РАНОК «ПРОЩАВАЙ, БУКВАРИКУ, НАШ НАЙПЕРШИЙ ДРУЖЕ!»
Зал прикрашений гірляндами з прапорців, на яких написані букви, дитячими Танками на тему «Світ очима дітей».
На сцені — великі яскраві ворота, на яких у промінні сонця сяє напис «Місто «Букварія”».
Діти під веселу музику із різнокольоровими кульками проходять до залу і займають свої місця.
1-й учень
Є святкових днів багато
На листках календаря.
А між ними й наше свято —
Вшанування Букваря.
Учень показує листок календаря із датою проведення свята.
2-й учень
День вітання і прощання —
Свято перших букварів,
Перша сходинка зростання
Для найменших школярів.
Учитель.
Любі діти! Ось і настав той довгоочікуваний день, коли ми закінчили працювати з першим у своєму житті підручником — Букварем. Пам’ятаєте, як 1-го вересня ви стали учнями, як вам урочисто вручили Букварі? Пригадайте, як кортіло вам швидше зазирнути всередину, дізнатися, що там.
Нині для вас Буквар — то звичайний підручник. Він навчив добре й швидко читати, ви вже знаєте, що є основною цеглинкою у побудові слова. Згодом ви познайомитеся з іншими підручниками, які будуть продовжувати його важливу справу. Але поради вашого першого друга ви пам’ятатимете все життя: любити свою прекрасну землю, цінувати, шанувати її працьовитих людей, берегти святині нашого народу — землю, мову, пісню, криницю, хліб, вербу, калину...
Ростіть здоровими й сильними, адже ваші руки оберігатимуть вас від усього лихого. І не забувайте:
Хто багато читає, той багато знає.
Хто швидко читає, той багато зробити встигає.
Успіхів вам!
3-й учень
В першім класі урочистий
«День прощання з Букварем».
Пригадай, що ти колись-то
Був маленьким школярем.
4-й учень
«Нам Буквар вже не потрібний,
Гордо кажуть першачки,—
Ми й читаємо несхибно,
Ми вже й пишем залюбки».
5-й учень
Ми навчилися читати,
Ми навчилися писати,
Ми зустріли в школі
Навчання зорю.
І сьогодні усі разом
Від щирого серця
Ми приносим подяку
Своєму Букварю!
Учні виконують пісню «Буквар» (муз. В. Верменича, сл. М. Лисянського). Учитель. Сьогодні, друзі, ми зібралися, щоб сказати добрі слова тому, хто був другом, хто кожну хвилину мовчав, але вчив вас трудитися.
6-й учень
Є книг багато — радісних, печальних,
Товстих, тонких, барвистих, наче жар.
Але одна — книжкам усім начальник.
І звуть її по-простому — буквар.
Із нього слів не вируба сокира.
Це маленятам кращий в світі дар.
І мова в нім — легка, співуча, щира.
Дитячі душі гріє він — буквар.
7-й учень
Мов краплин у Дніпрі,
Мов зірок угорі,
Мов листя на гіллі,—
Стільки книг на землі.
Є великі й малі,
Є легкі і важкі.
В стелажі, на столі —
Наші друзі — книжки.
8-й учень
Та одна з-поміж них —
Перша книга із книг:
Ту, що звем Букварем,
Ми найперше берем.
Наче ключ срібляний,
Що мудрець дав у дар,
Дивосвіт чарівний
Відкриває буквар.
9-й учень
Букваря купила мама,
А буквар із малюнками.
Є у тобі, букварі,
Найсправжніші школярі,
Є учитель, є і школа,
Є діброва, є і поле,
Є і заєць, і гусак,
І лисиця, і їжак.
Хоч я азбуки не знаю,
Та буквар сестрі читаю:
Там, де сом, читаю сом,
Гусака зву гусаком,
Називаю зайця зайцем,
Ще й веду по книзі пальцем!..
А сестриця все питає,
Чи насправді я читаю?
(М. Стельмах)
10-й учень
Відлетіли сірі гуси,
В лісі осінь вже гуде,
І малесенька Настуся
З букварем до школи йде.
З полі вибіг заєць шпарко,
Стрімголов побіг з гори,
І всміхається школярка:
Так біжиш ти й в букварі.
Біля ставу, у долині
Розгулялись снігурі,
І дивується дитина:
Чом нема їх в букварі?
От із школи повернуся,
Намалюю птиць і став,
Бо малює все Настуся,
Що буквар не змалював.
(М. Стельмах)
Буквар
Ось і я, мої друзі,
Дуже радий вам.
Я — щасливий Букварик!
Я тому радію,
Що всі діти в 1-м класі
Вже читати вміють.
Учитель. Шановний Букварику! Приймай парад війська букв від
А доЯ!
Буквар. Військо моє славне, шикуйся! Кроком руш!
(Під музику діти марширують по залу і шикуються обличчям до сцени. У центрі - Буквар.)
Голосні! Кроком руш! Направо! В обхід по залу кроком руш! Зупиняються зліва від сцени.
Приголосні! Наліво! Кроком руш!
(Зупиняються праворуч.)
Букви, увага! Починається серйозне випробовування — складання слів. Я буду називати слова, а потрібні букви шикуються в центрі зали.
11-й учень
МИР
Рідний голос, рідне слово —
Все народжене з любові.
Ранки роси в трави трусять,
Вітер роси в травах сушить.
На землі, що родить щиро,
Ростемо під сонцем миру.
12-й учень
ШКОЛА Ми мрію любимо й книжки,
Життя у нас буя.
Вчимося в школі залюбки Від А до Я!
13-й учень
МОВА
Знай рідну мову і вивчай,
Вона твоя й моя.
Та перш за все абетку знай Від А до Я!
14-й у ч е н ь
БУКВАР
Я віднині школяр,
Мовлю радісно я:
Хай живе мій буквар,
Перша книга моя!
У. читель. Шановний Букварику! Діти хочуть подарувати тобі і твоїм славним буквам вірші.
НЕПОСИДЛ ИВА АБ ЕТКА
Вмію я уже читати,
Тож беруся вчити брата.
Починаю з букви А.
Він мене питає: «Га?».
Називаю букву Б.
Він сміється: «Бе-бе-бе».
Буквар. Дякую вам, мої друзі, букви алфавіту.
(Виконується пісня «Алфавіт», сл. І. Рєзніка, муз. Р. Паулса).
То гелгоче гусаком,
То регоче бараном.
Знає він всі літери
Й пише трохи навіть,
Тільки дуже хитрий він
І оце лукавить.
Глянув якось у вікно —
Сонечко підбилось.
Братик каже: «Буква О
В небі покотилась».
Чує він, як на даху
Завиває буква У,
Бо невіглас-вітер
Більш не знає літер.
Прилетить до саду жук,
Братик зразу чує вже:
Жук дарує всім навкруг
Басовиті букви Ж.
Всі малята як малята —
Книжечки читають,
Ну, а букви мого брата
Бігають, літають.
Кінь промчить біля воріт —
Не догнати й соколу,
Братик мовить: «З-під копит
Буква Ц процокала».
Він вважає: на подвір’ї
Кури стали учнями
І, погладжуючи пір’я,
Букву К заучують.
Та наука нелегка:
Кажуть «ко», а треба — «ка».
Ми над річкою гуляли,
Раптом букву відшукали:
Хвиля в тиші комиша
Загубила букву Ш.
Скільки літер ще довкола —
Шепеляві й грімкотливі...
Це така весела школа,
Це уроки жартівливі.
ВЕСЕЛА КАЗОЧКА ПРО ХОРОБРІ БУКВИ
Буква А затемна встала, розбудила букву Бе:
Чуєш? — злякано сказала,— Мишка в закутку шкребе.
Бе зіскочила з полиці і термосить букву Ве:
Розшукать негайно кицю — всім завдання бойове!
Ве мерщій до Ге, Ге, Де: — Хто з вас знає, киця де?
Ге, Ге, Де того не знали та швиденько повставали,
Підняли Е, Є, Же, Зе: — Хто до киці повезе?
Тут вся азбука проснулась, одяглася та узулась
У похід усі на мишку! Нащо турбувати кішку?!
Нас багато! — каже Зе.— Мишка нас не погризе! Налякали букви мишу, утекла. Настала тиша.
Букви знову на полиці, та хоробрим вже не спиться.
Скоро візьмуть їх до школи Таня, Галя і Микола.
ВЧИТЬ СЕСТРИЦЯ БУКВАРЯ
Розумнішає сестричка — наша біла рукавичка.
Не кричить, сміється любо, а мене скубе за чуба.
Пізнає мене манюнька, тільки рве моє малюнки.
Я не серджусь на сестричку, бо вона ще невеличка,
Ще не зводиться на ноги, лиш плазує до порога.
Як прийшло веселе літо, я сестричку став учити:
Букваря узяв у руки, показав їй перші букви.
І сестричка каже: «А» — тямить щось уже вона!
(М. Стельмах)
ЧОМУ?
Не скажу — і не просіть! —
Чом усі
Тигри гарчать: «гаррр!»,
Ворони кричать: «каррр!»,
Коні харчать: «харрр!»,
Не скажу — і не просіть!
Чом усі
їжаки сопуть: «фррр!»,
Літаки ревуть: «дррр!»,
Трактори гудуть: «тррр!»,
Катери пливуть: «шррр!».
І не взнати вам, повірте, нізащо, що тигри гарчать, ворони кричать, коні харчать, двері риплять, щоб
навчити хлоп’ят, щоб
навчити дівчат «РРР» нелегке вимовлять.
(П. Вйсоцький)
Виконується пісня-гра «Голосні і приголосні» (слова та музика Б. Коваленко). Весельїе мьі гласньїе,
Хотим везде успеть.
Хотя мьі звуки разньїе,
Мьі очень любим петь.
А-а-а-а-а!
Очень любим петь.
О-о-о!
Очень любим петь.
А мн, а мь: ссгласкьіс,
Лишь стоит захотеть,
Мьі тоже очень весело И звонко можем спеть.
Ж-ж-ж (жужжат, удивленно пожимают плечами).
З-з-з
(оглядьіваются по сторонам, удивляясь, почему не получается).
Но дружбой, дружбой верною На свете мьі сильньї.
И школьникам, и школьницам,
Всемдетям мьі нужньї.
Ля-ля-ля-ля!
Сценарії позакласних заходів для 1-а Уп
Діти вручають Букварю повітряні кульки з буквами, що позначають голоси' звуки, а вчителю — з приголосними.
Кульки прикріплюються двома «букетами» на сцені.
У ч и т е л ь. Діти, ви любите казки? Та й хто ж їх не любить! Спробуй, те відгадати, про якого героя йде мова.
До школи прямує хлопчак дерев’яний,
Чомусь потрапляє у цирк полотняний.
Відома ця книжка тобі, чи не так?
В пригодах яких побував цей хлопчак?
(«Золотий ключик, або Пригоди Буратіно»)
Мальвіна. Добрий день, діти! Тут знаходиться бібліотека? Де тут бібліотекар?
Бібліотекар. Добрий день, дівчинко! Чим я тобі можу допомогти?
Мальвіна. Мені потрібний буквар. У мене є учень Буратіно. Він продав свій буквар, щоб сходити до театру. І тепер не відомо, як навчити його добре читати. Ви мені допоможете?
Бібліотека р. Звичайно. Я видам тобі буквар. Але не відразу. Спочатку я повинна виписати тобі читацький квиток. Без нього книги в бібліотеці одержати не можна. А ти можеш поки що почитати або поговорити з дітьми.
Мальвіна. У вас так багато хлопчиків! Цікаво, хто займається їх вихованням? Це така важка справа! Я нещодавно виховувала Буратіно. Знаєте, як він сидів? Підігнувши ноги під себе! Чай пив прямо з чайника, а у вазу з варенням залізав пальцями і потім облизував. Математику взагалі не знав! Читати не вміє й досі!
Буратіно. Привіт! Ось я вас усіх і знайшов! Тут не було такої... з великим голубим бантом? Ой! (Побачив Мальвіну)
Мальвіна. Що ви тут робите, неслухняний Буратіно?
Буратіно. Я шукаю буквар.
Мальвіна. Все-таки заговорила совість!
Буратіно. Так, так! Тортіла заговорила. Я тепер знаю, де золотии ключик. Він знаходиться... Я сховав недалеко звідси.
Мальвіна. Ось тобі буквар. Давай читати. Я ка перша буква? А яке слово тут записане?
Буратіно. Арлекіно.
Мальвіна. А ось і неправильно.
Буратіно. Артемон.
М а л ь в і н а. Дуже соромно. Хай вам допоможуть діти, а то у вас, ЬУ
ратіно, нічого не виходить.
діти {хором). Азбука!
Бібліотекар. Хто-небудь знає, чому азбука так називається? Буквар — Це зрозуміло: в ньому букви, тому й буквар. Це просто. Із азбукою теж нескладно. Вся справа в тому, що це слово дуже давнє. У наших предків, як і у нас, буква А починала алфавіт, але називалась вона «аз», за нею йшла буква Б, а називалась вона «буки». «Аз» та «буки» — ось і вийшла азбука.
Мальвіна. Ну, а далі що у нас, Буратіно? Назви правильно букви. Виходять букви по черзі, Буратіно називає одні букви правильно, інші — неправильно. Букви розповідають про себе вірші.
Учитель. Буратіно, а ти хочеш ходити в школу? Навчитися читати, писати, рахувати? Ми чули від Мальвіни, що ти дуже невихова - ний. У школі, Буратіно, вчать не тільки букви, а вчать культури поведінки. Діти знають «чарівні слова». Зараз пограємо в гру : «Не помились, будь ласка».
Мої команди треба виконувати тоді, коли я скажу «будь ласка». Встаньте, будь ласка. (Діти встають)
Підніміть руку. (Команду не виконують)
Будь ласка, похлопайте. (Діти хлопають)
Потопайте. (Команду не виконують)
Тихенько сядьте. (Команду не виконують)
Будь ласка, тихенько сядьте. (Діти сідають)
Інсценівки-загадки
По коридору йде вчителька,, в руках у неї книжки, сумка. Назустріч їй учень: «Добрий день!» — і пішов далі. Що повинен був зробити хлопчик? (Допомогти вчительці донести речі.)
Вулицею йде старенька бабуся. Вона несе кошик з яблуками. Раптом кошик випав у бабусі з рук, яблука розсипалися. Назустріч їй бігла дівчинка. Вона зупинилася, подивилася і побігла далі. Що повинна була зробити дівчинка? (Допомогти бабусі зірвати яблука)
Хлопчик сидить в автобусі біля вікна і з цікавістю дивиїься на нові будинки. В автобус заходить жінка з дитиною. Що повинен зробити хлопчик? (Поступитися місцем)
1 На вулиці хлопчик зустрів дівчинку-однокласницю. Вона йшла з магазину і несла важку сумку. Що повинен зробити хлопчик? (Допомогли дівчинці донести сумк\)
Мальвіна. Бачиш, Буратіно, які тут виховані учні! Я думаю, щ0ти зрозумів, які це слова «чарівні». Не забувай про них, будь ласка.
Буратіно. Треба і мені швидше братися за навчання. Але де ж я візьму буквар?
Мальвіна. Твій буквар знаходиться у країні «Букварії», але двері в цю країну можна відкрити лише золотим ключиком.
Буратіно. Зараз я швиденько збігаю за ним. А щоб ви не нудьгували без мене, хай Мальвіна перевірить, наскільки добре ви вмієте читати. Проводиться гра «Відгадай пташку».
Дивна пташка прилетіла І мерщій заділо:
Тук-тук-тук! Тук-тук-тук!
Чи не тут сховався жук?
Відповідь на загадку ви знайдете, коли запишете у клітинки букви, що змінилися:
Кріт — дріт колода — коляда миша — тиша бутон — бетон кава — лава
Проводиться гра «Прочитай прислів’я».
треба працю любити, діточки свої милі, їсти хліба печеного, десять невчених дають.
Буратіно. Я так поспішав, я так поспішав, друзі мої! Подивіться: у мене в руках золотий ключик. Він допоможе відкрити двері в чудову країну « Букварі ю».
Приніс чарівний ключик,
Дивіться — золотий.
Візьміть цей ключик, дітки,
Дарунок чарівний.
Учитель. Ми дуже раді, Буратіно, що ти подружився з дітьми, а головне, ти, як і всі діти, хочеш вчитися. Буратіно, кому ти доручиш відкрити двері у країну «Букварію»? .
Буратіно. Я сам хочу відкрити її і швидше побачити свій буквар.
Учитель. Візьми кого-небудь з дітей в помічники, адже вони допомагали протягом всього свята.
Буратіно. Добре. (Вибирає кого-небудь із першокласників і разом відкривають двері.) Ура! Ось мій буквар! О! Та тут багато книжок, їх не прочи - шти всі одразу. Подарую їх дітям, хай читають, а вчительці, котра їх вчить, подарую квіти. Як звуть вашу вчительку? (Дарує книги дітям, а вчительці — квіти. Потім бере свій буквар і збирається йти.)
Учитель. Куди ж ти, Буратіно? Ти ж продав був свій буквар, щоб сходити на виставу, а у нас зараз буде вистава.
Б у р а т і н о. Мені дуже хочеться швидше наздогнати дітей у навчанні. Давайте ми зробимо так: я візьму свій новий буквар і піду вчити алфавіт, а ви влаштовуйтесь дивитися виставу. Бажаю успіхів, діти!
Учитель. Почекай, Буратіно. Ми заспіваємо тобі на прощання ПІСНЮ.
Діти співають пісню «Чого вчать у школі» (сл. М. Пляцковського, муз. В. Ша - їнського).
Буквар. Бачите, діти, ви так цікаво розповідали про свою школу, показали, що вмієте, що навіть Буратіно захотів учитися.
. Учитель. Дорогі діти, шановні гості! Ми запрошуємо вас на пере - ГЛ«Д вистави «Сонце, Мороз і Вітер», яка присвячується вельмишановному Букварю. (Див. додаток)
Буквар. Дякую, діти! Мені сподобалося ваше свято. Але час нам
вами прощатися. .
Я вас прошу не лінитись І гарно вчитися
Обіцяємо не лінитися,
На «відмінно» й «добре» вчитися,
Бу к в а р. Обіцяєте дбайливо ставитися до підручників?
Учні (хором). Обіцяємо!
Буквар. Обіцяєте стати активними читачами нашої бібліотеки?
Учні (хором). Обіцяємо! Обіцяємо!
У містах, у різних селах Будь, Букварику, веселим!
Хай тебе у гості ждуть!
Будь щаслива твоя путь!
А ми будемо у школі.
Тут науки нам доволі.
