Михайло Наход
До питання призначення місцевих виборів: європейські принципи та українські реалії
В Україні вже тривалий час експертне та наукове товариство, депутати Верховної Ради та місцевих рад ведуть жваві дискусії щодо дати проведення місцевих виборів. Місцеві політики готуються до виборів, але вищий законодавчий орган змушує їх регулярно переглядати свої плани та стратегії.
Але якби йшлось лише про інтереси політиків, то не варто було б звертати особливої уваги на дану проблему. Оскільки процедурою «призначення-скасування» місцевих виборів 30 травня 2010 року їни створила небезпечний прецедент, який може призвести до того, що всі рішення абсолютної більшості місцевих рад та розпорядження сільських, селищних і міських голів прийнятих після квітня-травня 2010 року можуть виявитись не легітимними, то дане питання заслуговує на особливу увагу та аналіз нормативно-правових актів українського парламенту та європейської практики.
Зокрема «Кодекс належної практики у виборчих справах» ухвалений Венеціанською Комісією у жовтні 2002 року вказує, що європейський досвід проведення виборів передбачає п’ять засад виборчого права: загальність, рівність, вільність, таємність та безпосередність, а також передбачає, що вибори повинні проводитись регулярно [1, С.51]. В українських політичних умовах саме з регулярністю проведення місцевих виборів у 2010 році виникли проблеми, яких до цього жодного разу не знала українська практика.
Призначення місцевих виборів. Приймаючи постанову «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році» від 20 жовтня 2010 року, авторами якої були народні депутати О. Лавринович та А. Портнов, їни призначила місцеві вибори на 30 травня 2010 року спираючись на положення викладені у пояснювальній записці до проекту постанови, які вказують на наступне: «Згідно діючої редакції ч. 1 ст. 141 Конституції України до складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Така редакція ч. 1 статті 141 Конституції України була встановлена в результаті внесення Законом України від 08.12.2004 р. змін до Конституції України, в результаті чого чотирирічний строк повноважень депутатів місцевих рад було збільшено. Однак, відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону положення ч. 1 статті 141 Конституції України в редакції цього Закону набирають чинності з дня набуття повноважень Верховною Радою України, обраною у 2006 році. Відповідно до положень ч. 1 статті 90 Конституції України повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. Як відомо, перше засідання Верховної Ради України 5 скликання, обраної 26 березня 2006 року, відкрилося 25 травня 2006 року. Тобто положення Конституції України про п’ятирічний строк повноважень депутатів місцевих рад набрало чинності лише з 25 травня 2006 року, а тому всі депутати, які були обрані на чергових виборах 26 березня 2006 року, мають чотирирічний строк повноважень, який закінчується у 2010 році.
Враховуючи наведене, можна зробити висновок, що оскільки на момент проведення чергових виборів 26 березня 2006 року ще діяла стара редакція ч. 1 ст. 141 Конституції України, яка закріплювала 4-річний строк повноважень депутатів місцевих рад, то наступні чергові вибори мають бути проведені саме у 2010 році» [3].
Окремо автори постанови обґрунтовують проведення місцевих виборів саме 30 травня 2010 року, але наразі ми не будемо вдаватись у деталі, загалом поділяючи точку зору авторів постанови.
Отже, враховуючи викладені аргументи, призначення місцевих виборів, місцевих рад та відповідних голів на 30 травня 2010 року виглядало достатньо.
Скасування місцевих виборів. 16 лютого 2010 року їни прийняла Постанову «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році» таким чином відмінила проведення виборів 30 травня 2010 року відклавши на невизначений термін вирішення даного питання. Автором даного проекту Постанови народний депутат України Ю. Кармазін, та парламентарі, які підтримали дане рішення керувались не Конституцією та Законами України, а іншими причинами, які вказані у пояснювальній записці до проекту постанови: «відсутність до цього часу затвердженого законом Державного бюджету України на 2010 рік не дасть можливості профінансувати проведення місцевих виборів в порядку, встановленому Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» [4].
Ряд громадських організацій, юристи та політологи заявили, що відміна місцевих виборів без визначення конкретної дати їх проведення є намаганням Верховної Ради України на власний розсуд змінювати та тлумачити положення діючої Конституції України.
Обґрунтувати проведення місцевих виборів у 2011 році. Ще одним цинічним кроком, вітчизняних законодавців є направлення подання парламенту до Конституційного Суду з приводу конституційності проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо строків повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів)» від 1 квітня 2010 року. Даний проект передбачає продовження термінів повноважень всім депутатам місцевих рад та сільським, селищним і міським головам обраним на чергових виборах у 2006 році терміном на 4 роки ще на один рік та проведення місцевих виборів 27 березня 2011 року. Слід зазначити, що аргументація законодавців викладена у пояснювальній записці до законопроекту суттєво відрізняється від аргументації, якою народні обранці керувались призначаючи місцеві вибори на 30 травня 2010 року, зокрема: «їни четвертого скликання прийняла Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 р. Цим Законом, зокрема, було змінено ч. 1 ст. 141 Основного Закону України, та встановлено, що депутати сільської, селищної, міської, районної, обласної ради обираються строком на п'ять років. При цьому залишається ч.2 ст. 141 Конституції України, якою встановлено, що сільські, селищні та міські голови обираються територіальними громадами строком на чотири роки. Така відмінність у строках повноважень місцевих рад та голів територіальних громад не узгоджується з логікою Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і може призвести до розбалансування роботи всіх органів місцевого самоврядування» [5].
Очікувати рішення Конституційного Суду доведеться не менше 2-х місяців. До завершення цього часу місцеві вибори призначені не будуть, а легітимний термін перебування на своїх посадах у більшості депутатів та голів закінчується у квітні-травні 2010 року. Після цього терміну, всі рішення місцевих рад та розпорядження відповідних голів можуть бути легко оскаржені будь-ким, посилаючись на норми діючого законодавства України. Таким чином органи місцевого самоврядування з червня 2010 року будуть діяти в умовах правового вакууму.
Проаналізувавши дії українських законодавців можна зробити висновок, що політична доцільність у діях народних депутатів стоїть набагато вище базових принципів демократії та європейських засад виборчого права.
Але у питанні проведення місцевих виборів, є декілька оптимістичних сигналів. До них можна віднести реєстрацію у Верховній Раді України законопроекту про внесення змін до законодавства про місцеві вибори та постанови про їх призначення на 7 листопада 2010 року під авторством народного депутата В. Коновалюка.
Іншим позитивом у даній ситуації є призначення парламентських слухань на тему: „Реформування законодавства України про місцеві вибори в інтересах територіальних громад”, що відбудуться 12 травня 2010 року.
Автор схиляється до думки, що чим швидше будуть призначені місцеві вибори тим краще, тим менше конфліктів та судових справ матимуть місце у найближчому майбутньому. Окрім визначення дати проведення виборів, гостро стоїть питання за якою виборчою системою проводити місцеві вибори (різні види місцевих виборів). Але це вже тема окремого дослідження.
Список використаної літератури:
1. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської Комісії, Парламентської Асамблеї, Комітету Міністрів, Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи: пер. з англ. / за ред. Ю. Ключковського. – Вид. 2-е, випр. і доповн. – К., 2009. – 500 с.
2. Конституція України : в ред. від 11 березня 2010 р. / Сайт Верховної Ради України. – К.: 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : <http://zakon1.rada. /cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=254%EA%2F96-%E2%F0>
3. Проект постанови «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році», реєстр. № 000 / (авт. О. Лавринович, А. Портнов) / Сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : <http://gska2.rada. /pls/zweb_n/webproc4_2?id=&pf3516=5097&skl=7>
4. Проект постанови «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році», реєстр. № 000 / (авт. Ю. Кармазін) / Сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : <http://gska2.rada. /pls/zweb_n/webproc4_2?id=&pf3516=6070&skl=7>
5. Проект закону «Про внесення змін до Конституції України» (щодо строків повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів), реєстр. № 000 / (авт. І. Кириленко, С. Подгорний, О. Бондар, М. Трайдук) / Сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : <http://gska2.rada. /pls/zweb_n/webproc4_2?id=&pf3516=4177&skl=7>
