Семінар-практикум для вихователів «Способи виходу з конфліктних ситуацій»

Семінар-практикум для вихователів

«Способи виходу з конфліктних ситуацій»

Двері в людські відносини відкриваються на себе».

(Автор невідомий)

Мета:

Сприяти подоланню стереотипів мислення і звичних способів діяльності.

Розвивати здатність до емпатії, рефлексії і самоконтролю.

Стимулювати творчу активність

Обладнання: тести-опитувальники на вияв схильності до конфліктності, роздатковий матеріал, кольорові олівці, папір, музичний супровід.

План роботи

І. Інформаційне повідомлення:

1. Конфлікти у педагогічних колективах.

2. Групи конфліктів у педагогічному колективі

3. Причини конфліктів.

4. Поведінка педагога у конфліктній ситуації.

5. Пам’ятка педагогу з профілактики конфліктів.

ІІ. Практичні вправи:

- «Малюнок настрою»

- «Яблуко»

- Антистресова вправа

ІІІ. Анкетування педагогів «Наскільки ви конфліктні?»

ІV. Рефлексія. Обмін думками педагогів.

Хід семінару

Вправа «Малюнок настрою»

Педагогам пропонується намалювати свій настрій на аркуші паперу. Підкреслюється, що малюнок може бути як конкретним, так і абстрактним.

Після того як вони висловили себе на аркуші паперу, пропонується показати малюнки колегам, а ті повинні здогадатися який настрій відображає даний малюнок.

Конфлікти у педагогічних колективах за своєю природою є міжособистісними. Вони пов´язані з порушенням взаємозв´язків у процесі спільної педагогічної діяльності. Це можуть бути ділові зв´язки між педагогами, батьками, керівниками з приводу педагогічної діяльності, а також «рольові зв´язки», що виникають з необхідності дотримання правил, норм, відповідно до фахової етики. Можливі вони й у сфері Взаємин між педагогами у процесі спільної діяльності. Залежно від них виділяють три групи конфліктів у педагогічному колективі:

Три групи конфліктів

1. Фахові конфлікти. Виникають як реакція на порушення ділових зразків, появу перешкод на шляху до мети у професійно-педагогічній діяльності. Є наслідком некомпетентності педагога, нерозуміння мети діяльності, безініціативності в роботі та ін.

2. Конфлікти сподівань (очікувань). Їх породжує невідповідність між поведінкою педагога і нормами взаємовідносин у педколективі (нетактовність стосовно колег і учнів, порушення норм фахової етики, невиконання вимог колективу). Виникають при порушенні взаємозв´язків «рольового» характеру.

3. Конфлікти особистісної несумісності. Вони є наслідком особистісних якостей, характерів учасників педагогічного процесу. В їх основі — нестриманість, завищена самооцінка, зарозумілість, емоційна нестійкість, надмірна вразливість.

Конфлікти у педколективі можуть виникати з реальних протиріч або за їх відсутності — внаслідок спотворених уявлень окремих осіб про певні аспекти життєдіяльності

Причини конфліктів у колективі:

1. Матеріально-технічні. Це — протиріччя між засобами і предметом праці, коли людина змушена працювати із застарілим обладнанням, у непридатних умовах.

2. Ціннісно-орієнтаційні. Виявляються через протиріччя між цілями суспільства, колективу й особистості.

3. Фінансово-організаційні. Здебільшого постають як протиріччя між організацією та оплатою праці. Справедлива оплата результатів праці передбачає врахування ділових якостей співробітника (фахова компетентність, спроможність самостійно планувати, організовувати і контролювати свою діяльність, здатність освоювати нові методи роботи тощо), результату його праці, складності його роботи, стажу й рівня освіти.

4. Управлінсько-особистісні. Зумовлені неадекватним оцінюванням керівником фахової придатності і моральних якостей співробітника (перехід робітника на вищу посаду або, навпаки, закріплення посади за співробітником, який не має необхідних для справи якостей).

5. Соціально-демографічні. До них належать вік, стать, соціальне становище, національність, що зумовлюють різні інтереси, ціннісні орієнтації, психофізіологічні особливості.

6. Соціально-психологічні. Виникають внаслідок певної психологічної та моральної несумісності співробітників.

Поведінка педагога у конфліктній ситуації

Для ефективного подолання конфліктної ситуації педагогу необхідно обрати поведінку, враховуючи власний стиль, стиль інших, втягнутих до конфлікту людей. Психолого-педагогічна наука виокремлює п´ять стилів поведінки в конфліктній ситуації.

1. Конкуренція або суперництво, прагнення стати центром ситуації. За цієї позиції погляди, потреби інших учасників ситуації не сприймаються як значущі. Кожен обстоює свою думку, поведінку як єдино правильну, ігноруючи міркування інших. Це активний, майже агресивний наступ, намагання вирішити конфлікт, ігноруючи інтереси інших осіб. Виявляється в діях, задоволенні своїх інтересів на шкоду іншим учасникам конфлікту.

2. Уникнення. Пов´язаний з намаганням відсунути конфліктну ситуацію якомога далі, сподіваючись, що все вирішиться само собою. Часто при цьому користуються тезою, що «поганий мир кращий за добру сварку». Така стратегія не завжди свідчить про намір ухилитися від вирішення проблеми. Вона може бути й конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію, коли вирішення її доцільніше відкласти на пізніше. Проте захоплення стратегією уникнення може призвести до втрати особистісних позицій у колективі.

3. Пристосування. Йдеться про взаємне пристосовування партнерів, за якого людина діє, не відстоюючи своїх інтересів.

4. Співробітництво. Головне для нього — прагнення разом підійти до ефективного вирішення ситуації, конфлікту з урахуванням інтересів, потреб обох сторін, пошук взаємовигідних умов і шляхів досягнення порозуміння. Ця стратегія є найефективнішою для налагодження добрих стосунків, але вимагає більше часу, ніж інші. Крім того, обидві сторони повинні вміти пояснити свої бажання, висловити свої потреби, вислухати одне одного, виробити альтернативні варіанти дій.

5. Компроміс. Виявляється у намаганні не загострювати ситуації у конфлікті за рахунок взаємних поступок інтересами. Він схожий на співробітництво, але його досягнення відбувається на поверхневому рівні стосунків. Партнери не враховують глибинних потреб, інтересів, а задовольняються зовнішньою стороною поведінки.

Педагог повинен уміти успішно використовувати кожен зі стилів вирішення конфліктної ситуації, враховуючи конкретні обставини: вміти поступатися, йти на розумний компроміс, встановлювати партнерські стосунки й водночас обстоювати власну позицію, розширюючи арсенал стилів, а не діяти за єдиним стандартом.

Вправа «Яблуко»

Психолог (спокійно): Сядьте зручніше, закрийте очі та уявіть на хвилинку, начебто ви – яблуко, яке висить на гілочці. Усі милуються вами, захоплюються. Раптом, де й узявся, черв’як і каже»: Зараз я тебе їстиму!». Що ви відповісте йому? Розкрийте очі й запишіть свою відповідь. А тепер зачитайте її ( педагоги аналізують до якої стратегії належить відповідь).

Приклади відповідей:

Конкуренція: Зараз як упаду на тебе й розчавлю!

Ухиляння: Геть! Подивися, яка там симпатична груша!

Компроміс: Ну добре, відкуси трохи, а решту залиши моїм улюбленим господарям!

Пристосування: Така, здається, в мене доля тяжка!

Співпраця: Подивися, на землю вже впали стигліші яблука. Ти їж їх. Вони дуже смачні!

Примирення — мета, до якої учасники конфлікту повинні прийти самостійно.

ПАМ'ЯТКА ПЕДАГОГУ

з профілактики конфліктів

l Пам'ятайте, що конфлікти набагато легше попередити, ніж завершити. Чим гостріший і триваліший конфлікт, тим важче його закінчити.

2 Постійно вчиться контролювати свої негативні емоції. У процесі спілкування такі емоції виконують негативні функції:

- Надають руйнівний вплив на здоров'я того, хто злиться;

- Погіршують якість мислення;

- Знижують об'єктивність оцінки оточуючих;

- За законом емоційного зараження викликають відповідну неприязнь у партнера по спілкуванню.

3 Ніколи не з'ясовуйте стосунки батьками дітей, колегами у присутність дітей. .

4 Оцінюючи результати навчання і поведінки дітей, завжди спочатку звертайте увагу на те, що їм вдалося зробити і чого досягти. Тільки після цього доречно і менш конфліктно сказати про недоліки малюка. Опора на позитивне в навчанні і вихованні дітей, по-перше, дозволяє підвищити ефективність роботи вихователя, по-друге, сприяє профілактиці конфліктів між педагогами, батьками, дітьми. .

5 Пам'ятайте, що добрі взаємини з оточуючими представляють собою не тільки самостійну, а й велику суспільну цінність. Кажуть, що хороша людина - не професія. Але хорошій, добрій людині легше знайти ключики до серця дитини.

6 Постійно вчіться без будь-яких умов любити або, принаймні, поважати всіх, починаючи з себе. Дітей любити і поважати набагато легше, ніж дорослих людей. Адже діти встигли принести набагато менше шкоди оточуючим і суспільству в порівнянні з дорослими.

7 У всі часи у всіх народів складно було жити без почуття гумору. Сміх здатний запобігти багато конфлікті.

8 Розширюйте часові межі світосприйняття. Вивчайте не тільки історію життя своїх предків, а й історію рідного краю, Росії, людства, розвитку життя на Землі. Всі проблеми, з якими ви стикаєтеся, вже багато разів були в інших людей. Вони якось з цими труднощами справилися. Значить, впораєтеся і ви. Життя коротке. Витрачати його на конфлікти не дуже-то розумно. .

9 Розширюйте змістовні межі світосприйняття. Прагніть зрозуміти рушійні сили подій. У будь-якому віці необхідно розширювати кругозір, розвивати розум. Пам'ятайте: чим більше знаєш, тим міцніше спиш.

Для підтримки стабільного психологічного стану, а також для профілактики різних професійних психоматичних розладів важливо вміти забувати, ніби «стирати» з пам’яті конфліктні ситуації. Зараз ми з вами спробуємо «стерти» з пам’яті стресову ситуацію, яка нас турбує.

Антистресова вправа

Психолог: Сядьте й розслабтеся. Закрийте очі. Уявіть чистий альбомний аркуш, олівці, ластик. Подумки намалюйте на аркуші негативну ситуацію, яку вам хотілося б забути. Це може бути реальна картинка, або ж асоціація, символ якийсь тощо. А тепер візьміть ластик і починайте ретельно стирати з аркуша вашу уявну ситуацію. Стирайте доти, доки картинка не зникне із аркуша. Розкрийте очі.

А тепер перевірте себе. Для цього знову закрийте очі й уявіть той самий аркуш паперу. Якщо картинка не зникла, візьміть ластик і стирайте доти, доки її зовсім не буде видно.

Коментар: під час виконання антистресових вправ відновлюється порушена взаємодія між кулями головного мозку, що забезпечує адаптацію до стресової ситуації та поступовий вихід із неї.

Рефлексія

Педагоги обмінюються враженнями, відповідаючи на запитання:

- Що нового ви дізналися?

- Як ви почувалися під час виконання вправ?

- Чи вдалося вам «стерти» із пам’яті неприємні враження?

- Чи виправдалися ваші очікування?

Анкетування педагогів «Наскільки ви конфліктні?»