Проект
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЄВРОПЕЙСЬКІ КЛУБИ
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Це положення регламентує діяльність Європейських клубів (Євроклубів), що організуються в загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах.
1.2. Євроклуби є формою позашкільної роботи в загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, за допомогою якої вирішуються освітньо-виховні завдання та створюються умови для більшої соціалізації та самореалізації учнів загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів, поширення їх світогляду та залучення до контексту європейської культури.
1.3. Європейські клуби у визначенні змісту роботи керуються Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2008 № 000, Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про позашкільну освіту», «Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти», іншими законодавчими і нормативно-правовими актами України, а також цим Положенням.
1.4. Євроклуби здійснюють свою діяльність відповідно до основних завдань загальної середньої освіти, спрямованих на:
- виховання громадянина України;
- формування особистості учня, його наукового світогляду, розвитку його здібностей та обдарувань;
- підготовку учнів до подальшої освіти і трудової діяльності;
- виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів України, почуття власної гідності, свідомого ставлення до обов’язків, прав, свобод людини і громадянина, відповідальності перед законом за свої дії;
- реалізацію права учнів на вільне формування політичних і світоглядних переконань;
- виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй.
1.5. Євроклуби створюються з наступними цілями:
- поширення серед учнівської молоді відомостей про країни та народи Європейського Союзу та їхню культуру, історію, взаємовідносини;
- роз’яснення важливості європейської інтеграції України для її соціально-економічного та культурного розвитку;
- сприяння створенню в молодіжному середовищі атмосфери поваги до європейських цінностей демократії та толерантності;
- виховання у учнів здібностей до відкритого висловлювання своїх думок та діалогу.
1.6. Діяльність Євроклубів є поза політикою, не може носити політичного характеру та проводити роботу у співробітництві з будь-якими політичними партіями та організаціями.
2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЄВРОКЛУБІВ
2.1. Євроклуби створюються, як правило, на базі загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів за їхньої ініціативою. В навчальних закладах робота Євроклубів може плануватися за організаційною моделлю предметного гуртка, факультативу або іншої форми, прийнятною для відповідних навчальних закладів.
2.2. Засідання Євроклубів проводяться орієнтовно щотижня або через тиждень.
2.3. Керує роботою Євроклубу куратор, яким може бути учитель (викладач) історії або інших навчальних дисциплін, що має рівень компетентності, яка відповідає цілям створення Євроклубів.
2.4. Куратор Євроклубу призначається наказом директора загальноосвітнього навчального закладу строком на один рік.
3. ПЛАНУВАННЯ ТА ПРАКТИЧНА РОБОТА «ЄВРОКЛУБІВ».
3.1. Практична робота Євроклубу має плануватися та здійснюватися за активної участі Президента клубу та Віце-Президента, які обираються учнями – членами Євроклубу.
3.2 План роботи Євроклубу складається на навчальний рік на основі пропозицій членів клубу.
3.3. Євроклубам у практичній діяльності рекомендується співпрацювати з українськими молодіжними та іншими громадськими організаціями, що поділяють цілі Євроклубів, брати участь у європейських, міжнародних молодіжних проектах (наприклад, у «таборах толерантності», українсько-німецькому таборі «Акція спокути – служба миру», міжнародному молодіжному семінарі «Ковчег» Всеукраїнського Центру «Ткума» та ін.), налагоджувати контакти з неполітичними молодіжними організаціями міст-побратимів, сусідніх з Україною європейських країн.
3.4. Методична допомога в організації роботи Євроклубів здійснюється обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти, міськими та районними методичними центрами відповідних управлінь освіти.
Методичні рекомендації
щодо організації роботи Європейських клубів
у загальноосвітніх та професійно-технічних
навчальних закладів України
Європейська інтеграція була і залишається для України одним із головних пріоритетних напрямків у зовнішній політиці й усьому процесі розвитку нашої незалежної держави. У виступах політиків, статтях учених і публіцистів все частіше можна почути словосполучення «європейський вибір».
Голова Верховної Литвин у статті «Самоствердження України: нелегкий поступ» (Український історичний журнал, 2003, №1) писав: "Європейський вибір" варто розуміти, звичайно, не в буквальному значенні. Україна не повинна відстоювати місце в Європі та європейській цивілізації. Ми з давніх часів жили, живемо і будемо жити в самому центрі старого континенту. Саме наші предки ціною величезних жертв століттями рятували Європу та її цивілізацію від навал завойовників і міграцій кочівників. У середині минулого століття наші діди і батьки в єдиних рядах із західними демократіями відвели від Європи й усього світу смертельну погрозу терористичного гітлерівського фашизму. "Європейський вибір" України повинен подолати дисбаланс між великим різнобічним потенціалом України, з одного боку, і сучасними проблемами в таких важливих сферах її розвитку, як організація і технологія виробництва, рівень достатку населення і демократизації суспільства, - з іншого».
В роботі Євроклубів треба звернути увагу на зміст «європейського вибору» України, що втілюється в політиці за наступними напрямками:
1. Україна і Європейський Союз.
2. Україна і Рада Європи.
3. Україна і ОБСЄ (Організація з безпеки та співробітництва в Європі).
Вивчаючи та обговорюючи можливі форми реалізації цих напрямків «європейського вибору» України, слід звернути увагу на наступні положення.
1. Україна і Європейський Союз.
У 1991 р. Європейське Співтовариство визнало Україну як незалежну державу. 14 червня 1994 р. у Люксембурзі була підписана, а 1 вересня 1998 р. набула чинності Угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом.
У документі визначені такі цілі партнерства:
■ розвиток політичного діалогу між сторонами;
■ сприяння розвитку торгівлі, інвестицій і гармонійних відносин між сторонами;
■ створення основ взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, громадського, науково-технічного і культурного співробітництва;
■ підтримка зусиль України щодо зміцнення демократії, розвитку її економічного потенціалу і завершення переходу до ринкової економіки.
6 грудня 1996 року Радою міністрів ЄС був прийнятий План дій стосовно України. Цим документом Євросоюз проголосив свою готовність розвивати і зміцнювати політичні й економічні відносини з Україною.
У 1998 і 2000 роках указами Президента України були затверджені Стратегія і, відповідно, Програма інтеграції України в ЄС.
Важливе значення для розвитку відносин між Україною і Євросоюзом мало затвердження Європейською Радою в грудні 1999 р. Загальної стратегії ЄС щодо України.
Для координації та практичного вирішення всіх питань, пов’язаних зі здійсненням задач, спрямованих на вступ України в Європейський Союз і НАТО, у лютому 2003 р. в Україні була створена Державна рада з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
27 листопада 2003 року їни затвердила загальнодержавну Програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Символічно, що жоден народний депутат не проголосував проти прийняття цього документа. Таким чином, український парламент продемонстрував, що вищий законодавчий орган України на ділі реалізує євроінтеграційні пріоритети нашої держави. Після набуття чинності Програма стане системоутворюючим законодавчим актом, що буде визначати параметри входження вітчизняної правової системи до європейського правопорядку.
Вступ у ЄС був проголошений як стратегічна мета керівництва України на чолі з Ющенком. Виступаючи на сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи, В. Ющенко сказав: «Ми вітаємо намір Європейського Союзу розробити нову стратегію відносин з Україною. Я переконаний, що вона повинна передбачати перспективу членства. І саме з цих позицій ми розглядаємо План дій "Україна – ЄС" як першу ступінь на шляху досягнення цієї мети».
У листопаді 2005 році Європейська Комісія (вищий виконавчий орган ЄС) ухвалила рішення щодо надання Україні статусу країни з ринковою економікою.
Проблеми євроінтеграції України систематично обговорюються на спеціальних самітах «Україна – ЄС».
У наш час євроінтеграційні наміри України активно підтримують Польща, Литва, Естонія, однак Велика Британія, Нідерланди, Німеччина, ряд інших країн висловлюються проти членства України в ЄС у найближчому майбутньому.
У практичному плані процес вступу України в Європейський Союз наша країна має виконати цілий ряд умов, серед яких:
■ створення відповідних правових та економічних умов і вступ України у COT (Світову організацію торгівлі)
■ досягнення відповідності торгового режиму України нормам ЄС і створення на цій основі зони вільної торгівлі;
■ створення Митного союзу України з ЄС;
■ здобуття Україною статусу асоційованого члена ЄС;
■ забезпечення поступового впровадження критеріїв вступу України до Валютного союзу ЄС.
Україна вступила до СОТ, однак значна частина вищезазначених та інших умов на 2009 рік виконана не була. Проблеми євроінтеграції України посилилися у зв’язку зі світовою економічною кризою, що розпочалася у 2008 році – деякі заходи українського уряду розглядаються європейськими структурами як протекціоністські та такі, що вступають у протиріччя з нормами СОТ.
2. Україна і Рада Європи.
Рада Європи (РЄ), заснована у 1949 році, є однією з найбільших і найвпливовіших міжнародних організацій, діяльність якої спрямована на захист прав людини і парламентської демократії, забезпечення принципу верховенства права.
14 липня 1992 року Україна подала заявку про вступ до Ради Європи. 9 листопада 1995 р. наша держава стала повноправним членом Ради Європи, підписавши Європейську конвенцію з прав людини й Статут цієї організації.
Для України вступ до Ради Європи означає:
· участь депутатів Верховної Ради (представників усіх фракцій) у роботі Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ);
· прийняття Україною певних зобов’язань щодо проведення демократичних виборів на всіх рівнях, демократизації правової системи й органів самоврядування;
· піднесення на новий якісний рівень питань, пов’язаних з дотриманням прав людини й основних свобод;
· приєднання України до більш ніж 150 конвенцій РЄ;
· приведення у відповідність до них і норм міжнародного права українського законодавства;
· введення інституту омбудсмена – спеціального уповноваженого з прав людини;
· можливість брати активну участь у розробці спільної політики держав Європи;
· можливість використовувати досвід демократичних держав Європи для здійснення в Україні економічних і політичних реформ;
· відкриття нових перспектив у будівництві суверенної та демократичної держави.
Вступ України до Ради Європи сприяв:
· зміцненню міжнародного авторитету України;
· здійсненню демократичних перетворень;
· одержанню Україною можливостей входження в більшість європейських структур і розвиток плідного співробітництва з ними.
Визнаючи певні досягнення України в будівництві правової держави і громадського суспільства, Парламентська Асамблея Ради Європи разом із тим констатувала, що «ще багато треба зробити у сфері гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами і забезпечення виконання цих принципів у практичній роботі органів влади України».
В Україні добре розуміють, що виконання вимог і рекомендацій РЄ відповідає національним інтересам країни і сприяє демократизації всієї системи державних і суспільних відносин.
Виступаючи на сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи 25 січня 2005 pоку, Президент України В. Ющенко відзначив, що завдяки членству України в Раді Європи і пильній увазі її інститутів і європарламентаріїв до України держава змогла пройти нелегкий період свого становлення, «пережити і спадкоємні проблеми тоталітарного минулого, і проблеми росту молодого організму демократії».
3. Україна і ОБСЄ.
Діяльність Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) спрямований на зміцнення загальноєвропейської безпеки і співробітництва між країнами і народами.
Україна бере безпосередню участь у роботі цієї впливової міжнародної організації з січня 1992 року (тоді ця організація називалася Нарада з безпеки і співробітництва в Європі - НБСЄ).
Україна схвалює принцип рівної відповідальності всіх держав-членів ОБСЄ за підтримку стабільності і безпеки на континенті. Але наша країна виступає проти створення в рамках ОБСЄ спеціального органа за зразком Ради Безпеки ООН, який би складався з представників декількох держав і схвалював обов’язкові для всіх рішення.
Одночасно Україна вважає за необхідне розширення компетенції вже існуючих органів ОБСЄ. Україна підтримує ідею розроблення нової системи безпеки без розділових ліній, що базувалася б на чітких зобов’язаннях усіх держав.
Євроклуби на своїх засіданнях можуть обговорювати актуальні питання «європейського вибору» України та проблеми його реалізації.
Серед тем засідань Євроклубів, що передбачають дискусійне обговорення проблемних питань, можуть бути такі:
ü Чи відповідає «європейський вибір» України національним інтересам нашої країни;
ü «Європейський вибір» та проблеми взаємовідносин України та Росії;
ü Можливі переваги і проблеми європейської інтеграції України та вступу до Євросоюзу;
ü Економічна, політична та військова складові євроінтеграції;
ü Ефективність європейських інститутів за сучасних умов;
ü Європейська інтеграція України та проблема українських гастрабайтерів;
ü Європейська інтеграція України за умов світової економічної кризи;
ü Європейська інтеграція України та проблема контактів між людьми;
ü Роль Європейського Суду в захисті прав людини в Україні;
ü Можливості молодіжного обміну України з Європою за сучасних умов;
ü «Болонський процес» та можливості отримання освіти в країнах Євросоюзу українською молоддю;
ü Проблеми міжнаціональної та міжрелігійної толерантності в сучасній Україні та Європі;
ü Історія та сучасність взаємовідносин України з європейськими сусідами (Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина тощо);
ü Європейські демократичні цінності та сучасна Україна, та ін.
Євроклуби користуються методичною допомогою обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, міських та районних методичних центрів відповідних управлінь освіти.
Євроклуби розвивають співробітництво з недержавними громадськими, молодіжними організаціями, що не носять політичного характеру, а також з вищими навчальними закладами, налагоджувати контакт з дипломатичними представництвами країн Євросоюзу в Україні.
До роботи Євроклубів залучаються експерти – вчені, дипломати, спеціалісти з проблем європейського економічного співробітництва, проблем міжнаціональних та міжрелігійних відносин, проблем міжнародного права тощо.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ «ЄВРОКЛУБІВ»
- Конституція України (витяг) Прийнята на V сесії ВР України 28.06.96 р.
- Про загальну середню освіту. Закон України від 13.05.99 р. ІV (витяг)
- Про Національну доктрину розвитку освіти. Указ Президента України від 17.04.02 р. № 347/2002
- Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа). Постанова Колегії МОН України та Президією АПН України N 12/5-2 від 22.11.2001.
- Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Постанова КМУ від 14.01.2004 р. № 24.
- Державний стандарт базової і повної середньої освіти (витяг). Характеристика освітньої галузі «Суспільствознавство»
- Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи. Наказ МОНУ від 23.02.04 р. № 000
- Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи.
- Про затвердження концепції профільного навчання в старшій школі. Рішення колегії МОНУ від 25.09.03 р. № 10/13.
- Концепція профільного навчання в старшій школі (витяг)
- Про затвердження Типових навчальних планів для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах. Наказ МОНУ від 20 травня 2003 р. № 000.
- Типові навчальні плани для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах
- Концепція історичної освіти середньої загальноосвітньої 12-річної школи (проект)
- Концепція правової освіти середньої загальноосвітньої 12-річної школи (проект)
- Про затвердження Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти. Наказ МОНУ від 14.12.00 р. № 000.
- Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти (витяг).
- Про затвердження Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів. Наказ МОНУ від 20.07.04 р. № 000
- Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів (витяг).
- Типове Положення про атестацію педагогічних працівників України. Наказ МОНУ від 20 серпня 1993 р. № 000.
- Про затвердження Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад. Наказ МОНУ від 20.02.02 р. № 000
- Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад (витяг).
- Про порядок проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Лист МОНУ від 7.03.01 р. № 1/9.
- Про затвердження умов прийому до вищих навчальних закладів України. Наказ МОНУ від 1.02.06 р. № 71.
- Перелік програм, основної та додаткової навчальної літератури для використання в загальноосвітніх навчальних закладах у н. р.
НАВЧАЛЬНЕ-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОБОТИ «ЄВРОКЛУБІВ»
1. Перелік програм, підручників та навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання
2. Матеріали передового педагогічного досвіду.
3. Тексти з предмета.
4. Методичні розробки вчителів.
5. Матеріали позакласної роботи:
- Графіки проведення консультацій, гуртків, факультетів, курсів за вибором;
- Графіки проведення занять філії Малої академії наук;
- Плани проведення гуртків;
- Матеріали проведення вечорів, диспутів, конкурсів, зустрічей тощо;
- Матеріали проведення олімпіад з предмета;
- Рекомендована тематика рефератів, доповідей;
6. Документація предметного кабінету:
- Плани роботи кабінету;
- Книга обліку обладнання і навчальних посібників;
- Положення про огляд – конкурс кабінету;
- Звіт про роботу кабінету;
- Копії заявок про виховання робіт у кабінеті;
- Копії заявок на придбання ТЗН;
- Список літератури, що є в кабінеті;
- Положення про навчальний кабінет;
- Правила техніки безпеки;
- Перелік ТЗН;
- Інвентаризаційна книга кабінету.
7. Авторські програми
8. Аналітичний блок роботи вчителя
