Найкращий друг

Оповідання

«Найкращий друг»

учня 2 - Г класу

загальноосвітньої школи – гімназії №1 м. Вінниці

Радіщева Валерія

Вінниця - 2013

Була собі країна Чудес, і жили в ній добрі, чутливі та веселі люди. В цій країні не було зла, ненависті, жорстокості. Всі люди допомагали один одному.

І жив у тій країні один хлопчик.

Хоча йому було тільки шість років, але він не був схожим на інших дітей. Хлопчик був настільки добрим, веселим та чуйним, що всі, хто навколо нього був чимось засмучений відразу веселішали.

За це люди доброзичливо прозвали його «Добриком».

Найулюбленішою справою для Добрика було допомагати. Він допомагав батькам, сусідам, однокласникам, та всім, хто траплявся йому на очі і потребував цього.

Але більше всього уваги Добрик приділяв братам нашим меншим - пташкам та звіряткам. Ті його теж любили і відповідали взаємністю.

Історія, про яку ми хочемо Вам розповісти відбулась взимку.

Одного разу, в морозний, сніжний ранок, Добрик прокинувся раніше за батьків та почув, що хтось на його подвір’ї жалібно скавчить. Хлопчик вдівся тепленько, вийшов з дому та побачив маленьке, замерзле цуценятко.

Бідне все тремтіло від холоду.

Добрик пожалів його і заніс до хати, поклав до пічки та вкрив м’якенькою бавовняною ковдрою.

- «Ти напевне заблукав з іншої країни» - сказав хлопчик цуценяткові, а той тільки тремтить від холоду.

Тоді, Добрик згадав, що у нього є молоко. Він дістав молоко з холодильника, підігрів його, вилив у миску і дав бідній тваринці.

- «Пий, мій хороший» - сказав хлопчик цуценяткові.

Добрик довго сидів біля цуценятка, не відходячи ні на крок. Його бажання було одне – щоб песик скоріше відігрівся. Хлопчик помітив, що цуценятко було чорного кольору з коричними плямками на мордочці, шийці, животику, лапках. В нього було довге м’яке волосся, як на тілі так і на голові. А очі та ніс в цуценятка були чорні-чорні.

Хлопчик дякував Богу, що цуценятко прийшло саме до його подвір’я, адже все могло вийти зовсім по іншому і хто знає, чим би закінчилась ця історія.

Нарешті цуценятко наїлось та відігрілось. Очі в нього заблищали і він миттю підбіг до Добрика та почав ластитися, ніби хотів подякувати хлопчикові за його доброту.

Добрик сказав цуценяткові: « Я назву тебе «Барбосом» і ми будемо завжди разом. Ти мій найкращий друг».

Добрик разом з татом побудували Барбосу собачу хатинку. І коли хлопчик зранку уходив до школи, найкращий друг чекав його повернення у своїй хатинці. Коли Добрик повертався до дому, вони весь вільний час проводили разом - бігали, веселилися, раділи один одному.

Вже минуло декілька років, а Добрик та його друг Барбос досі радіють одне одному та залишаються найкращими друзями.