Лист семінаристам

Лист семінаристам

Шановні семінаристи,

більше, ніж мас-медіальна кампанія щодо нашої т. зв. екскомуніки, вас напевно стосується проголошення екскомуніки на професорів теології. Вам здається перебільшенням, коли говорити про апостазію професорів теології? Господь Ісус каже: «Пізнаєте їх по плодах». Запитуємо: Куди ведуть вас ці люди? Вчать вас, як осягнути спасіння? Чи знаєш, що будеш робити в годину смерті? Чи ти прийшов до семінарії здобути матеріальне забезпечення під прикриттям служіння Богові? Або чи тебе заторкнув поклик живого Бога, Який хоче спасти твою душу і використати тебе, як свого свідка, який охочий пожертвувати задля Ісуса своїм життям? Знаєш, які є умови того, щоб твоє служіння принесло плоди спасіння? Перші учні «постійно перебували в апостольському вченні, в братній спільноті, на ламанні хліба і на молитвах» (Ді.2,42).

1) Апостольське вчення: Чи професори дійсно проповідують вам апостольське вчення? Чи апостоли використовували для пояснення Старого Завіту історично-критичний метод? Ні Господь Ісус, ні апостоли ніколи не ставили під сумнів перехід через Червоне море, падіння єрихонських мурів чи існування Йони. Через ІКТ також ставиться під сумнів історичне воскресіння Христа тим, що вводиться термін «надісторична подія». Подібно ставляться під сумнів інші чуда Нового Завіту. На догматиці ви довідаєтеся, що Христос в Євхаристії не є присутній зі своїм історичним тілом. На фундаментальній теології довідаєтеся: що слова з Мт.28,19 і Мт.16,18 не сказав Господь Ісус, але їх вигадав собі апостол. Чи це дійсно те Євангеліє, яке проповідували апостоли? Чи ці професори охочі померти за свідчення про Христа, як апостол Павло? Або чи вони проповідують інше євангеліє і стягують на себе прокляття, про яке святий Павло говорить в листі до Галатів 1,8-9? Ставлячи під сумнів Боже слово, професори духовно вбивають душі семінаристів. Вони поступово закінчують в невірі і відпадають від живого Христа! Замість євангелізації в семінаріях навчають, як психологічно маніпулювати вірними. Семінарист, як майбутній священик, не вміє передати живе Боже слово, а тільки теоретичні фрази про релігійне життя.

2) Братня спільнота: Чи в семінаріях є братня спільнота? Наш досвід вказує, що тут немає місця для відкритості і братнього ділення вірою. Настоятелів не цікавить те, чи семінаристи дійсно мають католицьку віру. Семінарист може вірити в що хоче і практично жити як хоче. Головне, що слухається, бере участь у спільних акціях і має духа світу, як і всі інші. В семінаріях зовсім не говориться про практичні наслідки первородного гріха і постійної потреби в покаянні. Надто побожні речі і розмови про Бога викликають підозру релігійного фанатизму. Ще підозрілішими є зустрічі семінаристів, які хочуть взаємно підтримувати один одного у здоровій католицькій вірі і в наслідуванні Христа. Адже сучасній Церкві підходять священики-самітники, якими можна легко маніпулювати – люди, які не орієнтуються, залишені на рабський послух настоятелям, навіть коли тим грішить.

3) Ламання хліба: Яке ставлення до Євхаристії здобуде семінарист під час перебування в семінарії? На Св. Літургіях нема ніякого місця для побожності і віри. Пильно стежать хіба за зовнішнім боком Літургії. Навіть малі літургійні хиби в семінаріях строго і по-законницьки засуджують більше, ніж моральні збочення. Навколо Літургії і урочистих Богослужінь крутяться насамперед ті семінаристи, поведінка яких виявляє ознаки гомосексуалізму.

4) Молитва: Якщо якийсь семінарист має деякий досвід з молитвою, то точно не здобув його в семінарії. Там не навчають справжньої молитви. В семінарії ми почули багато теоретичних наук про молитву, але намарно чекали на свідоцтво про конкретний досвід з нею. Велика кількість вивченої духовної літератури нікому не надасть досвід Божої присутності. Спільні семінарійні молитви є швидше мученням людей, які змушені робити щось, що одночасно їм систематично висміюють. Довші особисті молитви викличуть погорду у співбратів і «іронічну» усмішку в настоятелів.

Цими днями багато-хто звинувачує нас в тому, що ми в семінарії притворялися. Мовляв священичі свячення ми одержали обманним шляхом. Це неправда. Ми щиро прагнемо наслідувати Господа Ісуса в покликанні, яке Він нам дав. Є болючим, що кожен, хто хоче бути священиком, мусить перейти формацією в семінарії, яка при щирому наслідуванні Христа є швидше на шкоду. Якщо семінарист має бути Христовим свідком і змінити мертву парафію на живу спільноту, то сам мусить готуватися в умовах, які мали перші християни в Єрусалимі. З цієї церковної спільноти зродилася місія, яка охопила цілий світ. Є цілком нормально, що і ми готувалися на службу Богові згідно цих засад, поданих в Діяннях апостолів. Без спільноти, де є живе Боже слово й апостольське вчення, і де один одного підбадьорюють до молитви й духовного бою, ані ми, ані ніхто інший, не були б добрими священиками – служителями Божих Таїнств. Ми, кажуть, притворялися. Однак реальністю є те, що всі – від єпископа через професорів і настоятелів аж до останнього семінариста – добре про нас знали, що ми творимо певну спільноту і маємо правовірні традиційні погляди. Ми, кажуть, приховували свою духовність. Навпаки, багато-хто відкрито висміював нашу начебто перебільшену побожність.

Думаємо, що подібним шляхом сьогодні мусить іти кожен, хто хоче бути Ісусовим свідком і священиком. Він мусить мати щире відношення до Ісуса, як до свого Господа і Спасителя, жити в повній залежності від Нього і радикально відділитися від усіх сучасних єресей та морального розкладу. Конкретно ми це виразили у визнанні віри, яке вислали теологам і з яким мав би погодитися кожен з вас. Без щирої спільноти, де є правдива католицька віра, Божий Дух і здорові засади духовного бою, ніхто з вас не зможе стати вірним Христовим свідком. Семінарист потребує такої спільноти з кількома щирими і правовірними семінаристами. На жаль, в семінаріях такі спільноти переважно висміюють або й прямо забороняють. А тепер, правдоподібно, цей тиск буде ще більшим. Чи маєш таку спільноту, де ви спільно укріпляєтеся у вірі і однодумно відкидаєте блуди, які проповідуються ліберальними професорами (ІКТ, синкретизм, толерування окультних практик – гомеопатія, акупунктура, віщування маятником і лозою, гіпноз, психотроніка…)? А як ви тільки двоє чи троє, що маєте єдність у здорових католицьких поглядах, матимете силу залишитися вірними і не зрадити Господа Ісуса? Тиск ліберальних блудних наук, т. зв. пошани до інших релігій і толерування окультизму з боку тих, які внутрішньо чи вже відкрито відпали від християнства, буде на вас що раз більшим.

Дорогі семінаристи,

тепер ви нас запитуєте, що маємо робити, якщо щиро хочемо бути священиками, пастирями душ, тобто хочемо вести їх до спасіння? Очевидно, що найперше мусимо самі бути наверненими і дбати про власне спасіння. Ситуація є такою: єпископи, професори теології і настоятелі семінарій цими днями відмовилися визнати основні правди Євангелія і таку вимогу вважають за образу і злочин. Тому є нормальним відділитися хоча б духовно від цієї мертвої структури, яка вже не належить до справжньої Католицької Церкви. Тим, які зроблять цей героїчний крок, сам Христос відкриє двері й укріпить їх для своєї служби. Вони, як Христові священики, будуть вести душі до спасіння в Ісусі Христі. Ті, які залишаться в єдності з єресями і єретичною структурою, щоб утримувати цю мертву структуру, вже не будуть служити Богу, але духу світа. Наголошуємо, що єпископи, які відмовилися відділитися від єресей та визнати віру в Христа, автоматично підпали під Божу анатему, тобто є виключені з Христової Церкви. Ця анатема має найбільшу вагу. Різні екскомуніки і кари церковного права від апостатів є всього лиш шматком паперу. Чому? Бо церковне право має свій авторитет і зобов’язуючу дію тільки тоді, коли ґрунтується на правовірності і відділене від духа єресей, які заперечують суть Євангелія.

«Хто б проповідував інше євангеліє, хай буде проклятий – анатема» (Гал.1,8-9). Що таке Євангеліє? – Це радісна звістка про наше спасіння. Суть цілого Євангелія полягає в тому, що Ісус Христос, Божий Син, помер на хресті за наші гріхи. Другою основною правдою є те, що Він воскрес. Якщо хтось хоче бути спасенним, то мусить прийняти ці дві основні правди. Це є акт спасительної віри, поєднаний з наверненням, тобто зміною мислення і вірою в Євангеліє (пор. Мк. 1,15). Воскреслий Христос «відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання. І сказав до них: Так написано – Христові потрібно було постраждати, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх» (Лк.24,45-47).

Апостоли вийшли і проповідували Євангеліє. Петро свідчив поганину Корнилію, що Ісус помер за наші гріхи воскрес, а вони є свідками Його воскресіння. Христове воскресіння є доказом того, що Він є дійсно Богом і що ціле Євангеліє є правдивим. Тому якщо хтось проповідував би інше євангеліє, не може бути спасенним і на нього лягає анатема. На жаль, в сучасній добі Голова Єпископської конференції Німеччини екс-архиєп. Р. Цолліч відкрито сказав єресь, що Христос не помер за наші гріхи, але тільки зі солідарності з терплячими – а з ним мають єдність всі єпископи Німеччини і Чехії, які з цієї причини також знаходяться під анатемою. Проф. Галік в Чехії, а також деякі професори в Римі ставить під сумнів Христове реальне та історичне воскресіння і вводять термін «надісторичне», «символічне» і т. д. Сучасна теологія в своїй основі має т. зв. ІКТ, яка є атеїстичною. Тих, які з нею з’єднаються, вона веде до втрати спасительної віри, тобто до автоматичної анатеми. Наслідок – якщо людина навіть в годину смерті не відділиться від цієї єресі, то буде навіки засуджена. Повторюємо: Ні єпископи Словаччини, ані професори теологічних факультетів не відділилися від духа єресей і не визнали істинного вчення, а тому є виключені з Церкви як єретики і апостати. Божий люд вони вже не ведуть до спасіння, але до погибелі. Однак мають можливість чинити покаяння. Але вони затверділо прикриваються фразами, що ніхто не може собі дозволити вимагати від них прилюдного визнання віри, зречення єресей. Якщо це хтось собі дозволить, то будуть такого екскомуніковувати. Насправді вже нікого не можуть екскомунікувати, бо самі є екскомуніковані. Екскомуніка уділена апостатами є незаконною і недійсною.

Якою є візія обнови Церкви у Словаччині і якою є візія для вас, майбутніх священиків?

У вступі ми сказали вам про 4 елементи правдивої Церкви, зразком якої були перші християни в Єрусалимі. Цих християн, як передбачав Христос, виключали з синагог, видавали на суди, їх переслідувала т. зв. офіційна церковна структура, а також світська влада. З тим і сьогодні мусить рахуватися кожен щирий християнин, який хоче бути правдивим учнем і свідком Христа. Це переслідування є знаком правдивості.

Бог в цій ситуації подає візію домашніх церков, які повністю можуть реалізовувати структуру Церкви в Єрусалимі. Подібна неофіційна правовірна структура зараз існує в Католицькій Церкві, напр. в Китаї. Треба створювати з навернених християн живі клітини, які були б формовані апостольським вченням (а не ІКТ і пошаною до поганських демонів). Вони потребують братньої спільноти, де можна ділитися досвідом з духовного бою, з місії, євангелізації і особистої пасторації. Тут не йдеться про жодну секту. В секті є той, хто відділився від правовірного Христового вчення. В схизмі є той, хто свідомо відділився від суті папства, якою є охорона чистоти віри і моралі.

Ідеально було б, якби могли навернутися цілі парафії разом зі священиками, а християни зустрічалися б і в храмі, і по домах. Однак якби в сучасній добі до цього дійшло, то єретична і апостатична структура такого священика перевела б на інше місце і жива спільнота була б ліквідована новим священиком, який є в єдності з єресями. Приклад – с. Красно над Кісуцов, де місцевий декан ліквідував кілька живих спільнот. Таких ліквідаторів Божого життя в людських душах є багато. Ми могли б подати ще й інші статистики.

Єретична структура не формує майбутніх священиків для євангелізації людських душ, але для їх ліквідації.

Дорогі семінаристи, ви запитуєте: Яку маємо перспективу?

1) Мусите внутрішньо відділитися від єресей ІКТ і від духа Ассижу, який непрямо стверджує, що всі релігії є рівнозначні, а отже не потрібно, щоб Христос помирав за нас на хресті.

Якщо хочете продовжувати навчання, то будете виставлені великому психологічному і духовному тиску. Таким чином з вас хотітимуть зробити церковних урядовців, повністю підпорядкованих і слухняних єретичній структурі. Вона триматиме вас у підпорядкуванні з допомогою офіційності, залякувань, різних обіцянок і пропозицій кар’єри. Є небезпека, що не вистоїте в цій пробі. Якщо хочете вистояти, треба мати контакт з правовірним центром (хоча б через веб-сторінку)

2) Відійти з семінарії і створити єдність з обновленим центром нашої правовірної спільноти SBM. Це вам дасть можливість зберегти целібат, а перспектива є така, що будете жити монашим життям і після висвячення служити в правовірній структурі, поки що в неофіційній. Так будете служити наверненим християнам, які не хочуть бути в єдності з єресями і щиро чекають на вашу службу. Під час перебування в оновленому монастирі ви б проходили теологічною формацією.

3) Той, хто є нерішучий, хай відійде з семінарії і може вчитися в іншому вищому навчальному закладі або почати працювати. Під час цього навчання чи праці може приєднатися до правовірної формації в монастирі SBM. Відмінність від другої групи полягала б у тому, що вони жили б у світі, а не в монашій спільноті.

Священича формація була б на зразок тієї, що практикується в УПГКЦ на Україні і триває 7 років. Є можливість прийняти священичі свячення вже протягом формації згідно ступеня зрілості кожної особи. Формація триває цілу суботу і неділю раз на два тижні. Тут йдеться про практичну теологію і практичне духовне життя, поєднане з живим свідоцтвом. Йдеться про нову формацію, про т. зв. учнівство.

4) Ті, які почуваються слабкими, щоб залишитися вірними, хай теж відійдуть з семінарії. Можуть заснувати родини і також відвідувати нову священичу формацію. Протягом цієї формації можуть змінити обряд, стати греко-католиками в УПГКЦ і також прийняти священичі свячення від правовірних єпископів з України. Ці священики потім будуть служити в домашніх церквах поруч з священиками-целібатами, які мешкали б в монаших осередках.

5) Ті, які в семінаріях хоча б внутрішньо не відділяться від єресей, залишаться в групі кар’єристів, яким не йдеться про Христа, але про власну славу. Це є ненавернені люди, які нездатні розпізнати єресі. Вони самі йдуть до пекла і потягнуть до пекла багатьох. Ці люди мають такого ж духа інтелектуальної пихи, як мали фарисеї, садукеї, законники і каста первосвящеників. Вони розіп’яли Христа, а тепер розпинають Христове Тіло – Церкву, і то прихованим і підступним способом.

Дорогі семінаристи, кожен з вас в цій історичній добі мав би шукати Божу волю, не дивлячись на те, що скажуть люди чи батьки, а дивитися на те, що скаже Бог. На це рішення дивіться не з людської перспективи, але з перспективи вічності. Йдеться про ваше дочасне і вічне майбутнє. І не тільки про ваше! Будьте щирі і відважні так, як святі апостоли, пророки і мученики.

Ваші у Христі монахи SBM:

о. Вацлав, SBM

о. Міхал, SBM

о. Бернард, SBM

диякон Шарбель, SBM

Ярок 29.1.2010

www. societasbm. sk; *****@***com