Роксоляна Мисько-Пасічник,
Львів
Концертні виступи Соломії Крушельницької у містах США і Канади (1928 р.)
Протягом усієї артистичної кар’єри Соломія Крушельницька поєднувала виступи в операх з концертними. У 20-х роках ХХ ст. співачка покидає оперну сцену і повністю присвячує себе концертній діяльності.
У період з 1923 по 1929 роки С. Крушельницька виступала з концертами у країнах Європи, Південної та Північної Америки. Програма, яку вона підготувала, мала назву “Пісні усіх націй” і включала камерно-вокальні твори італійських, французьких, німецьких, російських, польських, іспанських, аргентинських, американських композиторів. Особливе місце в її репертуарі посідали твори українських композиторів – М. Лисенка, О. Нижанківського, С. Людкевича, Я. Лопатинського, М. Гайворонського та українські народні пісні, якими традиційно завершувався кожен концерт.
Найпліднішим, наймасштабнішим “концертним” роком був 1928. Того року Крушельницька здійснила два великі концертні турне: весною – містами США та Канади, восени – по містах Галичини.
Приїзд співачки до Сполучених Штатів Америки став для американських українців надзвичайно важливою і довго очікуваною подією. Ще у 1914 році робилися спроби запросити Крушельницьку в Метрополітен-опера. Але воєнні події в Італії та інші особисті причини перешкодили їй прийняти це запрошення.
Американці, особливо українські, ретельно готувалися до зустрічі Соломії Крушельницької. Ще в кінці 1927 року українські американські газети вміщували статті про співачку з оцінкою “чужих” критиків: кілька часописів опублікувало в українському перекладі статтю американського критика Дж. Е. Дюваля “Артисти, яких ми ще тут не чули”. Майже щодня у пресі повідомлялося про наближення дати приїзду “найславнішої української співачки, гордості Галицької України” (газета “Америка”, 31.12.1927), слава якої давно дійшла до Америки.
Крушельницька прибула до Нью-Йорка 20 січня 1928 р. Вона була першою українською оперною зіркою, яка приїхала до Сполучених Штатів Америки. В ці дні оглядач філадельфійської газети “Америка” писав: “Вже від довших літ українські громадяни в Америці робили заходи, щоб найславніша українська співачка Соломія Крушельницька приїхала на землю Вашингтона прославити українську пісню. Бо вже ціла Европа і Полуднева Америка чули не тільки її голос, який є дійсним даром Божим, але чули її українську пісню. Скрізь по широкому світі вона ступала по квітах слави в товаристві рідної пісні…” (Америка” 26.01.1928).
Дійсно, для українських американців Соломія Крушельницька була передусім українською співачкою, славою і гордістю України. Інші американці – бачили в ній артистку, яка здобула собі славу виконанням партій в операх Ріхарда Ваґнера та Ріхарда Штрауса. Українці захоплювалися її патріотизмом, любов’ю до рідної пісні, яку вона виконувала так, як ніхто інший; “чужинці” – високомистецькою інтерпретацією творів Р. Штрауса, де Фальї, Мусоргського, Рахманінова, Кадмана, її неповторною виконавською манерою. З кожним концертом українська співачка здобувала собі щораз більше прихильників серед строкатої американської публіки.
Турне тривало до кінця травня й охопило одинадцять міст США і Канади – Нью-Йорк, Філадельфія, Йонкерс, Нюарк, Пітсбурґ, Детройт, Вашингтон, Клівленд, Вінніпеґ, Чікаґо, Монреаль. Її акомпаніаторами були Віто Карневаллі, Віра Стеткевич, Евелін Вайлдґуз.
Перший виступ, запланований у Філадельфії на 28 січня, через снігову заметіль був відкладений. Тож розпочалось турне Соломії Крушельницької концертом в Нью-Йорку 4 лютого. Кореспондент української газети “Америка” захоплено повідомляв: “В суботу вечір відбувся перший в Злучених Державах концерт найславнішої української оперової співачки Сальомеї Крушельницької в Мекка Одиторіюм при 55-ій улиці…. Пані Крушельницька відспівала десять українських пісень, три італійські, дві німецькі, а інших лиш по одній. Публика була незвичайно одушевлена, бо ще такого концерту української пісні у нас не було. На концерті були артисти Метрополитен Опери і музичні критики преси. Всі були теж очаровані співом пані Крушельницької. Нині тутешня преса висловлюється найкращими словами признання про концерт Крушельницької”.
Оглядач газети “Свобода”, що підписався “Присутній” описав цей концерт такими поетичними словами: “…серед зими весна до нас прибула. І серед холоду і снігу в душах наших потепліло, стопився лід, зазеленіло, запахло квітами... Так почував себе кождий, що вислухав концерт п. Крушельницької. Пробували весну описувати поети, а малярі малювати, а ми не артисти, а звичайні люди. І як такі кажемо: Хочете побачити весну, хочете відотхнути рідною землею, хочете забути життєві скрижалі, не опустіть нагоди і коли де буде співати пані Крушельницька, прийдіть. Бо це прийшла до нас весна з рідного краю”.
У ще одному відгуку на цей концерт читаємо: “…хотілося сидіти, затаївши дух, і слухати без кінця. Італійські пісні з-під блакитного неба змінилися сонячними еспанськими, еспанські заступили холодні англійські і чулося у звуках пісень і повітря прозоре з-над Середземного моря і огонь та пестощі маврів. Навіть в піснях ворожих нам народів шляхотна інтерпретація артистки робила наших ворогів ліпшими і не такими брутальними.
З ледве стриманим нетерпінням ждав я своєї рідної, степової, Дніпрової, могутньої мінорно-веселої, журливо-танкової. Тої пісні, що не дала забути нам: хто ми такі, тої пісні, що затримала в нас націю; яка не дала нам загубитись, загинути. Нарешті ось вона. Зачалася весело, що аж у танок зривала й, здавалося, скінчиться зараз шаленим вихром. То вже така натура Українця, щоб мішати весілля з сумом та журбою. Так і в пісні, бо пісня наша – це душа наша. …І що не пісня, то мережка, що не пісня, то скалок наших емоцій, утілених у пісню. Я не знаю, чи є слова, якими б можна висловити те замилування, те зачаровання, що опанувало мною. І мимоволі пригадався мені вираз…: “За одну таку людину можна стерпіти тисячі других – нездар” (“Свобода”, 8.02.1928).
Наступний сольний концерт артистки відбувся 9 лютого у Філадельфії в Лулу Темпл і також отримав найвищу оцінку: “Публика захоплена мистецьким виконанням і чудовим голосом пані Крушельницької, а вже найбільше була очарована українськими піснями. А коли пані Крушельницька сіла до фортеп’яну, щоб самій собі акомпанувати при співі народних, то публика була би сиділа до ранку. Бо ніхто так ніколи на співав українських народних пісень, як пані Крушельницька. Кожде слово, кождий звук говорить просто до серця. І всі дивуються, що їх пісня у виконанні пані Крушельницької має таку непереможну силу. Публика витала паню Крушельницьку грімко…” (“Америка”, 11.02.1928).
Великий резонанс у середовищі української громади мали виступи Соломії Крушельницької у Шевченківських концертах. Вона співала разом з українськими хорами у Нью-Йорку, Нюарку, у Пітсбурзі, Йонкерсі, Клівленді та Детройті. До програми цих концертів входили такі твори: “Ой одна я, одна” М. Лисенка, “Ой в полі садок” О. Нижанківського, “Ой вербо, вербо” С. Людкевича, “Ой казала мати” та “Ой нагнувся дуб високий” М. Гайворонського. Крім того, співачка кожного разу виконувала свої улюблені народні пісні понад програму. Українські часописи “Америка”, “Український вістник”, “Свобода”, “Народне слово”, “Українські щоденні вісті”, “Канадійський фармер”, “Канадійський українець” – навперебій публікували емоційні, захоплені відгуки на виступи Соломії Крушельницької. Наведемо лише деякі фрагменти з них.
Михайло Гайворонський (славнозвісний автор стрілецьких пісень), який був присутній на концерті 19 лютого в Йонкерс, писав: “…По відспіванні ориґінальних творів при акомпаніяменті нашої прегарної пяністки Віри Стеткевич, засіла Сальомея Крушельницька до фортепяну і співала народні пісні, сама собі приграючи. – Про її любов до нашого народу свідчить якнайкраще її зворушення і захоплення, що саме і зворушує слухача і дає найбільшу насолоду. – Без кінця слухалося би її співу, бо душі так мило, серцю так легко, а думкам так широко! Маємо скарбницю – нашу народню творчість – повну найкращого змісту, черпаймо із неї усі – бо багацтво не вичерпане ніколи... Народ, так кажуть чужі, що посідає такий скарб – дав неоцінений вклад у вселюдські духові надбання. Як діти – усі – слухали ми пісень нашої співачки і любувалися немов найсолодшим голосом рідної матері. Очевидно: тільки Велич може так ділати на слухачів і тільки ґеніяльність може бути такою приступною усім, без ріжниці віку, образовання, культури, талану, вдачі та особистого смаку”.
Про виступ С. Крушельницької на Шевченківському концерті в Пітсбурґу 25 березня Дмитро Тягнигоре писав: “На сцені появилась співачка-артистка добродійка Крушельницька при громі оваційних оплесків… І заспівала люба доня України… Ніжний приємний голос співачки, то неначе до хмар підіймався, щоб українську пісню на увесь широкий та великий світ було чути, то неначе рясний хрещатий барвіночок по землі стелився, щоб предки наші вчули, що ще не вмерла Україна!” (“Народне слово”, 5.04.1928).
Володимир Головчак назвав Шевченківський концерт, який відбувся 8 квітня у Детройті “Тріумфом п. Крушельницької”: “Її поява на сцені викликала бурю оплесків, яким не було кінця. Людям стали сльози в очах. І ось полився чарівний спів. Своїм голосом співачка очаровує авдиторію. Вона переносить слухачів в рідну землю, з котрої кождий з нас не так дуже давно вийшов, в рідне село, в рідну хату. Люди плачуть. Хоч-не-хоч ви забуваєте, що сидите в “Дойчас-Гауз” в холоднім Детройті, а бачите рідне село, сади, верби, колосисті ниви, горбки, колодязь, левади… Пані Крушельницька співає пісню за піснею –і веселу, і сумну, а авдиторія домагає ще і ще. Її програма вже давно вичерпана… Люди хотять рідної пісні, вони голодні такого голосу! Ще хоть одну однісіньку! І плещуть, плещуть… І вона це бачить і розуміє… Сідає до пяна (фортепіано – Р. П.) і тепер вже сама, без пяністки, співає та співає та тішить піснею людей, неначе рідна мати добрих діточок. Українська пісня мов те море то розливається тихо, ніжно, то нераз, набравши жалю або гніву, підноситься хвилями високо, високо, а там, як дійшовши до найвищого вершка, вдарить з цілою силою знова сходить вниз тихо, тихо. Отсе море чуття віддала нам пані Соломія Крушельницька!” (“Український вістник”, 19.04.1928).
Кореспондент газети “Канадійський українець” у грунтовній рецензії на концерт С. Крушельницької у Вінніпеґу писав: “Голос пані Крушельницької є правдивим драматичним сопраном о широкій скалі з чудовим кольоритом і першорядною технікою. Він еластичний і надзвичайно солодкий і як такий є совершенним інструментом так до виконання великих ваґнерівських оперових партій як і наших народних пісень. Експресія і інтерпретація пісні п-ні Крушельницької є так досконала, що відспівана нею пісня в чужій мові стає для загалу зрозумілою. Голос співачки – це музичне есперанто – як слушно зазначив англійський критик у вінніпеґській “Фрі прес”, що робить зрозумілою українську пісню навіть англійцям”.
З преси також дізнаємось, що частину доходу з усіх Шевченківських концертів співачка призначила на створення пам’ятника Кобзареві і встановлення його в Центральному парку Нью-Йорка.
Відомості про успіхи Соломії Крушельницької доходили й до Галичини. Газета “Діло” 20 квітня 1928 р. поміщає короткі повідомлення про місця її виступів, не забуваючи кожного разу додати: “Нашу славну співачку витано оваційно”.
Перебуваючи з концертом в Чікаґо, Соломія Крушельницька записала у фірмі грамофонних плит “Колумбія” 4 українські пісні: “Вівці мої, вівці”, “Через сад-виноград”, “ Ой, де ти ідеш, де ти поїдеш”, “Ой, летіли білі гуси”. Того ж року вийшло дві платівки, по дві пісні на кожній. Відомий дослідник української дискографії у США Стефан Максим’юк у статті “Соломія Крушельницька та її фонографічні записи”, надрукованій у журналі “Вісті” (вересень 1965) писав: “Деякі відомості вказують, що Крушельницька награла тоді аж тринадцять українських пісень, проте на загальний ринок були випущені тільки чотири пісні на двох плитах. Таке припущення висловив п. Сурмач, власник української крамниці “Сурма” в Нью-Йорку… Ці зазначені записи, – випущені на ринок і не випущені – являються тими з небагатьох записів українських пісень у виконанні Соломії Крушельницької, що зроблені електричним процесом…”
Чотири українські народні пісні, записані під час перебування співачки у Північній Америці, залишила нам гарну музичну згадку про останню заокеанську гастрольну поїздку Великої Артистки.
