Літературно-музична композиція

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Львівська спеціалізована середня загальноосвітня школа №45 з поглибленим вивченням англійської мови

Літературно-музична композиція

(до річниці та Лесі Українки)

Вчителі української мови та літератури:

Деникевич М. Й. (вища категорія, старший вчитель)

Слідзьона Г. В. (І категорія)

(І категорія)

Львів 2011

Поезія, живопис, музика… Одвічні грані божественного перевтілення людської душі. У них сонце й темінь, любов і ненависть, небесне й земне. За ними – творці й генії, що запалювали дух. Вони завжди уявлялися людству із запаленими свічками. Тих духотворців давно нема, а їхні свічки горять і досі невмирущим спадком із найсвітліших почуттів. Серед них є і Шевченкова, й Лесина. Для нас вони найпомітніші, бо живе у них особливої любові жар, непідвладний часові.

Шевченко запалює свічку.

Проектується портрет зі свічкою, після вірша інші портрети

Читець. Ти свічку засвітив… Світи!

Кинь світла свого в сутінки,

У темінь кинь.

Хай звідусюд злітаються сюди

Безсонні думи, як світань провісники.

Нехай вогнисто спалахнуть отут

Неспокоєм, словами правди зримими,

Та не погаснуть і не відійдуть

В безсонну ніч з обпаленими крилами.

«Думи» ( у виконанні шкільного хору)

Слова ведучих – на фоні органної музики , Л. Бетховена

Ведучий 1. Він, народжений матір’ю кріпачкою і сам кріпак, вогнем своєї романтичної душі, інстинктом своєї благородної раси й чуйністю свого вірного серця відчув і закипів гнівом до всякого, а особливо духовного рабства і такою любов’ю до свого знедоленого народу, що і цим співом, й усією любов’ю народ його жив, живе і житиме.

Ведучий 2. Шевченко – вершина родового українського дерева. Коли б волею якоїсь надзвичайної сили наш народ постав перед необхідністю з-поміж усіх книг вибрати дві, то мав би узяти Біблію та «Кобзар» - Євангеліє від Тараса. Без першої він був би неповноцінний морально, а без другої – немислимий як народ.

Читець. Неначе праведних дітей,
Господь, любя отих людей,
Послав на землю їм пророка;
Свою любов благовістить,
Святую правду возвістить!
Неначе наш Дніпро широкий,
Слова його лились, текли
І в серце падали глибоко!
Огнем невидимим пекли
Замерзлі душі. Полюбили
Того пророка, скрізь ходили
За ним і сльози, знай, лили
Навчені люди. І лукаві!
Господнюю святую славу
Розтлили... І чужим богам
Пожерли жертву! Омерзились!
І мужа свята... горе вам!
На стогнах каменем побили.
І праведно господь великий,
Мов на звірей тих лютих, диких,
Кайдани повелів кувать,
Глибокі тюрми покопать.
І роде лютий і жестокий!
Вомісто кроткого пророка...
Царя вам повелів надать!

Ведучий 3. Тарас Шевченко… Пророк, народжений від національної печалі, гніву й образи за зганьблену честь України, був посланий на нашу землю

Свою любов благовістить,
Святую правду возвістить!

Танець «Україна» (у виконанні шкільного ансамблю танцю)

Ведучий 2. Здавна відомо, що в дитинстві закладається особистість, з дитинства виховується талант, в дитинстві – святі витоки громадянина. У дитинстві Шевченка лежать зерна любові до поезії, які зійшли потім буйною паростю у творчості великого гуманіста.

Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й талантом художника, які ніколи не зраджували йому, навіть у години страждань і тяжкої неволі.

Ведучий 3. Прагнучи стати художником, Тарас побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту. Останнє рішення будь-що стати малярем визріло у нього в Києві, куди він поїхав з паном. Енгельгардт бенкетував, і три дні хлопець міг робити, що сам хотів. Тарас побував на Хрещатику, оглянув Золоті ворота, Лавру, Софійський собор. Брався нишком перемальовувати. Та за три дні чи ж багато встигнеш?..

Проектуються картини, де зображений Т. Шевченко як художник-початківець

Ведучий 4. 1831 року пан Енгельгардт вийшов у відставку й оселився в Петербурзі. А наступного року, зваживши, що він матиме з Шевченка більш як з дворового художника, ніж як із слуги, віддав його на чотири роки навчатися до петербурзького майстра декоративного живопису Василя Ширяєва, людини грубої й жорстокої. Разом з іншими учнями Ширяєва Шевченко розписував інтер'єри петербурзьких театрів — Большого, Михайлівського. А вечорами відвідував рисувальні класи Товариства заохочування художників.

Сценка «Шевченко-маляр»

Ведучий 1. У жовтні 1835 року авторитетний комітет Товариства на чолі з професором Федором Толстим розглянув малюнки Шевченка і схвально оцінив їх. Шевченко мріяв навчатися в Академії, але добре розумів, що кріпакам туди дорогу заказано.

Ведучий 3. 16 квітня 1838 року в будинку Вієльгорського відбувся великий концерт для друзів композитора. Зібралися тут відомі діячі культури, шанувальники музики й живопису. Після концерту розіграли портрет Василя Андрійовича Жуковського роботи Карла Брюллова. А через 6 днів, одержавши 2 500 карбованців, поміщик Енгельгардт підписав документи про звільнення Шевченка.

Шевченка прийняли до Петербурзької Академії мистецтв у клас Карла Павловича Брюллова — професора Академії.

Ведучий 4. роки — час, коли Шевченко багато і плідно працював як художник і поет, випереджаючи академічну програму. Крім занять із спеціальних мистецьких дисциплін, багато читав, цікавився історією своєї батьківщини, інших європейських країн. І, звичайно, писав вірші. 1840 року побачила світ його перша збірка — «Кобзар».

Пісня «Зацвіла в долині» (у виконанні шкільного ансамблю «Садок вишневий»)

Проектуються картини , ілюструючи розповідь ведучих

Ведучий 1. Уже після першого року навчання в Академії — у травні 1839 р. — Шевченко здобув срібну медаль другого ступеня за екзаменаційну роботу — рисунок з натури. Наступного року — знову срібна медаль: цього разу за складнішу композицію побутового характеру «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці». 1841 року рада Академії присуджує 27-річному Шевченкові третю срібну медаль за акварель «Циганка-ворожка».

Читець. Доля

Ведучий 2. Однією з перлин української національної графіки є «Живописна Україна». Шевченко збирався видавати по 12 альбомів щороку, а виручені кошти повинні були допомогти родині звільнитися з неволі. На жаль, цей задум здійснити не вдалося. Вийшов лише один альбом, куди увійшло шість відбитків замість 12 запланованих.

Пісня «Садок вишневий коло хати» (у виконанні шкільного ансамблю)

Ведучий 3. У живописі Шевченка постає не тільки через природу, минувшину, селянський побут ,а й через конкретні постаті. У портретах земляків того часу вражає не тільки зовнішня схожість, а й уміло переданий автором порух душі, вібрація настрою людини в момент її увіковічення.

Ведучий 4. Жорстока неволя, яка десятилітньою кривдою лягла на душу поета й живописця, не вбила прагнення творити. У маленькій захалявній книжечці він крадькома «мережив» вірші, а згодом взявся за малювання.

Читець. «Лічу в неволі дні і ночі»

Ведучий 1. А у травні 1848 року Шевченко вирушив з експедицією Бутакова до Аральського моря художником. Понад сотню малюнків виконав Тарас Григорович під час експедиції – пейзажі, портрети, жанрові сцени з життя місцевого населення. Його малюнки краєвидів узбережжя у майбутньому виконали роль фотоматеріалів і стали науковою цінністю. Але в кожному з них ще й душа поета, що страждала від суворої одноманітності жовтих пісків під палючим сонцем, що не гріє на чужині, самотніх скелястих гір, байдужої до людських страждань морської далечіні.

Пісня «Зоре моя вечірняя» (у виконанні шкільного ансамблю «Садок вишневий»)

Ведучий 2. Упродовж свого творчого життя Шевченко створив понад 30 малярських та графічних автопортретів, у яких передав складну «лінію» своїх думок, почуттів, переживань. На його малюнках ми бачимо романтичного юнака (ранній автопортрет 1840 року) і збагачену досвідом, але вже хвору виснажену людину, яка прожила нелегке життя (автопортрет 1861 року). Автопортрет 1840 року є чудовим заспівом Шевченка-митця до його великої саги психологічного самоаналізу.

Ведучий 3. Отож запалював свою свічку в мистецтві Великий Кобзар двічі, між її спалахами – 15 літ і волі, і неволі. Перший спалах – «Заповіт», клич кайдани рвати. Останній – зойк: «О люди… небораки! Нащо здалися вам царі?»

Читець (на фоні органної музики)

Він свічку засвітив. Колись…

До дна відтоді келих горя випито.

Ще трохи і … молись чи не молись,

Із рук тремтячих недогарок випаде.

Він ніс вогонь крізь чорноту обмов,

Крізь морок тюрем, через грати відчаю.

Хоч погасив, але він знов і знов

Од свого серця цю свічу засвічував.

Скрипка (« Лисенка до «Кобзаря», соло у виконанні учня 9 класу)

Діалог Т. Шевченка й Лесі Українки

Леся: - Тарасе, батьку, вічне твоє слово,

Воно в серцях, мов полум’я, палає.

Спалахує свіча надії знову

І у майбутнє нам зорею сяє.

Шевченко: - Вродлива, ніжна, неповторна жінко,

Що все життя з хворобою боролась,

Ти гордо звешся – Леся Українка,

І зброя в тебе невмируще слово!

Леся: - Нам у житті зустрітись не судилось…

Шевченко: - Авжеж, як я пішов, ти народилась…

Леся: - З тобою в серці я життям ішла…

Разом: - Поезія нам долею була…

Ведучий 1. Божественне знамення долі: через десять років по тому, як із рук великого Тараса випала свічка, що запалила надію на відродження українського духу в неволі російського самодержавства, над Україною, над усією землею зійшла зоря Лесі Українки. Ступивши у світ волинської землі, Леся підхопила ту Шевченкову свічку, щоб засвітити від неї свої «досвітні вогні», стати «дочкою Прометея», «трохи чи не єдиним мужчиною на всю новочасну соборну Україну», як сказав про неї Іван Франко.

Проектується портрет Лесі Українки

Ведучий 2. Любий друже! Юний ти чи збагачений мудрістю, вислухай цю розповідь про Людину з великої літери, про жінку, яка відважно, зі співом на устах ішла проти життєвих бур і незгод. І коли у тебе хоча б на хвильку палко заб’ється серце, коли спалахне у ньому іскра світлого вогню любові до людей, до рідної української землі, - ми будемо безмірно щасливими.

Ведучий 3. Вона назвала себе Українкою в час, коли це слово взагалі намагалися знищити, замінити іншим – Малоросія. І через усе життя, через усю творчість Лесі Українки проходить образ України, починаючи з першого вірша «Надія», написаного у 9 років, і закінчуючи «Казкою про велета».

Ведучий 4. І те, що назвалась вона Українкою, завдавши на свої тендітні плечі ваготу цього високого імені, потверджує не позірну, а генну, кровну спорідненість поетеси з рідною землею, своїм народом.

Ведучий 1. Незабутня пора дитинства, коли світ уперше розкриває свої таємниці, коли захоплює все. У колодязному маленька Леся не виділялась ні одягом, ні поведінкою. Разом із сільською малечею бігала влітку в поле, на пасовисько. Любила співати веснянки, водити хороводи, переказувати почуті від старих бувальщин.

Проектується дитячий портрет Лесі з грабельками

Ведучий 2. У неї під віночком коси,

В тендітних ручках – грабельки.

Вона іще Лариса Косач,

Тому й позує залюбки.

Але як голос вдарить грімко

Об купол голосних зневір –

Вона вже – Леся Українка

Погрозам всім наперекір.

За нашу втрачену свободу

Будитиме наш переддень

І на півкроку від народу

Од рідного не відійде.

Читець. Конвалія

Ведучий 3. Та невдовзі сталося велике нещастя, ща на цілий вік отруїло життя пій незвичайній людині.

Десятилітня дитина застудила ноги на Водохреща - було це в січні 1881 року, простояла на льоду всю церемонію... Ополонка... Хрест з льоду, увінчаяий голубом... Морозна пара від води... Червоні в стуленому сонці ризи... І через два роки все це відгукнулося. Спочатку туберкульоз лівої руки, потім ноги, на початку дев'яностих - легень і, врешті, нирок та шлунка.

Ведучий 4. Дуже кохалася в органній музиці, яку почула вперше у Луцькому костелі. Страшенно любила музику, бо була до неї здатна, здатна до композиторства, бо часто грала свої власні дуже хороші імпровізації. В одному з листів, написаному у Колодяжному до дядька Драгоманова, Леся признається: "Мені інколи здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що природа мені утяла кепський жарт...".

Отой «кепський жарт» і погнав її на лікування. Буде операція … і буде прощання з фортепіано.

Проектується зображення інструментів Лесі Українки

Поезія «До мого фортепіано» (у супроводі фортепіано)

Пісня «Коли розлучаються двоє» (соло у виконанні учня 11 класу)

Ведучий 1. Що інтенсивніше наступала хвороба, то непоборнішим ставав дух, незламною робилася воля життя, а поетичний геній здіймався до вершин творчості. Не раз про це говорила й сама поетеса.

Ведучий 2. Перша книжка поетеси «На крилах пісень» побачила світ у 1893 році. Про неї заговорили по всій Україні. Іван Франко, висловлюючи загальну думку про поетичний хист Лесі сказав, що від часу Шевченкового «Заповіту» Україна не чула такого гарячого поетичного слова, як з уст слабосилої хворої дівчини.

Соло на флейті (у виконанні учениці 8 класу)

Ведучий 3. Довічний, не тільки фізичний, а й душевний біль, призначений цій жінці. 1897 року, в Криму, Леся познайомилася з Сергієм Мержинським, одним із організаторів Київського "Союзу боротьби за визволення робітничого класу", і полюбила його глибоко і самовіддано.

Проектується портрет С. Мержинського

Ведучий 4. Усі, хто згадував Мержинського, не могли говорити про нього без почуття найглибшої поваги і ніжності. Це був лицар, про якого ще в дитинстві мріяла Леся, але не казковий, а справжній.

Ведучий 1. Мержинський, як і Леся, був приречений хворобою на передчасну смерть. Велику несправедливість виявила до обох доля. Але добре, що дала їм хоч три з половиною роки щастя.

Ведучий 2. Глибоким драматизмом і сумом сповнені інтимні ліричні твори Лесі Українки. Вони хвилюють читача своєю щирістю, глибиною справжного людського почуття. В них відчутне властиве тільки Лесі Українці вміння передавати найінтимніші пориви жіночої душі, най потаємніші сторони жіночої психіки, зворушливої ніжності. Дев'яносто відсотків кращої любовної поезії пишеться, коли кохання відбуяло.

Поезії, присвячені С. Мержинському

Читець. «Я бачила, як ти хиливсь додолу»

Читець. «Уста говорять: «Він навіки згинув!»

Вальс (у виконанні учнів 10 класу)

Ведучий 3. Але, безперечно, апофеозом творчості була "Лісова пісня", драма-феєрія, написана влітку 1911 року. "Вона мені дала стільки дорогих хвилин екстазу, як мало яка інша", - писала Леся Українка матері.

Ведучий 4. Цей геніальний твір Леся Українка написала "у самісінькій Колхіді", в Кутаїсі, де колись "аргонавти золотого руна добували на річці Ріоні, бо тоді там був золотий пісок", - писала Леся своїй матері. І згадувала волинські ліси, урочище Нечімне біля села Скулин, садибу дядька Лева, що жив біля озера, похилену вербу і велетенського дуба, золоте листя якого облітало на Івана Миколайчука, котрий втілився в дядька Лева, перш ніж піти від нас навіки.

Ведучий 1. "Лісова пісня" написана за 10-12 днів, в тому "непереможному стані" "творчого божевілля", після якого довго доводилось опритомнювати, яке так дорого обходилось її здоров'ю. Але: "Пишу - значить, існую", - такий був її парафраз знаменитого афоризму.

Уривок з "Лісової пісні".

Пісня у виконанні Ніни Матвієнко (запис)