Статья к 90-летию со Дня рождения Михаила Лукича Ревы, посвященная
его светлой памяти. Родился 23.12.1922 – Умер 22.08.1996 гг.
23 декабря 2012 года исполняется 90 лет со Дня рождения известному украинскому ботанику, академику Украинской экологической академии наук, доктору биологических наук, профессору, дончанину Михаилу Лукичу Реве.
Жизнь этого человека – яркий пример и образец служения идеалам науки, образования и культуры, взаимоотношений между людьми в обществе. Он обладал даром аналитического мышления и глубокими энциклопедическими знаниями, эрудицией и талантом, приобретенными в процессе упорного труда. Отличался высокой трудоспособностью, завидным энтузиазмом и целеустремленностью. Имел врожденные лидерские качества руководителя, воспитателя, то есть педагога. Он по праву заслужил авторитет, любовь и уважение своих коллег. Также природа наделила его юмором и смекалкой. Это был обаятельный человек редкой простоты, доброты и бескорыстия. Говорил приятным, завораживающим, мужским голосом. Многим запомнилась его спокойная, уверенная, красивая речь.
Его жизнь коллеги сравнили с живописной, полноводной рекой, которая течет, оставляя след в памяти очевидцев, доставляя всем удовольствие или порой огорчая их. А красота реки зависит не только от природных условий, ее истоков, но и от человеческого отношения к ней. А отношение людей к нему было и остается различное. И, как объективно видно, подчас несправедливое… Сегодня этому есть многие свежие фактические примеры сравнений.
Если рассматривать вклад Михаила Лукича в отечественную науку и образование, то из него выделяется 5 основных периодов:
1-й – харьковский «укрниилховский»;
2-й – уманский «дендропарковский Софиевский»;
3-й – донецкий «академический ботанический»;
4-й – донецкий «университетский проректорский по науке»;
5-й – донецкий «университетский завкафедровско-ботанический».
В первом проявились незаурядные способности молодого ученого-исследователя: целеустремленность, постоянное совершенствование знаний, склонность к научным гипотезам и обобщениям. Поступив в аспирантуру Украинского научно-исследовательского института лесного хозяйства и агролесомелиорации им. , он изучал естественное возобновление и размножение древесных растений в защитных насаждениях на юге Лесостепи и Степи УССР. После ее окончания подготовил и защитил диссертационную работу на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук. Работая в ведении УкрНИИЛХА на протяжении 5 лет, занимался поиском и разработкой важнейших научных направлений в различных опытно-исследовательских станциях юга и востока Украины, в том числе Деркульской, работая там директором.
Во втором, оказавшись в «элитной киевской ботанической среде», прежде всего среди ученых Центрального республиканского ботанического сада АН УССР (далее ЦРБС) и Института ботаники АН УССР, у него произошел «высокий научный взлет»! Работая в дендропарке «Софиевка» - филиале ЦРБС заместителем директора по науке проявились его лучшие деловые качества и способности как ученого, претендовавшего на высокие научные звания: создавать, формулировать и развивать широкие научные идеи; определять важнейшие теоретические направления; находить самые разнообразные ботанические открытия, выявлять сущность и закономерности их природных процессов и явлений на фундаментальной основе. В этот период им были подготовлены 27 научных работ и докторская диссертация на соискание ученой степени доктора биологических наук.
В третьем , назначенный директором-организатором Донецкого ботанического сада АН УССР (далее ДБС), который был основан 25 июня 1964 г. по решению Академии наук УССР, основное внимание нацелил на создание научных основ строительства ДБС и основных направлений промышленной ботаники в Донбассе. Им были указаны главнейшие пути создания сада и обозначены фундаментальные направления развития новой ботанической науки в Донецком крае. Это интродукция (переселение видов растений в районы, где они ранее не произрастали) и акклиматизация ценных видов и форм растений и 14 остальных направлений, к которым позже добавилось еще одно - охрана редких и исчезающих видов местной флоры. В результате самой яркой и плодотворной научной деятельности в ДБС в течение 11 лет им было опубликовано 86 научных и научно-популярных работ, прославивших его и донецких ученых-ботаников далеко за пределами Донбасса.
В четвертом, когда работал проректором Донецкого государственного университета (далее ДонГУ-ДонНУ) по научной работе, он показал себя опытным, талантливым организатором научной работы в университете. Следует сказать, что перейдя из ДБС в ДонГУ в октябре 1976 г. здесь новичком не был. Приехав в 1965 г. в г. Донецк руководить ДБС, он одновременно поступил на работу в это учреждение на должность доцента кафедры ботаники, будучи кандидатом наук. Поэтому научно-педагогическую работу коллектива университета знал давно «не понаслышке». Как вспоминают коллеги ДонНУ, выполняя огромный круг обязанностей, стратегически умело руководил всей университетской наукой, был открыт и добр к людям - вне зависимости от их положения, чем снискал высокую научную репутацию и уважение его товарищей, коллег, любящих учеников и студентов.
В пятом, прежде работая длительное время на кафедре ботаники сначала доцентом, а затем профессором, с января 1988 по май 1994 гг. заведовал кафедрой. Под его руководством успешно проводилась научно-исследовательская и научно-педагогическая работа по важнейшим экологическим направлениям, в результате которой были написаны обобщенные научные труды, получила применение и развитие созданная им классификация техногенных ландшафтов Донбасса с целью их улучшения и биологической рекультивации в поисках научной новизны! В это время по его инициативе кафедра была переименована в кафедру ботаники и экологии, где теоретические и прикладные экологические исследования в Донбассе, благодаря его усилиям и настойчивости, приобрели особую актуальность.
Эту обворожительную, добродушную
улыбку Михаила Лукича
я запомнил на всю оставшуюся жизнь…
Под руководством профессора создана научная школа донецких ботаников-экологов. На основе архивных материалов установлено, что только среди его учеников, обучавшихся в ДонГУ, 15 защитили кандидатские, а в результате оказания докторантам консультативной помощи – 4 докторские диссертации, из которых многие стали успешными и признанными учеными в нашей стране и за рубежом, готовят к защитам докторские диссертации.
Подводя итог основным научным достижениям следует отметить, что им опубликовано 205 научных работ, среди которых 1 монография, 6 научно-популярных книг, 2 учебно-методических пособия, 7 путеводителей и иллюстрированных проспектов, 118 статей, 6 методических рекомендаций, 58 сообщений и тезисов. 135 - подготовлены им самостоятельно, среди которых свыше 40 – основополагающие в области промышленной ботаники. Еще часть работ, написанных им лично, в том числе объемных, формально не учтены. А некоторые работы, выпущенные совместно, как стало достоверно известно, написаны и подготовлены к печати самостоятельно. Им разработаны теоретические основы и практические рекомендации фиторекультивации терриконов и породных отвалов предприятий угольной, металлургической, горнодобывающей промышленности, оптимизации территорий промышленных предприятий, рационального использования техногенных пустырей, создания устойчивых насаждений в условиях промышленного Донбасса и проведены другие важнейшие фундаментальные исследования, получившие практическое внедрение и широкое признание в научном мире. Многие идеи, советы и указания с его открытой, добродушной подачи были подхвачены и использованы другими исследователями в научных поисках, разработках и открытиях!
Говоря об итогах научных достижений, следует особо отметить, что почти все его научные работы являются библиографической редкостью (что совершенно очевидно!) и большинству молодых ученых-биологов практически недоступны. Поэтому благодарным ученикам и последователям необходимо свести воедино и издать «Избранные научные труды » (куда может войти буквально все написанное), что справедливо, правильно и благородно сделано по отношению к другим известным ученым (о чем свидетельствуют библиотечные библиографические указатели). Кстати, подобная ситуация сложилась и у других, не менее знаменитых и талантливых ученых. Этот пробел общими стараниями нам необходимо обязательно ликвидировать.
В процессе многочисленных общений со многими учеными-педагогами, читателями его научно-популярных книг, в целом людьми, которые его хорошо знали, необходимо сказать, что все ученики и доброжелательные коллеги помнят Михаила Лукича, чтут его память и гордятся тем, что учились, общались и работали с этим ВЕЛИКИМ УЧЕНЫМ-ПЕДАГОГОМ и ЧЕЛОВЕКОМ!
По прошествии времени – более 16 лет видно, что Михаил Лукич Рева – всенародно известный и признанный талант, ставший живой легендой для многих его последователей – молодых ученых-биологов, педагогов и читателей. Он справедливо заслужил это НАСТОЯЩЕЕ НАРОДНОЕ ПРИЗНАНИЕ!
Я горжусь тем, что имел большое счастье и ни с чем несравнимое удовольствие учиться и общаться, повышая уровень биологических знаний, находясь рядом с таким благородным УЧИТЕЛЕМ–ЭНЦИКЛОПЕДИСТОМ - высокообразованным, интеллигентным человеком с добрым русским сердцем!
Михаил Лукич! В моей душе Вы НАВСЕГДА остаетесь вместе со мной ВЕЧНО ЖИВОЙ! Лучшим памятником для Вас есть НАША ПАМЯТЬ и названный в Вашу Честь сорт сирени обыкновенной ‘Профессор ’, увековеченный в живом растении – прекрасной красавице Сиринге.
Ученик-аспирант ДонГУ гг. обучения,
кандидат биологических наук, сиреневод, доцент кафедры рационального природоиспользования и охраны окружающей среды
Сергей Терещенко.
Стаття до 90-річчя від Дня народження Михайла Лукича Реви, присвячена
його світлої пам'яті. Народився 23.12.1922 - Помер 22.08.1996 рр..
23 грудня 2012 виповнюється 90 років з Дня народження відомого українського ботаніку, академіку Української екологічної академії наук, доктору біологічних наук, професору, донеччанину Михайлу Лукичу Реве.
Життя цієї людини - яскравий приклад і зразок служіння ідеалам науки, освіти і культури, взаємин між людьми в суспільстві. Він володів даром аналітичного мислення і глибокими енциклопедичними знаннями, ерудицією та талантом, придбаними в процесі наполегливої праці. Відрізнявся високою працездатністю, завидним ентузіазмом і цілеспрямованістю. Мав вроджені лідерські якості керівника, вихователя, тобто педагога. Він по праву заслужив авторитет, любов і повагу своїх колег. Також природа наділила його гумором і кмітливістю. Це був привабливий чоловік рідкісної простоти, доброти та безкорисливості. Говорив приємним, зачаровує, чоловічим голосом. Багатьом запам'яталася його спокійна, упевнена, красива мова.
Його життя колеги порівняли з мальовничою, повноводною рікою, яка тече, залишаючи слід у пам'яті очевидців, доставляючи всім задоволення або деколи засмучуючи їх. А краса річки залежить не тільки від природних умов, її витоків, але і від людського ставлення до неї. А ставлення людей до нього було і залишається різне. І, як об'єктивно видно, часом несправедливе... Сьогодні цього є багато свіжі фактичні приклади порівнянь.
Якщо розглядати внесок Михайла Лукича у вітчизняну науку і освіту, то з нього виділяється 5 основних періодів:
1-й - харківський «укрніілховскій»;
2-й - уманський «дендропарковскій Софіївський»;
3-й - донецький «академічний ботанічний»;
4-й - донецький «університетський проректорскій по науці»;
5-й - донецький «університетський завкафедровско-ботанічний».
У першому проявилися неабиякі здібності молодого вченого-дослідника: цілеспрямованість, постійне вдосконалення знань, схильність до наукових гіпотез та узагальнень. Вступивши до аспірантури Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. , він вивчав природне поновлення і розмноження деревних рослин в захисних насадженнях на півдні Лісостепу і Степу УРСР. Після її закінчення підготував і захистив дисертаційну роботу на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук. Працюючи у веденні УкрНДІЛГА протягом 5 років, займався пошуком і розробкою найважливіших наукових напрямів у різних дослідно-дослідних станціях півдня і сходу України, в тому числі Деркульський, працюючи там директором.
У другому, опинившись в «елітній київській ботанічної середовищі», насамперед серед вчених Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР (далі ЦРБС) та Інституту ботаніки АН УРСР, у нього стався «високий науковий злет»! Працюючи в дендропарку «Софіївка» - філіалі ЦРБС заступником директора з науки проявилися його кращі ділові якості і здібності як ученого, який претендував на високі наукові звання: створювати, формулювати і розвивати широкі наукові ідеї; визначати найважливіші теоретичні напрямки; знаходити найрізноманітніші ботанічні відкриття, виявляти сутність і закономірності їх природних процесів і явищ на фундаментальній основі. У цей період їм були підготовлені 27 наукових праць і докторська дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук.
У третьому , призначений директором-організатором Донецького ботанічного саду АН УРСР (далі ДБС), який був заснований 25 червня 1964 за рішенням Академії наук УРСР, основна увага націлив на створення наукових основ будівництва ДБС і основних напрямків промислової ботаніки в Донбасі. Їм були вказані найголовніші шляхи створення саду і позначені фундаментальні напрями розвитку нової ботанічної науки в Донецькому краї. Це інтродукція (переселення видів рослин в райони, де вони раніше не росли) та акліматизація цінних видів і форм рослин і 14 інших напрямків, до яких пізніше додався ще один - охорона рідкісних і зникаючих видів місцевої флори. В результаті найяскравішою і плідної наукової діяльності в ДБС протягом 11 років їм було опубліковано 86 наукових та науково-популярних праць, що прославили його і донецьких вчених-ботаніків далеко за межами Донбасу.
У четвертому, коли працював проректором Донецького державного університету (далі ДонДУ-ДонНУ) з наукової роботи, він показав себе досвідченим, талановитим організатором наукової роботи в університеті. Слід сказати, що перейшовши з ДБС в ДонДУ в жовтні 1976 р. тут новачком не був. Приїхавши в 1965 р. в м. Донецьк керувати ДБС, він одночасно поступив на роботу в цю установу на посаду доцента кафедри ботаніки, будучи кандидатом наук. Тому науково-педагогічну роботу колективу університету знав давно «не з чуток». Як згадують колеги ДонНУ, виконуючи величезне коло обов'язків, стратегічно вміло керував усією університетською наукою, був відкритий і добрий до людей - незалежно від їх положення, чим здобув високу наукову репутацію і повагу його товаришів, колег, люблячих учнів і студентів.
У п'ятому, перш працюючи тривалий час на кафедрі ботаніки спочатку доцентом, а потім професором, з січня 1988 по травень 1994 рр.. завідував кафедрою. Під його керівництвом успішно проводилася науково-дослідна і науково-педагогічна робота по найважливіших екологічних напрямках, в результаті якої були написані узагальнені наукові праці, отримала застосування і розвиток створена ним класифікація техногенних ландшафтів Донбасу з метою їх поліпшення і біологічної рекультивації у пошуках наукової новизни! У цей час з його ініціативи кафедра була перейменована в кафедру ботаніки та екології, де теоретичні та прикладні екологічні дослідження в Донбасі, завдяки його зусиллям і наполегливості, набули особливої актуальності.
Починаючи з наступного рядка вставити фото: Цю чарівну, лагідна посмішка Михайла Лукича я запам'ятав на все життя...
Під керівництвом професора створена наукова школа донецьких ботаніків-екологів. На основі архівних матеріалів встановлено, що тільки серед його учнів, які навчалися в ДонДУ, 15 захистили кандидатські, а в результаті надання докторантам консультативної допомоги - 4 докторські дисертації, з яких багато хто став успішними і визнаними вченими в нашій країні і за кордоном, готують до захисту докторські дисертації.
Підводячи підсумок основним науковим досягненням слід зазначити, що їм опубліковано 205 наукових праць, серед яких 1 монографія, 6 науково-популярних книг, 2 навчально-методичних посібника, 7 путівників та ілюстрованих проспектів, 118 статей, 6 методичних рекомендацій, 58 повідомлень і тез. 135 - підготовлені ним самостійно, серед яких понад 40 - основоположні в області промислової ботаніки. Ще частина робіт, написаних ним особисто, в тому числі об'ємних, формально не враховані. А деякі роботи, випущені спільно, як стало достовірно відомо, написані і підготовлені до друку самостійно. Ним розроблені теоретичні основи і практичні рекомендації фіторекультіваціі териконів і породних відвалів підприємств вугільної, металургійної, гірничодобувної промисловості, оптимізації територій промислових підприємств, раціонального використання техногенних пустирів, створення стійких насаджень в умовах промислового Донбасу і проведені інші найважливіші фундаментальні дослідження, що отримали практичне впровадження і широке визнання в науковому світі. Багато ідей, поради та вказівки з його відкритою, добродушною подачі були підхоплені й використані іншими дослідниками в наукових пошуках, розробках і відкриттях!
Говорячи про підсумки наукових досягнень, слід особливо відзначити, що майже всі його наукові роботи є бібліографічною рідкістю (що цілком очевидно!) І більшості молодих вчених-біологів практично недоступні. Тому вдячним учням і послідовникам необхідно звести воєдино і видати «Вибрані наукові праці »(куди може увійти буквально все написане), що справедливо, правильно і благородно зроблено по відношенню до інших відомим вченим (про що свідчать бібліотечні бібліографічні покажчики). До речі, подібна ситуація склалася і в інших, не менш знаменитих і талановитих учених. Цю прогалину загальними стараннями нам необхідно обов'язково ліквідувати.
У процесі численних спілкувань з багатьма вченими-педагогами, читачами його науково-популярних книг, в цілому людьми, які його добре знали, необхідно сказати, що всі учні і доброзичливі колеги пам'ятають Михайла Лукича, шанують його пам'ять і пишаються тим, що вчилися, спілкувалися і працювали з цим ВЕЛИКИМ вчених-педагогів і ЛЮДИНОЮ!
З плином часу - понад 16 років видно, що Михайло Лукич Рева - всенародно відомий і визнаний талант, що став живою легендою для багатьох його послідовників - молодих вчених-біологів, педагогів і читачів. Він справедливо заслужив це СПРАВЖНЄ НАРОДНЕ ВИЗНАННЯ!
Я пишаюся тим, що мав велике щастя і ні з чим незрівняне задоволення вчитися і спілкуватися, підвищуючи рівень біологічних знань, знаходячись поряд з таким благородним вчителем-енциклопедист - високоосвіченим, інтелігентним людиною з добрим російським серцем!
Михайло Лукич! В моїй душі Ви НАЗАВЖДИ залишаєтеся разом зі мною ВІЧНО ЖИВИЙ! Найкращим пам'ятником для Вас є НАША ПАМ'ЯТЬ і названий на Вашу Честь сорт бузку звичайної 'Професор ', увічнений у живій рослині - прекрасної красуні сиринг.
Учень-аспірант ДонДУ рр.. навчання,
кандидат біологічних наук, сіреневод
Сергій Терещенко.
