«Захист комерційної таємниці за цивільним законодавством України»

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ о о пННАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

Йййй УКРАЇНИ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК

УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ

У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ІМЕНІ Г. С.КОСТЮКА

ОБЛАСТІ

ЗАОЧНИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ

НА ТЕМУ:

«ЗАХИСТ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ»

Київ-Дніпропетровськ

2013

План ЗАОЧНОГО

СЕМІНАРУ-ТРЕНІНГУ

1. Тема семінару-тренінгу: «ЗАХИСТ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ».

2. Мета проведення семінару-тренінгу: підвищення рівня правової культури працівників юридичних служб територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, державних підприємств, установ, організацій та державних господарських об’єднань; покращення знань у галузі цивільного та господарського права щодо питань захисту комерційної таємниці.

3. Підстава проведення семінару-тренінгу: План-графік заочних семінарів – тренінгів для юрисконсультів на ІI півріччя 2013 року, затверджений першим заступником начальника Головного управління юстиції у Дніпропетровській області 12 червня 2013 року.

4. Цільова група: працівники юридичних служб територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, державних підприємств, установ, організацій, державних господарських об’єднань та інші фізичні особи.

5. Інформаційне забезпечення: методичні матеріали підготовлено у межах співпраці Головного управління юстиції в Дніпропетровській області та Інституту психології імені Національної академії педагогічних наук України.

6. Основні питання, які розглядаються у заочному семінарі-тренінгу:

- Поняття комерційної таємниці та її правове регулювання.

- Правовий захист комерційної таємниці в Україні.

- Питання захисту комерційної таємниці.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

У ст. 420 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року закріплено, що комерційна таємниця є одним з об'єктів інтелектуальної власності. Відповідно майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визнала інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності передбачає кримінальну відповідальність.

Законом переслідується не лише розголошення комерційної таємниці, але й приховування її (або надання недостовірної інформації) у тих випадках, коли надання такої інформації передбачено законом.

Визначення комерційної таємниці. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначаються суб'єктом господарювання відповідно до законодавства. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 1993 року № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці», не можуть бути віднесені до комерційної таємниці:

► установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

► інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

► дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

► відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

► документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

► інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

► документи про платоспроможність;

► відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

► відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Підприємства, установи та організації зобов'язані подавати перелічені відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою.

Отже, відомості, які можуть бути віднесені до комерційної таємниці, наприклад, підприємства, повинні мати такі ознаки:

→ не містити державної таємниці;

→ не наносити шкоди інтересам суспільства;

→ відноситись до виробничої діяльності підприємства;

→ мати дієву або потенційну комерційну цінність та створювати переваги в конкурентній боротьбі;

→ мати обмеження в доступі тощо.

З цього переліку не потрібно робити висновок про те, що до комерційної таємниці варто відносити значну кількість відомостей. Надмірне «утаємничування» може викликати втрату клієнтів, а отже прибутку, оскільки умови ринку потребують постійних клієнтів, широкої інформації про діяльність фірми (організації). Досягнення успіху в підприємницькій діяльності дуже часто пов'язане з використанням комерційної таємниці і неможливістю її використання конкурентами.

Виділяють такі причини, які становлять основу неправомірного використання комерційної таємниці конкурентами:

◙ для поліпшення виробничої та комерційної діяльності організації (конкурента), що протиправно заволоділа комерційною таємницею, підвищення конкурентоспроможності продукції та ефективності виробництва, вибору оптимальної стратегії реалізації продукції та торгових переговорів;

◙ для завдання шкоди власнику комерційної таємниці, протидії реалізації продукції, руйнування виробничих та торговельних зв'язків; зриву торгівельних переговорів та угод; зниження інвестиційних можливостей, підготовки та розповсюдження неправдивих відомостей про власника комерційної таємниці тощо.

Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності, зокрема комерційної таємниці, визначаються Цивільним кодексом України.

Реалізація майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю забезпечується:

З правової точки зору комерційна таємниця є засобом захисту від недобросовісної конкуренції в рамках реалізації права на інтелектуальну власність. Це загальновизнане у світі положення випливає також із змісту п. 8 ст. 2 Конвенції 1967 року, що утверджувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності. Законодавством України передбачена кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та інша відповідальність не лише за розголошення, а й за незаконне збирання з метою використання чи використання відомостей, що становлять комерційну таємницю.

У ст. 27 Закону України від 02 жовтня 1992 року «Про інформацію» закріплено, що порушення законодавства України про інформацію тягне дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, що винні у скоєнні таких порушень:

■ необґрунтована відмова від надання відповідної інформації;

■ надання інформації, що не відповідає дійсності;

■ умисне приховування інформації;

■ розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна зберігати цю таємницю;

■ порушення порядку збереження інформації.

У ст. 231 Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року встановлена відповідальність за незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю.

Так, умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності, - караються штрафом від трьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також у ст. 232 Кримінального кодексу України закріплена відповідальність за розголошення комерційної або банківської таємниці.

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, - карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно з ч. 1 ст. 164³ Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

Умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця - тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. ч. 2. 3 ст. 164³ Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Стосовно штрафів необхідно зауважити, що залежно від ступеня громадської небезпеки здійсненого злочину з врахуванням майнового стану винуватця штраф може становити до 400 мінімальних зарплат, за корисливі злочини — до 1000 мінімальних зарплат. Таким чином, законодавство України гарантує правовий захист комерційної таємниці. Розглядаючи питання про відповідальність за порушення умов збереження комерційної таємниці слід зазначити, що, як правило, як міру покарання призначають позбавлення волі або штраф, а також звільнення і зобов´язання відшкодувати збитки.

При цьому розміри покарання в різних країнах неоднакові і часом істотно відрізняються. Наприклад, в Австралії за розголошення комерційної таємниці працівниками підприємства Закон про недобросовісну конкуренцію передбачає позбавлення волі до 3-х місяців чи штраф у розмірі до 180 денних ставок. У той же час, згідно з Цивільним кодексом Франції винні у цьому правопорушенні можуть бути засуджені до позбавлення волі від 3-х місяців до 2-х років, а також до грошового штрафу до 8 тисяч франків. А за кваліфікований склад злочину, тобто передавання комерційної таємниці іноземцю, може бути позбавлення волі від 2-х до 10 років.

У ч. 2 ст. 14 Закону України від 16 липня 1999 pоку № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством, а у ч. З цієї ж статті вказано, що підприємства (крім бюджетних установ) зобов'язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати.

Враховуючи те, що право на комерційну таємницю означає для власника такої інформації право її засекречування від широкої публіки та право вимагати від інших осіб утримання від використання незаконних методів для одержання цієї інформації. Якщо інформація, що становить комерційну таємницю, отримана іншою особою на законних підставах, хоча б і без дозволу власника прав на неї, така особа не може вважатися порушником, позаяк власник не забезпечив захист такої інформації, в силу чого вона стала легкодоступною, але аж ніяк не таємною.

До неправомірного збирання, розкриття та використання комерційної таємниці належать:

◙ неправомірне збирання комерційної таємниці;

◙ розголошення комерційної таємниці;

◙ схилення до розголошення комерційної таємниці;

◙ неправомірне використання комерційної таємниці.

Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (підприємцю).

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (підприємцю).

Схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (підприємцю).

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

Юридичні заходи включають в себе документальне оформлення переліку відомостей, які є комерційною таємницею, і складання супутніх документів (наприклад, положення про комерційну таємницю, яке регламентує порядок доступу до секретної інформації, а також запровадження системи, за якої кожний працівник під розписку ознайомлюватиметься з цим положенням і відповідальністю за його порушення).

Адміністративні заходи передбачають створення системи користування конфіденційною інформацією. При цих заходах необхідно визначити, які посадові особи і до якої інформації отримують право безперешкодного доступу. Не може бути встановлена комерційна таємниця для керівника підприємства або для контролюючих його діяльність органів підприємства. А у разі якщо працівнику необхідна така інформація для службових потреб, слід визначити порядок доступу до такої інформації цих працівників. До адміністративних заходів можна також віднести запатентування нових винаходів та реєстрації прав на комерційне найменування і торговельну марку.

До соціально-психологічних заходів належать бесіди та проведення занять з працівниками з приводу  впровадження новітніх технологій, їхніх пропозицій та повторне попередження їх про відповідальність за розголошення таких відомостей. А також створення позитивного робочого клімату в колективі, аби уникнути невдоволених своїм становищем, які неодмінно можуть продати інформацію, або «пожалітися» про становище своєї фірми.

 

До загальних заходів захисту інформації в засобах і мережах їх передачі і обробки переважно передбачають використання апаратних, програмних та криптографічних засобів захисту. В свою чергу, апаратні засоби захисту застосовуються для вирішення таких завдань:

■ перешкоджання візуальному спостереженню і дистанційному підслуховуванню;

■ нейтралізація паразитних електромагнітних випромінювань і наводок;

■ виявлення технічних засобів підслуховування і магнітного запису, несанкціоновано встановлених або які пронесено до установ підприємства, банку;

■ захист інформації, що передається засобами зв'язку і знаходяться в системах автоматизованої обробки даних.

За своїм призначенням апаратні засоби захисту поділяються на засоби виявлення і засоби захисту від несанкціонованого доступу. Слід зазначити, що універсального засобу, який би дозволяв виконувати всі функції, не існує, тому для виконання кожної функції відповідно до виду засобів несанкціонованого доступу існують свої засоби пошуку та захисту. За таких умов заходи щодо протидії незаконному вилученню інформації за допомогою цих засобів досить трудомісткі та дорогі і вимагають спеціальної підготовки фахівців.

Захист інформації від копіювання здійснюється завдяки виконанню таких функцій:

► ідентифікація середовища, з якого може запускатись програма;

► аутентифікація середовища, із якого запущена програма;

► реакція на запуск із несанкціонованого середовища;

► реєстрація санкціонованого копіювання;

► протидія вивченню алгоритмів роботи системи.

Складність визначення, яка саме інформація підприємства підлягає захисту, полягає в тому, одна й та сама інформація в одному випадку вважатиметься конфіденційною, а в іншому – ні. Кожен підприємець самостійно визначає склад відомостей, що належатимуть до комерційної таємниці. Законодавством України встановлені два обмеження, застосовуваних до таких відомостей.

 

До комерційної таємниці може належати: 1) технологічна інформація; відомості про управління підприємством; відомості про фінанси підприємства (відомості про систему оплати праці; 2) відомості, що розкривають показники фінансового плану; 3) майнове становище, кількість і вартість товарних запасів; 4) відомості про баланс підприємства; відомості про стан банківських рахунків підприємства, відомості про рівень доходів підприємства); 5) відомості про плани підприємства (плани закупівель, продажу та інвестицій), а також інші відомості, зокрема, такі:

а) собівартість продукції;
б) розмір торговельної націнки;
в) обсяги виробництва продукції;
г) поточні і перспективні плати виробництва; стратегія підприємства;
д) відомості про постачальників, продавців та покупців продукції підприємства;
е) відомості про виробниче обладнання;
є) відомості про способи придбання і реалізації продукції підприємства;
ж) зміст та характер договорів та контрактів, однією із сторін в яких виступає підприємство;
з) відомості щодо обладнання приміщень підприємства охоронною сигналізацією та місця її встановлення.

Визначення порядку захисту інформації, організації роботи з нею, як правило, здійснюється відповідно до Положення про організацію роботи з інформацією, що становить банківську і комерційну таємницю та є конфіденційною.

контрагентами та відвідувачами; ? правила оформлення доступу до інформації з обмеженим доступом, порядок розробки, зберігання, пересилання та руху грифованих документів в установах підприємства, банку; ? загальні обов'язки персоналу підприємства, банку зі збереження їх таємниць; ? порядок доступу на засідання і наради, де обговорюються питання, що стосуються комерційної таємниці; інші питання, що регулюють правила доступу до інформації з обмеженим доступом. " width="649" height="253"/>

До нормативної бази підприємства, банку з питань захисту інформації також належать зобов'язання працівників стосовно зберігання комерційної таємниці, угоди про конфіденційність з клієнтами, контрагентами, партнерами та іншими суб'єктами, з якими підприємство, банк вступає у правовідносини, різного характеру пам'ятки, інструкції, заяви тощо.

Проте згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України від 07 грудня 2000 року № 000-III «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками: 1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації; 2) за рішенням суду; 3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу; 4) органам доходів і зборів на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків; 5) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на його запит щодо фінансових операцій, пов'язаних з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій; 6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності; 7) Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у випадках самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок.

 

Зупинимось на Положенні про комерційну таємницю і конфіденційну інформацію, яке можна охарактеризувати таким змістом:

◙Загальні положення.

◙Визначення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію підприємства.

◙Порядок захисту комерційної таємниці та конфіденційної інформації підприємства.

◙Порядок видачі працівниками документів, відомостей, передача інформації, яка становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію підприємства контрагентам, клієнтам та державним органам.

◙Відповідальність за розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію.

Перші два пункти обговорювали раніше, тож тепер стисло про інші. Директор підприємства має бути наділений правом відмовити будь-якій особі у доступі до відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію підприємства, або надати такий доступ, але, звичайно, якщо у нього виникатимуть обґрунтовані підозри у ймовірності протиправного використання такої інформації.

У разі отримання запиту (письмового, усного, по електронній пошті, ICQ) на інформацію, яка становить комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, від контрагентів, клієнтів і державних органів, працівник зобов’язаний:

а) з’ясувати у контрагента, клієнта або представника державного органу необхідність отримання такої інформації (з чим пов’язаний такий запит; обсяг  інформації, яка повинна міститися у відповіді);

б) повідомити про такий запит керівника, який повноважний прийняти рішення про надання такої інформації та отримати його згоду;

в) записати координати особи, яка звернулась із запитом, і отримати від неї обґрунтування необхідності отримання такої інформації та її обсяг;

г) надавати тільки ту інформацію, про яку йдеться в запиті.

Працівники підприємства у випадку розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства, підлягають негайному звільненню з дотриманням порядку, передбаченого Кодексом законів про працю України. У випадку якщо діями працівника із збирання та розголошення комерційної таємниці підприємства були завдані збитки, такий працівник зобов’язаний відшкодувати всі збитки, пов’язані з його незаконними діями. І, звісно, у разі навмисних дій мова може йти про кримінальну відповідальність.

Таким чином, у результаті заходів організаційного характеру, як з боку керівника, так і з боку працівників і служби безпеки на підприємстві, вирішуються питання стосовно використання інформації з обмеженим доступом на підприємстві. Для того щоб така система працювала, знадобиться чимало зусиль та кваліфікованих управлінських рішень. Водночас, слід розуміти, що людина, котра має доступ до якоїсь цінної, нікому не відомої інформації, має спокусу скористатись такою інформацією задля власного збагачення. Саме тому в нових умовах технологічного прогресу дуже велику роль відіграє захист інформації як доступної звичайним способом, так і за допомогою спеціальних пристроїв отримання баз даних.

При підготовці методичних рекомендацій використовувались матеріали:

1. Франчук Сергій. Як організувати захист комерційної таємниці та конфіденційної інформації на підприємстві – Електронний ресурс [режим доступу] - http://www. /article/1326/

2. Комерційна таємниця – Електронний ресурс [режим доступу] http://uk. wikipedia. org/wiki/Комерційна_таємниця

Заочний семінар-тренінг розроблений

спеціалістами відділу правової роботи,

правової освіти та кодифікації за матеріалами,

наданими Інститутом психології імені

Національної академії педагогічних наук України