Червона калина – символ України
(Звучить мелодія пісні,,У полі калина”).
Вчитель: Дорогі діти! Сьогодні у нас не зовсім звичайне заняття. Ви напевне, помітили, як гарно прибрана наша кімната.
1-й учень: Я – не груша, я – не слива,
Я – калинонька вродлива.
Я стою в зеленім листі
У червоному намисті.
А чому я так прибралась?
Бо до свята готувалась.
2-й учень: Гарно вбралася калина
У червоні намистини.
Стиглих ягід на обід
Принесе онукам дід.
Ласуватимуть малята,
Наче в лісі пташенята.
Бабця випече пиріг –
Раптом гості на поріг?
Чай заварить на калині,
Завітайте до нас нині.
Вчитель: Так, у нас сьогодні піде мова про калину. Про цю звичну на перший погляд рослина, але таку незвичайну.
,,Перша квіточка – наша родинонька, друга квіточка – рідна сторона” - так говориться у пісні про калиновий цвіт. Калина полюбила українську землю, на якій вона дуже гарно росте, а народ шанує її за пишну вроду й цілющі властивості. Немає такого села, де б за тином чи біля криниці, у лузі чи на березі водойми не росла, не квітла калина рясним білим цвітом навесні, не рум’яніла червоними ягодами аж до зими,
Тим і пояснюється те, що в Україні є понад 100 населених пунктів з назвами Калинівка, Калинове. А чому ж калина має таку назву? Ось як про це розповідає казка.
(Учениця розповідає казку І. Демченко,,Калина”).
Вчитель: Наслідуючи приклад дівчинки, зробіть і ви маленьке добре діло: посадіть кущик калини.
Учні:
3. Посадіть калину…
Коло школи,
Щоб на цілий білий світ
Усміхалась щиро доля,
Материнський ніжний цвіт.
4. Посадіть калину…
На городі,
Щоб заквітнула земля!
Із роси – пречиста врода,
З неба – почерк журавля.
5. Посадіть калину…
Коло тину,
Щоби злагода цвіла!
Буде щедрою родина –
Буде честь їй і хвала.
6. Посадіть калину…
Коло хати,
Щоб на всеньке на життя!
Стане кожен ранок святом.
Дітям буде вороття.
7. Посадіть калину…
В чистім полі.
Хай вона освятить час!
Рід наш любить дуже Волю
Хай же й Воля любить нас!
8. Посадіть калину біля школи,
А щоб цвіт її не стерся,
Не зів’янув в спориші,
Посадіте коло серця,
Щоб цвіла вона в душі.
Вчитель (показує ягоди калини): Діти, що ви згадуєте, коли дивитесь на плоди калини? У кого з вас біля будинку росте калина? Хто її посадив і доглядає? На нашій планеті росте понад 200 видів калини.
1-й учень: В нашому садочку в червонім віночку
Над самим струмочком виросла калина.
Листя з сонцем грає, в воду поглядає.
Гарну вроду має молода князівна.
Вітер догоджає, коси розплітає,
Уночі туманом сизим укриває.
А вона стріпнеться сумно усміхнеться,
Вгору поглядає – сонечка чекає.
Вчитель: Стала червона калина символом отчого краю, нашої рідної України. Її вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли в давнину козак вирушав у дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку, щоб нагадувала козакові домівку, матір, кохану, його рідну мову.
2-й учень: Солов’ї на калині, на калині зозуля,
Через гори й долини лине пісня з Поділля.
Мова в ній калинова, древа сонячна гілка,
Сонця тиха розмова, калинова сопілка.
Вчитель: Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів, приказок, загадок. Давайте їх пригадаємо!
Учні:
Загадки:
1. В лісі на горісі – червоні хустки висять.
2. І не дівчина, а червоні стрічки має.
3. Навесні зацвіте білим цвітом, а в жнива – червоним плодом.
4. Стоїть дід над водою з червоною бородою.
Хто не йде, за борідку вщипне.
Прислів’я:
5. Калина хвалилась, що з медом солодка.
6. Пишна та корисна, мов червона калина.
7. Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.
8. Щоки червоні, як кетяги калинові.
9. Україна, мов калина.
10. Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.
Вчитель: Молодці, діти, як ви гарно розповідали загадки, прислів’я про калину. А чи знаєте ви, які на смак її ягоди? Так, вони кислі і трохи гіркуваті. Але все таки вони дуже корисні, бо лікують багато хвороб. Використовують і калиновий цвіт, і ягоди, і свіжозрізану кору. Не було в народній медицині корисніших ліків від застуди, ніж калиновий чай. Свіжі ягоди з медом та водою вживалися при кашлі, серцевих захворюваннях. Соком її очищали навіть очищали обличчя, щоб рум’янилось. А ще з калини готують різні смачні страви, печуть пироги, варять кисіль, варення. А як потрібна була калина на весіллі! Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його калиною.
А у нас на селі новина:
Зацвіла у лузі калина.
Не так у лузі, як на селі,
У молодої на столі.
Мовила, говорила червона калина:
Не подоба мені у лузі стояти,
Але подоба у короваї стояти.
Ось така вона калина, улюблениця нашого народу. У віршах ягоди калини часто порівнюють з червоним намистом – коралами, вродливою дівчиною.
Учні: 1. Ось калина над рікою
Віти стелить по воді.
Хто це щедрою рукою
Їй намистечко надів?
Червонясте, променисте –
Розцвітає, як вогні…
Дай хоч трішечки намиста,
Калинонько, і мені!
2. Колишися, калинонько, колишися,
Зеленими листочками розпишися,
Сонячними променями розмалюйся,
З дужим вітром буйнесеньким розцілуйся.
А ще й срібною росою вмийся чисто,
Надінь свої ягідочки, як намисто.
3. Цвіте калина в нашому саду.
Її просту одежу вінча вінок, як ніжну молоду.
Віночок із малесеньких квіточок,
Не пишних, некрикливих, непримітних.
Вона отак, як наша доля, квітне
Вона Вкраїни рідної вінок.
А восени, як ватра, спалахне!
Своїм осіннім кетягом сяйне
І звеселить осінні тихі далі.
4. Червоні кетяги калини
Горять вогнями усіма.
Без калини нема України.
Без народу Вкраїни нема.
Вчитель: Великий український поет Т. Шевченко дуже любив цю рослину. Він вжив слово ,,калина”, у ,,Кобзарi”, аж 385 разів. Давайте і ми пригадаємо деякі з цих віршів.
Учні:
1. Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину.
2. Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
3. Защебече соловейко
В лузі на калині –
Заспіває козаченько,
Ходя по долині.
4. Три явора посадила
Сестра при долині,
А дівчина заручена –
Червону калину.
Вчитель: Багато віршів великого Кобзаря стали піснями.
(Дівчатка виконують пісню на слова Т. Шевченка,,Зацвіла в долині червона калина”. Хлопчики виконують пісню на слова Т. Шевченка,,Тече вода з-під явора”).
Вчитель: З давніх-давен український народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях, легендах, переказах.
Учні:
1. Співа соловейко про сонце й хмаринку,
Про любу Вкраїну, що квітне в барвінку.
І нам не наслухатись гарних пісень:
В садок під калину приходим щодень.
Квітне-пишається в лузі калина,
Пісня лунає в саду солов’їна.
2. А калина біля броду
Білі квіти розпускає.
На свою чарівну вроду
Задивляється у воду,
Соловейка виглядає.
(Учні виконують українську народну пісню,,Ой, єсть в лісі калина” в обробці Л. Ревуцького, дівчата танцюють).
3-й учень: На морозі, як жарини,
В лузі ягоди калини.
Пурх горобчик: ,,Жив-жив-жив! –
Дзьобнув ягідку й ожив. –
Я ледь з голоду не згинув,
Красно дякую, калино!”
(Діти стають у хоровод і виконують пісню Ю. Михайленка,,Біля калиноньки”).
4-й учень: Схилилась калина у воду,
Дивилась на красную вроду,
Горобчики з поля летіли,
Всі ягоди з неї об їли.
У сумі калинонька мила
Все листя у воду зронила.
Прийшли за вітрами морози –
Замерзли в калиноньки сльози.
Вчитель: Діти, а чи відгадаєте ви таку загадку?
В лісі вирізана, гладенько витесана,
Співає, заливається, як називається?
Правильно, це сопілка. А з якої рослини робили колись сопілки? З калини та верби. В народі існувало таке повір’я: якщо зробити з калини сопілку, то неодмінно в сім’ї з’явиться продовжувач роду – син.
5-й учень: В саду, на калині,
Як степліє навесні,
Мов дзвіночки солов’їні,
Все дзвенять, дзвенять пісні.
А проснуся рано, рано,
У садочок вийду я,
Під калинонькою стану,
Вивчу пісню солов’я.
Буду теж я так співати,
Бо і в мене голос є,
Мама скаже:
,,В нас у хаті солов ятко є своє”.
(Хлопчик та дві дівчинки співають пісню,,Ой, у саду калинонька”).
Вчитель: Дуже гарно ви всі співаєте, а ваші мами теж люблять співати українські пісні і знають пісню про калину.
(Мами виконують пісню,,При долині кущ калини”).
Вчитель: У народі кажуть: любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте. І часто матері колисали своїх маленьких діточок, сидячи під калиною, і наспівували колискових пісень.
Мама (виконує колискову):
Спи, дитино, бо покину.
Сама піду по калину,
Наламаю калиноньки
Та й покладу в головоньки.
А калина буде цвісти,
А дитина буде рости.
Вчитель: Проходили роки, дорослими ставали діти, але в серцях і пам’яті залишилась мати і калина.
(Звучить пісня,,На калині мене мати колисала,, у виконанні мами).
Вчитель: Калина й Україна невіддільні настільки, що їх не уявляють одну без одної.
6-й учень: У нашому лузі сталася новина –
Зацвіла білим цвітом червона калина.
Калинонько - Вкраїнонько – Божа наречена,
Поклонилась тобі в пояс травичка зелена.
Защебечи, соловейку, з гілочки тоненько –
Покоти малі колечка на весь світ біленький.
Ой, калино, калинонько, - листячко зелене,
Цвіте твоє біле личко для мене, для мене.
Вчитель: Правду каже прислів’я: ,,Червона калина – символ України”.
Учні: 7. Зацвітай, молода калино,
Серед тихого повесіння.
Чиста хвиля до тебе плине,
Омиває твоє коріння.
8. Це ж тобі од вітрів не ламатись,
Білим цвітом шуміти над світом.
Свіжих сил у землі набиратись,
Дивом кетягів погомоніти.
9. Неподоланому народу,
Солов’їній моїй Україні,
Над каміння, над сині води
Ти про щастя шуми, калино!
Учні (хором):Хай ізнов калина
Червоніє, достигає,
Всьому світу заявляє:
Я – країна Україна –
На горі калина!
(Свято закінчується піснею,,Ой, у лузі червона калина”).
