Воднік Валентина Давидівна,
кандидат філософських наук, доцент кафедри соціології та політології Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого
СОЦІОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВОСУДДЯ
Одним из ключевых заданий в современных условиях становится поиск путей дальнейшего повышения эффективности правосудия. В статье рассматриваются некоторые аспекты данной проблемы: уровни изучения эффективности правосудия, условия, причины, которые детерминируют эффективность деятельности по применению права; направления использования социологических методов для изучения эффективности правосудия.
One of the key tasks in modern conditions is the search of ways of further increasing of the effectiveness of justice. Some aspects of this problems are in this article: levels of studing the effectiveness of justice; conditions, factors which determine the effectiveness of activity of applying the law; directions of using sociological methods to study the effectiveness of justice.
Одним з ключових завдань у сучасних умовах стає пошук шляхів подальшого підвищення ефективності правосуддя. Соціологія судових і правоохоронних органів – це той напрямок юридичної соціології, який аналізує реальні процеси правозастосування. До найбільш актуальних проблем, що вимогають свого вирішення, можна віднести такі:
1. Розробка загальної концепції ефективності правосуддя : цілі правосуддя та соціальні потреби, які задовольняються завдяки їх досягненню; зміст поняття ефективності правосуддя; співвідношення оптимальності та ефективності правосуддя; правосуддя як система, умови (гарантії) ефективності правосуддя, їх зв’язок і взаємодія, інформаційна забезпеченість судової системи; методи дослідження ефективності правосуддя тощо.
2. Розробка системи критеріїв і показників ефективності правосуддя в цілому і за окремими судовими стадіями процесу; визначення “вагомих” (ціннісних) співвідношень між різними критеріями і показниками ефективності; виділення критеріїв організації та критеріїв якості судової праці; співвідношення критеріїв ефективності правосуддя та ефективності інших видів судової діяльності (наприклад, правова пропаганда); ефективності правосуддя та процесуальної діяльності інших (крім суду) учасників судочинства; розробка однозначних критеріїв для порівняльної оцінки якості роботи судів по регіонам і періодам.
3. Вивчення на теоретичному рівні складної системи чинників, які впливають на ефективність правосуддя; ранжування цих чинників за ступенем значущості, виявлення ієрархічних і координаційних зв’язків між ними; розгляд усіх чинників як складної системи “ управління “ правосуддям, де кожна структурна ланка і кожний її елемент виконує певну функцію; вивчення цих функцій на підставі знання “сили впливу” чинників тепер і в майбутньому; створення структурно – функціональної, “ працюючої на управління” моделі чинників (умов, гарантій) ефективності правосуддя.
4. Обчислення ступеню ефективності правосуддя з вживанням логіко – математичного апарату на основі інформації, яка регулярно надходить, про стан судової праці (статистика, дані соціологічних та інших досліджень); удосконалення методів обробки й аналізу інформації з використанням сучасної обчислювальної техніки.
5. Виявлення дисфункцій, “ слабких місць “ у системі гарантій правосуддя, розробка науково обгрунтованих заходів підвищення ефективності правосуддя.
Це, якщо можна так висловитися, програма – максимум розробки усього наукового напряму. Зараз ми знаходимося лише у його початку.
Можна визначити три аспекти соціологічного дослідження ефективності правосуддя.
Перший передбачає аналіз чинників, які пов’язані зі станом і застосуванням судом галузей, інститутів і окремих норм права, а також характеристики ефективності процесуальної діяльності (правовий аспект). На цьому рівні вивчаються повнота установлення предмету доказування, взаємостосунки суду з учасниками процесу, вплив останніх на внутрішнє переконання суду, помилки при проведенні окремих процесуальних дій й їх вплив на вирішення справи, а також й інші питання застосування судом норм права.
Другий аспект дослідження ефективності правосуддя передбачає вивчення особистості суддєй, а також об’єктивних умов, в яких проходить службова діяльність і, взагалі, все життя суддів. Ця друга ланка в системі гарантій правосуддя теоретично виявилась мало дослідженою, хоча саме вона в значній мірі визначає ефективність діяльності по застосуванню права.
Третій аспект дослідження ефективності правосуддя полягає у виявленні залежностей між якістю судової праці та дією соціально – економічних, політичних, ідеологічних гарантій, загальних для усіх видів державної діяльності.
Слід зазначити, що була показана в спрощеному вигляді абстрактна схема (модель) умов ефективності правосуддя. В реальній дійсності – це постійно діюча, динамічна, прогресуюча, взаємодіюча з іншими соціальними утвореннями система дуже високого ступеня складності.
Питання про те, в якій мірі суддя здійснює політику, яка проводиться через систему юридичних органів, і яким чином відбиваються в цьому його особисті сні погляди, може висунути на перший план чинники, що стосуються особистості судді. Мова йде не тільки про те, наскільки суддя адаптується до вимог судової політики. На його діяльність впливає цілий ряд позаправових, неформальних чинників, наприклад, розуміння ним своєї ролі. Справа в тому, що кожне суспільство і кожна правова система створюють свій власний тип судді, який, якщо його взяти абстрактно, може бути ідентичним. Однак в кожному суспільстві та правовій системі існує різне розуміння ролі судді, яке значно впливає на формування цього абстрактного типу.
Праця судді повинна бути оцінена як надзвичайно складна, оскільки вона потребує знання кваліфікованого, всебічно освіченого юриста, його незалежності при прийнятті рішень, уміння керувати не тільки колективом постійних працівників суду, але й “колективами” учасників процесу, часто численних і специфічних у кожній справі, відповідальності за долю людей, високого ступеню інтенсивності праці.
Виявлення та усунення чинників, які негативно впливають на забезпечення належного рівня діяльності судді, – шлях підвищення ефективності правосуддя.
Можна визначити такі чинники.
Насамперед – комплектування кадрів суддєй, рівень їхньої освіти та якість професійної підготовки. Важливо також суб’єктивне ставлення суддів до якості отриманої ними професійної підготовки.
Зараз відсутня теоретична розробка професіограми судді, як необхідної психологічної характеристики особистості, що є основною у визначенні професійної придатності. Тому і практика прийому до юридичних вузів ніяк не пов’язана з виявленням придатності зайняти у майбутньому посаду судді.
Планування кадрової роботи потребуює систематичного дослідження таких параметрів: рівня і принципів професійної підготовки суддєй; умов, які полегшують їх професійну адаптацію; процесу підбору судових кадрів, формування їх резе рву і ролі у ньому молодих фахівців; характеристик за віком і стажем роботи суддєй; текучості судових кадрів і стимулювання тривалості роботи у судах. За всіма цими параметрами необхідні постійні спостереження, не тільки з використанням кадрової статистики, яка забезпечує загальну “інвентаризацію” судових кадрів, але і шляхом спеціальних досліджень.
Стаж праці є одним із важливих показників, які характеризують контингент судових працівників. Зафіксована тенденція погіршення якості праці суддєй на другому році їх діяльності. Це можна пояснити так: початківцям доручають розгляд нескладних справ, їх менш обтяжують по службі та частіше контролюють; на другому же році праці судді вже достатньо обтяжені розгляданням справ (в тому числі складних), їх менш “опікають”, однак достатнього досвіду вони ще не набули. Це свідчить, що необхідно допомагати суддям не тільки на першому, але й на другому році їх діяльності.
В цілому же якість відправлення правосуддя по мірі збільшення стажу праці суддєй поліпшується не так інтенсивно, як можна було б припустити. Очевидно, діють чинники, які ослаблюють зв’язок, що розглядається. Одним із таких чинників є недостатній матеріальний і моральний стимул. Це в деякий мірі пояснює й текучість кадрів суддєй.
Дослідження особистості судді було б неповним без вивчення його правосвідомості та морально-етичних характеристик. Правосвідомість суддєй відіграє важливу роль у тлумаченні та застосуванні ними норм права, у визначенні міри покарання, у виборі найбільш доцільної поведінки в процесі, коли закон не твердо детермінує її, у визначенні допустимості та відповідності доказів, у взаємостосунках судді з іншими учасниками судового розгляду.
Ефективність правосуддя залежить від умов, в яких проходить судова діяльність. Серед соціальних умов, які впливають на якість судочинства, повинні насамперед вивчатися проблеми соціального планування та наукової організації праці в суді. Одна з таких проблем – визначення службового навантаження та необхідної кількості судових працівників. Актуальність цього диктується об’єктивно існуючими межами інтенсивності та обсягу праці, які гарантують збереження працездатності суддєй і високу якість правосуддя. Для обгрунтування цього положення важливо простежити існуючий взаємозв’язок між обсягом службового навантаження й якістю судової праці.
Треба визначити, що скасування та переміна вироків знаходяться у залежності від зростання службового навантаження.
Необхідно удосконалити обгрунтування як існуючої чисельності судових кадрів, так і динаміки їх зростання. Зараз визначення кадрів суддєй недостатньо враховує зміни кількості справ, які розглядаються, демографічні, територіальні й правові умови в окремих регіонах країни.
Прагнення до економії часу при надмірному навантаженні судді часом призводять до процесуальних порушень (наприклад, не дотримуються необхідні процесуальні терміни, формально проводяться віддання до суду, немотивовано викладені висновки суду у вироку).
Потрібна розробка принципових положень, які дозволили б обгрунтовано визначити правильність нормування судових кадрів і необхідні зміни чисельності суддєй.
Необхідно виділити ще одне питання, пов’язане з організацією праці судді, а саме – питання про функціональний розподіл їх праці. Якість праці суддєй при спеціалізації вище. Спеціалізація економить час суддєй й є більш раціональним методом праці. Звичайно, спеціалізація не може бути здійснена в судах з невеликою кількістю суддєй, але в цих судах розглядається менша частина усіх справ, що проходять через судову систему.
Оцінюючи судову діяльність, необхідно ураховувати і характер “зовнішнього середовища”. Порівняно несприятливі умови “зовнішнього середовища” подовжують строки судочинства, тобто знижують продуктивність праці суддів. Вихід з цього положення – в інтенсифікації праці, тобто більшій витрати сит на проведення трудових операцій. В складних умовах “зовнішнього середовища” високі результати досягаються завдяки кращій організації праці, більш повному використанню існуючих резервів.
Можна запропонувати таку класифікацію чинників, які впливають на якість діяльності по застосуванню права:
а/ міра оптимальності правової норми (практично тут йде мова про якості норми);
б/ стан управління (науковість організації праці тих, хто застосовує право, організаційна структура установ, що застосовують право, порядок їх діяльності, чіткість розподілу функцій, компетенцій, злагодженість та узгодженість усіх ланок системи установ, що застосовують право);
в/ мікроклімат, в якому відбувається застосування права (діловитість, творча критика і самокритика, відсутність проявів бюрократизму, відсталості, байдужості до людини);
г/ суб’єктивні якості того, хто застосовує право (його політична зрілість, знання ним права, рівень правосвідомості, професійна етика, авторитет, досвід, високі моральні якості, загальний культурний рівень). Тут же доречно нагадати, що важливою умовою ефективності правових норм є їх доцільне застосування;
д/ матеріально-технічний чинник, в тому числі, естетика процесу застосування норм (зовнішнє оформлення та обладнання приміщення, забезпечення транспортом тощо).
Сьогодні уявляється можливим запропонувати такі напрямки використання соціологічних методів для вивчення ефективності правосуддя:
1. Визначення місця і значення правосуддя у державній і соціальній системі.
2. Соціальна обумовленість правосуддя як особливого виду державної і громадської діяльності.
3. Визначення соціальних потреб, які задовольняються здійсненням правосуддя, соціальних цілей і соціальних функцій правосуддя.
4. Операціоналізація цілей правосуддя як умова використання кількісних методів для визначення рівня його ефективності.
5. Вивчення системи і структури умов ефективності правосуддя, включаючи і норми права, які використовують судом; визначення їх функцій.
6. Забезпечення “зворотнього зв’язку” при управлінні системою правосуддя.
7. Оптимізація правосуддя: практична перевірка ефективності заходів, які покликані забезпечити підвищення рівня організації і функціонування судової системи.
