Олег: «Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!» (Пс. 118:71)
Найбільша цінність на землі – людина. Ми живемо в матеріальному світі. І для того, щоб передати інформацію в матеріальний світ, Богові потрібні люди. Щоб говорити з фараоном, Богові потрібен був язик, Йому потрібен був Мойсей. Щоб торкнутися серця ефіопського вельможі, Йому потрібен був Пилип. Історія засвідчує, що внаслідок цього навернення покаялися близько 90 відсотків жителів тодішньої Ефіопії. Мені буде радісно, якщо благодать свідчення Олега змиє з твоєї душі затверділий накип, який заважає проникненню в неї світла Неба. Ось його свідчення.
«Народився я в Польщі в сім’ї військових. Коли мані виповнилося три роки, мої батьки розлучились. Моя мама з того часу почала випивати. Я не міг ходити в школу, бо постійно хворів: з самого народження в мене виявлено було стафілокок. До того ж у мене було хворе серце. Коли я почував себе краще і приходив до школи, то бачив там неприязнь зі сторони вчителів і дітей. «Це син алкоголічки», - шептались спочатку, а потім почали говорити це мені відкрито. Я почував себе нікому не потрібним, крім мами.
Спочатку мама працювала, але потім почала сильно випивати і вже не могла ходити на роботу. Щоб мати гроші на випивку, вона виносила все з хати і продавала за безцінь. По ночах я не міг спати, слідкував, щоб мама не винесла того, що ще залишилось. Через деякий час я втомився контролювати маму і почав випивати з нею разом. У нас з’явилась велика заборгованість за квартиру, а грошей, щоб погасити її не було. І тут знайшлися люди, які обіцяли нам допомогти. Вони сказали, що якщо ми продамо їм квартиру, то вони погасять нашу заборгованість, а нам дадуть іншу квартиру. Мене насторожила така їхня «допомога». Я відчував, що це обман. І хоч переконував маму в цьому, вона мене не слухала. Від безвиході і розпачу, від безсилля перед обставинами я почав пити ще більше. В мене почалась біла гарячка. Мені здавалося, що до мене приходять ті люди, що хотіли «допомогти» і говорять, що якщо я сам себе не вб’ю, то вони будуть вбивати мене поволі. Це був дуже хитрий обман диявола, який прийшов «вкрасти, вбити і погубити». Піддавшись цьому обману, я зробив петлю, щоб повіситись. Більше нічого я не пам’ятаю, тільки те, що побачив Золотий Силует. Він звернувся до мене зі словами: «Тобі ще рано сюди йти». Коли я отямився, то побачив, що я лежу на паркеті. Шнурок, як виявилося, зірвався, і я залишився живий. Тепер я розумію, що це Господь був поруч і не дав дияволу здійснити його задум.
Напевне, всі погодяться: Господь – Єдиний, на Кого без вагання і сумнівів можна покластися. А люди, які обіцяли допомогти, й справді нас обманули. Ми з мамою опинилися на вулиці. Ті важкі чотири з половиною роки, які я прожив на вулиці, мені страшно згадувати. Виживали ми з мамою тим, що збирали порожні пляшки і картон і одержували за них якісь гроші. Бувало, що протягом дня ми не мали що їсти. Мама моя так і померла на вулиці. Коли вона була ще жива, то я відчував, що комусь потрібний. Я тоді не знав, що потрібен Ісусу Христу. Це я зрозумів згодом. Зараз я знаю, що є Той, Хто справді любить мене, Хто нині живий, Хто знає всі мої страждання і муки. Він став сенсом мого життя. На той час сенсом мого життя була випивка. Я не звертав уваги як і де я живу, як одягнений. Їжі на день було обмаль. На вечір я випивав п’ять літрів води, і ця вода залишалась в моєму немічному тілі, бо всі органи мої відмовлялись функціонувати. Мене роздувало від води. Ослабли ноги і я не міг ходити. Моя знайома, в якої були такі самі симптоми, померла. Але Господня рука постійно була наді мною.
Одного разу, випивши багато, я заснув міцним сном. Сигарета з моїх рук впала на підлогу, і підвал, в якому я жив, почав горіти. Я не знав, що відбувається. Пожежники знайшли мене зовсім в іншому місці, ніж я заснув. Я й досі не знаю, як я там опинився, але знаю, що це Господь вже вкотре зберіг мене від смерті.
Якось ввечері я зустрів на вулиці друга дитинства, який був віруючим. Він запросив мене до свого дому і запропонував помолитись молитвою покаяння. Я просто стояв на колінах і повторяв слова за ним. Я не знав, що відбувалось. Я зразу заснув і проспав цілу добу. Коли я прокинувся, мені більше не хотілось ні пити, ні курити. Кажуть, Господь міняє непомітно, але я відчув одразу Руку Божу. Я курив, я пив. Це все повністю забрав Господь за один раз.
За час перебування в реабілітаційному центрі в місті Нововолинську мій організм повністю відновився. Господь дав мені шанс почати життя спочатку. Я не забуду слова одного із авторитетів, який теж там знаходився: «Зараз, пересипаючи гній лопатою, я набагато щасливіший, ніж коли їздив на своїй машині». Ось як міняє людей Господь.
Знайомі зараз мене не впізнають. Мені говорять: «Бачиш, який ти молодець, ти взяв себе в руки». Та це не так. Покажіть мені хоч одного пияка, який взяв себе в руки і звільнився від згубної звички. Ми слабкі і немічні, тому немає смислу покладатися на власні сили – із цього, як правило, не виходить нічого доброго. Ніхто, крім Бога не може звільнити людину від гріха.
Зараз я дякую Богові, що Він знайшов мене в цьому світі, підняв і назвав Своєю дитиною. Він зігрів мене любов’ю тоді, коли люди махнули на мене рукою. Найкраще про все, що було зі мною сказати словами Давида: «Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!» (Пс. 118:71).
