Пророцька служба

Кардиналам і єпископам Католицької Церкви

Пророцька служба

Ваша Еміненціє (Екселенціє),

якщо хочемо в Церкві зупинити розкладний процес, який веде до смерті і якщо має настати воскресіння, то необхідно обновити пророцьку службу, бо “Церква побудована на підвалині апостолів і пророків” (Еф.2,20). Ця служба виконувалась в старо - і новозавітній Церкві, а також в поапостольській добі (Дідахе ХІІ-ХV). Однак, якщо вона буде підчинена єпархіяльному єпископові, то здебільшого ним самим буде задушена. Ця служба мусить здійснюватися і охоронятися в даному народі двома або і трьома єпископами, які мають пророцького духа, правильно розрізняють і духа не гасять (1Сол.5,19). Ці єпископи – пророки в кожній єпархії мали би мати групу помічників вибраних із священиків, монахів та мирян. Згідно 1Кор.14,1-3 мали б виконувати такі обов’язки:

1) Напоминати, тобто обороняти віру перед єретиками і духом єресей (Апологетика), а також формувати апологетів, місіонерів (реєвангелізація).

2) Будувати. Забезпечити правовірне вчення віри та моралі, а також забезпечити живе Боже слово і здорові принципи зросту. Вказувати на сучасні проблеми і небезпеки для віруючих у світі і давати рішення та напрям.

3) Заохочувати на дорозі наслідування Христа і підтримувати вогонь Божого Духа.

Пророк не є якийсь ворожбит або ясновидець. Навпаки, бореться проти цих окультних проявів і вказує на фундамент – на Христа. Кров мучеників у минулому і в сучасному свідчить про те, що за охорону віри та правовірності потрібно віддати і життя. Пророцька служба мала би служити передовсім монахам і Рухам в Церкві, бо вони вирішили наслідувати Христа радикально. На жаль в сучасній добі є криза покликань. В монастирях, які повністю відкрилися для духа світу залишились здебільшого вже тільки кар’єристи або скрушені розбиті особи. Чесні монахи були вигнані, або відійшли самі.

Наші особисті досвіди з Рухом в Церкві і монашим Чином.

В 1981р. (за комунізму) на базі харизматичної обнови у Святому Дусі виникла в ЧР наша спільнота.

В 1983р. ми прилюдно перестерігали Божий люд і священство перед двома найбільшими окультистами – Й. П. і священиком Ф. Ф. За це прийшло переслідування зі сторони Церкви і держави, бо більшість священиків вважали їх Божими харизматиками.

В 1988р.- 89р. (за комунізму) ми писали елаборати проти лібералізму і неомодернізму (в яких ми часто цитували кардинала Й. Ратцінгера). Знову прийшло переслідування.

В 1991р. ми вступили до східного Чину св. Василія В. (чотири кандидати).

В 1997р. з Риму ми отримали дозвіл для заснування контемплятивного монастиря в ЧСВВ на Словаччині. Через спротив та інтриги місцевої провінції через один рік наш монастир був зліквідований (а потім почалося монаше ув’язнення).

Тепер розуміємо виключення засновника Редемптористів св. Альфонса з його власного Чину, спробу отруїти засновника Чину Бенедектинів св. Бенедикта, а також бичування і ув’язнення св. Івана від Хреста його співбратами.

В 2000р. в малому екзархаті в ЧР була заснована наша Делегатура ЧСВВ з новіціятом.

В 2003р. кардиналом А. Содано був поставлений на єпископа в ЧР фоколярин Л. Гучко, який нас через державні органи зразу зліквідував і присвоїв наше майно.

В 2003р. нас послали на Україну, де і розпочалася плідна місія.

В 2004р. церковно була зліквідована Делегатура ЧСВВ в ЧР. Всі монахи з тимчасовими обітами без подання причин були виключені з Чину (5 священиків, 18 студентів і кандидатів). Проти нас, шести священиків з вічними обітами, був створений монстрпроцес і незаконна ліквідація зі схваленням Конгрегації Східних Церков. Ми відкликалися до Апостольської Сігнатури і до Святішого Отця. В цім бої ми натрапили на скриту ліквідаційну машинерію, яка охоплює Конгрегацію Східних Церков і завершується Державним Секретаріатом Ватикану на чолі з кардиналом А. Содано.

Ця система, яка мала охороняти Божого Духа і Боже життя поставилася проти Христового Духа і Христового життя і тепер пропихає духа антихристового. З досвіду бачимо, що коли в Церкві не буде встановлений пророцький уряд, як охорона проти цієї смертоносної машинерії, то Церква поступово стече кров’ю і станеться лише якоюсь гуманістичною та соціальною організацією в рамках світової релігії Нью Ейдж.

Надія для Церкви.

Через обнову у Святому Дусі нині знову появилися біблійні дари (1Кор. 12), які мають спеціалізуватися для служіння. Христос настановив одних апостолами, інших – пророками, ще інших – євангелистами і пастирями і вчителями (Еф. 4,11). Яке є завдання і якою є ціль цих п’яти служб (ст. 13-14)? Завданням є: формувати вірних в Христа на діло служби (Рим. 12,6-10; 1Кор. 12,1-30). Ціллю всіх служб є: будування тіла Христового – Церкви. Тут не йдеться про план теологізування просякнутий духом світу і різними атеїстичними та гностичними філософіями і психологіями. Ті не будують, а скоріше ліквідують містичне Тіло Христове. Правдива служба прямує до “спізнання Сина Божого” (ст.13) веде до духовної зрілості, щоб уже не були малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю і обманом (ст.14).

Наприклад, навернений хлопець почне з запалом свідчити своїм однокурсникам в університеті про Ісуса, але через брак підтримки, на цій дорозі не витриває. Тому необхідним є відновити біблійну службу євангелиста і проводити реєвангелізації.

Наступна служба після євангелиста є служба учителя. Тут не йдеться про мертвий академізм, але про прояви Духа Святого у людей, які просто і глибоко пояснюють ці найосновніші правди, а одночасно заохочують до життя у Христі. Ця служба будує малі спільноти, які є фундаментом відродження цілої Церкви. Через те, що сам служу і приймаю службу інших, сам таким чином духовно зростаю “до звершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа” (Еф.4,13). Щоб могли бути живими членами містичного Тіла Христового, мусимо мати насамперед “єдність віри і спізнання Сина Божого” (ст.13). Історично-критичний метод в теології не вірить в жодне чудо, ані в Христове воскресіння. Його брехливі теорії про Христа віри і Христа історичного не мають нічого спільного зі службою учителя чи євангелиста і не ведуть “до єдності у вірі і до спізнання Божого Сина” (ст.13). Навпаки, це є тільки “усякий вітер науки людською хитрістю й обманом” (ст.14), який веде до втрати спасительної віри! На такій невірі потім стоїть фальшива мораль, яка вже сьогодні не називає гріх гріхом. Не заховує першу заповідь Декалогу, тим що відкриває двері для різних форм віщування, для психотроніків, для різних сучасних форм магії, т. зв. біоенерго-терапевтів, гностичних наук, гомеопатії, акупунктури, повір’їв, духові неопоганства, буддійській та індуїстській філософії, для йоги, дзену, духа Нью Ейдж і сучасних практик ідолопоклонства. Коли не зберігати першу заповідь, настане затемнення розуму і втрата сумління, так що вже ані аборти, ані вбивства, ані евтаназія, ані гомосексуалізм, ані гріхи проти 6 і 9 заповіді не називають правдивим ім’ям. Тіло Христове дійшло до стадії смертельної агонії. З цього стану є безсильною людська допомога. Єдино Бог мусить обновити, вірніше воскресити сучасну Церкву, але вимагає від нас сповнення однієї умови, а це – покаяння!

Метаноя (Мр.1,15)! Маємо відректися духа світу і прийняти Духа Христового. В цьому є суть покаяння, бо “хто не має Духа Христового, той Йому не належить” (Рим.8,9). Дух Святий на молитві дає спізнати біль Церкви, реальність вічного засуду і людську безсильність. Через те, що основні правди Божого Слова не реалізуються в житті, тому, ані Церква сьогодні не має духовної влади!!!

Через те, що тут нема служби пророків, які оберігають Боже життя, тому нема ані генерації свідків (martyres), ані духовного пробудження!

Оцим публічно просимо кардиналів і єпископів Католицької Церкви, щоб допомогли Святішому Отцю відновити в Церкві пророцький уряд, без якого Христос в Церкві не може жити, бо Церква є збудована на апостолах і пророках (Еф.2,20).

У Христі

o. ThDr. Методій Р. Шпіржік, ЧСВВ

o. ThLic. Маркіян В. Гітюк, ЧСВВ

o. ThDr. Ілля А. Догнал, ЧСВВ

Підгірці в день Воскресіння 16.4.2006р.

адреса: монастир ЧСВВ, Підгірці 80660, р-н Бродівський, обл. Львівська, Україна

Копії:

- Святіший Отець Бенедикт ХVІ

- Кардинал , Голова Конгрегації для Науки віри