Родина – мій дім, мій оберіг

МЕТА. Ознайомити учнів з оберегами української родини.

Продовжити формувати у дітей знання про родину, сім’ю,

родинні відносини. Викликати пізнавальний інтерес до історії

свого родоводу. Вчити бути чемними, шанувати батьків,

дідусів і бабусь, допомагати їм, любити і пам’ятати те місце,

де народились, рідну домівку, мову, Україну. Плекати гордість

за свій талановитий народ, навчити цінувати все, що пов’язує

нас з рідною хатою, з її оберегами. Розвивати зв’язну мову,

вміння спілкуватися. Ввести в активний словник слово -

„родина”. Виховувати любов і повагу до членів сім’ї.

ОБЛАДНАННЯ. Вишиті рушники, коровай, серветки на столиках,

квіти у вазочках, макітра з пампушками, кошик з пиріжками,

віночок із стрічками, малюнок родового дерева, ряднинки, глиняний посуд.

Хід заходу

Вчитель. Добрий день! Як затишно й спокійно сьогодні у нашому залі. Про такий спокій, мир та злагоду в своєму домі мріє кожна родина, коли починає будувати свій дім. Бо немає для кожного з нас місця милішого серцю від рідного дому. Тут ми прагнемо знайти мир, затишок, захист, хочемо мати свій дім за оберіг від всього лихого.

( Пісня „Родина” )

1-й учень. Добрий день вам, рідні,

В нашім світлім залі

Як гостей найкращих

Раді зустрічати.

2-й учень. Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо хлібом,

Любов’ю і миром.

( Врученням гостям хліба на рушникові )

3-й учень. Для людей відкрита наша

Хата наша біла,

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла.

4-й учень. Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

Вчитель. А що таке родина? Рід – це одне чи ряд поколінь, які пішли від одного предка: рід по батьковій лінії, рід по маминій лінії. Наші предки уявляли життя людей на землі, як велетенське дерево Роду.

Учениця. ( В руках якої малюнок родового дерева )

Коріння – це наші прародичі,

Стовбур – бабусі й дідусі,

Гілочки – наші батьки,

А ми – листочки родового дерева.

Ведуча 1. Щоб роду не було переводу, він має жити багато літ. Головна відповідальність за продовження роду лежить на батькові та матері. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, незамулена криниця – все це родовідна пам’ять, наші символи, історія, може часом і сумна, але велична.

Ведуча 2. Сьогодні ми ближче торкаємося цієї історії, в ній корінь роду українського. І де б не були ми, скрізь відчуваємо поклик рідної України, хвилюємося аж до сліз, коли згадуємо рідну мову, рідну пісню.

( Пісня „Моя рідня” )

1-й учень. Рідна земле, моя,

Я листочок твій зелений,

Пісня в шелесті трав,

Промінь сонця в росі.

Я з грудей твоїх п’ю,

Україно, натхнення,

Я спішу до землі,

Що цвіте у красі.

2-й учень. Родина, рід, які слова святі,

Вони потрібні кожному в житті,

Бо всі ми з вами ніжні гілочки

На дереві, що вже стоїть віки.

Учитель. Щоб рід існував багато літ, щоб продовжувалось життя, його треба берегти. Найкращими берегинями є мати, оселя, домівка.

Учень Наша мова нині про родину,

Про дітвору й поважних їх батьків,

Про те, що має кожен з вас чудових доньку й сина,

І хай так буде упродовж віків.

( Пісня „Про сонце, про небо і спів солов’я” )

Учень 1. У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Учень 2. Хай кривда минає минає серця материнські,

Сльоза лиш від радості хай би була.

Хто маму забуде, той долі не має.

Тож дбаймо, щоб мати жила.

Учень 3. Гарна ти, матусю,

Добра, люба, мила!

Звичаю навчила.

І щодня навчаєш

Як любить родину,

Мову нашу гарну

Й рідну Україну.

Буду українка, як і ти, матусю,

І за ту науку я тобі вклонюся.

Учень 4. Чи міг би хто порахувати

Все що для нас зробила мати?

Скільки попрала сорочок,

Попрасувала спідничок?

А скільки нам провин простила,

Казала битиме – й не била,

А потім усміхнулася на ходу,

Як ми впевняли, що більше не буду.

За всю цю працю журавлину

Щире спасибі в цю хвилину.

( Інсценізація вірша „Розмова з мамою”, діалог хлопчика з мамою )

- Розкажіть мені, мамо про вишні,

Їх було так багато в саду.

- Були, синку, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.

- Розкажіть мені, мамо, про зорі

Чи такими були і колись?

- А той, сину, хто виріс у горі –

Він не часто на зорі дививсь

- Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?

- Наша доля, мій синку, як море –

Той пливе, лиш, хто має човна.

- Розкажіть мені, мамо, про роки –

Чи спливають повільно вони?

- Роки, синку помітні допоки

Матерів пам’ятають.

( Пісня „Росте черешня в мами на городі” )

Вчитель. Дітям для щастя потрібні не тільки мати, але й батьківське плече. Батько і мати у дитячій долі – це тих два гарячих серця, які дарують любов, щастя, добро і тепло.

1-й учень. Як мені вас не любити

Рідний батько, нене:

Та ж ви мене згодували

Щирими руками,

Ой нема та ніде в світі,

Як в батька і в мами.

Батько розуму навчає,

Мати приголубить,

Ніхто мене так на світі,

Як вони не люблять.

2-й учень. Тату, татусю, таточку!

Ти найдорожчий для мене

Погляд твій мудрий,

Душу теплом зігріва.

Тату, татусю, таточку!

Ти мій найдорожчий друже,

Я люблю тебе дуже.

Мудрим і вірним будь завжди собі.

Щастя бажаю, милий, тобі.

( Пісня „Батько і мати” )

Вчитель. Бабуся! Чи є на світі краща людина? Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки вона не доспала ночей, голублячи онучат! Подивіться в бабусині очі, діти! Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів! Це погляд добра і любові.

Учень. Я з бабусею своєю,

Дружу давно-давно.

І ми, - скажу вам, - з нею

У всьому заодно.

Така моя бабуся –

Найкраща у житті.

А руки у бабусі, -

Ну просто золоті!

Вони, що хочеш вміють,

Скрізь роблять чудеса:

То місять щось, то миють

Подивись – яка краса!

Вчитель. А які насправді вправні руки у наших бабусь. Ми в цьому пересвідчимось, коли скуштуємо їх випічку.

( Звучить музика. Бабусі пригощають гостей пиріжками. )

Ведуча 1. Шануймо кожну мить життя, вона – безцінна, уміймо нею дорожити, даруймо один одному любов, повагу, взаєморозуміння. Шануй і поважай бабусю й дідуся. Вони дали життя твоїй мамі і твоєму татові. Вони ночей не спали біля твоєї колиски. Пам’ятай, що сонце осяює твій радісний ранок. Для них сонце – на вечірньому крузі.

Ведуча 2. Людське безсмертя з роду і до роду.

Увись росте з коріння родоводу.

І тільки той у кого серце чуйне,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне –

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне.

1-й учень. Мій сивий лагідний дідусь,

Я до землі йому вклонюсь

За теплу його ласку,

За мудре слово, гарну казку.

Він вчить нас, як на світі жить,

Як один одного любить.

Його розумний заповіт

Я пам’ятатиму повік.

( Пісня „Дорогі мої батьки” )

2-й учень. Мама, тато, дід, бабуся –

Всіх назву, не помилюся.

Старший братик і сестричка –

В нас сімейка невеличка.

Не спиняйте, бо зіб’юся:

Мама, тато, дід, бабуся,

Старший брат, сестра і я –

Отака моя сім’я!

Вчитель. А зараз до вашої уваги веселі жарти.

Жарти. „Як дві каплі”.

В зоопарку кажуть бабці

Веселі внучата:

- Ота мавпа дуже схожа на нашого тата.

- Не балакайте такого, бо буде вам лихо.

- Але ж мавпа не почула: ми сказали тихо.

„Бідне дитя”

Вчитель матері говорить:

- Це ганьба і сором!

Ваш синок частує в школі

Хлопців „Біломором”.

- Справді сором, справді сором

Підтакує мати –

Але грошей на дорожчі я не можу дати...

Мати. З давніх-давен у родинному житті українців велику роль відігравав рушник. Майже на всіх рушниках можна помітити два кольори: червоний і чорний. У кожного кольору своя історія. Червоний – то колір калини, щастя, ясного сонечка. Чорний колір – це колір землі нашої родючої, а інколи й смутку. Рушники берегли, їх передавали з роду в рід. Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хата без рушника, казали в народі, що родина без дітей. Згадаймо його призначення: з рушником ушановували появу немовляти в родині, з ним виряджали у далеку дорогу, одружували дітей, зустрічали гостей, проводжали людину в останню путь.

( Слово про рушник надається завідуючій музеєм Етнографії Антоновій В. І. )

1-й учень. З дитинства пам’ятаю рушники,

Що так любовно їх творила мати.

По українські хата на святки

Сіяла вишитими рушниками.

( Пісня „Рідна мати моя”.)

Мати. Існує легенда про нашу українську пісню.

Колись господар роздавав кожному народу певні скарби. Коли черга дійшла до українського народу, то нічого вже не лишилося. Бог, щоб не засмутити цей народ, дав йому пісню.

Пісенним символом українців завжди вважається соловейко. Образ солов’я невіддільний від іншого символу України – калини. І це не випадково. Калина – символ чистоти. Таким же чистим є і спів солов’я. Такою ж пісенною і чистою є душа українського народу.

1-й учень. Українська пісня, вимита сльозами,

Висушена вітром у краю чужім,

Українська пісня чарівна всесильна,

Ти такою будеш через сотні літ.

Українська пісня вчить тебе, дитино,

Щоби пам’ятати свій козацький рід.

( Пісня „Як у нас на Україні” )

Вчитель. ( Бере до рук віночок і говорить слова )

Цей малесенький віночок, не простий.

Оберіг він, оберіг чарівний!

Мала право кожна ненька

Вперше у житті голівку вквітчати,

Лише в три роки донечці своїй.

1-й учень. А які красиві стрічки

На вінку пов’язані.

Кольори, ніби веселки,

Пензлем майстра вкрадені.

Баба. В цих стрічках свої секрети,

Чари сховані свої!

Треба їх нам повивчати

Й знати, що це за стрічки.

2-й учень. В середині символ праці

І родючої ріллі,

Тому колір підібрали

Годувальниці-землі! ( Піднімає коричневу стрічку ).

3-й учень. Поряд з нею – символ сонця –

Стрічки жовто-золоті,

Щоб до кожного віконця

Впали сонця промінці! ( Піднімає жовту стрічку ).

4-й учень. Всі згадайте цвіт весни

Буйний і веселий.

Так і молодості цвіт

Вічно він – зелений! ( Піднімає зелену стрічку ).

5-й учень Небо чисте й голубе

Всім таке нам світить.

Чисте у душі твоїй,

Як небо, блакитне! ( Піднімає блакитну стрічку ).

6-й учень. Синє море, синь води –

Глибокі й неміряні,

Хай всі люди на землі

Мають душі сильні! ( Піднімає синю стрічку ).

7-й учень. Хліб – святий ще з давніх літ,

Хліб – святий і нині,

Так оранжевий завжди

На вінку любимий! ( тримає оранжеву стрічку ).

8-й учень. А малинові оці,

Що тримаю я в руці,

Чари мають непрості:

Символи вони – життя і радості! ( У руках малинова стрічка ).

9-й учень. Білі стрічечки оці –

Чисті, наче з ніжності,

Так надії в юності:

Чисті й повні радості! ( У руках біла стрічка ).

( Виконується танок із стрічками )

Вчитель. А зараз ми познайомимося ще з деякими оберегами, які охороняють будинок.

Учень 1. ( Бере в руки домашній оберіг у вигляді віника. ) Цей домашній оберіг захищає наш дім і приносить в нього любов, мир, злагоду і удачу. Складові цього оберегу говорять про наступне: сам віничок – вимітає з дому сварки, часник – захищає від нечистої сили, гречка та рис – це символ достатку в оселі, кукурудза – взаємо порозуміння, горох і квасоля – мир і дружба в сім’ї, мішок – символ багатства.

Учень 2. ( У руках у нього оберіг у вигляді підкови. ) А це теж домашній оберіг – підкова. Він приносить у дім удачу, щастя, радість і здоров’я, а матеріал з якого він зроблений – дерево – зберігає сімейний затишок. Дзвіночок – оберігає ваш дім від нечистої сили.

Вчитель. Як не може рости дерево без коріння, так не може жити родина без роду. І тому, коли молода дівчина виходила заміж, ішла з батькової хати у чужу сторону, вона сумувала за рідними і через це у неї інколи виникали конфлікти з новими батьками.

( Уривок з повісті І. Нечуй-Левицького „Кайдашева сім’я”. )

Вчитель. Я думаю, коли ви виростите, то будете поводитись не так, як герої „Кайдашевої сім’ї”, що у вас в усіх будуть дружні сім’ї.

Учень. На світі цілому єдине

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне,

Оселя наша і сім’я.

В щасливі і сумні години,

Куди б нам не стелився шлях,

Не згасне вогнище родинне

В людських запалених серцях.

Учитель. Дорогі діти і батьки, дідусі і бабусі! Хай завжди у ваших сім’ях панує мир і спокій.

Вчитель. А зараз ми всі разом пригадаємо народну мудрість, виражену у прислів’ях про сім’ю. ( Усі присутні по черзі читають прислів’я про сім’ю ).

- Нащо й ліпший клад, коли в сім’ї лад.

- Все купиш, лише тата й маму – ні.

- Годуй діда на печі, бо і сам будеш там.

- Які мамка й татко, таке й дитятко.

- Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.

- З кривого дерева крива й тінь.

- Які коріння, таке й насіння.

- Яке дерево, такі його квіти, які батьки, такі й діти.

- Який дуб, такий тин, який батько – такий син.

- Які самі, такі й сини.

- Яке зіллячко, таке й сім’ячко.

- Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.

- Від лося – лосята. А від свині – поросята.

- Від малих дітей голова болить, а від великих – серце.

- Добрі діти – батькам вінець, а злі – батькам кінець.

- Шануй батька й неньку, то буде тобі гладенько.

- Не потрібен і клад, коли у чоловіка з жінкою лад.

- Чоловік у домі голова, а жінка душа.

Бабуся. Сьогодні ми вас почастуємо українськими стравами: варениками, пирогами та узваром. Вареники – улюблена страва українців. Вони були окрасою недільного і святкового столу. Узвар – компот із сухофруктів.

( Діти вручають гостям обереги. )

( Звучить музика. Частування стравами )

Вчитель. На цьому наше свято закінчується. Нехай воно продовжується в нашій класній сім’ї, в кожній вашій родині, в Україні.

Шановні, друзі!

Добра і радості

Миру і затишку,

Щастя і здоров’я.

Бажаємо вам від душі.

( Пісня „Козацька слава” )

То ж давайте, браття,

Грамоту вивчати,

Щоб пишались нами

І матуся й тато,

І Вкраїна - мати!