Читання 4 клас (вересень)

Читання

4 клас (вересень)

Прізвище, ім’я учня ____________________________________ Клас ____

Район ________________________ Школа ______________________

Мирослава Маслова

ПРИГОДИ ТУП-ТУПІВ

(Уривок з повісті-казки)

ВИПАДОК ІЗ ЛАСУНКОЮ

ВедяМедівна та Дмитро Михайлович Туп-Тупи були дружною сімейною парою. За все своє довге ведмеже життя вони не посварились ні разу. У ВедіМедівни було таке ім'я тому, що вона дуже любила вареники з малиною та медом. Дмитро Михайлович нічим не прославився — хіба тим, що дуже любив спати.

У Туп-Тупів була донька. Спочатку вони на сімейній раді вирішили назвати її Сонею. Згодом, побачив­ши, що ведмежа любить не тільки спати, а й уминати ласощі, її все-таки назвали Ла­сункою.

Туп-Тупи жили в маленькому однокімнатному бар­лозі. А це були такі барлоги, що простягались на багато метрів униз під землю, один під одним. Барліг Туп-Тупівмістився на горішньому поверсі, у пагорбі.

Навколо не було, крім трави, нічого: ні кущів, ні дерев, ні квітів. Сусідів це не турбувало, бо вони жили під землею і мали електронні вікна. Повісив на стіну, ввім­кнув потрібний режим — та й дивися собі чи то на пасіку з бджілками, чи на лісову галявину зі свіжою зеленню, чи насолоджуйся рекламою щіток для розпушування хутра або чудової зубної пасти "Луговий бальзам". А в Туп-Тупівзвичайні вікна.

Дмитро Михайлович працював водієм медовоза. А в молодості їздив світом, і тепер балкон, і кухня, й ота одна кімната були вщент заповнені фотографіями.

ВедяМедівна захоплювалася тим, що кожного дня пек­ла якісь тістечка й пончики, пундики й пудинги, торти й пиріжки — всього не перелічити. Ці­лісінькі дні Ласунка не бачила мами — та була в кулінарних книгах і запилюжених рецептах.

Одного літнього дня, у серпні, ВедяМедівна глянула на дочку і багатозначно мовила до чоловіка:

— Думаю, Ласунка уже велика.

Дмитро Михайлович нічого не зрозумів, а Ласунці ста­ло ясно, що має на увазі мама. Її хочуть записати в школу! Вона так зраділа, що від хвилювання проковтнула аж три пончики з медом. Туп-Тупи саме пили чай із пончиками.

— Мамо, мамо, ми підемо в магазин? — спитало ведмежа.

Ласунка метнулася до шухляди по ручку й папір і поча­ла старанно виводити список покупок. Написавши все, вона із задоволенням подала списаний папірець матусі. ВедяМедівна пильно подивилася на­шкрябані карлючки і схвильовано сказала:

— Ой Ласунко!

І почала читати вголос: "Раниць з кешенями і брилка­ми... Пинал з набіром ручок і олювців... Зошети із цікавемиресунками..."

— Доню! Тут же море жахливих помилок! Та нічого, в школі всього навчишся. Ходімо в магазин.

У такому магазині Ласунка ще не була, й тому розгуби­лася. Там багато всього: лікарські трави, шкіль­на форма, іграшки, книжки, їжа, картини. Але найбільше Ласунці сподобалося у відділі іграшок, де сиділи м'які ведмедики з кумедними мордочками й чубчиками, заче­саними в різний спосіб. І тут у Ласунки сяйнула думка: "Ну ж бо я сховаюся від мами серед іграшкових вед­медів!" Вона присіла коло іграшок, усміхнулась і підняла лапу, мовби махаючи комусь.

А в цей час Ласунчина мама проходила повз цей відділ і не помітила дочки. ВедяМедівна не стурбувалась, поба­чивши, що Ласунки немає коло неї. Вона подумала, що непосидюче ведмежа побігло вперед. Ласунка ж, що лед­ве стримувала сміх, тепер злякалась: як же вона знайде свою маму серед десятків чужих ведмедиць?

Налякане ведмежа хотіло вже вибігти з-поміж березових стелажів, але побачило, що прямо до неї простує ведме­диця грізного вигляду зі своїм маленьким ведмежам.

— Ой, мамочко! — радісно скрикнув малюк, показуючи лапкою на Ласунку. — Такий гарний ведмедик! Купи, будь ласка!

Оцінивши поглядом нещасну Ласунку, незнайома вед­медиця взяла її в лапи, понесла до каси і, розплатившись із усміхненим вайлуватим ведмедем, потюпала в напрям­ку свого житла. Ласунка сиділа у великому прозорому па­кеті. А щасливий малюк незнайомої ведмедиці підстрибом біг за своєю мамою. Та раптом він зупинився й поторсав маму за лапу. Уперше він бачив, що іграшковий ведмедик, скрутившись клубочком, гірко плаче:

— У-у-у! Як же я до мами потраплю? А-а-а! Куди це мене несуть?

— Так ти справжнє ведмежа? — оторопіло запитала те­пер уже не грізна, а розгублена ведмедиця. — Це ж треба! А мама, напевне, уже шукає тебе. А я ж заплатила цілу баночку меду за свою покупку!

Ведмедиця витягла Ласунку з пакета й помчала до універмагу. Там уже сиділа згорьована ВедяМедівна і плакала. Хоч мама й сердилася на Ласунку, а все ж не сварилася. Яка може бути сварка, коли дитину нарешті знайшли?

(667слів)

Завдання

1. Пронумеруй речення так, щоб показати, в якому порядку розгорталися події в творі.

__ Дитину нарешті знайшли.

__ Різні захоплення родини.

__ Сім’я Туп-Тупів жила в однокімнатному бар­лозі.

__ Рішення відвідати магазин.

__ Ласунка сховалась серед іграшок.

2. ВедюМедівну звали так тому, що вона

А. Любила варити.

Б. Любила вареники.

В. Любила вареники і малину з медом.

Г. Любила малину.

3. Чому Ласунку так назвали? ______________________________________________________________

4. Чим захоплювалися батьки Ласунки? __________________________________________________________________________________________________________________________

5. Поясни значення слів:

Вщент – ______________________________

Пильно – _____________________________

Кумедні – ___________________________

6. Виправ помилки, яких припустилася Ласунка.

"Раниць з кешенями і брилка­ми... Пинал з набіром ручок і олювців... Зошети із цікавемиресунками..."

7. Як вирішила пожартувати Ласунка з мамою?

_____________________________________________________________

8. Чому ВедяМедівна була спокійною, не побачивши коло себе Ласунки?

________________________________________________________________________________________________________________________________

9. Як почувалася Ласунка, коли мама не помітила серед іграшок дочки?

_____________________________________________________________

10. Визнач тему цього твору.

_____________________________________________________________

11. Яка головна думка твору?

А Ніколи не засмучуй маму.

Б Правильно поводься в магазині.

В Жартуй так, щоб не засмучувати рідних.

Г Свою родину треба поважати, цінувати.