Департамент науки і освіти
Головне управління освіти і науки
Харківської обласної державної адміністрації
Державний професійно-технічний навчальний заклад
«ЦПТО № 3 м. Харкова»
М е т о д р о з р о б к а
на тему: «Заочна екскурсія до місць, пов’язаних з подіями
Великої Вітчизняної війни на Харківщині»
Урок присвячен 70-й річниці визволення м. Харкова від німецько-фашистських загарбників.
Виконав викладач
Ташпіков Б. Т.
Харків 2013
Ташпіков Б. Т. та актив гр. ВС 2-1
Тема: Заочна екскурсія до місць, пов’язаних з подіями Великої Вітчизняної війни на Харківщині.
Урок присвячен 70-й річниці визволення м. Харкова від німецько-фашистських загарбників.
Мета: узагальнити знання учнів про події Великої Вітчизняної війни на Харківщині; показати всю жорстокість, з якою був знищений наш народ; виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, ушанувати пам'ять тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни; формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.
Очікувані результати:
· Самостійно добирати літературу та матеріали за поданою темою;
· Називати місця, пов’язані з подіями Великої Вітчизняної війни на Харківщині.
Тип уроку: урок узагальнення і систематизації знань
Обладнання: історична карта, фото та відеоматеріали, презентації.
Хід уроку
І. Організаційний етап
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
МИНАЮТЬ ДНІ, ЗА РОКОМ РІК МИНАЄ,
ТА БЕЗ МИНУЛОГО МАЙБУТНЬОГО НЕМАЄ
І СПОГАДИ ТИХ ПОЛУМ’ЯНИХ ЛІТ
НІ СЕРЦЯ, НІ ДУШІ НЕ ПОКИДАЮТЬ.
ЯК НАМ ДІДІВ І ПРАДІДІВ ЗАБУТИ,
ЩО КРІЗЬ ВОГОНЬ МАЙБУТНЄ ЗАХИЩАЛИ
І ЩОБ ЩАСЛИВИМИ НАМ ЗАРАЗ БУТИ
СВОЄ ЖИТТЯ БЕЗ СМУТКУ ВІДДАВАЛИ?
ЯК НАМ ЗАБУТИ ВДОВ І МАТЕРІВ
СЕРЦЯ ЯКИХ ПРОДОВЖИЛИ ЧЕКАТИ
СВОЇХ ЧОЛОВІКІВ, БРАТІВ, СИНІВ,
ЯКІ З ВІЙНИ НЕ ПОВЕРНУЛИСЯ ДО ХАТИ?
НЕХАЙ ЖЕ СПОГАДИ ТІ НЕ ПОКИНУТЬ НАС
ЗАРАДИ ТОГО, ЩОБ НАЩАДКИ НАШІ
ЖИЛИ ЩАСЛИВО І СТРАШНИЙ ТОЙ ЧАС
ЗАЛИШИВСЯ В МИНУЛОМУ…
Людство, пережило чимало яскравих, сумних, а іноді страшних подій. Однією з таких подій стала Велика Вітчизняна війна проти фашистських агресорів 1941 – 1945 рр., під час якої було окуповано наше рідне місто Харків.
У серпні 2013р. ми відзначали 70 річницю визволення Харкова від фашистських агресорів. З кожним роком все менше залишається ветеранів, учасників бойових дій та трудового фронту Великої Вітчизняної війни, які проявили свій патріотизм і мужність у ті страшні вогняні роки, а також сумлінно працювали у мирний післявоєнний час. І ми ніколи не вправі забувати про них. Забувати про те, що вони зробили для майбутніх поколінь, хоча багатьох з них вже немає з нами.
ІІІ. Актуалізація опорних знань
- Чому ж саме нам, підростаючому поколінню, належить висока місія - розбудувати, прикрасити й прославити нашу рідну Харківщину, зберегти пам'ять про події та учасників Великої Вітчизняної війни?
- Чи можна виміряти ту ціну, яку було заплачено за таку довгоочікувану та вистраждану перемогу?
ІV. Узагальнення і систематизація знань учнів
Вчитель : У Харкові безліч місць, пов'язаних з військовими діями. Окуповане місто було з 24 жовтня 1941 року по 23 серпня 1943 з невеликою перервою з 15 лютого по 16 березня 1943 року. За цей час місто перенесло жахливі руйнування, деякі квартали після війни довелося знести, оскільки вони ремонту не підлягали. Населення міста за цей час скоротилося з приблизно 800 тис. осіб до 190 тисяч. У період війни були масові розстріли мирного населення, в першу чергу діставалося євреям.
Військовому періоду в місті присвячено кілька меморіальних комплексів, зокрема меморіал у лісопарку, «Висота Конєва», Польське меморіальне кладовище, меморіальний комплекс «Дробицький Яр».
Сегодня в памятном для многих харьковчан месте – сквере 23 Августа, возле памятника Воина - освободителя, прошли торжественные мероприятия в честь празднования 70-летия освобождения Харькова от фашистских захватчиков.
Народный депутат Валерий Писаренко акцентировал внимание на том, что в этом году благодаря решению Харьковского городского совета Харьков получил статус города воинской славы. - автор постановления о праздновании 70-летия освобождения Харькова на государственном уровне, добавил, что Постановление и присвоение Харькову звания города воинской славы восстанавливают историческую справедливость и отдают должное роли Харькова в Великой Отечественной войне.
«Имя каждого погибшего за эту землю - бессмертно. Уважаемые ветераны, примите благодарность за ваш героизм и терпение», - заявил Валерий Писаренко.
На звільнення Харкова радянськими військами відгукнувся чудовий український поет Максим Рильський своїми віршами:
(Учень гр ВС 2-1 Букшенко Владислав)
Теплой кровью обагренный, злобой черной опьяненный,
ослепленный слышит враг
гром возмездия святого, боевое наше слово,
правой мести грозный шаг.
Весть идет благая ныне: вражьи падают твердыни,
никнет в прах злодейский бич,
и над милой Украиной вешней песнью журавлиной
прозвенел победы клич.
Как до боли ты знакома, о земля моя! Госпрома
величавые черты.
Гордый памятник поэта, - воля, что в гранит одета, -
наша воля, Харьков, ты!...
Скорботні втрати харків’ян. У Книзі Пам’яті – не до кінця складеному списку земляків, що полягли в боях на фронтах Великої Вітчизняної війни, – названо близько 190 тисяч прізвищ. До неоправних втрат із числа воїнів-харків’ян слід додати померлих від голоду в період окупації, замучених у в’язницях і катівнях гестапо, розстріляних у Дробицькому Яру, померлих від виснаження на каторжних роботах у Німеччині, загиблих під час бомбардувань ворожої авіації і чотириразових боїв на вулицях міста мирних жителів. За приблизними підрахунками, ці втрати становлять близько 300 тисяч, тобто третину довоєнного населення міста.
Пам’ять полеглих свято бережуть нащадки. У пам’ять про тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни, в лісопарку було споруджено Меморіал Слави.
1. Презентування учнями групової роботи за випереджувальним завданням:
а) подвиг гвардійців-широнінців ( музей у с. Таранівка).
гр. ВС 2-1
Таранівка... Це одне з святих місць на Зміївщині, де кожний метр землі политий кров'ю. Шістдесят дев’ять років тому тут вкрили себе немеркнучою славою кращі сини нашої Батьківщини. Тут пролилась кров захисників краю, тих, хто в тяжкий час заради рідної землі підставив свої груди під ворожі кулі і багнети, хто не зганьбив честі прапору свого полку, не відступив, але поліг в жорстокому бою. Навіки в пам'яті нащадків залишаться хоробрі воїни взводу лейтенанта Петра Широніна і всього 78-го гвардійського полку К. В. Білютіна, що був одним із ланцюгів оборони Зміїв – Дудківка – Таранівка – Мерефа навесні 1943 року.
Наприкінці лютого ворог перегрупував свої сили, підтягнув свіжі резерви і перейшов у контрнаступ.
У березні 1943 року по військах Воронізького та Південно-Західного фронтів рознеслася звістка: біля села Таранівки під Харковом група бійців і сержантів під командуванням гвардії лейтенанта Петра Широніна ціною власного життя затримала танки і піхоту ворога.
2 березня 1943 року перед взводом, що зайняв оборону у залізничного переїзду біля села Тарнівки, було поставлене завдання не пропустити ворога, який рвався до Харкова.
2 березня 1973 року до 30-ї річниці легендарного бою в приміщенні Таранівської середньої школи відкрито музей бойової слави гвардійців-широнінців. З числа учнів було підготовлено громадських екскурсоводів. Цінні експонати, матеріали і документи зібрали учні цієї школи, яких до кінця свого життя надихав на пошук учитель історії ветеран Великої Вітчизняної Війни . У музеї зберігаються бойові газети 25-ї дивізії, унікальні фотографії, особисті речі і нагороди героїв, зброя та військова форма Червоної Армії. На чільному місці експозиції – художня панорама бою. Тут і погруддя Героя Радянського Союзу гвардії лейтенанта Широніна П. М.
Напередодні 40-річчя Перемоги музей отримав звання Народного.
У 1994 році Таранівський музей перейшов у підпорядкування Зміївського краєзнавчого музею.
2 березня 2012 року в с. Таранівка пройшли урочисті заходи з вшанування пам`яті героїв. Відбулися церемонії покладання квітів до меморіалу подвигу гвардійців-широнінців та могил героїв, в якій взяли участь перший заступник голови райдержадміністрації Т. В.Тімофєєва та голова районної ради Є. І.Сироткін, делегація ветеранського активу району. Після церемонії покладання квітів учасники заходу відвідали музей гвардійців-широнінців, де ветеранів привітали учні Таранівської ЗОШ І-ІІІ ст. Після завершення екскурсії до уваги ветеранів було запропоновано прослухати пісні воєнних часів, які звучали із платівок, що програвалися на патіфонах, які спеціально до цього заходу люб`язно надав місцевий колекціонер. Звуки музики надали можливість якнайбільше відтворити атмосферу воєнних та післявоєнних часів, а ветеранам згадати свою молодість.
Ще 17 листопада 2011 року в с. Таранівка після ремонту було урочисто відкрито музей гвардійців-широнінців. В церемонії відкриття взяли участь голова райдержадміністрації Є. В.Мураєв, голова районної ради Є. І. Сироткін, делегація районної ради ветеранів, учнівська молодь, члени військово-патріотичного об`єднання “Орієнтир”, що діє при Зміївському краєзнавчому музеї.
Експозиція музею розміщена у двох кімнатах. В першій розповідається про історію заснування на старинному Муравському шляху слободи Таранівка, життя та побут її мешканців на протязі декількох сторіч. Закінчується експозиція матеріалами про початок Великої Вітчизняної війни. У другій кімнаті розповідається про героїчний подвиг 25-и гвардійців взводу гвардії лейтенанта іна 78-го гвардійського стрілецького полку 25-ї гвардійської стрілецької дивізії.(додатки)
Фотоматеріали про відкриття музею після реконструкції
(матеріали офіційного веб-сайту Зміївської районної держадміністрації)
В музеї експонуються цікаві експонати, які розповідають про життя та побут таранівців в період ХVIII – сер. ХХ ст., особисті речі Героїв, зібрані фото, експонати та зброя часів Великої Вітчизняної війни.
б) меморіальний комплекс «Висота маршала І. С.Конєва».
Учень гр. ВС 2-1 Ле Владислав
Меморіальний комплекс "Висота маршала І. С. Конєва" знаходиться в смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області. Саме тут, поблизу селищ Гаврилівка і Солоницівка, на висоті 197,3, в серпні 1943 року знаходилися спостережні пункти командувача військ Степового фронту генерал-полковника І. С.Конєва, командувача 53-ї армії генерал-майора І. М. Манагарова та командира 252-ї стрілецької дивізії генерал-майора Г. І. Анісімова. Звідси здійснювалось оперативне керівництво військами у ході запеклих боїв завершального етапу Бєлгородсько-Харківської наступальної операції (3-23 серпня 1943 року). Ввечері, 22 серпня 1943 року, І. С.Конєв віддав наказ арміям Степового фронту про нічний штурм Харкова. До 12 години 23 серпня 1943 року війська 69-ї, 7-ї гвардійської та 53-ї армій остаточно звільнили місто від німецько-фашистських загарбників. Того ж дня столиця СРСР м. Москва салютувала визволителям Харкова 20-ма артилерійськими залпами із 224 гармат, а десять дивізій Степового фронту (15-а, 28-а, 89-а, 93-я гвардійські стрілецькі, 84-а, 116-а, 183-я, 252-а, 299-а, 375-а стрілецькі) наказом Верховного Головнокомандувача удостоєні почесного найменування "Харківських".
У повоєнний період колишнє розташування командного пункту Степового фронту стає місцем проведення масових заходів з нагоди Дня Перемоги. 9 травня 1965 року до 20-ї річниці Перемоги на висоті 197,3 було вперше проведено урочистий мітинг громадськості. В 1968 році свій командний пункт відвідав І. С. Конєв.
В 1980 році за проектом скульптора Д. Сови та архітектора М. Краснолобова на вершині висоти було споруджено обеліск (h - 18,6м) з декоративною стелою (3х2,3м).
Рішенням Харківського облвиконкому від 12.01.1981 року № 13 об'єкту було надано статус пам'ятки історії місцевого значення із внесенням до Державного реєстру пам'яток археології, історії та монументального мистецтва м. Харкова і Харківської області як "Пам'ятного місця командного пункту І. С. Конєва, командувача Степовим фронтом" (смт. Солоницівка, 2 км. на північ від селища, на висоті 197,3; охоронний № 000).
В 2003р. на виконання Указу Президента України від 26 березня 2003 року № 000/2003 «Про відзначення 60-річчя Перемоги та пам'ятних подій Великої Вітчизняної війни років» на висоті розпочато реконструкцію з метою створення Меморіального комплексу «Висота маршала І. С. Конєва
В серпні 2003 року меморіальний комплекс було реконструйовано за проектом заслуженого архітектора України та . У ході робіт на висоті споруджується каплиця Івана-воїна, підпірна стіна з пам'ятними дошками, автостоянка, приміщення для охорони, здійснено реконструкцію обеліска, декоративної стели, головних сходів, під'їзних шляхів і системи освітлення.
У 2003 році з нагоди 60-річчя визволення Харківщини від німецько-фашистських загарбників на базі комплексу проведено урочистості за участі Прем'єр-міністра України .
Рішенням Харківської обласної ради № 000 - V від 6 вересня 2007 року музей «Харківщина у Великій Вітчизняній війні років» було включено до складу об'єктів Обласного комунального закладу «Меморіальний комплекс «Висота маршала І. С. Конєва». Дана реорганізація надала Меморіалу завершеності і стала гідним увічненням пам'яті земляків, які воювали і віддали життя на фронтах Великої Вітчизняної війни, стали жертвами фашистського терору, загинули в роки гітлерівської окупації років.
Указом Президента України від 14 травня 2008 року меморіальному комплексу надано статус національного. (Фотоматеріали можна знайти на сайті http:///yandsearch?) http://www.mvk.kharkov.ua/page-index.html/
23 серпня 2013 року
На території меморіального комплексу відбулися урочисті заходи, присвячені 70-й річниці визволення м. Харкова від німецько-фашистських загарбників. Відбулося відкриття виставки «В граніті, в бронзі, у серцях...», присвяченої Герою Радянського Союзу харків’янину |
в) Вшанування пам’яті жертв Голокосту(меморіальний комплекс «Дробицький яр»). Учень гр ВС 2-1 Парченко Павло
У грудні 1941 року в окупованому фашистами Харкові був розклеєний наказ німецького військового коменданта, згідно з яким всі євреї протягом двох днів повинні були покинути свої квартири, і переселиться в бараки так званого 10-го району на східній околиці міста. За невиконання наказу - розстріл...
Вже зяяв величезної кривавою раною на тілі України Бабин яр у Києві, як і сотні інших ярів, урочищ, балок в інших містах, селищах, що стали місцями масових розправ нацистів над мирними людьми, «вина» яких полягала тільки в тому, що вони були євреями... Ось і в Харкові величезна людська ріка на два дні - 15 і 16 грудня текла по Московському проспекту «на Тракторний». То були принижені, пограбовані, вигнані зі своїх будинків люди, переважно жінки, люди похилого віку і діти. Лише деякі зуміли знайти для переїзду підводи. Більшість людей йшли пішки, тягнучи за собою санки, візки, корита з необхідними речами, зібраними наспіх. Матері несли на руках дітей, хтось віз паралізовану матір, старенького дідуся. Багатокілометровий шлях за жорстким морозу подолали далеко не всі - проспект по шляху вигнанців був усіяний трупами. Деякі жінки, передбачаючи свою трагічну долю і бажаючи врятувати дітей, вирішувалися на відчайдушний крок - вони виштовхували на тротуар з натовпу, що безперервно рухалася, своїх дітей, сподіваючись на те, що люди не дадуть їм пропасти, врятують.
У наскрізь промерзлі бараки верстатобудівного заводу і 8-го тресту гітлерівці загнали тисячі сімей. Умови моторошні - барачні кімнати набиті людьми, тому в першу ніч усі, хто дійшов сюди, могли тільки стояти, тісно притискаючись один до одного. По суті, планомірне знищення в'язнів почалося вже з перших днів їх перебування у гетто. І першими жертвами стали інваліди, люди похилого віку, ті хто від пережитого втратили розум. Решту партіями по 300-500 чоловік вели і везли до безлюдному Дробицькому яру неподалік від Чугуївського шосе, і там безжально розстрілювали в двох заздалегідь виритих котлованах. Ще кілька днів після акції тут чулися стогони і ворушилася земля. Розстріляли тут німці і дванадцять мешканців найближчого від яру село Мала Рогань, які стали випадковими свідками їхніх злочинів.
Після війни довгий час панував «показушний» інтернаціоналізм, який затушовував факт геноциду єврейського народу, приреченого гітлеризмом на повне знищення. Але в тоталітарному суспільстві ця обставина переховував під розпливчастим терміном «мирні радянські громадяни - жертви фашистського терору». Втім, іноді допускалося і згадка про євреїв, але тільки разом з іншими народами, причому євреї, як правило, фігурували в кінці цього списку. І тільки 12 грудня 2002 року при участі президента України була відкрита перша черга меморіалу жертвам фашистського геноциду, побудованого за проектом архітектора Олександра Юрійовича Лейбфрейд.
Сьогодні на місці бараків станкозаводу стоїть пам'ятник, споруджений у вигляді стіни концтабору, і пам'ятник праведникам світу.
При Ростовської трасі стоїть стилізована Менора - єврейський релігійний символ. Від неї в яр спускається дорога до монумента жертвам холокосту, всередині якого стоїть камінь з однією з десяти Христових заповідей - не вбий. Поруч встановлений ще в п'ятдесятих роках перший пам'ятник, і пам'ятник жертвам Голокосту. Усередині траурного залу списки жертв, чиї імена були встановлені.
Фотоматеріали можна знайти на сайті http:///yandsearch? http://mykharkov.info/dostoprimechatelnosti/pamyatniki-monumenty-fontany/memorialnyj-kompleks-drobickij-yar.html
V. Підсумки уроку
1. Аналіз групової роботи учнів.
2. Оцінювання роботи учнів.
