Олександр Плісецький: «Ми об’єднались, щоб стати сильнішими, мудрішими, відкритішими, ефективнішими та ближчими до народу»
Штрихи з біографії
Олександр Плісецький народився 2 вересня 1975 року в селі Бухарев Острозького району Рівненської області. Закінчив Рівненське СПТУ-11 і Український державний університет водного господарства та природокористування. Трудився токарем на Могилянському заводі будівельних матеріалів (Рівненська обл.), монтером колії на Здолбунівському цементно-шиферному комбінаті (Рівненська обл.). З 1999 року працював у видавничих фірмах Рівного на посадах менеджера з продажу і реклами. З 2004-го – керівник рекламного відділу у фірмі «Марк» у Луцьку. З 2006 року до сьогодні працює директором ТзОВ «Марк-Медіа» (м. Луцьк). Обраний депутатом Луцької міської ради за списком партії «Фронт змін», нині – член фракції «Батьківщина». Працює в постійній комісії з питань комунального майна та приватизації.
– Олександре Петровичу, на сьогодні ви не нова людина ні у волинській політиці, ні в бізнесі. Тривалий час проживали на Рівненщині, звідки й родом. Сьогодні живете і працюєте в Луцьку. Чи став він для вас рідним містом? І наскільки турбують вас проблеми Волині?
– У вересні виповнилося 10 років мого проживання в Луцьку, і, скажу відверто, коли я вперше сюди приїхав, обласний центр видався для мене таким сіреньким невеликим містечком, яке не справляло особливого враження. Але за стільки років свого проживання та роботи в нашому місті я, звичайно ж, його полюбив, і Луцьк став мені рідним. Мені подобається Київ, дуже подобається Львів, люблю Рівне, в якому я навчався і тривалий час проживав та яке завжди якось конкурувало з Луцьком. Зараз, уже стільки років перебуваючи тут, маючи уже власне житло в Луцьку, працюючи депутатом міської ради і пов’язуючи своє майбутнє з Луцьком, я, звичайно ж, переймаюсь проблемами нашого міста. Як депутат, підприємець та просто лучанин своєю працею буду намагатися зробити наше місто ще більш красивим та неповторним.
– Ви є успішний бізнесмен. Коли і чому вирішили піти в політику? Чи не пов’язано це зі створенням з вашої ініціативи «Клубу бізнесу» в Луцьку?
– Я, як і багато наших співвітчизників, втомився жити в країні, де не поважають людину праці, де нехтують закони, де процвітає корупція та свавілля чиновників, де утискають бізнес, де поставлені на коліна пенсіонери та інші соціально незахищені верстви населення. Боляче визнавати, що за 20 років своєї незалежності ми не збудували навіть 10 відсотків того, про що мріяли, виборюючи незалежність. Я чогось досягнув у бізнесі, сформувався як особистість і просто хотів щиро та відверто щось зробити для своєї країни в політичній площині, внести свій скромний вклад у зміну нашої країни, нашого краю на краще. А «Клуб бізнесу» сформували як проект вже у «Фронті змін», він об’єднав у своєму колі партійців, які займалися підприємницькою діяльністю. Основною метою клубу було згуртувати підприємців для спільного вирішення їхніх проблем, обміну досвідом та сприяння їхнього подального розвитку.
– Два роки, як ви стали депутатом Луцької міської ради. Які ваші враження від роботи депутатського корпусу? Чи хотіли би щось змінити у цій сфері?
– Дуже хочеться, щоб робота депутатського корпусу була завжди продуктивною та на користь громаді. Не завжди цього вдається досягти. Часто багато питань політизують, інколи на розгляд сесії виносять відверто популістські проекти рішень. Але загалом, на мій погляд, робота депутатів цього скликання ефективна.
– Як з того часу змінилось ваше особисте життя і чи змінилося взагалі?
– Звичайно, змінилось. Я намагаюсь бути дієвим депутатом, відповідно досить багато свого часу я почав витрачати на спілкування з мешканцями Луцька, готувати запити, звернення щодо тих проблем, з якими до мене приходять виборці. Окрім того, для ефективної роботи депутата потрібно розумітися на структурі виконавчих органів, функціях того чи іншого підрозділу, специфіці роботи комунальних підприємств, законодавчій базі, правах мешканців міста тощо. А поглиблене вивчення цього теж займає достатньо часу. Тобто, перш за все, зміни в моєму життєвому графіку стосуються зменшення кількості вільного часу. Але ця робота приносить мені задоволення, особливо тоді, коли вдається вирішити проблеми лучан.
– Більшість депутатів місцевих рад пов’язана з тим чи іншим бізнесом. Значна частина з них іде у владу виключно задля лобіювання своїх бізнесових інтересів. Чи вважаєте ви таку традиційну закономірність нормою?
– Так, бізнес активно входить до місцевих рад, і це не завжди погано. Досвідчені підприємці, які важкими зусиллями будували свій бізнес, формували структури, є фахівцями у багатьох питаннях і, маючи хороший досвід, можуть бути корисними, як ніхто, у справах розбудови інфраструктур, наповнення місцевих бюджетів, налагодженні ефективної роботи комунальних підприємств і т. ін. Тому присутність у радах бізнесменів – це плюс, а щодо лобіювання власних інтересів, то я за чіткі та прозорі правила – тендери, аукціони, конкурси, що дають можливість будь-кому з підприємців, незалежно від того, присутній він у виборних органах чи ні, бути в однакових умовах.
– Нещодавно ви внесли на розгляд сесії проект рішення про програму сприяння діяльності та розвитку органів самоорганізації населення (ОСН) міста Луцька. Чи вважаєте ви, що ці об’єднання можуть бути ефективними?
– Так, я вважаю, що такі об’єднання можуть бути ефективними. Створення ОСНів може сприяти частковому вирішенню житлово-комунальних проблем міста. Об’єднання оперативно інформуватимуть владу про проблеми, які існують у їхньому районі, контролюватимуть роботу житлово-експлуатаційних контор, долучатимуться до вирішення цих проблем власними силами, в тому числі й частковою фінансовою участю. Ми маємо приклади, коли громади певних територій міста готові вкласти власні кошти у вирішення тих чи інших проблем. Утеплення будинків, ремонт дахів, інші проблеми можуть бути вирішені і з допомогою коштів від спеціальних державних та іноземних програм, але які потребують співфінансування від місцевих рад чи громад міста. Зважаючи на постійну відсутність коштів у міському бюджеті, влада не завжди може бути фінансовим співучасником таких програм, і вони проходять повз нас. У таких випадках ОСНи можуть брати участь у цих програмах та отримувати частину коштів на вирішення власних проблем.
Окрім того, підтримуючи створення та роботу ОСНів, ми допомагаємо активізації громади, сприяємо співучасті населення у вирішенні власних проблем і, відповідно, піднімаємо самосвідомість людей. Кожен лучанин, який у той чи інший спосіб долучився до вирішення проблем власної території чи оселі, буде більше цінувати майно, територію, обладнання в будинках та поруч із ними, а також контролюватиме, щоб це майно не пошкодили інші. Не секрет, що, наприклад, розмальовані всередині ліфти – справа рук здебільшого дітей, які живуть у тому ж будинку. А якщо батько чи мати такої дитини долучиться до вирішення проблеми ремонту чи оновлення кабіни ліфта, вони контролюватимуть, щоб ні їхні, ні інші діти не пошкодили це майно.
– З якими проблемами звертаються до вас виборці?
– Звертаються з різними проблемами. Дві останні, які через депутатські запити спробую вирішити, стосувались реєстрації права оренди земельних ділянок міським управлінням юстиції та розміщення контейнерів для сміття біля школи №13. Жителі Луцька скаржаться на дуже повільну роботу міського управління юстиції, працівник якого приймає людей у ЦНАПі. На день реєструють лише 3 договори оренди землі, працівник юстиції працює тільки 3 дні на тиждень, тобто на тиждень реєструють всього 9 договорів оренди. Черга станом на сьогодні становить понад 500 осіб, подібна ситуація з реєстрацією об’єктів нерухомості. Друга проблема – контейнери для сміття недалеко від школи №13. Вони розміщені над дорогою і близько до проїзної та пішохідної частини вулиці, якою школярі прямують до школи. Часто поблизу контейнерів можна спостерігати розкидане сміття, частки продуктів харчування, що притягують зграї собак, які можуть стати загрозою для здоров’я та навіть життя школярів. Прошу перенести ці контейнери в інше місце. Ось такі різноманітні звернення бувають від лучан, і я по можливості намагаюся вирішити ці проблеми.
– Яку оцінку за десятибальною шкалою можете поставити своїй політичній діяльності за рівнем користі громаді нашого міста?
– Незабаром ми будемо звітувати про роботу у 2013 році, а у 2012 році 80% проблем, які я порушував у своїх запитах та зверненнях, вдалося вирішити. Я вважаю, це непоганий результат, хоч не скажу, що задоволений своєю роботою на 100 відсотків. Думаю, буде правильним, якщо громада поставить оцінку кожному депутату, в тому числі й мені, і це ми побачимо на наступних виборах.
– Ви стали ініціатором та натхненником громадського руху «Краплина життя». Ваша організація не єдина у Луцьку, котра займається популяризацією донорства крові. В чому перевага саме вашого руху і якими здобутками можете похвалитися у цій сфері?
– Час від часу різні організації проводять акції зі здачі крові різним категоріям хворих, і це добре, але системною, послідовною популяризацією донорства у нас в місті та і в країні на належному рівні не займається ніхто. Саме тому й виник наш рух. Проблема донорства у нас перекладена на плечі хворих. Всі ми знаємо, що у разі потреби переливання крові чи потреби у її компонентах хворого просять привести власних донорів. Вагітні мами та їхні родичі перед пологами змушені привести кілька донорів для здачі крові. А якщо хворий не може знайти потрібної кількості донорів? Держава замість того, щоб стимулювати, популяризувати донорський рух, просто відійшла в бік і переклала цю проблему на хворих.
Наша організація об’єднує донорів-добровольців та ставить перед собою завдання популяризації донорського руху як соціального явища задля спасіння життя хворих. Окрім того, ми створюємо постійно діючу базу донорів різних груп та резусів, які в разі потреби в будь-який момент готові прийти на допомогу хворим. Кожен лучанин у разі потреби може звернутися до нас, і ми безплатно надамо йому донорську допомогу. Ми працюємо з квітня цього року, і станом на сьогодні наша організація налічує більш ніж 40 постійних донорів. Це небагато, і скажу відверто, що відчувається значна пасивність та байдужість людей до проблеми донорства. Але ми й надалі будемо активно працювати задля розширення кола донорів та популяризації цієї благородної справи.
– Ви маєте певний стосунок до ЗМІ. Як можете оцінити рівень та якість інформаційного забезпечення на Волині?
– Якщо ви маєте на увазі те, наскільки правдиво та доброякісно висвітлюють події у наших ЗМІ, то, на мою думку, тут маємо певні проблеми. Кожен засіб масової інформації в Україні можна віднести до певної категорії – державні, комунальні, «підконтрольні» певним політичним партіям, силам чи депутатам та так звані незалежні. Волинь не виняток, і, на жаль, незалежних ЗМІ, які можуть об’єктивно, неупереджено, правдиво доносити інформацію до населення, з кожним роком стає все менше.
Державні та комунальні ЗМІ в такій формі, у якій вони існують, – це пережиток минулого, і, на мою думку, вони мусять бути реформовані, оскільки є рупором певної влади, залежні від неї і, як правило, однобоко і не зовсім об’єктивно інформують населення.
Кількість засобів масової інформації, які підконтрольні тим чи іншим політичним силам чи депутатам, з кожним роком зростає. Можливо, у нас не така складна ситуація, як, наприклад, на сході України, але писати правду об’єктивно можуть далеко не всі. Та найгірше те, що створити і працювати будь-якому засобу масової інформації, не будучи підконтрольним нікому в нашій країні, дуже складно, тому ситуація найближчим часом навряд чи зміниться.
– Ви були біля витоків створення політичної партії «Фронт змін» на Волині. Що відчуваєте після ліквідації політичної сили?
– Так, я був у партії з перших її днів і, зважаючи на те, що це моя перша політична сила, та враховуючи той чинник, що я активно долучався до створення «Фронту змін», тут присутні відчуття суму, трохи розчарування, трохи жалю за тим, що не вдалося зробити саме під цим політичним брендом. Але з другого боку, об’єднання – стратегічно правильний крок, оскільки ми бачимо, наскільки сильною є провладна команда, і сила її не в мудрості, не у правильності кроків, не у підтримці народу, а в зухвалості, безпринципності та нехтуванні закону, і побороти цю владу може лише сильна об’єднана команда. Тому ми пішли на об’єднання, ми об’єднались, щоб стати сильнішими, мудрішими, відкритішими, ефективнішими та ближчими до народу, хоч не всі наші однопартійці підтримали нашу позицію.
– Чи багато членів міської організації, якою ви керували, не погодились на об’єднання?
– Значна кількість членів нашої організації не пішла в «Батьківщину». Особисто я спілкувався з кожним членом партії, який сумнівався у правильності цього кроку. Когось вдалося переконати, а хтось зробив інший вибір, який я теж поважаю, оскільки ми всі будували іншу політичну силу, котра позиціонувала себе як альтернатива «Батьківщині» і діючим на той момент політичним організаціям. Тому не дивно, що частина людей і досі сприймають «Батьківщину» швидше як опонента, а не дружню партію.
– Якою ви бачите свою політичну кар’єру через декілька років?
– Складно сказати, у нашій політиці все настільки швидко змінюється, що передбачити щось непросто. Але можу сказати із стовідсотковою впевненістю, що в міру своїх можливостей, незалежно від політичної кон’юнктури, завжди буду сповідувати та втілювати в життя європейські цінності, відстоювати інтереси громади та намагатись довести людям, які поруч, що благополуччя у нашому домі залежить тільки від нас і ніхто чужий раю нам не збудує.
– Чим займається Олександр Плісецький поза політикою та бізнесом? Як проводите вільний від повсякденних клопотів час? Чи маєте хобі?
– Оскільки багато часу витрачаю на роботу, політичну та громадську діяльність, весь вільний час намагаюсь присвятити сім’ї. Хобі як такого у мене немає, люблю багато чого – подорожі, спорт, кіно, часто відвідуємо театр. У нас син, якому незабаром виповниться 5 років, і весь свій вільний час намагаємося провести так, щоб і йому було цікаво, корисно та щоб це сприяло його всебічному розвитку.
