Чи готові ви до законотворчості?
«Бійся жити в епоху змін» - говорить китайська народна мудрість. Та без змін немає прогресу. І зміни, ініційовані нами самими є свідченням нашого розвитку й сигналом на покращення добробуту.
На жаль, зміни, котрих зараз зазнає наша держава – не цілком позитивні, позиції й становище далекі від стовідсоткових в усіх сферах нашої життєдіяльності. Але саме зараз Верховна Рада, Президент та уряд поставили собі надзадачі, котрі вони перед народом зобов’язалися виконати будь-що. Наміри, звичайно, гарні, але виборцям потрібно дещо більше, ніж емоційні промови, котрі лунали кілька місяців тому щодо зміни української свідомості й менталітету. І от зараз, коли всі гарячі голови трохи охололи, настав час влаштувати українським громадянам справжню перевірку на політичну свідомість і соціальну активність. Перевірку обговореннями змін до Конституції України, спрямованих на децентралізацію влади й збільшення обсягу повноважень органів місцевого самоврядування. Ця стадія є обов’язковою для будь-якого законопроекту, котрий лягає на стіл спікера Верховної Ради. І, щоб не було потім «хто проголосував за документ апчхи» (як у відомій анімаційній стрічці «Сказочная Русь») та нарікань на тупоголових політиків, пора нам з вами розділити частку тягаря народовладдя і трохи налаштуватися на цивілізований підхід до справи законотворчості. Поки в нас є така можливість. Яка, до речі, є чудовою профілактикою багатьох соціальних «хвороб» - корупції, бюрократії, хабарництва, перевищення повноважень та інших.
Під час перегляду Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, мене не покидало відчуття дежавю: адже це не перший проект змін, котрі обіцяють нам світле майбутнє, а скільки вже гарних у теорії ідей ми «поховали», «зарубали на корені» тим, що «провалили» іспит на громадську свідомість на етапі обговорень. Сумно зізнатися, але в нашому районі попри історичні та надзвичайні події, що відбуваються у країні, досі кількість людей, котрі висловлюють власні пропозиції й активно відстоюють свої позиції, мізерна. Не створюються ініціативні групи з однодумців, не розглядається «під лупою» кожна буква майбутнього параграфу Конституції. Цим, безперечно, користуються нечисті на руку «ділки», котрі винаймають цілий потім солідний штат юристів та адвокатів, щоб ті цілодобово відшукували для них нові лазівки у чинному законодавстві. А якщо ми з вами, прості громадяни, усі разом, хоча б на кілька відсотків зменшимо їх шанси, взявши активну участь в запропонованій дискусії? Зараз нам важко у це повірити, але починати нам всім потрібно з найменшого – з себе. Тоді, коли починаєш міняти себе – змінюється навколо і реальність. Цю ідею сповідує зараз мало не весь медіапростір України і це своєчасна думка.
Подивімося ж, наскільки актуальними є запропоновані нам для обговорення пункти. Я, як автор, не претендую на істину останній інстанції, а лише висловлюю власну громадянську позицію з цього приводу. Один мій колега і наставник нещодавно порадив мені піддавати сумніву будь-які факти й твердження. На перший погляд – місія нездійсненна. Але тільки так можна пересвідчитись у власній правоті або ж навпаки, виключити хибну версію. Тож в мене виник ряд питань до авторів Концепції. Зі схеми помітно, що кількість органів виконавчої влади на всіх рівнях після реформування зросте. Це означає переобтяження апарату виконавчої гілки. Чи збільшить це рівень відповідальності кожного чиновника? Чи стане після цього влада прозорішою й доступнішою для людей? З досвіду знаю, що навряд чи. Тим більше, що у ЗМІ попередньо оголошувалася дещо інша інформація. Зокрема, йшлося, про скорочення органів виконавчої влади до комітетів. Але ніхто не продовжував «за умови, що цих комітетів на місцях стане більше». Питання, котрі турбують авторів проекту – надмірна кількість дрібних територіальних громад. Тож вони пропонують укрупнити їх. Незважаючи на те, що навіть таку невелику кількість мешканців держбюджетові важко утримувати. Від того, що громади укрупняться, рівень субсидування з держбюджету, безумовно, стане нижчим. А от чи зможуть місцеві органи самоврядування натомість віднайти джерела субсидування з власних ресурсів? І це – за умови присутності більшої кількості представників виконавчої влади від центру на місцях. Тож, мені не зрозуміло, яким чином, збільшуючи присутність чиновників від державної виконавчої влади можна досягнути меншої централізації влади взагалі? Зі схем Концепції мені зрозуміло лише одне: авторами проекту пропонується перекласти більше фінансової відповідальності на плечі органів місцевого самоврядування. А контроль з боку центральних органів – навпаки збільшити. Децентралізація ж передбачає збільшення повноважень місцевої влади. Але – за рахунок того, що й дохідна частина місцевого бюджету збільшиться й відрахування до центру зменшаться. Тільки таким чином можна здійснювати децентралізацію.
Безумовно, у цього процесу, як і у будь-якого іншого, є свої слабкі сторони. І це на собі добре відчула Польща. Кілька років тому представники польських територіальних громад спілкувалися з міською владою Миколаєва з метою обміну досвідом і поляки зізналися, що райони, котрі були раніше депресивними, ще більше зубожіли. Найболючіше це вдарило по соціальній сфері – особливо – сільській шкільній освіті. Не кажучи вже про дохід на душу населення. А от райони, у котрих добре розвинена інфраструктура, навпаки, продовжили розвиватися ще інтенсивніше. Врахувавши прецедент у сусідній європейській державі, хотілося б, щоб цей досвід був врахований і депресивні райони України отримали міцний ступінь захисту на державному рівні, підкріплений з боку законодавства, від подібних негараздів. Тим більше, що депресивних районів у нас в країні, на жаль, набагато більше. І ситуація поки що не свідчить про те, що тенденція зміниться. Депресивними у нас також є такі важливі галузі як агропромисловий сектор та кораблебудування – флагмани області. Звичайно, хтось може навести приклад Нідерландів (котра примудрилася усю свою дещицю суші використати для найбільшого парника для всієї Європи) або ж Нової Зеландії (в останній взагалі не передбачені дотації на сільське господарство), але ж це не означає, що в них не було перехідних етапів, на яких держава «підставляла руки» слабким галузям. Для захисту регіонів, що потребують дотацій, було б непогано оголосити тимчасовий статус «регіону з особливими економічними умовами», щоб цей своєрідний бонус виступив у ролі «домкрату».
І ще одне. Скільки вивчала історію, жодного разу не знайшла прецеденту, коли б виважені, продумані реформи здійснювалися не у мирні часи. Політичні рішення – так, були, декларації, ухвали, універсали, навіть конституції – все було. Окрім глибокого, докорінного й поетапного реформування всієї системи державної влади, її принципів і засад. Непогані завдання ставлять перед собою автори Концепції: «визначити територіальну основу органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади». Найймовірніше, воно реально почне виконуватися не раніше, ніж закінчиться АТО. До цієї пори у цих питаннях не буде поставлено жирної крапки.
Незрозуміла за умов, що існують, позиція Ради Європи, котра нас ніби спонукає швидше ухвалити будь-що й не зволікати, не гаяти час на обговорення. Ми приймемо все, але вирішуйте вже щось якнайшвидше, головне – щоб це пройшло на законодавчому рівні. Виходить, що їх не цікавлять гарантії? Можливо, для європейців «розтягувати задоволення» подальшими «вдосконаленнями й поправками» - це нормальна практика і «ремонт – як стан душі» їх влаштовує. Але ж, враховуючи, знову ж таки, наш менталітет, хотілося б дещо «кілька разів приміряти» та «зайве відрізати» одразу й напевне, щоб не довелося потім знову йти на мітинги, акції протесту та інші прояви незгоди. Власне, з чим? Одна справа – зі свавіллям представників влади. А інша – з відповідальністю. Кого нам слід буде звинуватити наступного разу, якщо ми з вами не виявимося пильними і дамо знову залізти собі на голову?
Обговорення, згідно розпорядження Кабміну, триватимуть до жовтня 2014 року. Тож у нас всіх є чудова можливість не «спустити все на гальма», як завжди, а витратити трохи часу на вивчення запропонованого проекту і висловити свої зауваження і бачення. Також, дуже сподіваюся, що депутати районної ради, юристи та інші компетентні фахівці висловляться з приводу вищесказаного на шпальтах нашої газети. Окрім того, хотілося б, щоб і у нас, казанківців, з’явилася нагода вислухати доповідь професорів вузів, як, наприклад, у сусідньому Новобузькому районі.
Наразі, в усіх установах в межах трудових колективів Казанківщини тривають обговорення змін до Конституції, про ці факти свідчать численні дописи. Тож є надія, що епоха змін все ж таки завершиться для всіх нас позитивно.
Марина КУДІНОВА
Публікацію підготованно за матеріалами офіційного сайту Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України:
http://www. minregion. /koncepciya-reformuvannya-miscevogo-samovryaduvannya-ta-teritorialnoyi-organizaciyi-vladi-v-ukrayini-333230
