнім часом дуже популярним стало питання використання біржових механізмів як інструментів ефективного ведення бізнесу в аграрному секторі. Це не дивно, адже в усьому світі, зокрема і в Україні, змінюються обсяги виробництва, диверсифікуються ринки збуту та перелік постачальників товарів. Тому питання зниження ризиків у такому сегменті бізнесу, як аграрний є вкрай важливим.
Існує кілька способів захеджувати, або простіше – мінімізувати свої ризики.
Перший і найпростіший – врахувати ризик зміни ціни на товар в самій ціні. Досить висока різниця між ціною закупівлі й продажу дозволяє отримати прибуток навіть у разі несприятливого руху ціни. Така ситуація спостерігається в Україні зараз. Слід зазначити, що ціни на внутрішньому ринку досить мінливі, й тому прибутковість не може бути фіксованою, а ризики – керованими.
Якщо ціна на спот ринку дуже мінлива, а прибутковість не можна чітко спланувати, може, варто використовувати форвардні контракти?
Форвардні контракти мало чим відрізняються від спот контрактів, тому несуть у собі ті самі ризики, але у них є одна істотна відмінність. Це, звичайно ж, розподіл усієї суми контракту на кілька траншів, а також відстрочка їх оплати. Адже покупець має можливість не заморожувати на тривалий період велику суму обігових коштів, а виробник отримує фінансування для проведення посівних робіт. Залишається величезний ризик з проведенням подальшихих платежів, які передбачені за принципом роботи форвардних контрактів, адже ринкова кон'юнктура може змусити виробника або покупця відмовитися від своїх зобов'язань. Так, це тягне за собою штрафні санкції та втрату репутації, але це відбувається на нашому ринку в гонитві за максимізацією прибутку. Тому такий тип контрактів також не дозволяє говорити про повне управління ціновими ризиками.
Які інструменти для мінімізації ризиків є в арсеналі учасників українського агроринку? Якщо не брати до уваги вертикальну інтеграцію, яка дозволяє більше мінімізувати залежність від контрагентів, то я вважаю, що на попередніх двох пунктах список вичерпується.
Світова практика біржової торгівлі показує, що найбільш ефективно управляти ціновими ризиками в учасників ринку виходить на високоліквідному біржовому ринку. Основна мета хеджерів не додатковий заробіток на ціновій динаміці, а стабілізація прибутковості та уникнення цінових ризиків. Це кардинально відрізняє хеджерів від спекулянтів, які добровільно беруть на себе додатковий ризик з метою заробітку. Чим вище ризики тим більше можна заробити.... або втратити.
Сенс хеджування полягає в тому, щоб перерозподілити ризики зміни ціни з метою отримання наперед визначеного рівня прибутковості.
Відкинемо неможливість доступу на міжнародну біржову арену через валютне регулювання НБУ. На мою думку, хеджуватися на іноземній біржі цікаво в основному експортерам, які працюють на фінансових ринках різних країн. Враховуючи те, що найбільші експортери мають представництва своїх компаній за кордоном або є дочірніми компаніями міжнародних трейдерів, то питання хеджування для них не обмежується валютним регулюванням НБУ. Для вітчизняних виробників хеджування, наприклад на Чиказькій біржі, не буде настільки ефективним, як для американських фермерів. Насамперед це пов'язане з кореляцією фізичної і ф'ючерсної ціни або так званим базисом. Мається на увазі, що ціновий тренд американської та української пшениці іноді може бути різноспрямованим залежно від різних обставин. Якщо говорити про хеджування на внутрішньому ринку, то, як мені здається, і торгівля, і ціноутворення, і управління ризиками повинні відбуватися на ньому ж.
Припустимо, що на біржовому ринку України відбувається високоліквідна торгівля ф'ючерсами на сільгосппродукцію. На сьогодні існує маса (близько 56 тис.) аграрних підприємств, які несуть ризики виробництва культур, які, можливо, стануть нерентабельними через півроку або їх прибутковість різко знизиться. У них є необхідність у перерозподілі та зниженні ризиків.
Ось найпростіший приклад: фермер планує виростити кукурудзу і продати її за ціною 1900 грн/т. Виробник (фермер) повинен відкрити коротку позицію на строковому ринку, тобто продати ф'ючерсний контракт по 1900 грн/т в період посівної кампанії. На момент продажу зерна на готівковому ринку ціна може як зрости, так і знизитися. Якщо ціна зросла, наприклад на 100 грн, і становить 2000 грн, у такому разі фермер зазнає збитку на терміновому ринку (-100 грн / т), а на спот ринку він отримає на 100 грн/т більше, ніж спочатку припускав. Отже, його дохід складе 1900 грн/т, як він і планував при посівній кампанії. Якщо ж ціна знизилася на ті ж 100 грн, то в такому разі прибутковість буде забезпечена від ф'ючерсного контракту, а на готівковому ринку фермеру доведеться продати товар дешевше запланованого, але і в цьому разі його прибутковість зберігається на запланованому рівні. Така стратегія дозволяє захеджувати від падіння ціни. Тобто в будь-якому разі він отримає запланований дохід.
Дії покупців (переробники, трейдери та ін.) аналогічні, відмінність лише в тому, що вони займають довгу позицію на строковому ринку, купуючи ф'ючерсний контракт. Отже, хеджуються від підвищення ціни.
Необхідність впровадження таких інструментів виразно простежується протягом останніх декількох місяців на українському ринку кукурудзи. Ціна на ринку обвалилася з 2000 до 1700 грн/т, якби цей ризик був правильно захеджованим, доходи фермера не постраждали б.
Ми охаракеризували найпростіші стратегії хеджування, але і вони на сьогодні доступні дуже обмеженому колу українських аграрних компаній.
Для того, щоб ці механізми запрацювали у нас, слід проводити широку та інтенсивну кампанію з популяризації інструментів хеджування, яка дозволила б залучити більше виробників і спекулянтів на ринок. Учасники ринку на момент запуску інструментів повинні вміти їх використовувати, а без відповідної підготовки це неможливо.
Аграрна біржа працює над розвитком інфраструктури ринку і створенням інструментів, які були б зрозумілі і цікаві учасникам ринку. Ми постійно чуємо нарікання на недосконалість законодавства, але зовсім недавно Президент доручив розробити проект закону про деривативи, який регулював би роботу і функціонування ринку деривативів, в тому числі на сільгосппродукцію. Зараз в Україні працює група консультантів з Чиказької товарної біржі СВОТ і USAID, які розробляють рекомендації щодо удосконалення законодавства. ЄБРР також дає свої рекомендації щодо розвитку цього сегменту ринку. Для нас це позитивний сигнал. Також важливим питанням розвитку біржової торгівлі є прийняття Закону «Про товарну біржу» в новій редакції, який дозволив би внести ясність у питанні роботи товарних бірж. Слід адаптувати Податковий Кодекс, а також інші нормативно-правові акти для спрощеної процедури роботи учасників торгів на біржовому ринку.
Прозорість ринку – це основна мета, яку ми переслідуємо розробляючи біржові торгові інструменти, проте ми можемо надати лише інструмент. Тільки учасники ринку можуть використовувати біржові інструменти так, щоб ефективність їх роботи підвищилася, а прибутковість була захищена.
