Тема. Ми всі маємо право на ім’я

Тема. Ми всі маємо право на ім’я.

Мета. Розповісти про історію виникнення імені та прізвища; розвивати мовлення, мислення школярів, вміння виділяти головне; дати змогу дітям отримати визнання і навчитися визнавати інших людей; вчити розуміти важливість індивідуальної особистості та права на ім’я; виховувати любов до рідної землі, повагу до себе та оточуючих.

Обладнання: аркуші паперу, олівці, виставка робіт „Це я”, ст. 7 Конвенції про права дитини.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

Погляньте, як прикрашає наш клас виставка ваших робіт.

- Про що можна довідатися з цієї виставки?

- Як можна переконатися, що в нашому класі всі почувають себе добре? (кольори малюнків теплі, лагідні, обличчя усміхнені).

- А що є в кожного таке гарне і неповторне, але на малюнку цього не видно? Про що ми забули?

ІІ. Повідомлення теми уроку

Сьогодні ми продовжимо знайомство з вашими правами і відкриємо нову сторінку Конвенції про права людини, яка називається „Право на... (на дошці – закритий напис) ім’я”. Щоб її прочитати, відгадайте загадку:

Нас не було – воно було,

Нас не буде – воно буде,

Ніхто ні в кого його не бачив,

А в кожного є. (Ім’я)

(Запис відкривається) „Всі діти мають право на ім’я”.

ІІІ. Сприймання і первинне засвоєння матеріалу

1. Гра „Давайте познайомимось” (методом „мікрофон”)

На дошці – план інтерв’ю:

1. Як тебе звуть?

2. Як тебе звали. Коли ти був зовсім маленький?

3. Як ти хочеш, щоб тебе називали? (Наприклад, Олена – Льоля, Ярослава – Яся).

4. Чи любиш ти своє ім’я? Що воно означає? (Кожному під час знайомства вчитель роздає таблички із тлумаченням його імені).

2. Розповідь учителя.

На листочках, що лежать перед вами, кольоровими олівцями напишіть своє ім’я так, щоб ми всі бачили, що воно вам подобається.

А поки ви будете працювати, я розповім вам дещо з історії імен.

У різних країнах особисті імена утворювалися по – різному. Німці та більшість народів Швеції, Англії носять двоє імен: особисте і родове.

Наприклад, шотландське Макдональд означає син Дональда, ірландське О’кейсі – означає син Кейсі. Болгари, поляки. Чехи майже не називають одне одного по батькові. Вони носять тільки ім’я і прізвище. а у чукчів – всього одне ім’я, яке служить і прізвищем, і особистим ім’ям.

В Іспанії. Італії, Франції, навпаки, полюбляють давати новонародженим три – чотири, а іноді п’ять особистих імен. Іспанці носять по двоє прізвищ: матері і батька. В’єтнамці носять ім’я, яке теж складається з двох або трьох частин – прізвища батька (характерної, але не обов’якової частини „ван” для чоловіків і „тхі” для жінок) й особистого імені: наприклад, Нгуєн Ван То, Фам Тхі Тхір.

На Україні кожна людина має прізвище, ім’я по батькові. Батьки обирають ім’я для дитини, а раніше ім’я дитині давав священик. Прізвище дитина наслідує від своїх батьків.

Ви вже виконали свою роботу. Бачу, що вам подобаються ваші імена. що ж мені допомогло зрозуміти, що ім’я, написане на аркуші, вам подобається?

- Хто дав ім’я тобі? Що тобі про це відомо?

Давайте послухаємо вірш про Наталочку. Що цікавого в ньому?

Допитлива дівчинка наша Наталка.

Її називають: Наталка – питалка.

Питає Наталка: „Чому я так звуся?

І чому Мариною зветься мамуся?

Найкраща подружка моя – Катерина,

А в класі у нас і Оксана, й Ірина,

І Зоя, і Соня, і Клара, й Галина,

Лариса, Олена та ще й Валентина”.

- Імення ці давні, - вчителька каже, -

Із Греції й Риму, із Заходу й Сходу –

Вони нам дістались від різних народів.

А що вони значать, - послухай, дитино:

Галина – спокійна, міцна – Валентина,

Наталія – рідна, морська – то Марина,

А Зоя – життя, чистота – Катерина,

Оксана – чужа, ну, а мир – то Ірина,

Олена – то світло, Лариса – то чайка.

Усе зрозуміла, мала запитаймо?

Софія – премудра, а Клара – ясна...

Ось що означають дівчат імена.

- Що ви запам’ятали з цього вірша? Покажіть аркуші, на яких написані ваші імена.

- Що ти відчуваєш, коли бачиш написаним своє ім’я?

- Чи почули на уроці щось нове про своє ім’я?

- Діти, кожна людина має право на ім’я. Імена, які колись були дуже поширені (Килина, Гаврило, Євдокія, Панас), зараз майже не вживаються, застаріли. Хоча є такі імена, які знову стали популярними (Максим, Кирило). Можливо, прийде час, коли й інші „забуті” імена знову стануть в нагоді.

Як вже згадувалось, раніше давали ім’я при хрещенні на честь святого чи святої. Із іменами пов’язано багато релігійних свят: Василя Святого (14 січня), Теплого Олекси (30 березня). В народі кажуть: якщо дитинка народилася в це свято. То вона вже родилася з ім’ям... Наприклад, якщо дитина народилася 19 вересня, її називали Михасем або Михайлиною – бо був день Михайлого диво, якщо 14 січня називали Василем або Василиною на честь святого Василя.

- Чи знаєте ви, кого з вас назвали на честь якогось святого?

Батьки, даючи ім’я своїй дитині, також повинні думати про те, як дитині, а потім дорослій людині жити з цим ім’ям. Наприклад, після Жовтневої революції дівчаток називали Революціями, Енергіями, Станілами, хлопчиків – Влад ленами. Необхідно, щоб батьки добирали імена дітям так, щоб вони сполучалися (поєднувалися) з іменем батька, легко вимовлялися. Наприклад, Марія Іванівна, Микола Петрович. Деякі батьки віддають перевагу іноземним іменам, наприклад, Анжеліка, Карина, Ізабелла, Ричард, тощо. У сполученні з іменем батька воно не завжди буде милозвучним. Наприклад, Ричард Богданович, Анжеліка Іванівна. Тому в ст. 7 Конвенції і записане право дитини на отримання ім’я по своєму бажанню і на зміну його в разі необхідності.

Багато людей колись вважали, що ім’я є особливою частиною, „душею” тієї людини, що його носить.

- А тепер поговоримо про прізвища.

Колись їх зовсім не було. У людей, замість прізвищ, були прізвиська, що давалися за якимись ознаками людини: Губань, Чубань, Бровко. Значення деяких назв сьогодні вже забулися, і пояснити їх можна за допомогою спеціальних словників. Наприклад: Легенда (неповороткий), Гмиря (нерішуча людина).

Згодом прізвиська стали переходити від батька до сина. Це були найменування за професією, національністю, місцем проживання, іменем. Наприклад: Іваненко – від імені Іван, Харківський – від Харкова.

Чиї прізвища утворені від імен? (Василюк, Пилипчик, Федорчук, Кіндратюк тощо). Читання вірша.

Хто краяв сукні, став Кравець.

Хто шив взуття, прозвали Швець.

Котли виготовляв Котляр,

А ківшик для води – Ківшар.

Кушнір кожухи добре шив,

А Слюсар дерево різьбив.

Для сала бодню збив Бодняр,

Горшки випалював Гончар,

Цирульник бороди голив,

Калачник калачі ліпив.

Трудились з ранньої зорі

Землі своєї трударі.

Яких тільки прізвищ на світі немає: і Вечір, і Ранок, Мороз і Зима, якщо полохливий – то Заєць, добрий – Добродій, хитрий – Хитрун.

- А чому в давнину люди могли одержати прізвища Соловей, Журавель?

- Як ви вважаєте, чи можна зневажати іншу людину, якщо у неї незвичайне ім’я, прізвище або воно комусь не подобається?

Як бачите, ваші імена – це велика особиста цінність. Вони записані у ваших свідоцтвах про народження. І неприємно, коли тебе не називають по імені або хтось його перекручує.

Цікаво, що ж ви скажете про випадок, який трапився в одному класі однієї школи?

(Підготовлений учень читає вірш Г. Бойко)

ЖАРТУН

В нас жартун у класі є:

Всім він прізвиська дає.

Каже: „Я мастак до жартів!”

Та чого ж ті жарти варті?

Зве він „Савою” – Савенка.

„Головою” – Головенка.

А Саченкову – „Сачок”.

Маслаченка – „Маслачок”.

Не скаже друзям він по школі

Володя, Ліда, Валя, Толя.

А тільки Вовка, Валька, Толька, Лідка.

І так щодня, ми цьому свідки.

Висновок. Звертаючись до своїх товаришів, треба вимовляти їхні імена з повагою. Буде приємно і їм, і вам. Психологи стверджують: розмовляючи з людиною, якомога частіше називайте її ім'я, бо воно для людини – наймиліше, найприємніше, найгарніше і багато ще най-най-най. Цим ви викличете симпатію до себе.

ІУ. Узагальнення і систематизація

1. Дискусія „Наскільки змінилося б ваше життя, якби ви не мали імені”.

2. Гра „Хвости” (щоб переконати дітей в тому, що кожна людина, кожна дитина – це окреме „Я”)

Ви називаєте фразу, а діти по черзі доповнюють її:

- Найбільше мені подобається в собі...

- Я хотів бути людиною...

- Я почуваю себе щасливим, коли...

- Я сумую тоді, коли...

- Мені подобається моє ім’я, бо...

- Я б хотів, щоб мене називали...

V. Домашнє завдання

Намалювати себе у своїй сім’ї (кольоровими олівцями).

VІ. Підсумок уроку

Діти, ім’я кожного – це краса, характер, неповторність. Вчені стверджують: якщо під час розмови з людиною частіше називати співрозмовника по імені, то в нього покращується самопочуття. Всі мають ім’я, а коли ви ще й застосуєте знання, одержані на цьому уроці, то спілкування з товаришами буде викликати у вас тільки приємні почуття та задоволення.

І дівчатко, і хлоп’я

Мають право на ім’я.

Ти – Надійка, я – Василь.

А оцей малюк – Максим.

Мають Дмитрик і Оленка

Ще й по батькові ім’я.

„Я – Дмитро Ілліч Орленко!” –

Каже впевнено хлоп’я.

І дівчатко, і хлопчина,

І великі, і малі –

Мають власну Батьківщину,

Найріднішу на землі.

Мають право називати й

Україну словом МАТИ,

Бо вона дітей завжди

Оборонить від біди.