2.08.2005
празник св. Пророка Іллі
Апостольський нунцій
Справа: Заява про скасування декрету кардинала Л. Гузара № Р2003/399 про депортацію громадян Чехії (ЧР) і Словаччини (СР).
Ваша Еміненціє,
звертаємось до Вас, а через Вас і до Конгрегації для Східних Церков у справі декрету № Р2003/399 від 6.08.2004р. (на декреті помилково написаний рік 2003), який видав кардинал Л. Гузар і звернувся до Голови Львівської облдержадміністрації. В декреті просить заборонити в’їзд чи перебування в Україні 23 перерахованих громадян ЧР і СР. Копія декрету була вислана п. Р.Курашу, начальнику відділу у справах релігій (неофіційний відділ колишнього КДБ). Протоігуменом ЧСВВ Г. Гриньківом 9.08.2004р. за № 000/2004 також написаний дискретний лист до Голови Львівської облдержадміністрації, в якому також просить про депортацію: “У поданій справі покликаюся також на лист глави УГКЦ, кардинала Л. Гузара (№ Р 2003/399 від 6 серпня 2004р.) в якому просить заборонити перебування і в’їзд в Україну 23 особам ЧР і СР”.
На основі цього декрету уже п’ятьом з них поставили у паспортах відмітки про заборону в’їзду в Україну на три роки, а наступним чотирьом загрожує депортація.
Цитуємо з декрету кардинала Л. Гузара: “Звертаюся до Вас у дуже делікатній і важливій справі ченців – василіян, які належали до делегатури св. Прокопія в Чеській Республіці, яка була ліквідована Генеральною Капітолою Василіянського Чину (декрет №2 від 13.07.2004)”.
Декрет, як пише кардинал Л. Гузар, торкається “делікатної і важливої справи”. Справу називає делікатною, бо відчуває, що ця справа є нечесна, а навіть підла: звертатися до державних органів, щоб ліквідували невинних і нічого не підозрюючих людей, які щобільше ані не мають можливості захищатися.
Що стосується ліквідованої Делегатури св. Прокопа в ЧР, то ця справді Генеральною Капітулою була зліквідована хоча і з дивним поясненням: “з огляду на ситуацію, яка настала в Празі”. Ніде в ліквідаційному декреті ані в інших не говориться про жодні провини чи причини до покарання поодиноких членів Делегатури. Декрет кардинала Л. Гузара викликає враження, що ліквідацію Делегатури спричинив якийсь поважний переступ не тільки проти Церкви, але і проти держави, а тому необхідно звернути на це увагу державних органів. Однак, це є груба маніпуляція. Таким способом можна зліквідувати кого завгодно і де завгодно. Ніхто би однак не відважився подумати, що таким способом міг би скористатися кардинал католицької церкви.
В червні 2003р., відразу після прийняття уряду, єпископ Л. Гучко, колишній керівник руху Фоколяре в ЧССР, тайно і незаконно, також за допомогою державних органів, зліквідував нашу Делегатуру в ЧР і забрав її майно. Колишній Генеральний Настоятель ЧСВВ безрезультатно декілька разів його просив усе направити і повернути майно, а на кінець був змушений звернутися в цій справі до найвищого суду в Римі. Справжня причина ліквідації Делегатури, однак, замовчується. Причиною є те, що 4.07.2004р. ми дали прохання про заснування монастиря sui iuris на Україні (4 громадяни України і 4 громадяни ЧР). Відповідь була – ліквідація Чеської Делегатури 13.07.2004р. декретом № 2/04. Намагання створювати враження якоїсь злочинності, якої ніби-то мали допуститися члени Делегатури є маніпуляцією і брехнею.
В декреті продовжується: “Прохаю заборонити в’їзд в Україну чи перебування в Україні нищеподаним особам (список додається), які є громадянами Чехії чи Словаччини”.
Яким правом церковна ієрархія хоче вирішувати церковні справи за посередництвом державних органів і просити їх, щоб когось карали? Тим жахливішим є, що так карають невинних людей, які до того часу не отримали жодної церковної кари, ані не були ні в чому звинувачені. Це є виразне порушення людських і громадянських прав і не респектування пресумпції невинних. Такі дії в минулому вели до штучних монстрпроцесів з т. зв. чарівницями, за що до нині Церква збирає велику ганьбу. Але, як це можливе, що таке діється сьогодні, в добі демократії?
Далі в декреті написано: “Ці ченці некоректною поведінкою та непослухом своїм монашим наставникам та місцевій ієрархії вже спричинили великий заколот на шкоду вірним в Чеському екзархаті Греко-Католицької Церкви, у Василіянському Чині та в інших Чинах і Згромадженнях.”
Це є знову грубе очорнення, яке не базується на правді. Більшість осіб поданих у списку зовсім не жили в Чеському екзархаті в Празі (були на Словаччині, в Римі, на Україні), а деякі зовсім не були членами Делегатури (василіянами), а тому не могли там допуститися жодного конфлікту, а тим більше непослуху. Правдою є, що в Празі два роки тому при відході єпископа І. Лявінца на пенсію і з приходом Л. Гучка, українські вірні домагалися створення УГКЦ в ЧР. Така вимога не сподобалася Л. Гучку (назвав українців темною масою і погрожував їм депортацією), хоча їх вимоги були справедливі, потрібні і згідні з ККСЦ. І ми їм признали, що таке право мають - це мало бути нашою провиною. В ЧР є більше ніж українців. Апостольський нунцій І. Ендер також звернувся до кардинала Л. Гузара вказуючи на ситуацію, яка склалась. Однак кардинал зрікся своїх вірних, пояснивши, що не бачить потреби засновувати в ЧР УГКЦ. Деякі вірні таким ставленням були обурені і ситуацію вирішили так, що почали відвідувати православний храм.
Ситуація була і є поважна, її потрібно з відповідальністю і справедливо вирішувати. Звинувачувати трьох отців, які в тому часі були в Чеському екзархаті і українцям безінтересовно служили і відносилися до них чесно на відміну від неочікуваної позиції, яку зайняв кардинал Л. Гузар, є несправедливим. А тим більше безхарактерним і безправним є карати за це наступних 20 невинних громадян.
Що є “великим заколотом” і “великою шкодою”, яку ми начебто мали спричинити українським вірним? Вірні з українських організацій в ЧР навпаки у своєму листі від 29.03.2005р. дають свідчення, що ми ніколи не провинилися жодним конфліктом і не завдали їм жодної шкоди. Навпаки, вони виявляють вдячність, що ми “старалися про них, як добрі пастирі”.
В декреті далі написано: що ми “вже спричинили великий заколот в інших Чинах і Згромадженнях”. Це твердження є неправдиве, а навіть смішне, тому що в ЧР жодні східні Чини чи Згромадження, крім Делегатури св. Прокопа, в цьому часі не існували і досі не існують. Як ми могли між цими неіснуючими Чинами і Згромадженнями спричинити великий заколот і шкоду?
Декрет закінчується словами “а тепер вже завдають шкоду вірним нашої Церкви в Україні”.
В монастирі в Підгірцях, в м. Львові і в інших містах ми проводили реколекції за згодою своїх настоятелів. Тисячі душ засягнула Божа ласка і багато щиро навернулися і віднайшли живе відношення до Христа. І це кардинал Л. Гузар називає “шкодою вірним нашої Церкви”. За це кардинал Л. Гузар звертається до державних органів, щоб нас депортувати з України. Місія таким підлим способом є ліквідована. Якщо хтось мав би сумніви у нашій правовірності може прочитати собі книгу “Чотири слова з України”, яка була також плодом цих місій і була вислана, як Святішому Отцю, так і на Конгрегацію для Науки Віри.
В газеті “Високий Замок” 30 жовтня – 5 листопада 2003р. на титульній сторінці була фотографія кардинала Л. Гузара з великим написом: “Я не масон”. Багато хто не розуміють чому була написана ця стаття.
В журналі “Патріархат” № 4/2005 подається замітка з пресконференції, в якій поміщена відповідь кардинала Л. Гузара відносно 23 осіб з ЧР і СР: “Ми не вимагали від держави, щоб вона когось депортувала чи не впускала в Україну. Ми лише сигналізували, що ці люди роблять шкоду Церкві і, зрештою державі. Остаточне рішення про депортацію приймали не ми, а відповідні органи держави. Головний редактор тільки додає: “Але такою ж була логіка первосвящеників – перекласти брудну справу на державу. У цьому сенсі доля Понтія Пилата і губернатора Сендеги, чи його “помаранчевого” наступника Петра Олійника, де в чому подібні.”
Подібно і єпископ І. Білик, ЧСВВ досьогодні не може повернутись до своєї резиденції, бо кардинал Л. Гузар підтримував групу людей, яка спричинилася до його вигнання. А коли його Апостольська Столиця знову потвердила для виконання функцій, то кардинал Л. Гузар написав дискретний лист до СБУ, щоб міліція єпископу І. Білику не видала ключі від його резиденції.
Маємо дискретний і тайний декрет № Р2003/399 в якому кардинал Л. Гузар звертається до державних органів, щоб нас ліквідувати. Скільки ще небажаних людей було подібною дорогою і методами усунено, а скільки таких декретів, якими кардинал Л. Гузар звертається до різних організацій, які не мають з Церквою нічого спільного, було вже написано?
Так “делікатно” є також ліквідована у своїй ідентичності ціла УГКЦ через православізацію і т. зв. східну духовність, які не ведуть до правдивої і життєдайної східної духовності, але нищать живе відношення до Христа. За фразою “східна духовність” скривається бездухий формалізм, західний лібералізм, американізм і духовність Нью Ейдж. Віднова ані західного, ані східного християнства без правдивого духа покаяння не існує! Якщо забороняють тому, щоб дух покаяння обновив Церкву, то саме тим Церква цілеспрямовано ліквідується (див. лист Святішому Отцю про духовний діагноз УГКЦ від 28.07.2005р.). Ми не є проти церковного уряду чи церковної ієрархії, але проти зловживання святим урядом, чого допустився кардинал Л. Гузар, тому, що зловживання довіреним авторитетом шкодять УГКЦ найбільше.
Ваша Екселенціє, ми зовсім не маємо за ціль наведеними фактами кардинала Л. Гузара прилюдно компромітувати. За минулий рік декілька разів ми його приватно просили, щоб декрет № Р2003/399 відкликав, але він цього не зробив. Тому знову звертаємося до Вас, як до заступника Апостольського Престолу і знову Вас просимо, щоб Ви цю справу проаналізували і постаралися про скасування цього декрету, а таким чином направити моральну кривду, яка була завдана кардиналом Церкві і її поодиноким членам.
За 23 потерпілих
В Христі,
o. ThDr. Ілля Догнал, ЧСВВ
o. ThDr. Методій Р. Шпіржік, ЧСВВ
o. ThDr. Шпіржік, ЧСВВ
o. ThLic. Маркіян В. Гітюк, ЧСВВ
o. Роберт Обергаузер (ЧСВВ)
Копія: 1. Гузару; 2. Єпископам і вірним УГКЦ
