Неофіційний переклад
IOSCO
Цілі та принципи регулювання ринків цінних паперів (червень 2010р.)
Передмова та Основні Положення.
Цей документ визначає 38 принципів регулювання ринків цінних паперів[1], які базуються на 3 основних цілях регулювання фондового ринку. Цими цілями є:
· захист інвесторів[2];
· забезпечення функціонування справедливого, ефективного та прозорого ринку;
· зниження системних ризиків.
Ці 38 принципів регулювання фондового ринку повинні бути практично запроваджені у відповідній законодавчій базі таким чином, щоб відповідати визначеним вище трьом цілям регулювання ринку цінних паперів. Принципи об’єднані у дев’ять категорій.
А. Принципи, які стосуються регулятора ринку цінних паперів:
1. повноваження регулятора повинні бути зрозумілими та конкретно визначеними;
2. регулятор повинен бути операційно незалежним та підзвітним у прийнятті рішень, здійсненні своїх функцій та повноважень;
3. регулятор повинен мати відповідні повноваження, належні ресурси та здатність виконувати свої функції та покладені обов’язки;
4. регулятор повинен забезпечувати чіткий та послідовний процес регулювання;
5. співробітники регулятора повинні відповідати найвищим професійним стандартам, включаючи відповідні стандарти конфіденційності.
6. регулятор повиннен здійснювати або робити внесок до процесу моніторингу, мінімізації та управління системними ризиками, які входять до його компетенції.
7. регулятор повиннен постійно здійснювати або робити внесок до процесу перегляду обсягу (периметру) регулювання.
8. регулятор повинен намагатись забезпечити уникнення, усунення, розкриття або управління іншим чином конфліктів інтересів та розбіжностей намірів.
В. Принципи щодо саморегулювання:
9. Якщо в регуляторній системі використовуються саморегулівні організації (СРО), які здійснюють окремі прямі повноваження з нагляду у їх відповідній сфері компетенції, такі СРО повинні підлягати нагляду регулятора та відповідати стандартам справедливості та конфіденційності при виконанні делегованих ним обов’язків.
С. Принципи щодо правозастосування під час регулювання ринку цінних паперів:
10. Регулятор повинен мати всеохоплюючі повноваження щодо проведення перевірок, розслідувань та нагляду за ринком.
11. Регулятор повинен мати всеохоплюючі повноваження щодо правозастосування.
12. Регуляторна система повинна забезпечувати ефективне та надійне використання повноважень з перевірок, розслідувань, нагляду та правозастосування та застосування ефективних програм з дотримання законодавства.
D. Принципи співробітництва у регулюванні:
13. Регулятор повинен мати повноваження отримувати як відкриту, так і неоприлюднену інформацію стосовно діяльності національних та іноземних партнерів.
14. Регулятори повинні встановлювати механізми обміну інформацією, в яких вони встановлюватимуть, коли та як вони обмінюватимуться оприлюдненою та неоприлюдненою інформацією з національними та іноземними партнерами.
15. Регуляторна система повинна дозволяти надання допомоги іноземним регуляторам, які потребують її при виконанні своїх функцій та обов’язків.
Е. Принципи щодо діяльності емітентів:
16. Необхідно забезпечити повне, достовірне та своєчасне розкриття інформації про фінансові результати, ризики та іншої інформації, яка є суттєвою для прийняття рішень інвесторами.
17. Ставлення до власників цінних паперів компанії повинно бути справедливим та рівноправним.
18. Стандарти бухгалтерського обліку, які використовуються емітентами для підготовки фінансових звітів, повинні бути високими та якісно відповідати міжнародним стандартам.
F. Принципи щодо діяльності аудиторів, кредитних рейтингових агентств та інших надавачів інформаційних послуг:
19. Аудитори повинні підлягати відповідним рівням нагляду.
20. Аудитори повинні бути незалежними від осіб, які здійснюють емісію, та аудит яких вони проводять.
21. Стандарти аудиту повинні бути високими та якісно відповідати міжнародним стандартам.
22. Кредитні рейтингові агентства повинні підлягати відповідним рівням нагляду. Регуляторна система повинна забезпечувати реєстрацію та поточний нагляд за рейтинговими агентствами, рейтинги яких використовуються в регуляторних цілях.
23. Інші особи, які пропонують інвесторам аналітичні послуги або послуги з оцінки повинні підлягати нагляду та регулюванню відповідно до впливу, який їх діяльність має на ринок, або рівню, відповідно до якого регуляторна система покладається на них.
G. Принципи щодо схем колективного інвестування:
24. Регуляторна система повинна встановлювати стандарти відповідності, управління, організації та операційної поведінки для осіб, які мають бажання здійснювати ринкові операції або управління схемами колективного інвестування.
25. Регуляторна система повинна забезпечувати правила для юридичної форми та структури схем колективного інвестування, у тому числі сегрегацію та захист активів клієнтів.
26. Регулювання повинно вимагати розкриття інформації, як це встановлено у принципах, що стосуються емітентів, яке є необхідним для оцінки прийнятності схем колективного інвестування для конкретного інвестора та розмір інтересу інвестора у схемі.
27. Регулювання повинно забезпечувати належну та відкриту основу для оцінки активів, а також ціноутворення та погашення одиниць участі у схемах колективного інвестування.
28. Регулювання повинно забезпечувати, що хедж фонди/управляючі хедж фондами/радники підлягають відповідному нагляду.
Н. Принципи щодо діяльності ринкових посередників:
29. Регулювання повинно забезпечувати мінімальні стандарти для входу на ринок ринкових посередників.
30. Для ринкових посередників повинні бути встановлені вимоги до початкового та поточного розміру капіталу та інші розумні вимоги, які відображають ризики, які беруть на себе посередники.
31. Ринкові посередники є предметом вимог щодо встановлення внутрішніх функцій, які забезпечують дотримання стандартів внутрішньої організації та операційної поведінки, та мають на меті захист інтересів клієнтів та їх активів, забезпечення належного управління ризиками - та згідно яких управління посередника приймає на себе основні обов’язки із зазначених питань.
32. Повинні бути встановлені процедури на випадок невиконання посередником своїх професійних обов’язків, які мінімізуватимуть шкоду та втрати інвесторів та зменшать систематичні ризики.
І. Принципи, які стосуються вторинного ринку:
33. Створення торгівельних систем, включаючи фондові біржі, повинно підлягати регуляторній авторизації та нагляду.
34. Повинен забезпечуватися безперервний регуляторний нагляд за фондовими біржами та торгівельними системами, який матиме на меті створення цілісності торгівельного процесу та підтримутиваметься завдяки справедливим та рівним для всіх учасників правила регулювання, що забезпечать баланс між вимогами різних учасників ринку.
35. Регулювання повинно сприяти розвитку прозорості торгівлі.
36. Регулювання повинно дозволяти виявляти та усувати маніпулювання та інші види недобросовісної торгівлі цінними паперами.
37. Регулювання повинно мати на меті забезпечення належного управління активних операцій (які ставлять під ризик значну частину капітала банку), ризику невиконання своїх обов’язків сторонами та ситуацій негативного впливу на ринок.
38. Системи клірингу та розрахунків угод із цінними паперами повинна підлягати регуляторним та наглядовим вимогам, які розроблені з метою забезпечення ефективності, дієвості та справедливості таких систем, зменшуючи тим самим систематичний ризик.
[1] Для цілей цього Документа, слова «ринки цінних паперів» використовуються, де це дозволяється контекстом, з метою скороченої назви різних секторів ринку. Зокрема, якщо це дозволяється контекстом, вони включають посилання на ринки деривативів. Те саме стосується використання слів «регулювання ринків цінних паперів».
[2] Термін «інвестор» охоплює клієнтів або інших споживачів фінансових послуг.
