Тема: «Осінні павутинки»

Тема: «ОСІННІ ПАВУТИНКИ»

Програмовий зміст:

•продовжити знайомити дітей з особливостями живого довкілля восе­ни, виховувати пізнавальний інтерес до природи, естетичні почуття;

•збагачувати словниковий запас малят прикметниками та дієсло­вами, вправляти малят в узгодженні іменників з прийменниками, зокрема з чергуванням приголосних звуків при змінюванні слова;

•розвивати чіткість та виразність мовлення, прищеплювати любов до художнього слова;

•індивідуальна робота.

Попередня робота: спостерігати під час прогулянки за польотом осіннього павутиння, читати вірші П. Короля «Чому літо бабине?», «Павутинки».

Обладнання: картка із зображенням павутиння та павучка, аудіо-' апаратура, ілюстрація до вірша В. Ладижця «Вчора ще дзвеніли коси».

Хід заняття:

Перед дітьми на дошці — картка із зображенням павучки на павутині.

Вихователь розпочинає заняття бесідою.

Вихователь. Малята, погляньте уважно і скажіть: кого ви ба­чите на дошці? (Павучка) Правильно. Який павучок? (Маленький, сіренький) Так. Що вміє робити павучок? (Бігати, повзати, ловити мух, ткати павутину) Де він сидить? (На павутинці) Звичайно. Погляньте на павутинку і пригадайте, де ми з вами нещодавно ба­чили багато таких павутинок? (Надворі, під час прогулянки) Розка­жіть, якими вони були? (Павутинки були легенькі, красиві, тоненькі, сріблясті) Що трапляється з павутинками восени? (Летять у по­вітрі) Так. Це означає, що настала пора, яка називається «бабине літо». Коли настає така пора? (Восени) Яка стоїть погода під час «ба­биного літа»? (Ясна, сонячна, досить тепла) Молодці.

Вихователь узагальнює відповіді вихованців.

Орієнтовний варіант розповіді

Настала пора «бабиного літа». Дні стоять ясні, сонячні, погожі. Вдень надворі, майже як влітку, тепло. Холодні лише ранки та но­чі. У цей час майстри-павучки вирушають на своїх павутинках у по­дорож. У лісі, сквері, парку і просто біля дерев можна побачити як маленькі павучки летять на своїх сіточках-павутинках. Легенький вітрець несе їх. Так павутинки летять, мов казкові килими-літачки — тоненькі, красиві, майстерно зіткані павучками-ткачами. А зранку на них сяють під промінчиками сонця крапельки сріблястої роси. Не­забаром настануть холоди, і павучки, як і решта комах, заснуть аждо весни. А поки що хочеться побажати їм: «Доброї мандрівки, щас­ливої подорожі!».

Дорослий пропонує комусь із малят за бажанням переказати прослухану розповідь. Заслуховують 2—3 дитячих перекази.

Дидактична гра «Де літав павучок?»

Вихователь. Отже, полетів якось павучок у свою подорож. І в цей час побував він, діти, в різних куточках маленького скверика, який здавався павучкові велетенським безкраїм лісом.

Педагог просить дітей за допомогою опорних фраз розказати, де ж був павучок (діти мають утворити від названих вихователем фраз сполучення «прикметник + прийменник + іменник місцевого від­мінка»).

Гілка клена — на кленовій гілці; листочок берези — на березово­му листочку; квітка троянди — на трояндовій квітці; лавочка з де­рева — на дерев'яній лавочці; гойдалка для дітей — на дитячій гой­далці; гніздо пташки — на (у) пташиному гнізді; стовбур тополі — на тополиному стовбурі; гроно калини — на калиновому гроні.

Кожне сполучення повторюється спочатку окремими малятами, а потім — хором, чітко та виразно.

Фізкультхвилинка «Павутинки»

Дорослий читає віршовані рядки:

Сонце шле востаннє нам тепло,

Значить «літо бабине» прийшло.

Кличе осінь в мандри павутинки,

І летять вони, немов пушинки.

Дивовижний, плавний це політ —

Рання осінь шле нам свій привіт.

Звучить будь-яка лірична музика (за вибором педагога). Діти пе­ресуваються плавними кроками, повільно змахуючи кистями розве­дених у сторони рук — зображують політ осінніх павутинок.

Педагог збирає малят навколо себе.

Вихователь. Незабаром скінчиться «бабине літо», і павутин­ки закінчать свій політ. Що відчуваємо ми, прощаючись з останніми теплими днями золотої осені? {Смуток, печаль; нам шкода, що за­кінчуються теплі дні)

Дорослий показує дітям ілюстрацію і виразно читає їм віршик.

В. Ладижець Вчора ще дзвеніли коси

Вчора ще дзвеніли коси

В гаї на лужку.

Нині ж там стоїть вже осінь

В жовтім кожушку.

Я до неї у долину

Вибіг із воріт,

Придивися: то ж калина

В золоті стоїть!

Вихователь. Про яку пору розповідається в цьому віршику? Чому восени не косять траву, що з нею сталося? Чому автор віршика уявляє собі осінь «у жовтім кожушку», що стає жовтим в цю пору? Яке деревце вдягло з приходом осені красиве жовто-золоте вбрання? (Відповіді дітей)

Педагог читає віршик ще 2—3 рази, малята чітко та виразно повторюють римовані рядки твору услід за дорослим.

Заняття закінчується.