Сценарій свята до 8 Березня « Усміхніться, рідні матусі»

Сценарій свята до 8 Березня « Усміхніться, рідні матусі»

Перша частина свята - учні співають пісню про маму. Розповідають власні вірші написані про кожну маму.

Друга частина свята - сценки, зіграні учнями, з відомих п’єс, вистав, казок.

Друга частина свята:

(Фон. музика – щебет птахів, півень кукурікає)

Ведуча: А щоб наші матусі, бабусі булі завжди усміхненими, радісними, ми покажемо уривки відомих українських п`єс, казок про долю жінки на одвічні теми.

Уривок з п’єси І. Котляревського ” Наталка - Полтавка ”. Діло було в Полтаві.

(* Сцена прибрана у вигляді укр. села. Подвір’я. Тин. Криниця. Іде Наталка, співаючи, пісню)

Наталка: Розквітає рута – м`ята,

Моркви – помідори,

Женихів кругом багато

Так усі – потвори

Де мій сокіл, я питаю,

Мій Петро коханий?

Бо без нього борщ скисає

І картопля в’яне…

Прислухається. Чути стукіт у двері.

Знов хтось в двері стука –

Це пан Возний, мабуть …

(Входить Возний одягнений багато, але з несмаком, з телефоном, суржик у мовленні.)

Возний: (цитує з книгою)

Я пришов к тєбє з приветом

Россказать, што сонце встало…

Наталка: Краще б замість Фєта

Ти приніс шматочок сала!

Возний: Не дивись, що я маленький

А дивись в мою кишеню!

Як за мене вийдеш заміж –

Дам долярів цілу жменю!

(Возний трясе пачкою грошей)

Наталка: Забирайся геть, небого!

Нам таких, як ти, не треба!

Якщо вийду я за кого,

То вже точно не за тебе!

Возний: Я ж крутий предпрініматель.

В мене лічная кобила!

Все, що схочеш, будеш мати,

Тільки б мене полюбила!

Наталка: Ой, вертайся ти до хати,

Не дивись на чорні брови!

Як мені тебе кохати,

Якщо ти не знаєш мови?!

(Наталка підносить гарбуза)

Наталка: Знов когось несе до мене

Виборний приїхав!

(Виборний – зверху піджак зі знаком депутат, знизу шаровари)

Виборний: Наталка, ти мене лишила сну,

Як я побачив – твоїх очей дніпрову глибину

Чи думав, що таку красу зустріну?

Недаром батьківщиною слонів

Назвали нашу славну, рідну Україну!

Наталка: Яких слонів? Пан Виборний агов!

Він правду каже – очманів та й годі…

Та ви мені через свою любов

Всі буряки стоптали в городі!

Виборний: Я – щирий українець – патріот,

і регулярно маю те, що маю,

Я повсякчасно дбаю про народ

Тому без черги хабарі приймаю!

Наталка: Від мене гарбуза тримай –

і хобот свій не сунь, куди не треба!

(Наталка підносить гарбуза)

Наталка починає пісню 1 куплет

З’являється Петро співає 2 куплет

Петро: Вийшов час тобі страждати,

Потерпати лихо…

Я до тебе, люба Нато,

Назавжди приїхав!

Наталка: Я люблю тебе одного,

Соколе, мій Петре!

За тобою йти готова

Хоч три кілометри!

Ведуча: Поки Наталка – Полтавка і Петро співали пісень, в іншому мальовничому куточку весело гомоніли два куми!

Кум: Здорово був, Хомо!

Хома. Здоров!

Кум: А що то ти жуєш? Чи ще не снідав сьогодні?

Хома: Ні.

Кум: А чому?

Хома: Та було зайшов до хати, а сніданок ще не був готовий.

То я з’їв шматочок хліба і два шматка сала, поті випив ще півлітра молока…

Та так і ходжу, не снідавши.

А ти ж звідки мандруєш, куме?

Кум: А я у перукаря вирішив побувати. Ти знаєш, зайшов, як завжди, привітався та й запитую:

- Що це у вас сьогодні й черги нема?

А він мені й каже:

- Та ось зранку сиджу і ніякий чорт не приходить. Це ви перший.

Хома: То ти, друже, ще знаходиш час і до перукаря зайти і розчісуєшся, мабуть, кожного дня?

Кум: А що?

Хома: Та я раз на місяць розчешусь, то вже так намучусь…

Кум: Співчуваю, друже.

Хома: А я все хотів тебе спитати, куме, що це ти вчора на ліву ногу кульгав, а сьогодні на праву?

Кум: А тобі б набридло на одну й ту саму ногу кульгати?

Хома: Та хто зна…

Слухай, куме, а чи не позичиш мені сто гривень?

Кум: У мене тільки десять.

Хома: Нічого. Позич десять, а дев’яносто будеш винен.

Кум: Ой, куме, дивися, он твоя хата горить…

Хома: Та ні, не хвилюйся, то моя жінка перед святом рядно трусить. Піду, бо вже, мабуть заждалася.

Кум: Ну то ходімо, нам якраз по дорозі.

Ведуча: Отак, балакаючи, аби нічого не робити вдома, наші куми стали свідками сватання на Гончарівці

.

Кум: Тихіше, Хомо, ти диви, хто це біля нашої Уляни вишивається?

Хома: Та це ж Стецько. Кандзюби син.

Кум: А ну послухаймо, що воно буде…

(ховаються за тином)

(Стецько іде скоро, розявив рот, махає руками, бачить Уляну, сміється, з захватом говорить)

Стецько: Та й патлата!... А що в вас варили?

Уляна: (сумно) Нічого!

Стецько: (згадує) Ну!...ну!... а тепер … що?

Уляна: Що?

Стецько: Що?

Уляна: Що?

Стецько: Що?

Уляна: Що? Нічого?

Стецько: Брешеш – бо, як нічого? Батько казав, розпитай її обо всім. А хто зна, об чім її розпитувати! Я усе попробував.

Уляна: Так іди до батька тай розпитай?

Стецько: Так він добре казав. Не іди каже, поки обо всім не домовишся.

Уляна: Ні об чім нам домовлятися.

Стецько: Як ні об чім, коли ти вже за мене ідеш?

Уляна: Ні, голубчику, сього ніколи не буде.

Стецько: А чом не буде?

Уляна: Тим, що я за тебе не піду.

Стецько: А батько казав, що ти підеш.

Уляна: Не піду!

Стецько: Ну, а батько казав: не потурай їй, поженихайся та пісеньки заспівай, то вона і піде.

От я і співаю:

(співає пісню)

А що чи хороша моя пісня?

Уляна: Така точнісінько, як ти, що нічого не второпаєш.

Ось слухай я тобі заспіваю

(співає пісню)

А що чи гарна моя пісня?

Уляна: Погана!

Стецько: Оце ж увечері і старостів пришлемо. Чи присилать?

Уляна: А як же? Присилай, присилай … (в сторону)

Побачиш в мене гарбуза.

Стецько: А піч колупатимеш?

Уляна: А як же. От так всю поковиряю.

(Дере його по обличчю пальцями)

Стецько: Бач, яка норовлива. Трохи баньок не виколупала.

Як ми оженимось, то що будемо робити?

Га?

Уляна: Ти знаєш, я не знаю.

Стецько: Еге! Я тобі розкажу. Мене батько навчив (сміється).Напечемо коржів, зомнемо маку, та намішаємо з медом, та й посідаємо, та й їстимемо. Ото гарно жонатому!

(співає пісню і виходять зі сцени)

Ведуча: От таке воно залицяння, сватання. Та що там й казать.

Варто лиш кожному своє згадати…

А яке ж село та без вечорниць…

Ось уже дід з бабою чекають гостей до вечері.

(стіл, застелений вишитою скатертиною.)

Баба: Діду, годі тобі вже той часник товкти.

Та вдягни чисту свитку бо скоро діти приїдуть на вечорниці.

Дід: Га? Ти до мене?

Баба: Та ні, то я Миколі Угоднику кажу.

(дід підходить до ікони, хреститься: “Святий Миколо Угодник…”)

Баба: Матір Божа! Зовсім сліпий став. Нічого не бачить. Сорочку обтруси, бороду розчеши, а то висить, як собачий хвіст!

(Стукіт у двері. Заходить чл. і дівч. в укр. вбранні, кланяються)

Хл. і Дівч: Добрий вечір господарі милі, ми до вас на вечорниці завітали.

Баба: Добрий вечір, заходьте і сідайте на лави.

Гриць: Христю, ти мені ледь ногу не роздавила.

Христя - мистя

Вуха з листя

Ніс – цибулька

Зверху гулька.

Христя: А ти Гриць питатий

Соломою напхатий

Гвіздочками прибитий

Щоб не бути сердитим.

Баба: Та годі вам, дітоньки, сваритися. Краще пиріжки мої скуштуйте.

Гриць: Діду, як ваше село називається?

Дід: Га? Що ти кажеш? Кажи голосніше.

Гриць: Я питаю, як ваше село називається? Ну «деревня»

Дід: А-а-а. Дерев`я. Є у нас дерев`я. Берези, клени, тополі.

Христя: Діду, а хто у вас в селі найстарший?

Дід: А-а-а. Найстраший – моя баба.

Христя: Та ні, ну, кого у вас, у селі бояться?

Дід: А-а-а Бугая. Як задере хвіст, то старе й мале тікає.

Разом: Ой, діду, краще ми підем.

Дід: Е ні! Заждіть Я відповів на ваші питання. А тепер і ви на мої відповідайте!

Іду це я вранці біля річки, а воно плиг у воду і попливло, і попливло

Хлопець: Може то жаба!

Дід: Та ні не баба! Баба здорова, а воно маленьке.

Христя: Може то щука?

Дід: Н, не щука

Хлопець: Може то окунь?

Дід: Ні, не боком. Сам бачив прямо пливло

Разом: Ой, діду, краще ми підем.

(Виходять, танцюючи)

Ведуча: Ох і веселі ті вечорниці.

А ще як хтось слівце вдале скаже.

І не одне й не два.

Але як забагато балакає, то вже біда.

Немає гірше од людини,

Що не вміє язик за зубами вдержати.

(Виходить Петро в укр. костюмі)

Петро: Гарна у мене жінка Хвеська,

усім гарна, та тільки на язик швидка.

Що їй не скажу, усе своїм язиком розплеще.

Уже прохав, вмовляв, сердився – нічого не помагає!

От раз поїхав орати та й виорав гроші, скарб.

(до жінки, яка на лаві щось шила)

От диво, я сьогодні гроші знайшов!

Хвесько: Йо-й!? Де ж вони, чоловіче? О тепер будемо багаті!

Петро: Та не дуже, бо як економ довідається, то одніме.

Хвесько: А як ж він довідається. Та я ж нікому не скажу. Не зійти мені з цього місця.

(Хвеська посиділа, походила по хоті, далі каже:)

Як-таки про своє щастя не розказати? Побіжу до Меланки.

(Виходить Меланка. Хвеська до неї )

Добридень (боїться сказати) Ой, хотіла справити собі нові чоботи до свята, так нема за що й справити.

Меланка: Що правда, то правда, кумасю, я ж кажу!

Хвеська: Та може, бог дасть, скоро не будемо вбогі…

Меланка: Як-то так? (нашорошила вуха)

Хвеська: Ох, куманю, не знаю, як і казать,

Меланка: Та кажіть - бо, кажіть (вмовляє)

Хвеська: Не знаю, як і казати, бо це діло таке, що нікому, нікому не велів чоловік казати!

Меланка: Ох, ненько! Та хіба я ж така? Та я все одно, що стіна!

Хвеська: Ну, кумасю, це вже я вам тільки,

Та глядіть – нікому, нікому!

(Пошепки про гроші розповідає …)

Та мій Петро гроші виорав…

Хвеська йде з хати. Меланка за хустку.

Меланка: Ой, побіжу до Пріськи.

- Кумочко, чи ви чули!...

Ведуча: Ви посміхались, наші любі мами і бабусі. Очі сяяли. Це найкраща нагорода нам. Нехай ваші діти радують Вас. Посміхайтесь, будьте здоровими і щасливими!…

Пісня…(«І в вас і в нас хай буде гаразд…»)