Андрій Басавро: «Ти потрібен Богу!»
Сьогодні багато молодих хлопців і дівчат потерпають від алкогольної чи наркотичної залежності. Багатьом із них це зло закрило шлях до щастя, до світлого сімейного майбутнього, а декого взагалі звело в сиру могилу. І здається, з цього круговороту неможливо вибратися. Так думав і Андрій Басавро до того часу, як у його життя прийшов Ісус. Ось його історія.
«У 17 років, закінчивши військовий ліцей, я мріяв стати військовим офіцером. Мені подобалася служба. Але через фінансові проблеми я не вступив до військового інституту. Так моя мрія розбилася об суворі реалії життя. Здавалося, світ відвернувся від мене. Я наче зламався навпіл. Ніхто мені не потрібен. Ніхто мене не сприймає таким, яким я був насправді.
Я помилявся. Мене одразу прийняла у свій «інститут» вулиця. Їй такі хлопці були якраз потрібні. Словом, у моє життя увійшов наркотик.
Спершу я думав, що, на відміну від інших, контролюю себе. Я не збирався ставати наркоманом. Я сильний, отже, не здамся злу на поталу. Вживання наркотиків сприяло появі такої хвороби, як епілепсія. Коли наставав «кумар», траплялися напади хвороби. Це бувало і на вулиці, і в притонах, а я нічого не пам’ятав.
Одного дня я відкрив очі в лікарні (це було реанімаційне відділення) і, лежачи прив’язаним до ліжка, побачив свою маму. Вона істерично кричала наді мною, наче над покійником: «Як спасти мою дитину?!». Саме в ту мить мене наче струмом пронизало: я на дні, це прірва, межа, за якою невідомість − жахлива, страшна. Незабаром у мене на руках помирає батько. Цироз печінки звів у могилу ще молодого чоловіка. Пив він останнім часом надто багато.
Дехто зі старших, досвідчених наркоманів твердить, що два роки залежності від клятого зілля − це не проблема. Я б такого не сказав. Це було пекло на землі.
Одного дня до мене зайшов віруючий хлопець, якого я пам’ятав як наркомана. Він сказав мені: «Завдяки Ісусу Христу в мене докорінно змінилося життя». Коли ми поспілкувалися, я зрозумів одне: якщо Бог змінив його життя, то, можливо, змінить і моє! Хлопець запропонував поїхати в реабілітаційний центр, який розташований на хуторі за селом Олеськ Любомльського району. Я погодився.
Лікарі прописали дорогі таблетки від епілепсії. З ними я й поїхав до центру. Там багато почув про Ісуса Христа. Після того моє життя почало змінюватися. Але таблетки продовжував пити.
Якось служителі церкви підійшли до мене і запитали: «Ти віриш, що Бог всемогутній?». Я відповів: «Так!». Ще вони запитали: «Ти віриш, що Бог може зцілити тебе від твоєї хвороби?». Я відповів: «Так!». Вони сказали: «На основі Слова, яке написане в Біблії, ми помолимося, і по твоїй вірі ти будеш зцілений».
Після молитви я перестав вживати таблетки, які виписав лікар. Уже третій рік почуваюся повноцінним, ніяких ознак недуги − і все завдяки Ісусу Христу. Слава Йому за все!
У мою сім’ю прийшло світло. Мама прийняла Ісуса Христа у своє серце як особистого Спасителя. У мене також є молодший брат і старша сестра. Ми з мамою молимося за них, тримаючись за Слово Боже, де мовиться: «Він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь твій дім».
Я хотів бути військовим, а Бог сказав: «Будеш в армії Христа». Вулиця сказала: «Мені такі хлопці потрібні», а Бог сказав: «Ти мені потрібен! Я заплатив за тебе ціну, віддавши Свого Однородженого Сина на розп’яття».
Дорогий юний друже! Сьогодні Бог говорить до тебе: «Ти мені потрібен!». Прислухайся до цього голосу. Зроби рішучий крок до свого зцілення».
