«Нісан» для найкращої або чому українська та російська художні гімнастики не товаришують

Василик Оля

«Нісан» для найкращої

або чому українська та російська художні гімнастики

не товаришують.

«На килим запрошується українська гімнастка Гаа-ннааа Беез-сонововаааа!» Зал зривається оплесками і маленькі дівчатка пискливими голосами істерично кричать «Анічка ти найкраща!», «Ми з тобою А-ні-чка!..». Починається театральний вихід на килим: обличчя Ані зосереджене, погляд опущений до низу. Вправу з булавами Аня виконує під саундтрек з кінофільму «Страсті хрестові». На костюмі гімнастки символічний візерунок – терен і кров. Вона виступала у ньому 2005 року. Музика вмикається, на табло з’являється секундомір - у гімнастки півтори хвилини на виступ. Публіка стихає. Всі слідкують за булавами у руках Ані. Виконання бездоганне, жодної втрати предмету, жодного «не витягнутого» чи зірваного елементу. Після виступу публіка шаленіє ще більше і не відпускає Аню з килима. На табло за пів хвилини з’являється результат – 17, 51. Це – найвищий.

Поруч з килимом у Київському Палаці спорту красується червоненьке і лискуче авто – Нісан Мікра - від головного спонсора. Це має бути подарунок для найкращої української гімнастки. Але ніхто вже не сумнівається, що дістанеться воно Ані. Дві українки – Аня Безсонова та Наталя Годунко поза конкуренцією на Дерюгіна World Cup вже кілька років. Їх знають і люблять глядачі, їх щедро оцінюють судді, адже голова суддійської колегії - Ірина Дерюгіна – сильний і вимогливий тренер дівчат. Так вже історично склалось, що під час гран-прі в Україні фаворитами змагань стають вихованки школи Дерюгіної, в Росії – росіянки. От і цього разу з Росії до фіналу сеньйорок дійшла лише одна росіянка, та отримала скромну бронзу. Ще одна відома російська гімнастка, Аліна Кабаєва, хоч і була заявлена на змагання, не змогла приїхати. Повідомили, що вона потрапила до автомобільної аварії.

Змагання розпочиналися повільно і без особливих емоцій. Зранку на трибунах київського палацу спорту не велелюдно. Основний сегмент глядачів - маленькі дівчатка, з акуратно підібраним у «дульку» чи хвостик волоссям, у супроводі мам, бабусь, татусів, дідусів, тіток і старших сестер – тільки починають займати місця. Суддівська колегія теж пустує. Судді оточили голову технічного комітету, закидуючи її питаннями про нові правила. Початок змагань затримується.

Вперше під державним прапором виступають американки. Гімнастка, яка приїжджала минулого року, виходила на килим під прапором свого штату. Незвично багато гімнасток приїхало з азійських країн. Азійки виступають у костюмах, які Міжнародна федерація з художньої гімнастики придумала спеціально для дівчат зі східних країн. Спортивне трико доповнили панчохами і вийшов повністю закритий костюм. Після фавориток-українок улюбленицями українських глядачів стали азербайджанки. Усі одразу помітили оригінальність, душевність і шарм, з якими дівчата виступали під орієнтальні музичні мотиви. Відколи головою Азербайджанської федерації стала дружина президента Алієва, цей вид спорту почав стрімко розвиватися у країні. За збірну почали виступати талановиті російські гімнастки, які відмовилися від конкуренції у себе вдома. Проте серйозну конкуренцію дівчатам зі східної Європи навряд чи хтось складе. Гімнастки, які вже багато років беруть участь у змаганнях, помітно набрали вагу, мають багато травм. Більшість країн, через зменшення популярність художньої гімнастики, не можуть знайти чи добре підготувати гідну заміну.

«Гімнастки, хоча й дуже гнучкі, не зовсім технічні», - кажуть судді про юніорок. Дівчата часто гублять предмети. Обручі викочуються за межі килима, скакалки після підкидань не хочуть повертатися до рук, стрічки заплутуються, булави розлітаються в різні боки. Багатьом не вистачає швидкості, щоб закінчити вправу вчасно з музикою. Глядачі поблажливо підтримують юних спортсменок оплесками. Один турботливий татусь, прочитавши, що наймолодша учасниця, яка приїхала з Ізраїлю, 1998 року народження, щиро здивувався: «Це ж зовсім недавно було!».

Після кожного виступу судді зосереджено вибивають свої оцінки на невеликому апараті, схожому на касовий, а потім у головного «касира»– на трохи більшому апараті – видруковується «касовий» чек з остаточним результатом. Трьох суддів Латвії, Литви, та Грузії викликають до голови технічного комітету аби щось пояснити в нових правилах бо їхні бали значно різняться з іншими суддями. Змагання знову затримують. Гімнастка, що має виступати вже на килимі, а попередній результат не з’являється. Нарешті судді доходять консенсусу. Аплодисменти глядачів. Виступи продовжуються.

Міжнародний сезон у художній гімнастиці тільки розпочався. Судді працюють не лише на новому обладнанні, а й з новими правилами та видами. Міжнародна федерація прибрала на два роки м’ячик і повернула натомість обруч. Скакалку залишили ще на чотири роки. Багато тренерів не задоволені: «Скакалка - найбрудніший предмет. Вона часто не розкривається повністю, як має бути за правилами, навіть у найкращих гімнасток. Тому і низькі бали з’являються. Інша справа – м’ячик – красивий, легше оцінювати роботу гімнастки». Ще одне нововведення, на яке скаржаться тренери - обов’язкова група тіла. Наприклад, гімнастки у вправах з булавами оцінюються тільки за рівноваги (усім відома «ластівка», найлегший вид рівноваги), а у вправах зі стрічкою – тільки повороти. У багатьох гімнасток від таких правил, коли треба зробити 10-12 поворотів чи рівноваг, зізнаються тренери, мліють ноги від напруги.

Фінал змагань відбувся без особливих несподіванок. До фінальної вісімки майже традиційно потрипили - українки, росіянки, казашки, білоруски, азербайджанки, німкені. Українки зібрали найвищі нагороди, але кілька медалей вдалося перехопити росіянкам, німкеням та білорускам. На їхнє щастя, українки кілька разів таки втратили предмет. Тріумфом усіх нагороджень та вже звичного постійним відвідувачам гала-концерту стало вручення автомобіля. Найбільшу інтригу тримали до кінця. Спонсори, вражені роботою українок, вирішили вручити два автомобілі - і для Безсонової, і для Годунко.