Методика сучасного уроку літератури

МЕТОДИКА СУЧАСНОГО УРОКУ ЛІТЕРАТУРИ

Учитель-словесник і учень-читач у просторі уроку літератури

Методика літератури нині потребує пе­регляду, зважаючи на ті зміни, що відбува­ються в освітньому просторі. До них на­самперед залічуємо співпрацю суб'єктів навчального процесу на компетентнісно-діяльнісній основі; широке впровадження навчальних технологій; використання інформаційних засобів навчання; перехід на профільну диференціацію, індивіду­алізацію й особистісну зорієнтованість співпраці з учнем^читачем; залучення дис­танційних форм організації навчального процесу; інклюзивну освіту для дітей з об­меженими можливостями; літературу в системі елективних курсів і т. ін.

Безумовно, основна форма організації навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах - урок. Поняття "урок" уживатимемо умовно, бо він може бути реалізований у різноманітних фор­мах організації навчального процесу. Під­ставою для цього є Закон України "Про за­гальну середню освіту", стаття 13-та, де за­значено, що навчально-виховний процес у ЗНЗ здійснюється за груповою та інди­відуальною формами. Отже, можемо стверджувати, що активними формами навчання можуть бути колективні (урок, групові заняття) та індивідуальні (з одним учнем, двома-трьома, очні, заочно-очні, ди­станційно-віртуальні й інші комбінації).

Нині диференціація, індивідуалізація, особистісно зорієнтоване навчання і ви­ховання учнів стають основоположними принципами роботи середніх загально­освітніх навчальних закладів. У них три­ває процес створення педагогічної систе­ми на засадах нових освітніх потреб, можливостей і пізнавальних інтересів школярів. Ця система забезпечує як ро­боту з обдарованими дітьми, так і за­побігання неуспішності і відставанню учнів. Реалізувати нову систему можна за умови наявності різних за типом і методикою проведення уроків, щоб задоволь­нити читацькі запити учнів, сприяти в досягненні ними найкращих освітніх ре­зультатів, формуванні їхньої літератур­ної компетентності. Реалізація зазначе­ного можлива тільки завдяки варіатив­ності класифікацій, у яких буде врахова­но тип навчального закладу, форми ор­ганізації навчального процесу, рівень літературного розвитку учня-читача (класу), його літературної компетент­ності, майстерність і кваліфікацію вчите-ля-словесника, матеріально-технічну ба­зу навчального закладу, навчально-мето­дичне забезпечення кабінету та ін.

Реформування освіти в Україні потре­бує, зокрема, змін у доборі змісту літера­турної освіти і форм організації навчаль­ного процесу. Цінність названих склад­ників залежить від того, наскільки вони забезпечать оптимальність і доцільність застосування методик і технологій, спри­ятимуть у досягненні прогнозованого ре­зультату. Важливо, щоб національно зорієнтована Я-особистість учня-читача формувалась як гуманна, креативна, ком­петентна, критично мисляча, здатна до сталого безперервного саморозвитку, то­лерантно й конструктивно жити й діяти у змінному середовищі, комфортно "себе-в-ньому" відчувати, сприяти такій по­зиції й інших членів соціуму.

Реформи будуть упроваджені за умов, якщо кожен із суб'єктів навчального про­цесу усвідомить ті європейські стандар­ти, опанувати які має українське суспіль­ство. Для цього кожен повинен бути функційним у нових соціальних умовах; діяти локально і глобально; сприймати людину як найвищу цінність; мобільно функціонувати у глобалізованому інфор­мативно насиченому суспільстві; долати асиметрію між матеріальністю й ду­ховністю; забезпечувати конструктивізм у діях і утверджувати толерантність у по­ведінці.

Мета запропонованої роботи - вибу­дувати теоретичну модель співпраці уч­ня-читача й учителя літератури у просто­рі сучасного уроку на основі компетентнісно-діяльнісної технології навчання.

Завданнями є: з'ясувати поняттєво-термінологічний апарат відповідно до означеної мети; окреслити набір компетенцій учня-читача й учителя літератури; сконструювати модель уроку літератури в контексті компетентнісно-діяльнісної технології навчання.

Урок - найменша одиниця навчально­го процесу в загальноосвітньому про­сторі. Для нашого розуміння філософії сучасного уроку літератури принципово важливою є відмова від твердження або/і прийняття того, що це умовна назва в но­вих реаліях, коли є різні форми і способи організації навчання/учіння. Потрібно також додержувати вимог і нормативних документів, які вибудувані на компетент-нісній основі: державні стандарти освіт­ньої галузі "Мова і література", Концеп­ція літературної освіти школярів, дер­жавні програми з літератур, оцінювання навчальних досягнень школярів.

Якщо приймаємо, що урок - наймен­ша одиниця навчального процесу, то слід виділити первні компетентнісно-діяльнісного уроку літератури. Представимо їх від найменшого складника, ураховуючи попередні дидактико-методичні засоби організації навчального процесу:

КДНС - компетентнісно-діяльнісна навчальна ситуація, заздалегідь сплано­вана чи така, що спонтанно виникла у процесі підготовки/реалізації змісту літературної освіти на конкретному за­нятті.

КДП - компетентнісно-діяльнісні при­йоми, які забезпечать виконання низки функцій: транслятивно-перетворюваль-ної; соціалізаційно-адаптивної; проекту­вально-конструкторської; організаційно-консультативної ; інформаційно - візуалі-заційної; компетентнісно-оцінювальної; контролювально-корегувальної.

КДМ - компетентнісно-діяльнісні ме­тоди літературної освіти: пояснювально-ілюстративний (рецептивно-репродук­тивний), метод читання, переказування, оповіді художнього твору, евристичний, дослідно-пошуковий, проблемний, творчо-синтетичний, програмно-проектуваль­ний, моделінгово-аудіовізуальний.

КДЗ - компетентнісно-діяльнісні засо­би навчання/учіння у статичних і динаміч­них умовах, розроблені в різний спосіб з метою підсилити сприйняття змісту/фор­ми літературно-мистецького матеріалу.

КДС - компетентнісно-діяльнісні спо­соби організації особистісно зорієнтова­них навчальних ситуацій під час читаць­кої діяльності школярів.

КДР - компетентнісно-діяльнісні ре^ жими здобуття літературно-мистецької інформації і здатність її адаптувати, вико­ристати в різних професійних і життєвих ситуаціях.

КДЗЛ - компетентнісно-діяльнісні змістові лінії літературної освіти, які ви­значено як державними стандартами, так і практикою: аксіологічна, літературо­знавча, культурологічна, комунікативно-мовленнєва (розвиток зв'язного мовлен­ня, виразне читання, риторична культу­ра), організаційно-діяльнісна, що перед­бачає формування, розвиток системи компетенцій, загальних умінь і навичок, норм читацької діяльності школяра.

НК - набір компетенцій, якими змо­жуть оволодіти суб'єкти навчального про­цесу: учень-читач (аксіологічна, читацька, літературознавча, металінгвістична, ко­мунікативно-мовленнєва, когнітивна, про­гностична, соціальна, технологічна, інфор­маційна, візуалізаційна, фасилітативна, креативна, рефлективна, валеологічна, ор­ганізаційна тощо), учитель літератури (прогностична, проектувальна, конструк­торська, інформативна, організаторська, комунікативна, аналітична, рефлексивна, акмеологічна, аксіологічна, культуровідпо-відна, візуалізаційна, здоров'язберігальна, діяльнісна тощо). Кількість і вибір їх зале­жать від фактичного літературно-мис­тецького матеріалу, рівня читацького роз­витку школярів, професіоналізму вчите­ля літератури, типу навчального закладу таін..

Це буде можливо, якщо враховувати синергетико-аксіологіко - акмеологічну парадигму, а стосунки вибудовувати на фа-силітативній основі, де кожен буде в ролі організатора здобуття й адаптування інформації, процесу учіння, консультанта у розв'язанні поставлених проблем чи/і подоланні труднощів, партнера, який за­безпечить комфортні умови для діяль­ності, буде толерантним; житиме й діяти­ме конструктивно, щоб стати успішним і конкурентоспроможним на ринку праці, адекватно адаптовуватися до простору, який не завжди розвивається тільки за лінійним принципом, і жити в ньому гар­монійно.

Запропонуємо як варіант розуміння поняття "компетентнісно-діяльнісний урок літератури" - гнучка цілісна дина­мічна система взаємопов'язаних компо­нентів, змістових ліній, компетенцій і навчальних ситуацій, яка процесуально й змістовно забезпечує літературний і духовний розвиток учня-читача, непе­рервність інтенсивної розвивальної взає­модії вчителя й колективу в умовах кла­су та інших форм організації навчально-виховної діяльності школи. Такий урок зорієнтований на досягнення запланова­ного кінцевого результату всіма суб'єк­тами навчального процесу. Він забезпе­чує особистісно зорієнтований простір для повної реалізації резервів власного "я" школяра через осягнення тканини художніх творів, літературно-мистець­ких текстів тощо і сприяє вияву компе­тентності вчителя-словесника й учня-читача як фасилітаторів на основі довер-шено-послідовної діяльнішої, психо-драматичної технології підготовки і про­ведення навчального уроку (заняття).

Основа заняття - змістові лінії літера­турної освіти, які мають узгоджуватися з його темою, змістом, методичними засо­бами тощо, набором компетенцій учня-читача, що формуватимуть і забезпечува­тимуть його акме-розвиток, не порушую­чи внутрішньої драматургії, задуму, сю­жетних елементів і компонентів сучасно­го уроку літератури Апробація запропонованої моделі су­часного уроку літератури, набору компе­тенцій як словесника, так і учня-читача засвідчили досягнення прогнозованого результату.

Урок літератури як поняття

Типологія уроків літератури - кла­сифікація уроків літератури, яка враховує найістотніші структурні й функційні особ­ливості літератури як мистецтва слова, а також виокремлює, зіставляє, встановлює й узагальнює істотні дидактичні ознаки уроку взагалі для вибудови зокрема ціліс­ної системи типів і різновидів уроку літе­ратури. Класифікація уроків літератури залежить від таких ознак: цільової орієн­тації системи літературної освіти ЗОШ, профільного напряму старшої школи, на­вчально-пізнавальної і розвивальної мети, етапів пізнання і сприймання літературно­го матеріалу, художнього твору, ступеня сформованості читацьких умінь і навичок аналізувати й інтерпретувати твір, раціо­нально використовувати теоретико-літе­ратурні поняття тощо.

Технологія уроку літератури - систе­ма способів, форм, засобів, методів і прийомів, наступність яких забезпечує реалізацію системи цілей літературної освіти школяра, навчання й розвитку особистості учня-читача. Технологічний урок ураховує можливості суб'єктів/ об'єктів читацької діяльності і вибудува-ний процедурно як система дій, що забез­печуватиме високий кінцевий результат в осягненні літературного матеріалу.

Технологія уроку літератури базу­ється на принципах індивідуальності пе­дагогічної творчості словесника, мето­дичного професіоналізму, компетентні-сності вчителя літератури, здатності його діяти глобально й локально, моделювати, проектувати, конструювати навчальний процес.

Технологія уроку літератури передба­чає поєднання можливостей відтворення підготовленого/запропонованого проду­кту діяльності словесника та його інди­відуальної творчості залежно від рівня

фахової майстерності з орієнтацією на формування креативної (творчої) Я-осо-бистості учня-читача, здатної розвивати свої читацькі здібності, бути конкурен­тоспроможною.

Моделювання уроку - створення сис­теми ситуацій навчально-пізнавальної діяльності учня-читача на уроці, а також фахових дій учителя-літератора на підго­товчому проектно-конструкторському ета­пі відповідно до заданих цілей, що забезпе­чить стабільність літературних знань, чи­тацьких та комунікативно-мовленнєвих умінь і навичок школярів, високий про­фесійний рівень словесника. Воно може відбуватись як на підготовчому етапі, так і під час проведення уроків літератури, по-закласної чи позашкільної роботи.

Моделювання уроку передбачає сис­темний спосіб його організації, особис-тісно зорієнтований простір для розвитку суб'єктів навчально-пізнавально-вихов-ного процесу і ґрунтується на діяльнішо­му підході, що сприятиме інтенсифікації навчання й учіння та формування творчої особистості.

Моделювання системи уроків літера­тури вимагає від учителя технологічної компетентності до прогнозування, кон­струювання, проектування, моделювання, діагностування, моніторингово-рефлек-сивної компетенції. Комплекс названих здатностей сприятиме забезпеченню за­гальнолітературної (в загальноосвітніх навчальних закладах) та профільної філо­логічної (у класах гуманітарного профі­лю) освіти, підготовки й розробки систе­ми літературних занять, логіко-семіотич-них моделей, нових видів наочності з ви­користанням інформаційних технологій.

Проектно-конструкторська модель уроку за літературною темою (ПКМУ ЛТ) - опис логіки перебігу активної взаємодії і спілкування учасників на­вчально-виховного процесу, гнучкого розгортання навчальної дії, що містить свої композиційні й сюжетно-змістові лінії спрогнозованої літературної освіти школярів.

Навчальна ситуація уроку літератури

(НСУЛ) - заздалегідь спланована, спро-гнозована або/і спонтанно виникла ситу­ація за тих чи інших педагогічних умов, конкретних обставин, яка потребує не­гайного розв'язання, як правило, між дво­ма чи кількома суб'єктами (об'єктами) читацької діяльності.

Мета створення НСУЛ:

- розвиток учня як активного суб'єкта читацької діяльності, здатного адек­ватно реагувати на ситуацію, яка ви­никла чи спланована як можлива; зна­ходити варіанти її розв'язання;

- короткочасна взаємодія суб'єктів (об'єктів) навчальної ситуації відпо­відно до заданої парадигми читацьких дій на основі цінностей чи інтересів, які супроводяться внутрішньою енергією, значними емоційними проявами;

- сприяння сталій перебудові взаємосто­сунків між суб'єктами навчального процесу, які будуть здатними діяти, знаходити оптимальне рішення у стан­дартних і нетипових ситуаціях, урахо­вуючи погляди одне одного;

- виховання творчої особистості учня-людини-читача.

Конструктор уроку літератури -засіб, який забезпечує здатність учителя-словесника мобільно й ефективно моде­лювати заняття на структурному та зміс­товому рівнях за допомогою комп'ютера у форматі ^огсі, Ро\уєг РоіЩ, інших інформаційно-технологічних програм з урахуванням специфіки літератури як мистецтва слова.

Графоконструкція передбачає побу­дову заняття, де основою є змістові лінії літературної освіти, які мають узгоджу­ватися з його темою, змістом, методични­ми засобами тощо, набором компетенцій учня-читача, що формуватимуть та забез­печуватимуть його акме-розвиток, не по­рушуючи внутрішньої драматургії, заду­му, сюжетних елементів і компонентів технологічної моделі сучасного уроку літератури відповідно до обраної кла­сифікації типів і різновидів.

Читацька діяльність школяра і про­фесійно-фахова вчителя літератури в контексті літературної освіти включає систему специфічних і загальних компе-тенцій.

Літературно-мистецька компе­тенція учня-читача - ключова інте­гральна якість, модель його соціального досвіду, що забезпечує наповнення куль­турного, освітнього й діяльнісного про­стору учня-читача і поєднує систему цінностей, компетенцій (як загальних, так і специфічних), набутих ним у про­цесі літературно-мистецької співпраці: "учень —» автор -> художній твір -> пер­сонаж —> учитель —> джерела комунікації —> соціум —> світова культура".

Складниками її є такі компетенції: аксіологічна, читацька, літературознавча, металінгвістична, комунікативно-мов­леннєва, когнітивна, прогностична, соці­альна, технологічна, інформаційна, візу-алізаційна, фасилітативна, креативна, рефлексивна, валеологічна, організацій­на тощо.

Читацька компетенція - набута здатність учня виконувати читацькі дії, сформовані з метою задоволення есте­тичних, інтелектуальних і діяльнісних потреб, що забезпечать діалогічну єд­ність співпраці з автором, літературним персонажем, проникнення в глибинну сутність твору, розуміння текстових і підтекстових змодельованих у творі кар­тин життя.

Проектно-конструкторська компе­тенція - уміння вчителя літератури орієнтуватися в різних видах діяльності; здатність узгоджувати систему компе­тенцій (концептуально-прогностичних, конструкторсько-операційних, моніто-рингово-рефлексивних, програмно-ін­струментальних); інтегрувати й розв'язу­вати різні групи навчально-виховних і педагогічних завдань, прогнозуючи кін­цевий результат.

Металінгвістична компетенція -

спроможність учня-читача осягнути спе­цифічні мовні засоби письменника, що втілюють у певному творі авторську по­зицію; з'ясовувати закономірності ор­ганізації мовних засобів у художньому творі відповідно до жанрово-родової і стильової манери письма; встановлювати діалогічні відношення між об'єктами й суб'єктами всередині художнього твору; визначати складники чи/і композиційні елементи твору та їхні позиційні значен­ня.

Показником металінгвістичної компе­тентності учня-читача є вміння виявляти і тлумачити авторське мовлення як вира­ження індивідуальної, особистісної, зна­ченнєвої позиції письменника, його ду­ховного світосприйняття в порівнянні з висловленнями персонажів, оповідачів твору. Об'єктами й суб'єктами дослі­дження металінгвістики є репліки дійо­вих осіб і опосередкована присутність ав­тора у драматичному творі; внутрішній монолог ліричного героя, що відтворює переживання; мова і мовлення між героя­ми твору, персонажем і оповідачем, опо­відачем і автором в епосі; композиційне виокремлення мови персонажа, оповіда­ча чи автора. Об'єктами є авторські моно­логи, риторичні та внутрішні монологи героїв. Металінгвістичний компонент на­явний в епістолярних творах, мемуарно-щоденниковій прозі, стилізаціях, паро­діях та інших формах інтертекстуаль-ності.

Комунікативно-мовленнєва компе­тенція - здатність учня-читача до різно-векторного виконання, відтворення літе­ратурного твору напам'ять або/і під час виразного художнього читання, розказу­вання; уміння матеріалізувати в усній або/і писемній формі шляхом конструю­вання зв'язної відповіді на запитання й завдання за текстом художнього твору; підготовки висловлювання за визначеною

темою, проблемою, яка враховуватиме жанрово-стильову манеру письма прочи­таного літературного тексту чи створення власного оригінального твору.

Оволодіння комунікативно-мовлен­нєвою компетенцією школярами має ви­явити рівень читацьких умінь щодо відтворення з пам'яті виучуваного твору, застосування техніки виразного читання, уміння користуватися різними видами переказування, способами відтворення прочитаного. Наприклад, переказати сце­ну від імені літературного персонажа; за­пропонувати інший варіант розв'язки чи колізії, яку представив автор художнього твору; увести іншу сюжетну лінію (літе­ратурного героя (-їв)), суголосну сучас­ним реаліям життя. Після вивчення теми "Міфи. Фольклорні твори різних жанрів і форм" можна запропонувати учням теми, а форму і жанр висловлювання вони ма­ють обрати самостійно. Наприклад: "Як козаки вийшли в інтернет", "Козаки-ха-рактерники XXI століття", "Двобій братів Котигорошків і Кличків" тощо.

Когнігпивна компетенція - змога чи­тача розширювати, поповнювати й по­глиблювати свої знання про автора, пер­сонажів художнього твору, здатність до поступового входження читацької свідо­мості в художній світ твору, змодельова-ну письменником картину життя. Нагро­маджуючи читацький і життєвий досвід, учень-читач набуває не тільки вміння ро­зуміти задум автора, а й спроможність продовжити його, перетворюючи на влас­ний текст відповідно до жанрово-стильо­вої манери авторського письма.

Креативна компетенція - набута або/і вроджена інтегральна пошуково-перетворювальна здатність, яка забезпе­чує розвиток творчих здібностей суб'єк­тів літературно-мистецької освіти (учня-читача й учителя літератури) у процесі читацької діяльності, готовність їх до ви­яву творчих потенцій у будь-яких сферах діяльності, продукування за зразком чи/і оригінального власного літературного тексту, художнього твору, виявляючи при цьому особистісне ставлення до про­читаного, змодельованої і навколишньої дійсності, самого себе.

Креативна компетенція поєднує низ­ку компетенцій і якостей, якими має ово­лодіти учень-читач, виявляючи рівень своєї літературно-читацької обдарова­ності як здатність до творчої спостереж­ливості за художнім твором, до викори­стання образної й логічної пам'яті, до сен­сорних відчуттів: зорових, слухових, кінестетичних, тактильних, термічних; до використання відтворювальної та твор­чої уяви; до перевтілення у створений об­раз, уявлення й фантазування, володіння словом для створення усних і письмових текстів.

Візуальна компетенція — спромож­ність до мисленнєвого представлення, програвання, бачення себе в ситуації, подібній до описаної автором художньо­го тексту, через усвідомлення особливих образів або/і символів, щоб краще зро­зуміти себе. Творча візуалізація читача має величезну й потужну силу, яка ба­зується на наших внутрішніх механізмах і енергії, а також умінні творчо спрямову­вати свої внутрішні й зовнішні ресурси, аби бачити, демонструвати, презентувати уявлюване через вербальні й невербальні засоби з використанням технічних за­собів.

Така "здатність бачити уявлюване" до­поможе суб'єктам літературної освіти са­мостійно здобувати, аналізувати, добира­ти, кваліфіковано моделювати й ефек­тивно використовувати/застосовувати інформацію під час професійно-методич­ної підготовки словесника і літературної освіти школярів, де посередниками бу­дуть наочні й технічні засоби, інфор­маційні технології, мультимедіа-ресурси тощо. Реалізація візуальної компетенції

суб'єктами педагогічного процесу сприя­тиме їхньому професійному зростанню й духовно-естетичному збагаченню, дасть змогу бути конкурентоспроможним, мо­більним і гнучким у швидкозмінному соціумі, конструктивно й толерантно входити в міжкультурний простір.

Риторична компетенція старшо-класника-дослідника в системі літе­ратурної освіти - уміння виявляти знання з досліджуваної проблеми, де­монструвати ораторські навички, навич­ки пошуково-аналітичної діяльності чи­тача як критика, літературознавця, яка засвідчить ефективність, успішність і ре­зультативність стратегії, тактики мов-леннєво-поведінкових дій відповідно до заданої прагматичної культурно-комуні­кативної мети.

Риторична компетенція вчителя літератури - володіння навичками крас­номовства, яке визначається й регулюєть­ся законами мисленнєво-мовленнєвої ді­яльності (концептуальний, стратегічний, тактичний, системно-аналітичний, закон моделювання аудиторії, ефективної кому­нікації) і реалізується відповідно до обра­ної стратегії й тактики мовлення, навчаль­но-мовленнєвої ситуації, літературно-мис­тецького матеріалу, складу аудиторії, по­треб учня-читача тощо.

Фасилітативна компетенція -здатність учня-читача й учителя-словес-ника бути організатором, консультантом і партнером; діяти компетентно й гуман­но в літературно-мистецькому й особис-тісному просторі, розуміючи одне одного; відчувати себе рівним серед рівних, узгоджуючи свої дії з діями партнерів, то­лерантно і з повагою ставитися одне до одного.

Ключові компетенції словесника-фасилітатора у співпраці з учнем-читачем:

- здатність власною впевненістю і дові­рою наповнювати простір співпраці;

- уміти бути неупередженим, щоб будь-яка точка зору (позитивна чи негатив­на) була почута і з розумінням спри­йнята, толерантно й аргументовано спростована або підтверджена;

- знати, яку методику, технологію за­стосувати, щоб одержати запланова­ний результат;

- організовувати процес учіння, читацькі й міжособистісні дії не тільки за ліній­ним принципом, а через уходження в синергетичний життєвий і літературно-мистецький простір;

- опосередковано впливати на внутріш­ній світ читача, вибудовувати особис-тісно зорієнтовану систему цінностей і формувати успішну Я-особистість;

- спілкуватися, говорити так, щоб тебе по­чули, відчули, зрозуміли і сприйняли;

- приймати учнів такими, якими вони є, створювати ситуацію успіху, щиро радіти успіхові кожного;

- забезпечувати об'єктивне само-, взає-мооцінювання за чітко визначеними критеріями відповідно до літератур­но-мистецької парадигми розвитку учня-читача.