Верховинське районне управління юстиції
Івано-Франківської області
Правовий порадник
молодого громадянина
частина 1
смт. Верховина
2014
ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник Верховинського
Районного управління юстиції
Івано-Франківської області
____________
«__»______________20__ р.
ВСТУП
Відповідно до Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» молодь - громадяни України віком від 14 до 35 років.
Тобто - це соціально-демографічна група, яка проходить період становлення соціальної зрілості, адаптації до світу дорослих. У цей період людина переживає важливий етап сімейної і позасімейної соціалізації, процес становлення особистості, навчання, засвоєння цінностей, норм, установок, зразків поведінки, прийнятих у даному суспільстві.
Соціальне становлення та розвиток молоді базуються на таких основних принципах:
повага до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів, історичних, культурних, національних особливостей України, її природи;
безпосередня участь молоді у формуванні та реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі та молоді зокрема;
врахування потреб молоді, співвіднесення їх реалізації з економічними можливостями держави;
доступність для кожного молодого громадянина соціальних послуг і рівність правових гарантій;
відповідальність держави за створення умов щодо саморозвитку і самореалізації молоді;
єдність зусиль держави, всіх верств суспільства, політичних і громадських організацій, підприємств, установ, організацій та громадян у справі соціального становлення та розвитку молоді;
відповідальність кожного молодого громадянина перед суспільством і державою за додержання Конституції України, законодавства України.
Основний закон нашої держави – Конституція України - передбачає рівні права і свободи громадян.
Одним із пріоритетних прав і свобод громадян є:
Право на освіту
Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Повна загальна середня освіта є обов’язковою.
Громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.
Система освіти України складається із закладів освіти (загальноосвітні навчальні заклади, ВНЗ), наукових (академічні інститути, наприклад Інститут педагогіки АПН України), науково-методичних і методичних установ (методичні кабінети, інститути післядипломної освіти), науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Структура освіти в Україні:
– дошкільна освіта й виховання (сім’я й дошкільні заклади);
– загальна середня освіта:
- початкова загальна освіта (початкова школа (1-4 кл.) –І ступінь);
- базова загальна середня освіта (основна школа (5-9 кл.) – ІІ ступінь;
- повна загальна середня освіта (старша школа (10-11 кл.) – ІІІ ступінь;12-річна загальна середня школа має ІІІ ст. – кл. з профільними класами.
Крім того, існують такі типи загальноосвітніх навчальних закладів, як спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, навчально-виховні комплекси, об’єднання.
– позашкільна освіта ( палаци, будинки, центри дитячої і юнацької творчості, клуби, ДЮСШ, школи мистецтв, бібліотеки, оздоровчі заклади);
– професійно-технічна освіта (ПТК, вищі ПТУ, навчально-виробничі центри);
– вища освіта (університети, академії, консерваторії, інститути, коледжі, технікуми, училища):
І рівень акредитації – технікуми, училища;
ІІ рівень акредитації – коледжі;
ІІІ-ІУ рівень акредитації – інститути, консерваторії, академії, університети.
– післядипломна освіта: спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів ( академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати, підрозділи вищих закладів освіти: філіали, факультети, відділення тощо; професійно-технічні заклади освіти ; відповідні підрозділи в організаціях та підприємствах);
– самоосвіта (народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіо-, відеонавчальні матеріали тощо).
Освітні рівні:
початкова загальна освіта;
базова загальна середня освіта;
повна загальна середня освіта;
професійно-технічна освіта;
базова вища освіта;
повна вища освіта.
Загальна середня освіта
Загальна середня освіта – цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.
Систему загальної середньої освіти становлять:
загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації;
навчально-виробничі комбінати;
позашкільні навчальні заклади;
науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти;
а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації, що надають повну загальну середню освіту.
Типи загальноосвітніх навчальних закладів:
середня загальноосвітня школа - загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів;
спеціалізована школа (школа-інтернат)- загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;
гімназія - загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;
ліцей - це загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;
колегіум - загальноосвітній навчальний заклад ІІІ ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілів;
загальноосвітня школа-інтернат - загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;
спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;
загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;
школа соціальної реабілітації - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат);
вечірня (змінна) школа - загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною навчання.
Професійно-технічна освіта
Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури.
Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.
Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійно-технічної освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.
До професійно-технічних навчальних закладів належать:
професійно-технічне училище відповідного профілю;
професійне училище соціальної реабілітації;
вище професійне училище;
професійно-художнє училище;
художнє професійно-технічне училище;
вище художнє професійно-технічне училище;
училище-агрофірма;
вище училище-агрофірма;
училище-завод;
центр професійно-технічної освіти;
навчально-виробничий центр;
центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;
навчально-курсовий комбінат;
навчальний центр;
інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту.
Вища освіта
Вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.
Структура вищої освіти:
1) освітні рівні:
неповна вища освіта;
базова вища освіта;
повна вища освіта;
2) освітньо-кваліфікаційні рівні:
кваліфікований робітник;
молодший спеціаліст;
бакалавр;
спеціаліст, магістр.
Рівні акредитації вищих навчальних закладів:
вищий навчальний заклад першого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;
вищий навчальний заклад другого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;
вищий навчальний заклад третього рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;
вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації - вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.
Типи вищих навчальних закладів:
університет – багатопрофільний вищий навчальний заклад ІУ рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.
Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети;
академія - вищий навчальний заклад ІУ рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
інститут - вищий навчальний заклад ІІІ або ІУ рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
консерваторія (музична академія) - вищий навчальний заклад ІІІ або ІУ рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
коледж - вищий навчальний заклад ІІ рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу ІІІ або ІУ рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу ІІІ або ІУ рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
технікум (училище) - вищий навчальний заклад І рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу ІІІ або ІУ рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Форми навчання у вищих навчальних закладах:
денна (очна);
вечірня;
заочна, дистанційна;
екстернатна.
Форми навчання можуть бути поєднані. Терміни навчання за відповідними формами визначаються можливостями виконання освітньо-професійних програм підготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня.
Екстернатна форма навчання - особлива форма навчання, що передбачає самостійне вивчення навчальних дисциплін, складання у вищому навчальному закладі заліків, екзаменів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом.
Умови прийому
на навчання до вищого навчального закладу
1.Прийом осіб на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється на конкурсній основі відповідно до їх здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел його фінансування.
2.Умови конкурсу мають забезпечувати дотримання прав громадян у галузі освіти.
3.Поза конкурсом, а також за цільовими направленнями до вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності особи зараховуються у випадках і у порядку, передбачених законодавчими актами.
4.Прийом на навчання до вищого навчального закладу для підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів проводиться відповідно до умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів. Правила прийому на навчання до вищого навчального закладу затверджуються його керівником за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах
Студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Курсант - особа, яка в установленому порядку зарахована до військового вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Екстерн - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу, має відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень і навчається за екстернатною формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Асистент-стажист - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в асистентурі-стажуванні вищих навчальних закладів мистецького профілю з метою удосконалення творчої майстерності.
Інтерн - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста медичного або фармацевтичного спрямування, навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських посад.
Клінічний ординатор - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра медичного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських посад, навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста.
Здобувач - особа, яка прикріплена до аспірантури або докторантури вищого навчального закладу або наукової установи і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук без навчання в аспірантурі, або особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук без перебування в докторантурі.
Аспірант (ад'юнкт) - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі (ад'юнктурі) вищого навчального закладу або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук.
Докторант - особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і зарахована до докторантури для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.
У нашій державі з метою фінансової підтримки обдарованої молоді запроваджено гранти Президента України, які надаються в рамках реалізації соціально значущих творчих проектів у соціальній та гуманітарній сфері.
Молоді громадяни можуть одержувати за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів пільгові довгострокові кредити для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання, незалежно від форм власності, що діють на території України.
Право на працю
Кожен громадянин України має право на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи.
Особливості праці молоді та жінок
Неповнолітні - особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.
Не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Працездатній молоді після закінчення навчання у професійно-технічних і вищих навчальних закладах, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років.
Увага! Особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові.
Для неповнолітніх передбачено скорочення тривалості робочого часу:
від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;
від 15 до 16 років - 24 години на тиждень ;
Для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул, - 24 години на тиждень.
Забороняється:
застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років і жінок на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах;
залучення осіб молодше вісімнадцяти років і жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми;
а також залучення до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Не допускається направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.
(Нічними роботами вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку, надурочними - роботи понад встановлену тривалість робочого дня).
Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.
Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.
Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років.
Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу.
Що робити, коли Ви втратили роботу?
Зайнятись її пошуком. За словами Папи Римського Іоанна Павла ІІ «Безработица - это не просто отсутствие денег у человека, а одна из форм духовной смерти».
Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Набуття статусу безробітного здійснюється за віковим цензом. Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» безробітними визначаються громадяни, яким на момент звернення до служби зайнятості виповнилось 16 років. Реєстрація громадян у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, здійснюється за місцем проживання (реєстрації) за умови пред’явлення паспорта і трудової книжки, документа про освіту, а у разі потреби - військового квитка.
Право на отримання допомоги по безробіттю мають громадяни, які в установленому порядку отримали статус безробітного та яким служба зайнятості протягом 7 днів перебування на обліку не підібрала бажаної роботи.
Не можуть бути визначені безробітними громадяни:
які займаються трудовою, підприємницькою або іншою діяльністю;
які мають право на пенсію, відповідно до законодавства України (пенсіонери, інваліди та інші);
які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи; учні, студенти денної форми навчання.
Права та обов’язки особи, яка набула статусу безробітного
Громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості, мають право на:
участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;
судовий захист своїх прав;
пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні;
інформаційні та консультаційні послуги, пов’язанні з працевлаштуванням;
профорієнтацію, професійну підготовку або перепідготовку та підвищення кваліфікації;
участь в оплачуваних громадських та сезонних роботах; допомогу по безробіттю, у тому числі - одноразову її виплату для організації безробітним підприємницької діяльності;
матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного тощо. Громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості, зобов’язанні:
відвідувати центр зайнятості у строки, встановлені працівниками служби зайнятості;
брати активну участь у заходах, які організовує служба зайнятості (семінарах, презентаціях професій, ярмарках вакансій тощо);
розробляти за допомогою спеціалістів центру зайнятості плани самостійного пошуку роботи;
інформувати спеціалістів центру зайнятості про проведену роботу щодо свого працевлаштування.
Провідний спеціаліст
Верховинського районного юстиції І. Ю. Цехняк
т. 2-11-42
