Тренінг як метод профілактики девіантної поведінки підлітків

УДК: 37.017:316.624-053.6

ВолодимирАнтонюк,

к. пед. н., доцен кафедри педагогіки

дошкільної та початкової освіти

Волинського національного університету

імені Лесі Українки

Тренінг як метод профілактики девіантної поведінки підлітків

Робота виконана на кафедрі

педагогіки дошкільної та початкової освіти

Волинського національного університету

імені Лесі Українки.

В статті розглянуто особливості тренінгу як методу профілактики девіантної поведінки підлітків.

Ключові слова: підлітки, девіантна поведінка, структура тренінгового заняття, форми тренінгу.

Владимир Антонюк

Training as method of prophylaxis of deviantnogo conduct of teenagers

В статье рассмотрены типы особенности тренинга как метода профилактики девиантного поведения подростков.

Ключевые слова: подростки, девиантное поведение, структура тренингового занятия, формы тренинга.

Volodymyr Antonyuk

Types of deviant behavior of children and teenagers

The article deals with the features of training as a methodof preventing the deviant behavior of teenagers.

Keywords: teenagers, deviant behavior, structure of trening classes, forms of training.

Актуальність дослідження. Прояви асоціальної поведінки найвиразніше проявляються у підлітків. В підлітковому віці тільки формується світогляд і допоки він нестійкий, то підлітки найбільше піддаються зовнішньому впливу. Якщо має місце розвиток девіантної поведінки у підлітків, то позитивні відчуття все більше затуплюються і вона може стати резервом для майбутньої злочинності. Одним із методів профілактики девіантної поведінки підлітків є тренінг.

Дослідженням тренінгу як методом профілактики девіантної поведінки підлітків займалися такі вчені як Вачков І. В., , Морлі С.

Виклад основного матеріалу. Профілактика – використання сукупності заходів з метою попередження виникнення і розвитку відхилень.

Основними видами профілактики є:

1. Первинна, така, що розглядається як комплекс соціальних, освітньо-виховних і психолого-медичних заходів, і попереджує зародження девіантної поведінки.

2. Вторинна – комплекс соціальних, освітньо-виховних, психологічних і правових мір, направлених на попередження формування девіантної поведінки учнів і переходу до кримінально-карних дій.

3. Третинна – комплекс соціальних, освітньо-виховних, психологічних і нормативно-правових мір, направлених на запобігання рецидивним відхиленням в поведінці і сприяючих відновленню особового і соціального статусу учня.

Тренінг є інтерактивним навчанням із застосуванням міні-лекцій (теоретична основа), рольових та ділових ігор, спеціальних вправ для закріплення навичок і умінь, обговорень і аналізу конкретних ситуацій з професійного досвіду учасників. Ми відносимо тренінг до первинної профілактики, оскільки вона більшою мірою носить інформаційний характер, спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки та негативних звичок.

Основною відмінністю тренінгів від усіх інших форм навчальних занять є їхня чітка підпорядкованість головній навчальній меті — тренуванню навичок.

Тренінг може допомогти людині:

1) усвідомити проблему;

2) знайти достатню кількість потенційних варіантів вирі­шення проблеми;

3) вибрати найвдаліший до проблеми підхід і розробити відповідний план;

4) одержати можливість оцінити ефективність обраного підходу.

Під час проведення тренінгів рекомендується застосовувати структуру тренінгового заняття, запропонованого І. Вачковим: [1, с.44]

1) привітання;

2) з’ясування самопочуття учасників;

3) представлення теми заняття;

4) вступне слово тренера (притча, легенда, казка) як пролог до роботи;

5) розминка (вправи);

6) основна частина;

7) підбиття підсумків;

8) резюме;

9) прощання.

На даний час розповсюджені такі форми тренінгу: [3, с.163]

1. Тренінг резистентності (стійкості) до негативного соціального впливу. В ході тренінгу змінюються установки на девіантну поведінку, формуються навики розпізнавання рекламних стратегій, розвивається здатність говорити «ні» в разі тиску однолітків, дається інформація про можливий негативний вплив батьків і інших дорослих (наприклад, що вживають алкоголь) і так далі

2. Тренінг асертивності або афектно-ціннісного навчання. Базується на тому, що девіантна поведінка безпосередньо пов'язана з емоційними порушеннями. Для запобігання даній проблемі підлітків навчають розпізнавати емоції, виражати їх прийнятним чином і продуктивно справлятися із стресом. В ході групової психологічної роботи також формуються навики ухвалення рішення, підвищується самооцінка, стимулюються процеси самовизначення і розвитку позитивних цінностей.

3. Тренінг формування життєвих навиків. Під життєвими навиками розуміють найбільш важливі соціальні уміння особи. Перш за все це уміння спілкуватися, підтримувати дружні зв'язки і конструктивно вирішувати конфлікти в міжособових стосунках. Також це здатність приймати на себе відповідальність, ставити цілі, відстоювати свою позицію та інтереси. Нарешті, життєво важливими є навики самоконтролю, упевненої поведінки, зміни себе і навколишньої ситуації.

В ході тренінгової сесії важливо обговорювати те, як ко­жен учасник буде вирішувати складні ситуації, що виника­ють у реальному житті. Складні ситуації можуть стосуватися вживання алкоголю й наркотиків або бути дуже неспе­цифічними (наприклад, конфлікт у школі, в сім'ї). Складні ситуації можуть виникати в результаті думок або пережи­вань девіанта (наприклад, депресивних думок чи потягу до наркотиків) чи взаємостосунків з іншими. Якщо людина не вміє ефективно вести себе в таких ситуаціях, вони можуть стати проблемою. Люди часто намагаються ігнорувати проб­леми або ж відповідати на них найлегшим, імпульсивним шляхом. Але відомо, що тиск невирішеної або погано вирішеної проблеми може стати спусковим механізмом ре­цидиву проявів відхилень соціальної поведінки.

Важливого значення у доланні й запобіганні кризовим ситуаціям, пов'язаним із соціальною дезадаптацією, набуває формування у підлітків спеціальних навичок про­тистояння соціальному тискові. Тренінг навичок відмови від алкоголю, паління й наркотиків – вдалий спосіб набуття та­ких умінь. Корисним він буде як для занадто сором'язливих, так і для імпульсивних, реактивних осіб.

Мета тренінгу – навчити учасників відхиляти пропозиції про вживання алкоголю й наркотиків упевненим тоном. Підлітки повинні розуміти, що кожен у свій час може потра­пити в ситуацію, коли йому запропонують алкоголь або нар­котики. Важливо знати, що головне в цій ситуації — упевне­но сказати «НІ», і що існує значна кількість методів, які допомагають сказати «ні». Ці методи включають у себе мову тіла, тон відмови й, звичайно, тверду відмову від зап­ропонованих наркотиків. Важливо також наголосити, що людина не повинна при відмові почувати себе винною. Відчуття невпевненості, вини чи тривоги з приводу відмови вживати алкоголь або наркотики змушує людей почувати се­бе ніяково. Зафіксувавши це дилер знов і знов повторює свою пропозицію.

Од­ним із найважливіших моментів твердої відмови на рівні “мови тіла” є прямий погляд в очі тому, хто робить пропозицію. Впевненіша атмосфера створюється, якщо підліток стоїть чи сидить випроставшись. Невпевнений тон відмови також дає можливість іншим людям піддати її сумніву. Важливо також знати, що говорити. При цьому рекомендується таке:

• насамперед сказати «ні»;

• запропонувати альтернативу (інше заняття);

• попросити співрозмовника припинити свої пропозиції;

• змінити тему розмови;

• уникати вибачень і незрозумілих відповідей.

Після пояснення цих принципів учасникам тренінгу надається можливість описати ряд знайомих їм ситуацій, в яких у них були проблеми з відмовою від алкоголю або нар­котиків. А далі моделюються ситуації соціального тиску, в яких підлітки “програють” заново свої ролі, використовую­чи наведені психологічно грамотні засоби протистояння тискові. Роль “провокатора”, як правило, виконує тренер групи.

Нарешті, у соціальній терапії й профілактиці девіантної поведінки важливо, щоб дитина усвідо­мила свої основні права як особистості, які повинні поважа­ти інші люди. Поведінка з недостатнім відстоюванням своїх прав робить людину соціально вразливою, призводить до сильних негативних емоцій і навіть до нервових зривів. А все це, у свою чергу, стає пусковими психологічними ме­ханізмами її важковиховуваності.

Профілактична робота з включенням елементів тренінгу необов'язково повинна тривати 6-8 годин, вона цілком може займати одну-дві години (але не менше 30 хвилин). Проте, кожне заняття повинне мати певну структуру: початок роботи в групі (створення робочої атмосфери, настройка, включення в тему), основна частина (дві-три роботи по темі, заданій ведучим), завершення роботи, отримання зворотного зв'язку. Відповідно, від того, на якому етапі роботи ми знаходимося, залежить і вибір методу.

Робота по профілактиці залежностей в рамках мультикомпонентого підходу базується на наступних принципах:

1) “щеплення (прививка) переконань”;

2) ініціація розумових процесів учасників;

3) публічні заяви;

4) залучення авторитетів.

Їх застосування сприяє і особовому зростанню учасників, підвищує їх здатність чинити опір тиску середовища і мислити самостійно, закликає до альтернативної діяльності.

Виходячи з результатів деяких експериментів, соціальний психолог Чарльз Кислер виявив, що переконані в чомусь люди після атаки, достатньою мірою сильної, щоб викликати деяку реакцію, але все таки не настільки сильною, щоб переконати їх, ще більше зміцнюються в своїй думці. Кислер пояснює це таким чином: “Коли ви атакуєте переконану в чомусь людину і сила атаки не адекватна, ви провокуєте його на більш екстремальну поведінку, направлену на захист його колишніх поглядів. В деякому розумінні відбувається ескалація його переконаності, оскільки кількість його вчинків, що узгоджуються з його власною думкою, зростає” [4, с.247]. Для переконливої демонстрації група психологів під керівництвом американського психолога Альфреда Макалістера провела “вакцинацію” учнів сьомого класу середньої школи проти схильності до куріння, що виникає під впливом однолітків. Семикласників вчили реагувати на рекламу що має на увазі, що розкріпачена жінка палить, такою фразою: “Яка ж вона розкріпачена, якщо залежить від тютюну”. Вони також брали участь в ролевих іграх, в яких гравець, якого обізвали “жовторотим” за те, що він відмовився від сигарети, повинен відповідати фразою типу: “Я був би жовторотим, якби закурив тільки ради того, щоб справити на тебе враження”. Після декількох таких сеансів вакцинації, отриманих в сьомому і восьмому класах, вакциновані учні були в два рази менш схильні починати палити, чим “невакциновані” учні іншої середньої школи з такою ж частотою куріння серед батьків.

Дослідження в області соціальної психології також указують на те, що якщо перед суперечкою чоловік публічно заявив про свою позицію, то йому потім набагато складніше від неї відмовитися.

Критеріями ефективності проведених занять будуть виступати такі зміни:

• зниження рівня тривожності та агресивності;

• формування адекватної самооцінки

• зростання рівня відповідальності підлітків за власні поступки;

• розвиток здібності до самоаналізу і контролю поведінки;

• формування позитивних життєвих цілей і повищення мотивації і можливостей їх досягнення;

• розкриття творчого потенціалу підлітків і актуалізація прагнень до його реалізації;

• зниження ризику повторних правопорушень, направлених на самостверждення.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Здійснений у рамках даної публікації аналіз зазначеної проблеми, звичайно, не є вичерпним. Подальші наукові розробки стосуються, на наш погляд, удосконалення таких методів профілактики девіантної поведінки підлітків як арт-терапія, інформаційний підхід, медико-біологічний підхід.

Література.

1. Основы технологии группового тренинга. Психотехники : учеб. пособие / Игорь Викторович Вачков. – 2 изд., перераб. и. доп. – М. : Ось-89, 2003. – 224 с.

2. Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування / Д. Джонсон; пер. з англ. В. Хомика. – К. : Академія, 2003. – 288 с.

3. Змановская : Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Елена Валерьевна Змановская – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 288с.

4. Социальная психология. Интенсивный курс /Давид Майерс. – СПб.: “пройм-ЕВРОЗНАК”, 2004. –512 с. – (Проект “Мэтры психологии”).