Народознавче свято
БІЛА ХАТА — КУТАМИ БАГАТА
Відкритий виховний захід в 3 класі
Мета: ознайомити учнів з побутом української родини, із старовинними назвами деяких предметів вжитку, з народними українськими піснями; сприяти збагаченню словникового запасу учнів, розвитку пізнавальної активності, творчих здібностей, уяви; виховувати любов до рідного краю; необхідність знати та продовжувати традиції свого народу.
Обладнання: хліб-сіль на рушнику, макети української хати; учнівські малюнки українських хатинок, скатертини, рушники, український одяг, посуд; національне вбрання на учнях; калинові кетяги, прислів’я про хату.
Звучить мелодія пісні «Хата моя, біла хата»
1-й учень. Хата моя, біла хата,
Рідна моя сторона.
Пахне любисток і м'ята.
Мальви цвітуть край вікна.
2-й учень. Хата моя, біла хата,
Казка тепла й доброти.
Стежка від тебе хрещата
В'ється в далекі світи.
Ведуча. Добрий день вам, любі діти і гості!
Сьогодні наше свято присвячене новій оселі — хаті, вірному другу людини від народження і до останніх днів життя. Недаремно англійці кажуть: «Мій дім — моя фортеця»! Отож я запрошую усіх вас до українського народного житла, до прекрасної оселі, де завжди панують мир, спокій і злагода.
Інтер'єр української хати. Господиня порається коло печі. До хати заходить з дровами господар.
Господар. Гарну хату ми побудували — теплу, затишну, світлу, Недарма кажуть люди: «Хата господинею красна».
Господиня. Так, Іване, що добра хата, то добра. Усім є кут: і старому, і малому. Адже, як то кажуть, «Своя стріха — своя втіха», «Вдома і стіни помагають».
Чути стукіт у двері.
Господар. А хто там, жінко, стукає?
Господиня. Та це ж до нас гості на новосілля прийшли. (Відчиняє.) Заходьте до хати!
3-й учень (тримає хліб на вишитому рушнику). Добрі люди! Щастя вам і добра, всякого гаразду. Щоб росли, цвіли, як квіти, ваші гарні, чемні діти!
4-й учень. Щоб велося вам завжди
І в коморі, і в стодолі.
Щастя вам у хаті новій!
Господар. Дякуємо вам, Що нас щиро вітаєте, Щастя нам бажаєте.
5-й учень. Ми для ваших діточок принесли дарунки.
6-й учень. Я приніс букетик квіток,
Щоб життя у дітей квітло.
7-й учень. А я цукор, щоб життя було солодке,
8-й учень. Я хлібину, щоб росли діти в достатку.
Щоб в достатку була ваша хатка.
Передають дари господарям.
Господиня. Дуже раді вам, любі гості! За давнім звичаєм гостям, що рідко заходять, треба ноги попелом з нашої печі посипати, щоб частіше в гості ходили. (Посипає.)
Господар. Дорогі гості, запрошуємо вас за стіл. Хлопців просимо сісти по праву сторону, а дівчат — по ліву.
Ведуча. Шановні господарі! Ми прийшли до вашої оселі, щоб ви нашим дітям розповіли про свою хату — чим вона багата, про українські звичаї та хатні обереги.
Господиня. Любі гості, вам подобається наша світлиця? Спробуйте відгадати, яке начиння має бути в українській оселі?
Господар. Ходять туди, ходять сюди,
І в хату не заходять, (Двері.)
Підперезаний Степанко по хаті скаче
Сюди-туди метається і в куточок ховається. (Віник.)
Мене б'ють, товчуть, ріжуть, а я все терплю і ВСІМ добром плачу. (Хліб.)
Рогатий, та не віл, їсть-їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куток іде. (Рогач.)
Що то за постіль, що висить на стелі? (Колиска)
Людей годую, сама голодна,
Часом гаряча, часом холодна.(Ложка )
З землі робився, на кружалі вертівся,
На огні пікся, на базарі бував,
Людей годував.
Як упав, то й пропав,
Ніхто не поховав. (Горщик.)
Маю чотири ноги ще й чотири роги,
В полотно мене вбирають, їсти й пити заставляють. (Стіл.)
Господиня. Добре, діти, відгадуєте загадки, може, ще й заспіваєте нам?
Діти виконують пісню «Коляда”.
Господиня. Ну що ж, Іване, почнемо розмову про нашу хату. Діти давно хочуть почути цікаву розповідь.
Господар. Українська хата — це колиска нашого пароду. У ній народжувалися, жили і помирали. Хата надавала людині притулок, тут були умови для повсякденного існування, відновлювалися сили, визрівало натхнення. Тут формувалися родинні стосунки, тут людина відпочивала, працювала і харчувалася...
Господиня. Українська хата мала троє вікон: двоє навпроти столу — одне у чільній, або передній, а друге у причілковій стінах, трете — навпроти печі менших розмірів. Вікна впускали в житло світло і повітря.
1-ша донька. Відгадайте загадку.
Кругом межі дерев'яні,
А в тих межах ниви скляні.
Через ниви ті прозорі
Видно небо, сонце, зорі. (Віконні рами, шибки.)
9-й учень. А я про віконце віршик знаю.
Вночі сумуючи, віконце
Благає Бога день послать,
Щоб засвітило ясне сонце,
Щоб дітям щастя не проспать.
Господар. Про покуть казали: «червоний кут, святий вугол». Це було в хаті найголовніше місце. Біля нього стояв стіл, накритий скатертиною, з хлібом-сіллю, що символізувало нашу прадавню гостинність. У почесному кутку повсякчас висіла ікона Ісуса Христа чи Матері Божої. Для неї спеціально виготовляли більших розмірів вишитий рушник. Під іконою звисав каганець (лампадка), який запалювали під час свят та молитв — «щоб ангели прилітали до оселі».
На покуті мав стояти дідух — пучечок колосся, як символ достатку. З його зерен, освячених у церкві, робили перший засів.
Господиня. На покуті ставили й квітку маку, посвячену на Маковія 14 серпня, страсну свічку, посвячену на Великдень, та пляшечку води, принесену з Водохрещ.
Господар. Коли народжувалася дитина, першу купелю робили на покуті, хрещених батьків та бабу повитуху садовили у святому вуглі.
На весіллі молодят та їхніх хрещених батьків також садовили на покуті.
Коли помирала людина, її клали на покуть головою до божниці і запалювали свічку.
10-й учень. Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б чорна кривда в неї не забігла.
11-й учень. Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.
Господиня. Про сволок казали: «надійний хатній захисник». Сволок завжди в Україні символізував міцність оселі. На ньому вирізали дату спорудження хати, прізвище та ім'я господаря.
Це був товстий стовбур дуба чи липи, який обтесували, надаючи квадратної форми. З ним пов'язані такі повір'я. При закладанні сволока не можна було грюкати, «щоб не чаділо в новій хаті». Щоб у родині був достаток і злагода, під голову сволока закладали різні предмети, освячені у церкві: ладан — від ударів блискавки, шматочок солі, хліба, гроші — щоб був достаток, вовну — для сухості і тепла.
1-ша донька.
Дерев'яна синя скриня
В хаті — справжня господиня.
Синя скриня всіх взуває,
Синя скриня одягає,
В дерев'яній синій скрині
Є з торочками хустини.
Ця небачена хустина
Ще бабусі Катерини.
2-га донька. В синій скрині є намисто,
Самоцвітне, променисте.
Рушники у синій скрині,
Мов птахи зелені й сині,
Плахта є і є запаска —
Теж з бабусиної ласки.
Скатертина є прадавня,
Про бабусю пам'ять славна.
3-тя донька. То бабуся все надбала,
Нам у спадок передала.
Добре нам цей спадок мати
У веселій рідній хаті.
Господиня. Так, так, мої донечки, будете і ви так працювати, як колись це робила ваша бабуся Катерина, і у вас буде повна скриня усілякого добра, і ви зможете цей скарб передати своїм дітям та онукам
1-ша донька. Мамо, розкажи нашим гостям про скриню, це так цікаво.
Господиня. Скриня — дерев'яний великий ящик, Майстер вміло робив її з дуба, клена або липи. Мальована або різьблена, вона завжди виділялася серед інших селянських меблів.
Скриня була символом майбутньої нової сім'ї. Молода дружина вивозила її з батьківської хати, як спогад про своє дівоцтво, як частину родового вогнища,
Про скриню клопоталася кожна жінка ще в пору дівування. Тут складали вбрання, вінок, рушники, прикраси тощо. (Показує.) Кожна дівчина мріяла про скриню, заповнену гарними і потрібними речами, які засвідчували працьовитість, сумлінність майбутньої господині. Про скриню складено чимало приказок і пісень. Діти, а які пісні чи вірші про скриню ви знаєте?
12-й учень. Ой, вийди, мати, оглядати,
Щось тобі бояри привезли.
Да привезли скриню, перину,
Та молодую княгиню.
13-й учень. Тут гарненькі хусточки,
Там — тонкі сорочки,
І жакетка сукнена —
Ще ні разу не вдівана.
Звучить у грамзапису пісня «Смерекова хата», муз. П. Дворського, сл. М. Бакая.
Господар. А ось і стіл. Це символ єдності сім'ї. За ним збирається вся родина, відзначаються родинні та обрядові свята.
2-га донька. Українську хату прикрашали килимами, рушниками, ряднами...
3-тя донька. А я хочу розповісти про український рушничок. Він оздоблений квітами, зірками, птахами...
Рушник може розповісти про кожного з нас. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Простий, скромно оздоблений рушник висів у кожній сільській хаті біля порогу на кілочку (кілковий рушник). Його називали по-різному — «утирач» або «стирач».
Ознакою охайності та працьовитості кожної жінки є прибрана біла хата, а в ній — чистий рушник на похваті.
14-й учень. Вишивала серцем рушничок —
Краю рідного полум'яний цвіт,
Що прославився на весь білий світ.
Візерунок падає на рушник,
Нехай квітка радує щиро всіх....
15-й учень.
Тримай хатиноньку, як у віночку,
А рушничок на кілочку,
Тримай відерця всі чистенькі
І водиці повненькі.
Прийдуть зовиці пити водиці —
Будуть тебе хвалити.
Пісня «Рушники»
16-й учень. Я люблю свою хату, і подвір'я, й садок,
Де і сонця багато, і в жару холодок.
17-й учень. Тихо й затишно квіти коло хати цвітуть,
І невтомно все літо бджоли в цвіті гудуть.
18-й учень. Все для мене тут рідне: стіни, білі як сніг,
І віконце привітне, і дубовий поріг.
Піч. Я печу, печу, печу
Діткам всім по калачу,
Зверху маком потрушу,
В піч гарячу посаджу.
Припікайтесь, калачі,
У натопленій печі!
Буду Васю, буду Нату
Калачами частувати!
Господиня. Ну і добра у нашій хаті піч, яка сама і пече, і варить, і смажить. А подивіться, які орнаменти прикрашають нашу піч. Тут можна побачити і голубів, і тарілки, і квіти.
Вогонь у печі — символ добрих і людяних взаємин у сім'ї. Він оберігає усіх членів родини від усього лихого. Діти, а хто з вас знає прислів'я про піч?
Учні пригадують приспів 'я.
• А я знаю, що він діє: коло печі спину гріє.
• Горе тому, хто на печі: сюди пече, туди гаряче;
Добре тому, хто в дорозі — лежить собі на возі.
• Добра ніч, як у хаті піч.
• Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
19-й учень. Наша піч регоче — короваю хоче.
А припічок усміхається — короваю дожидається.
Господиня. Ось і поспів наш коровай. Пригощайтеся, любі гості!
Діти виконують пісню «Каравай»
20-й учень. Наша хата під горою, край долини,
У вишневому садочку та в калині,
Попід лісом млин подався у ставочок,
Через воду перекинувся місточок.
21-й учень. Наші ниви золотіють там, як сонце,
Вишні й сливи лізуть з гілок у віконце.
Нашу гору всі далеко знають,
Добрі люди нашу хату привітають.
Ведуча. Любі діти, ви багато цікавого дізналися про хату та обереги. А тепер настав час прощатися. Але ж сьогодні у нас за старим стилем Новий рік. То ж давайте привітаємо господарів доброї і щирої оселі.
1. З Різдвяними святами, з Новим роком!
Хай щастить вам з кожним кроком!
2. Хай у вашій хаті радість лікує,
Ісус рожденний на світі царствує.
3. Ми вам бажаєм від серця щиро,
Хай у вашім домі буде щасливо.
4. Весело усій родині,
Щоб краще жилось в Україні.
Щедрівка «Слава нашим господарям»
Господарі. Прощавайте, діти, приходьте до нас у гості ще.
Діти виконують пісню «І в нас, і в вас».
