Партнерка на США и Канаду по недвижимости, выплаты в крипто
- 30% recurring commission
- Выплаты в USDT
- Вывод каждую неделю
- Комиссия до 5 лет за каждого referral
Газета Ужгородського економічного ліцею
2011 р. Виходить 1 раз на місяць № 17
 |
Вересень
Видання економічного ліцею м. Ужгорода
 |
Унгвар… Саме так, ще в 1154 році арабський географ і мандрівник Аль-Ідрісі позначив наше місто на карті світу, яку складав для нормандського короля Роджера ІІ. Сама назва складається з двох частин Унг і Вар, і у всіх своїх інтерпретаціях перекладається, як„замок на річці Уж” (з тюркської мови уж, уз, унг, онг – вода, а вар – місто, фортеця, замок). З часом назва Унгвар зазнає змін і перетворюється на сучасну – Ужгород.
Завдяки тому що місто розташоване на межі Карпатських гір та Середньодунайської низовини, майже у самому серці Європи, з ХІІІ століття всі економічні та політичні шляхи проходили через Унгвар. З усього світу до нас приїздило чимало поважних гостей - від високоповажних правителів, військових, вчених до звичайних купців та ремісників. Багато з них (представники різних національностей: українці-русини, угорці, словаки, росіяни, німці, євреї, болгари, поляки), закохуючись в Ужгород, залишалися тут назавжди.
Протягом всієї своєї історії Ужгород був у складі вісімнадцяти держав – від даків та римлян до сучасної України. Різноманітність культур не могла не позначитись на традиціях, внутрішньому устрою міста, ментальності жителів. Саме тому, до сьогоднішнього дня, тут збереглися парки закладені італійцями, квартали забудовані чехами, фабрики спроектовані бельгійцями і храми зведені греками та російськими емігрантами.
В різні часи Ужгородом захоплювалися Бейла Барток (всесвітньо відомий угорський компо
зитор), Герман Бідерман (австрійський вчений), Іван Ольбрахт (чеський письменник), Шандор Петефі (угорський поет), Ференц Хевердле (угорський художник), Микола Садовський (український театральний режисер), Рокуел Кент (американський художник).
Гості та жителі міста свій вільний час проводили в численних міських корчмах, кав’ярнях та рестораціях при готелях, де обговорювали політичні ситуації, “обмивали” вдалі виторги, планували змови та святкували весілля. „Берчені”, „Міленіум”, „УнгварЪскій”, „Фюреді”, „Шпек”, „Отгон” –це лише частина тих ресторацій, інформація про які дійшла до сьогоднішнього дня.
Одним з найпопулярніших у місті був готель „Унгваръскій”, розташований поблизу підніжжя Ужгородського замку, де на гостей завжди чекала привітна обслуга, мінеральні купелі (бані) та екзотика того часу – „чорний суп з Ефіопії”, тобто кава.
На місці комплексу „УнгварЪскій” до другої половини ХІХ століття знаходився найдревніший парк Ужгорода – Підзамковий, де серед катальп, кипарисовиків, сакур, смерек, в’язів, сосен, і до сьогодні росте найстаріше дерево Ужгорода – 600-річний платан кленолистий. Вважається, що його було посаджено у ХV столітті тодішнім володарем Ужгородського замку, італійським графом Другетом. Представники відомих феодальних родин тогочасної Європи, такі як Перені, Другетті, Гуньяді, Телекі, Ракоці, Віцманді, Плотені, Понграц полюбляли відвідувати цю місцевість, аби відволіктися від державницьких справ.
Під час будівництва лісопильного заводу у 1869 році (згодом – меблева фабрика «Мундус» ), інженерами з Австрії та Бельгії було відкрито джерело мінеральної (квасної) води. У 1874 році місцеве подружжя Йоган та Ілона Артогі за 800 флоринів викупило у міської управи Унгвара джерело, і вже за два роки був відкритий „УнгварЪскій Готел”, який згодом став відомий як бальнеологічний курорт.
Далі буде……
вересень
Видання економічного ліцею м. Ужгорода
 |
 |
Вересень
Видання економічного ліцею м. Ужгорода
 |
 |
 |
 |
| |
| |
Вересень
