27.06.2013 Порядок денний
В студії працює Юрій Табаченко. Напевно, всі ви чули, знаєте, що зараз проходить певний експеримент пілотний, щодо реформування охорони здоров»я в Україні. Він розпочався доволі тривалий період часу тому, і тому ми вже не про перші підсумки говоримо, а про якісь проміжні результати. Напевно, говоримо які саме моменти із діяльності цих пілотних проектів ми можемо перенести вже на всю країну. Директор департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров»я України Микола Хобзей в студії Українського радіо. Вінницька, Дніпропетровська, Донецька області і Київ – це ті регіони, в яких вже запроваджена реформа у вигляді пілотного проекту, пілотна для країни, але цілком справжнього, реального, діючого, чинного у цих згаданих регіонах. В чому, власне, суть, не зайве буде нагадати, тим паче, тим людям, в яких немає цих пілотних проектів, які не знають на власному досвіді, що це таке.
ХОБЗЕЙ: Дійсно, реформування системи охорони здоров»я, яке відбувається в нашій державі, воно визначено нормативними документами, а Вінницька, Дніпропетровська, Донецька області та місто Київ визначені законом України, як пілотні, в яких ми опробовуємо шляхи реформування системи охорони здоров»я з тим, щоб потім ці напрацювання, і цей позитивний досвід можна перенести на всю Україну. Закон працює другий рік, і наріжним каменем перетворень і реформування системи охорони здоров»я є реформування первинної ланки і започаткування роботи первинної медико-санітарної допомоги, створення мережі закладів первинної медико-санітарної допомоги, комплектація їх сучасним оснащенням, і робота первинної ланки за принципом лікаря загальної практики сімейного лікаря. Більше двадцяти років говорили, що треба реформувати, а ось жодна країна світу не задоволена своєю системою охорони здоров»я і перебуває в перманентному процесі реформування, оптимізації, покращення. Основною метою реформ є покращення доступності, якості надання медичної допомоги, наближення медичної допомоги до мешканців з тим, щоб мешканець, незалежно від того, чи він живе у великому місті, чи у віддаленому районі, мали однаковий доступ до медичної допомоги. Власне, реформування первинної ланки первинної санітарно-медичної допомоги - є тим основним шляхом, яким повинна реформуватися первинна допомога, повинна покращуватись доступність медичної допомоги. Власне, це той шлях, який проходять багато країн світу, і тут немає ніякого українського ноу-хау – це те, що вже працює і показало свою ефективність. За цих півтора року в пілотних регіонах створено 179 центрів первинної медико-санітарної допомоги, це дало можливість структурно і фінансово відокремити первинну допомогу від спеціалізованої медичної допомоги. Для оснащення цих амбулаторій було виділено з державного бюджету 327 мільйонів гривень, йде велика робота по наповненню кадрами, про навчання і перепідготовку кадрів на первинній ланці.
ВЕД: Тут треба, напевно сказати, що реформа, медична, зокрема, наштовхується на ускладнюючі певні фактори. По-перше, ми маємо тільки ті споруди, будівлі, в основній масі 98 відсотків, напевно, які вже маємо. Будувати нові складно, дорого, навряд, чи можливо… Є ситуація з перинотальними центрами, де в деяких випадках насправді будувались нові будинки, але щоб реформувати всю систему медицини, ми маємо тільки наявний цей фонд. Більшість техніки, очевидно, також залишається та ж сама, і люди…, можна, звісно підготувати нових спеціалістів, але на це потрібний час, і, зрештою, ті лікарі, які вже працюють, вони також повинні бути в цій системі медицини. І витрати… Перевищити значно бюджет, немає можливості. Реформувати доводиться саме зважаючи на ці фактори. Яким чином вдається наблизити медицину до пацієнта, в результаті, яким чином вдається підвищити якість надання послуг, враховуючи ці стримуючі фактори?
ХОБЗЕЙ: Фінансування є важливим і ресурсне забезпечення галузі – є важливим елементом в реформуванні галузі. Я хотів би сказати, що в пілотних регіонах закуплено понад 1200 машин для лікарів первинної ланки. Міністерство охорони здоров»я впродовж 12-го року напрацювало нормативно правову базу, яка стосується штатних розписів табелю оснащення на первинному рівні. Ми вперше в бюджетній системі застосували економічну мотивацію праці лікарів, і на сьогодні запрацювала складова роботи за обсягом роботи. Ми відпрацьовуємо індикатори якості лікаря первинної ланки. Вже сьогодні можемо сказати, як перший результат, що на первинному рівні лікарі-медики почали заробляти більше на 60 відсотків в середньому по галузі. По-друге, пацієнт отримав право обрати собі лікаря первинної ланки або змінювати його. Це важливий елемент, який, можливо, ще не повністю спрацював, але це дасть можливість конкуренції, і це теж повинно стати суттєвим фактором підвищення якості медичної допомоги. Ця робота активно продовжується на реалізацію національного плану дій, і цей досвід по створенню первинної медико-санітарної допомоги вже в цьому році поширено на не пілотні регіони, і згідно наших планів і планів, які нам подали території, до кінця 13 року заплановано створити ще 548 центрів первинної медико-санітарної допомоги. МОЗ відпрацьовує стандарти забезпечення лікарськими амбулаторіями, які є в складі центрів первинної допомоги, то це та величезна допомога, яка проводиться, і ми можемо говорити про серйозні позитивні тенденції, а результати будуть через рік, коли ми будемо підводити підсумки. Які ризики, і які недоліки виявлені? Ми знаємо із преси і ЗМІ про нарікання на якість надання медичної допомоги, нарікання на обмеження доступності, нарікання на самі реформи, і тут не секрет, що противниками реформи є, як люди в медичному середовищі, так і споживачі наших послуг. Ми це враховуємо у своїй роботі. Є різні думки про те, що ми йдемо не тим шляхом, що ми неправильно щось робимо, що ми не отримуємо одразу результатів. Медицина дуже інертна галузь своїми традиціями, своїми усталеними нормами, і тому все нове не завжди сприймається добре, тим більше, що не хочуть міняти те, що, нібито, працювало. Тому МОЗ в 13 році пожвавило інформаційну роз»яснювальну роботу, керівники структурних підрозділів виїжджали в регіони, спілкувалися з медичною громадськістю, з медичними колективами, з пацієнтами. Ми відслідковуємо ці моменти, висвітлюємо їх в ЗМІ. Нам дуже приємно, що реформа здійснюється, виконуючи політичну волю вищого керівництва держави. Підтвердженням цього на останньому засіданні ради регіонів, був
Президент України, під час розширеного засідання сказав однозначно, що реформа буде, і буде втілюватись. Реформа – це не закриття лікувальних закладів – це оптимізація медичної допомоги і ті проблеми, які є, ми знаємо. У нас з радянських часів успадкувалася структура лікарні, яка за роки незалежності майже не змінювалася, це перевантаження стаціонарними ліжками, це мережа не завжди відповідає вимогам часу, медичні послуги в різних лікувальних установах дублюються, використовують неефективно. Багато лікарень, де немає відповідного обладнання, де немає фахівців відповідного рівня для надання медичної допомоги. МОЗ підготовлено проект закону про особливості діяльності закладів, де буде чітко визначено, що таке медичний заклад.
ВЕД: Цікаво дізнатися подробиці деяких аспектів проведення медичної реформи, зокрема, економічна мотивація лікарів, про яку ви згадували. В чому, власне, система, і за рахунок чого на 60 відсотків вдалося підвищити оплату праці?
ХОБЗЕЙ: Підвищення оплати праці на первинному рівні, вдалося за рахунок того, що вже чітко регламентована питома вага видатків на первинному рівні, що дає можливість знайти фінансовий ресурс для мотивації і за розширений обсяг роботи, і за якість медичної допомоги на первинному рівні.
ВЕД: Тобто, і за розширений обсяг, і за якість. За якими критеріями підвищилася якість, чим вимірюється?
ХОБЗЕЙ: Це відпрацьовується МОЗ. Критерії можуть бути затверджені і на місцевому рівні. Критеріями якості є кількість занедбаних випадків, наприклад, онкологічних чи туберкульозу, зменшення цієї кількості. Величезною ділянкою роботи лікаря є профілактика захворювань і раннє виявлення захворювання. Це ті якісні індикатори, які працюють у всьому світі, і які дають можливість сказати, що робота лікаря є ефективною. Робота сімейного лікаря полягає в тому, щоб 70-75 відсотків всіх пацієнтів починали і закінчували лікування в цього лікаря. Для цього йому необхідно мати відповідні знання, відповідне обладнання, відповідне оснащення, щоб медичну допомогу можна було надавати в адекватному об»ємі.
ВЕД: А щодо збільшення обсягів пацієнтів… Була ж у нас певна кількість лікарів, між ними була розподілена вся маса населення України, а тепер якісь лікарі отримали більше навантаження. Що це означає, що у деяких інших воно зменшилось, чи вони пішли на іншу роботу?
ХОБЗЕЙ: Обсяги допомоги збільшення за рахунок того, що частина функцій вузьких спеціалістів перебирає на себе лікар загальної практики сімейної медицини. Це суттєво відрізняє роботу лікаря загальної практики сімейного лікаря від роботи, скажімо, дільничного терапевта. Тому, ми маємо на увазі, цю складову оплати праці за обсяги роботи.
ВЕД: А на зарплатах вузьких спеціалістів це не відбилося?
ХОБЗЕЙ: Про зарплату вузьких спеціалістів ми будемо говорити в наступний етап реформи, коли будуть створені госпітальні округи, коли будуть створені типи лікарень. Я хочу запевнити, що ніякого закриття лікарень не буде. Просто з»являються нові підходи до організації роботи закладів охорони здоров»я, що дасть можливість зосереджуватись там, де це необхідно.
ВЕД: Ви згадали про нововведення – можливість вибирати лікаря. Яким чином це може здійснити пацієнт? Як він реалізовує своє право вибору?
ХОБЗЕЙ: Є відповідні інструктивні документи МОЗ, і спочатку реалізації цього закону, всім були розіслані запрошення із вказанням адрес закладів первинного рівня, і явочно пацієнт міг обирати собі того чи іншого лікаря, чи залишати собі лікаря того, який був. Особливо це було наглядно в місті Києві. Не всі пацієнти цим скористалися. Це нововведення, і в певних людей не було часу, або не вважали це дуже важливим.
ВЕД: Це можна тільки на початку змінити, чи в будь-який момент?
ХОБЗЕЙ: Це можна змінити в будь-який момент, якщо ми йдемо цим шляхом.
ВЕД: А чи встановлені якісь ліміти, якщо, скажімо, захочуть до одного найкращого лікаря клініки піти, і з»явиться у нього не півтори тисячі, як по нормі, а 5 тисяч бажаючих. Він же фізично не зможе їх обслужити.
ХОБЗЕЙ: Я б тут сказав так, що треба намагатися, щоб в кожному такому центрі були лікарі відповідної кваліфікації.
ВЕД: У нас ще є проблема і, напевно, з неї треба починати було нашу розмову… Проблему фінансування, зрозуміло, що державний бюджет не може оплатити, в рази більше профінансувати систему охорони здоров»я. Однак, є страхова медицина, яка запроваджена в багатьох країнах світу, і є приклади вдалої реалізації у нас в Україні на комерційній основі такого принципу. Він працює, він діє, в деяких клініках, навіть, відносно прийнятні ціни, однак, не треба забувати, що діяльність на отримання прибутку спрямована, якщо державна система не ставить завдання отримувати прибуток, то ціну, очевидно, можна ще зменшити. Чи планується застосовувати ці принципи страхової медицини?
ХОБЗЕЙ: Запровадження в Україні системи обов»язкового медичного страхування, має передувати певний підготовчий період, протягом якого систему охорони здоров»я слід адаптувати до роботи в нових умовах. Відповідно до програми економічних реформ, підготовка до запровадження обов»яхкового медичного страхування передбачена на третьому етапі реалізації реформи. Національна модель соціального медичного страхування має враховувати, як сучасний стан розвитку країни, так і особливості вітчизняної системи охорони здоров»я. Сьогодні МОЗ працює над новою редакцією проекту закону про обов»язкове медичне страхування. В цьому законі треба буде чітко визначити прядок взаємодії всіх суб»єктів системи медичного страхування – держави, страховика, страхувальників, надавачів медичних послуг, застрахованих осіб, а також порядок сплати за використання страхових коштів, здійснення контролю за діяльністю цієї системи та якістю надання медичної допомоги. Законопроект має визначати перелік послуг, вартість яких покривається за рахунок бюджетних коштів та за рахунок медичного страхування. Страховиком у системі загального державного соціального медичного страхування, повинен стати фонд медичного страхування, який має бути самоурядною комерційною організацією. На етапі становлення цієї системи, цей фонд повинен бути під управлінням держави, в подальшому, після опрацювання основних елементів системи, підходи до управління фондом, можуть бути змінені. Закон про обов»язкове медичне страхування, я думаю це 15 рік, і це одне з потужних фінансових джерел, які працюють у всіх країнах світу, і дасть можливість суттєвого ресурсного забезпечення галузі в оплаті медичних послуг.
ВЕД: Я дякую вам за розмову. Директор департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров»я України Микола Хобзей був в студії Українського радіо. Провів програму Юрій Табаченко.
