16.01.2013 «Порядок денний»
В студії працює Юрій Табаченко. Україна цього року вперше в історії головує в ОБСЄ. Сьогодні, якраз, міністр закордонних справ Леонід Кожара у Відні представляв нашу країну, нашу програму головування, розпочинаються офіційні, серйозні справи. Однак, навколо цієї події, є дві протилежні думки - одні кажуть, що це, просто, формальність, інші бачать за головуванням України в ОБСЄ шанс. Що ж це, все таки, шанс чи формальність, ми спробуємо сьогодні з»ясувати, знайти відповідь на це питання. Олександр Титарчук – директор Інституту міжнародних досліджень Української академії наук в студії Українського радіо. Для початку, треба нагадати історію самої організації ОБСЄ і її основні завдання.
ТИТАРЧУК: ОБСЄ і головування України в ОБСЄ – це досить важливе і цікаве завдання, з яким наша країна стикається вперше з часу незалежності. Тут, дійсно, є дуже багато і викликів, і можливостей, і перспектив для України, як головуючої, так і для України, як для держави, яка виходить в рамках ОБСЄ на, так би мовити, передній край важливих моментів, там де приймаються важливі рішення в галузі безпеки не тільки європейського континенту, а й взагалі всього простору від Ванкувера до Владивостока. ОБСЄ, як така, існує вже досить тривалий час. Згодом із Наради з безпеки співробітництва в Європі організація була перейменована на ОБСЄ, що на даний момент більше відповідає її формальному статусу. На даний момент вона нараховує 57 країн-учасниць і останньою, яка набула членство, є Монголія. Є дві групи країн-спостерігачів, які займають позицію спостерігача, але разом з тим, і учасник переговорного процесу, які проходять в рамках організації. Це країни, які знаходяться в азіатському регіоні і низка країн, які знаходяться на американському континенті. Це майже вся земна куля.
ВЕД: Це дотримання по можливості миру, регулювання балансу озброєння різних країн, залагодження всіляких міжнародних конфліктів. Яка роль головуючої країни?
ТИТАРЧУК: ОБСЄ працює по, так званих, трьох кошиках. Це пули, по яких розподіляються рамки діяльності і відповідальності, як організації загалом. Перший вимір – це
безпековий вимір, другий вимір – це економіко-довкілький, і третій – це людський вимір. Вони досить тісно пов»язані між собою і питання безпеки, як такі, вони носять міжнародний характер і не можуть вирішуватися тільки в якійсь одній площині. Якраз, ця складність, являється основним викликом, який стоїть перед будь-якою головуючою країною в рамках організації. Не виключенням є і українське головування. Головування, як таке, це досить важливий інститут, і він має свою ієрархічну структуру. Леонід Кожара, на даний момент, є діючим головою ОБСЄ, тобто, вищою особою в ієрархії структури вирішення питань в рамках відповідальності організації на даний момент. Є робоча група з питань діяльності головування, яка забезпечує діяльність міністра закордонних справ і працює, безпосередньо, в Україні. Вони всі підтримують між собою тісні зв»язки, а також зв»язки з усіма країнами-учасницями організації.
ВЕД: Наскільки глибока оця можливість ініціативи, якогось впливу, якихось рішень, чи це, насправді, лише номінально?
ТИТАРЧУК: Посада ця не номінальна…Тут постає багато питань, а чи дійсно може головуюча країна вирішити якісь базові, стратегічні питання, не тільки, які стосуються власних пріоритетів, а й питань, які стосуються розвитку і діяльності самої організації безпосередньо. Завжди є поле для маневру і завжди є можливість зробити свій конкретний внесок. Недаремно процес підготовки до головування завжди затягується. Це, свого роду, досить складна методична задача, яка вирішувалася протягом всього попереднього року. Україною були розроблені пріоритетні напрямки головування, це досить складний процес і він проходив в рамках здійснення постійних консультацій з головними провідними країнами-учасницями в рамках ОБСЄ для того, щоб врахувати всі питання, які стоять на порядку денному організації. 57 країн-учасниць і всі 57 повинні проголошувати підтримку тих чи інших ідей, які будуть вирішуватися в рамках організації. Особливістю українського головування є ще те, що даний момент, організація переживає не найкращі часи в своєму розвитку і в цьому зв»язку, ірландське попереднє головування висунуло ідею, так званої, Гельсинки плюс 40. Україна в рамках цього процесу Гельсинки плюс 40 буде виконувати досить важливе завдання по наповненню практичному всіх цих завдань. Цікавими є питання, які стосуються врегулювання конфліктів. ОБСЄ – це одна із тих міжнародних організацій, яка займає провідну позицію, з точки зору, діяльності по врегулюванню конфліктів і використання можливостей польових операцій.
ВЕД: Виникає одразу кілька запитань суто практичних… Що Україна може отримати для себе, використовуючи такий шанс, якщо розглядати головування не як формальність, а саме як шанс? Наприклад, питання вирішення кордонів… Є якась конкретика?
ТИТАРЧУК: Конкретика завжди є, хоча вона не завжди є явною. Це, практично, шанс перевірити здатність органів, державних структур України, які задіяні, в даному разі, в сфері зовнішньо-політичної діяльності, приймати ефективні рішення, здійснювати ефективне керівництво організацією, яка вже є і функціонує за принципами і в рамках діяльності, які існують у світі.
ВЕД: Тобто, зиск буде такого загального характеру. Інтегрування в Європу, яке ми хочемо постійно прискорити, імідж країни у світі…
ТИТАРЧУК: Це практична перевірка здатності. Як потім нам буде видно ті слабкі місця, які, безпосередньо, показують, що потрібно було врахувати, що потрібно змінити в діяльності структури, як такої.
ВІЕД: Що стосується наших відносин з РФ?
ТИТАРЧУК: Тут, можливо, треба сказати так, що напряму жодне головування не ставить до своїх пріоритетів вирішення суто питань, які впливають, безпосередньо, на національну політику і, які б загострювали ситуацію в рамках діяльності організації. Разом з тим, є дуже багато ініціатив, які б допомогли в подальшому з»ясувати низку питань, що стосуються українсько-російських відносин, в тому числі, в галузі енергетики.
ВЕД: Я подивився основні пункти нашого головування, там, зокрема, йдеться, що Україна планує ініціювати діалог щодо нових засад майбутнього режиму контролю над звичайними збройними силами в Європі. Про що йдеться?
ТИТАРЧУК: Це зараз одне з найболючіших питань, яке стоїть на порядку денному в ОБСЄ. Були рішучі кроки, що Україна, дійсно, зможе посприяти зрушенню конкретної ситуації, яка склалася в рамках ОБСЄ. Якщо сказати чесно, то, навряд, чи українському головуванню вдасться досягти якихось конкретних результатів і здвигів у цьому напрямку.
ВЕД: Консолідація зусиль в боротьбі з тероризмом, торгівлею людьми, енергетичними засобами – це такий стандартний набір…
ТИТАРЧУК: В даному моменті, це не досить стандартний набір, тому, що визначення пріоритетів, це складна процедура і вона враховує, свого роду, мандат, який отримує головування від, так би мовити, попередників. Під час наради у Дубліні було прийнято низку рішень, які стосуються транснаціональних загроз, і українському головуванню, так чи інакше, потрібно враховувати вимоги цих документів в декларації своїх пріоритетів. В квітні в Києві буде проходити друге підготовче засідання економіки довкільного форуму, і також заходи по лінії міністерської наради, які будуть в Києві вже в грудні місяці.
ВЕД: Ще питання… Приділяти увагу залученню громадянського суспільства для досягнення цілей ОБСЄ. Для нас це питання актуальне, для Німеччини – менш актуальне…
ТИТАРЧУК: Це питання є актуальним для всіх країн. Просто є різні аспекти актуальності. У нас воно актуальне майже у всіх аспектах… Наразі, сформовано міжнародну коаліцію правозахисних організацій по здійсненню головування в ОБСЄ у 2013 році.
ВЕД: Дякую вам за розмову. Олександр Титарчук – директор Інституту міжнародних досліджень Української академії наук був в студії Українського радіо. Провів програму Юрій Табаченко.
