Додаток 1
Деякі документальні свідчення про злочини радянської репресивно-каральної системи
ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ ЗАСІДАННЯ ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У
6 липня 1932 року
...2. Про план хлібозаготівель.
Визнати правильним встановлений ЦК ВКП(б) план хлібозаготівель по селянському сектору в розмірі 356 мільйонів пудів і прийняти його до безумовного виконання.
--
З РЕЗОЛЮЦІЇ ІІІ КОНФЕРЕНЦІЇ КП(б)У
9 липня 1932 року
1. Встановлений для України план хлібозаготівель в 356 млн. пудів по селянському сектору конференція приймає до безумовного виконання.
Незважаючи на недосів зернових і на ряд інших труднощів, Україна має всі можливості успішно виконати план хлібозаготівель... Для цього треба ґрунтовно поліпшити роботу районних і сільських партійних організацій, зосередити увагу ЦК КП(б)У і обкомів на керівництві районами і колгоспами.
-
З ПОСТАНОВИ ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У
25 жовтня 1932 року
Жовтневий пленум ЦК КП(б)У зажадав від усіх партійних організацій України посилення бойової мобілізаційності в боротьбі за хліб, за рішуче і швидке подолання відставання України у виконанні плану хлібозаготівель.
ЦК КП(б)У вимагає від усіх обласних, районних і низових організацій негайно провести такі заходи:
1. Розгорнути найширшу політичну роботу серед колгоспників і одноосібників за якнайшвидше виконання планів хлібозаготівель, кинувши всі партійні і комсомольські сили для безпосередньої роботи в колгоспах і селах, для організації масових червоних хлібних обозів імені 15-х роковин Жовтневої революції.
Тільки нещадно придушуючи всі спроби класового ворога і його агентури, спрямовані до зриву хлібозаготівель; тільки при розгортанні непримиренної боротьби з прямим саботажем хлібозаготівель, більшовики України у вирішальному місяці хлібозаготівель зуміють подолати і ліквідувати наше ганебне відставання в боротьбі за хліб і вийти в число передових Республік СРСР...
Секретар ЦК КП(б)У
М. ХАТАЄВИЧ
--
ПОСТАНОВА ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У
5 листопада 1932 року
З метою посилення боротьби за хліб ЦК КП(б)У пропонує НКЮсту, обласним і районним комітетам, поряд з розгортанням широкої роботи, забезпечити рішуче посилення допомоги хлібозаготівлям з боку органів юстиції.
ЦК пропонує:
1. Зобов’язати судові органи поза чергою розглядати справи по хлібозаготівлях, як правило, виїзними сесіями на місці із застосуванням суворих репресій, забезпечуючи диференційований при цьому підхід до окремих соціальних груп, застосовуючи особливо суворі заходи до спекулянтів, перекупників хліба.
2. Організувати в кожній області не менше як 5-10 додаткових роз’їзних судових сесій нарсуду для роз’їздів по районах.
Судовий розгляд справ і застосування найсуворіших репресій повинні супроводжуватися широким розгортанням масової роботи по мобілізації громадськості навколо цих процесів на посилення боротьби за хліб.
Секретар ЦК КП(б)У
М. Хатаєвич
ПОСТАНОВА РАДНАРКОМУ УСРР І ЦК КП(б)У
6 грудня 1932 року
РНК і ЦК постановляють:
За явний зрив плану хлібозаготівель і злісний саботаж, організований куркульськими і контрреволюційними елементами, занести на чорну дошку такі села:
1. с. Вербка Павлоградського району Дніпропетровської області.
2. с. Гаврилівка Межівського району Дніпропетровської області.
3. с. Люсеньки Гадяцького району Дніпропетровської області.
4. с. Кам’яні Потоки Кременчуцького району Харківської області.
5. с. Святотроїцьке Троїцького району Одеської області.
6. с. Піски Баштанського району Одеської області.
Щодо цих сіл провести такі заходи:
1. Негайне припинення підвозу товарів, повне припинення кооперативної і державної торгівлі на місці і вивіз з відповідних кооперативних і державних крамниць усіх наявних товарів.
2. Повну заборону колгоспної торгівлі як для колгоспників, так і одноосібників.
3. Припинення всілякого роду кредитування, проведення дострокового стягнення кредитів та інших фінансових зобов’язань.
Голова Раднаркому УСРР
В. Чубар
Секретар ЦК КП(б)У
С. Косіор
--
З ЛИСТА С. КОСІОРА Й. В. СТАЛІНУ
8 грудня 1932 року
...2. Застосування репресій до колгоспів.
Репресії до колгоспів, які не виконують плану хлібозаготівель, особливо ж до голів, членів правлінь цих колгоспів і до рахівників, застосовано у великій кількості – за листопад і 5 днів грудня арештовано по лінії ДПУ 1.230 чоловік – голів, членів правлінь, рахівників (голів – 340, членів правлінь – 750, рахівників – 140). Крім того, арештовано бригадирів – 140, завгоспів-варагів – 265, інших працівників колгоспів – 195.
3. Репресії щодо комуністів, посібників і покривателів куркульського саботажу.
Щодо цього останнім часом виявлено багато серйозних фактів розкладу і зрадництва комуністів, особливо з числа тих, хто безпосередньо працює на селі в колгоспах. Нині притягнуто до суду 327 чоловік комуністів. За розглянутими в жовтні – листопаді справами засуджено 9 чоловік до вищої міри. Серед них головний контингент становлять службові особи колгоспів. За найостанніший час розкрито кілька великих справ районних працівників...
Секретар ЦК КП(б)У
С. Косіор
--
ТЕЛЕГРАМА ЦК ВКП(б) ЦЕНТРАЛЬНОМУ КОМІТЕТУ КП(б)У
1 січня 1933 року
повідомляється постанова ЦК [ВКП(б)] від 1 січня 1933 р.:
«запропонувати ЦК КП(б)У і РНК УСРР широко оповістити через сільради колгоспи, колгоспників і трудящих одноосібників, що:
а) ті з них, які добровільно здають державі раніше розкрадений і прихований хліб, не зазнаватимуть репресій;
б) щодо колгоспників, колгоспів і одноосібників, які вперто продовжують укривати розкрадений і прихований від обліку хліб, вживатимуться найсуворіші заходи покарання, передбачені постановою ЦВК і РНК СРСР від 7-го серпня 1932 року (про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації і зміцнення суспільної соціалістичної власності)».
Секретар ЦК ВКП(б)
Й. Сталін
ПОСТАНОВА ПОЛІТБЮРО ЦК КП(б)У
8 лютого 1933 року
З огляду на випадки голодування, що є в окремих невеликих містах і [в] окремих сім’ях колгоспників, – запропонувати областкомам та облвиконкомам не залишати жодного такого випадку без вжиття негайних заходів до локалізації, звернувши при цьому особливу увагу на перевірку того, чи немає в тому або іншому випадку симуляції або провокації.
Секретар ЦК КП(б)У
С. Косіор
--
ДОВІДКА ДПУ УСРР
12 березня 1933 р.
Найбільше число фактів голоду зареєстровано в кінці лютого і на початку березня. В окремих місцях це явище набуло масового характеру.
Переважна кількість голодуючих – колгоспники. До них належать, головним чином, багатосімейні господарства, шо виробили незначну кількість трудоднів. Зареєстровано також факти голоду серед колгоспників, які виробили велику кількість трудоднів, але не одержали в колгоспі продуктів харчування в результаті розбазарювання й розкрадання хліба в момент збирання.
Голодуючі сім’ї вживають в їжу різні сурогати (кукурудзяні качани і стебла, просіяне лушпиння, сушену солому, гнилі кавуни і буряки, картопляне лушпиння, стручки акації тощо). Зареєстровано факти вживання в їжу м’яса кішок, собак і дохлих коней.
Випадків людоїдства зареєстровано 28. більша частина їх належить до 3-ї декади лютого і початку березня. 19 випадків людоїдства припадає на Київську область. У лютому також мали місце 13 випадків трупоїдства.
Помічник начальника таємно-політичного відділу ДПУ УСРР
АЛЕКСАНДРОВСЬКИЙ
63.3(4УКР)6–4
Б 61
Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917 – 1953 : суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. У 2 кн., кн. 2. / Іван Білас. – К. : Либідь – Військо України, 1994. – С. 121 – 128.
Додаток 2
Як це було?
(свідчення очевидців)
Жителька с. Криве Озеро на Миколаївщині В. А. Підвальна згадувала :
«Були створені бригади по так званому розкуркуленню. Забирали хліб, одяг, все, що попадало під руки, залишались голі стіни.
Пам’ятаю добре, як було наказано відвезти хліб державі. Батько зразу це зробив, залишив дещо, щоб дожити до нового врожаю. Коли прийшли забирати останнє, не повірили, що більше нема хліба, і шукали в землі. Вирили в хаті яму в ріст людини, але там хліба не було. Та яма зяяла в хаті не загорнута кілька років. Шукали в хаті, на горищі, виламували сволоки, вистукували підлогу в хаті».
Житель с. Каширівка Казанківського району тієї ж області О. І. Шелест згадує про ті часи так:
«Колгосп у нас був невеликий – до 30 дворів. Добре пам’ятаю, що 1932 р. урожай був непоганий, план хлібоздачі колгосп виконав без затримки. Потім довели нам другий план, який теж виконали, хоч у коморі колгоспу залишилося зовсім мало зерна, якого вже не вистачало на весняну сівбу. Та не судилось і тому зерну довго лежати в коморі. Приїхала валка підвід, все зерно вимели з комори і відвезли на державні склади. Після цього взялися чистити двори колгоспників. Організували бригади, які, як правило, трусили хліб в іншому колгоспі. В наш колгосп приїхала бригада з іншого села, Новогригорівки, вона була озброєна штирями, крючками та іншим знаряддям. Не пропускаючи жодного двору, проводили трус, колупались у соломі, купах сміття. У хатах перевіряли казани, миски, відра, і де хоч півкіло було сховано зерна, все витрушували і забирали. Таким шляхом очистили село повністю».
Із спогадів І. В. Безпечного, жителя Білої Церкви:
«...У Києві бачив я, як ранком зі сміттєвих рундуків вивантажували мерців, клали на вози. В наймах заробив я трохи картоплі, це трохи допомогло нашій сім’ї. Потім стали продавати комерційний хліб. Звечора біля інвалідського магазину, що на розі вулиць Б. Хмельницького та Городянського (У Білій Церкві. – Авт.), вишиковувалася довжелезна черга. Стояли морози, ми мінялися через годину-другу, а перед ранком усією сім’єю стояли в тій черзі: продавали по кілограму хліба в руки. Магазин відкривали о 8 годині, перед котрою завозили хліб з пекарні, яка була на місці теперішнього пам’ятника Ленінові. Не раз бачив: стоїть людина в черзі, раптом упала. Мерли, не дочекавшись відкриття магазину.
У нашій сім’ї помер молодший брат, двухмісячний: не було чим мамі годувати немовля».
Із спогадів П. І. Драбинка, жителя Білої Церкви:
«Влітку 1932 року працював я на будівництві бруківки. Ото-ті липи старі, що над дорогою аж до Малої Вільшанки, їх тоді якраз і насадили. Холоди настали, не стало роботи. У людей тоді все позабирали. В однієї сім’ї на Олександрії, де п’ятеро дітей було, корову вивели. То вони всі й повмирали. Хто живий зостався, рятувався, чим міг. Кору їли!
... А (власті. – Авт.) хліба стільки заготовили, що на елеваторі комори тріщали. Та тільки людей і до огорожі не підпускали. Охорона навкруг стояла. А люди мерли.
Доводилося й мені мертв’яків збирати. Примусово. Ти, кажуть можеш ходити, ставай до роботи...»
Із спогадів Гната Пономаренка, жителя Білої Церкви:
«Батько був залізничником. Але господарство мав: три ниви, де тепер склади під урочищем Товста та за теперішнім „горбатим мостом” до Пологів. На обійсті (а мешкали по Лазаретній біля лікарні, город до річки) була клуня. Держали три корови, пару коней. Ходив Гнат дві зими до школи для дітей залізничників. Була вона в будиночку біля вокзалу (тепер там їдальня). А тоді сказав батько: кидай школу, берися до роботи. В колективізацію здав усе. Головою був якийсь Олексієнко, не тутешній ніби. І клуню розібрали, на колгоспне подвір’я перетягли. То хіба що стовпи й крокви не пропали. Решту спалили, в полі обіди варячи...»
Із спогадів , жительки Білої Церкви:
«Я пішла на Першотравневий завод працювати різноробочою. Підвозила деталі до верстатів. Давали двісті грамів хліба на тиждень. Контору обідами годували. Кваліфікованим робітникам більше хліба діставалось, але й ті від голоду вже й не вмивалися, ходили замащені. Казали, що хтось у цеху й помер, але я сама не бачила. А на вулицях чимало людей мерло. Зима була снігова й морозяна. Йдеш, було, дивишся – там лежить один, там другий. Я незабаром на плодоовочевий завод пішла: там хліб щодня давали. Якось йдемо на другу зміну, а біля третьої площадки мертвий лежить. Ну, думаємо, хоч би забрали, поки назад ітимемо. Йдемо, а вже ніч. А того мертв’яка хтось на ноги поставив, до паркана притулив та штахетою підпер.
У мого двоюрідного брата тиждень на дворі чоловік лежав. Зайшов милостині попросити, а брат із жінкою та двоє дітей самі в хаті ледь живі лежать. Так і померли всі».
63.3(4Укр)616-4я43
Г 61
Голодомор 1932 – 1933 років як величезна трагедія українського народу : матеріали Всеукр. наук. конф. (Київ, 15 листоп. 2002 р.). – Київ : Міжрегіон. акад. упр. персоналом, 2003. – С. 178, 199, 200.
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК АВТОРІВ
28
15
28
28
28
15
Бідняк Г. 28
Білокінь С. 15
15
15
29
Бутенко Є. П. 4
4
Васьківська О. 15
15
15
4, 5, 15
5
І. 5
15
16
5
5
Гарькавий П. 16
5
6
16
16
Горіславець В. 16
Граціозі А. 16
17
8
29
8
Гуцало Є. П. 29
8
8
8
Дідоренко Л. 8
Дімаров А. 29
Дзюба І. 29
17
Єпископ М. Срібняк 17
8, 9
17
Задніпровський О. І. 9
17
Зімон Г. 17
Змієвський С. 17
18
29
18
Качуровський І. В. 30
Кирій І. 30
Кир’ях С. І. 30
Кірімов І. 30
30
18
Кожем’яка О. 18
18
31
18
Коломієць І. 9
9
Копитько І. 18
10
18, 19
19
19
Куліш А. Ф. 10
19
10,19,
Лактіонов- 20
31
20
20
Лук’яненко Л. 21
31
Малюта І. 21
11
4, 21
31
Махорін Г. Л. 11
21
21
Мельник І. 31
Є. 31
Міщенко О. В. 32
11
32
21, 22
І. 32
Нагірняк І. 32
І. 11, 22
22
Овсієнко В. 22
Онушко- 11
32
Палій О. 22
22
22
Поліщук Т. 22
22
33
23
23
Садівничий В. 23
23
33
12
23
Сергійчук В. І. 12
23
Сірук М. 23
23, 24
12
33
Старів С. 12
Сюндюков І. 24
24
Таїсин С. 24
34
24
25
34
Тищук Є. 25
І. 12
25
25
І. 14
25
25
14
34
34
25
25
25, 26
34
26
26
Шульга І. 14
26
Яворівський В. 26
26
26
26
ЗМІСТ
Передмова……………………………………………………….3
Розділ І. «Україна з жаху занімила, почувши правду про голодомор»……………………………………………………………..4
Розділ ІІ. «То був страшний навмисний голод – такого ще земля не знала» (сторінками періодичних видань)………………...15
Розділ ІІІ. Письменники і поети про Голодомор…………………………………………………………………..27
Розділ ІV. Про Голодомор в Інтернеті………….....................35
Додаток 1. Деякі документальні свідчення злочинів радянської репресивно-каральної системи………………………………..37
Додаток 2. Як це було? (свідчення очевидців)………………43
Іменний покажчик авторів……………………………………46
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 |
