Використання спадщини Василя Сухомлинського на групі подовженого дня
Спеціалізована загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 14
Кіровоградської міської ради
Кіровоградської області
Використання спадщини Василя Сухомлинського
на групі подовженого дня
Вихователь ГПД 3-х класів
(спеціаліст ІІ категорії)
Кіровоград 2013р.
Серед видатних українських педагогів на особливу увагу заслуговує В. О. Сухомлинський, який увійшов в історію вітчизняної і світової педагогіки як педагог-гуманіст.
Зростав і формувався Василь Олександрович на ідеях великих педагогів. Це учитель, педагог, який увібрав у себе надбання світової класичної педагогіки, без якої неможлива культура викладання в сучасній школі.
Для мене Василь Олександрович - велике світило, сонце, а себе я бачу його промінчиком. Тим промінчиком, що несе в дитячі душі тепло і світло.
На педагогічній ниві я працюю 5 років, а вихователем ГПД ось уже 3 роки, де отримала свої перші уроки доброти. Дитячу душу не обманеш, вони – малесенькі люди – дуже добре розрізняють добро і зло. І мені було дуже приємно, коли, заглянувши до класу, діти з посмішкою і з радістю підбігали до мене.
Працюючи вихователем групи продовженого дня я вчуся. Вчуся бути вихователем учнів. Не лише виконати домашні завдання, а й відчути, чим живе кожна дитина, що її цікавить, чим захоплюється. Дуже люблю зі своїми вихованцями ходити на екскурсії, влаштовувати свята, грати у футбол.
З упевненістю можу сказати, що вчитель – це не урокодавець, а вихователь і наставник, і перш за все не вихователь і вчитель навчають дітей, а саме наші вихованці нас навчають.
Вихователь повинен навчати і виховувати так дітей, щоб вони зростали здоровими, веселими й працьовитими, щоб шкільна наука не пригнічувала і не відштовхувала, а помалу, обережно привчала до наполегливої розумової праці, привчала поступово сприймати все складніші й глибші поняття, все досконаліше і ширше пізнавати світ.
Як і Василь Олександрович намагаюся багато часу проводити з дітьми поза класом, у безпосередньому спілкуванні з природою. Проводимо спостереження за різними явищами, за змінами, що відбуваються навколо. Вчу своїх вихованців бачити прекрасне, берегти його.
Вивчаючи творчість , я помітила якого великого значення він надавав формуванню особистості школяра засобами слова. Мені дуже подобається вислів педагога: «Може маленька дитина повторює те, що було вже зроблено, створено іншими людьми, але це діяння – плід її власних розумових зусиль, – вона творець; її розумова діяльність – творчість».
І, як і Василь Олександрович, я надаю великого значення літературно-творчій діяльності учнів.
У перші дні своєї роботи в школі я, як і діти повторювала чиїсь думки, щось творила за зразком, а потім… А потім з’явилися мої власні несміливі описи, розповіді, оповідання, вірші.
Я знаю і вірю, що всі діти мають талант. І наше завдання – обережно і поступово його розкривати. Вчуся у видатного педагога розвивати в учнів вміння розуміти природу, піклуватися за збереження і примноження її багатств.
Великого значення надаю урокам-екскурсіям в природу у поєднання з вивченням творів . Ось один з таких уроків.
Читання 3 клас Урок – екскурсія
Тема. Хто у лісі взимку не спить
Мета. Розширити і уточнити уявлення дітей про життя тварин нашої місцевості взимку; про необхідність їхньої охорони; розвивати спостережливість, зв'язне мовлення, театральні здібності; виховувати турботливе ставлення до тварин.
Обладнання. Твори «Чому Сергійкові було соромно»; «Як білочка дятла врятувала»; «Як їжачок піч змурував»; «Сонце і сонечко». Чарівна торба. Незакінчені малюнки сонечка.
Опис місця екскурсії.
Пішохідний перехід по місту. Спостереження за птахами.
1. Подорож по парку.
2. Зупинка «У березнячку».
3. Зупинка «У Дубинці».
4. Повернення додому.
I. Організація класу. Діти шикуються біля школи
II. Вступна бесіда. Повідомлення теми і мети екскурсії.
Діти, сьогодні у нас незвичайна виховна година. Ми здійснимо цікаву подорож у казковий світ природи. Неподалік від нашої школи розкинувся дивовижний парк «Софіївка». Під час екскурсії ми повинні з'ясувати, хто у лісі взимку не спить. Допоможуть нам у цьому твори , які ви на сьогодні підготували по групах.
А зараз пригадайте, будь ласка, правила поведінки на природі.
Перепустка у природу
Ідучи в парк на екскурсію, згадай: все, що тебе оточує, милує зір і слух, дає насолоду - це спільне багатство, його треба залишити чистим і неушкодженим, щоб радувати всіх, а не лише тебе одного, а тому пам'ятай:
Не топчи, не зривай рослини! Не галасуй у парку!
Якщо ти знайшов гніздечко - не зачіпай!
Найсмачніша і найкорисніша вода - джерельна!
Рана на рослині - рана на живому!
Ніщо так згубно не впливає на все живе, як вогонь!
Покинута консервна банка, скло можуть поранити лісового звіра і призвести до його загибелі!
Природа щедра до нас. Що ми маємо - усе від неї. Ти відплати їй своєю добротою, увагою, чесним поводженням, і вона стане ще щедрішою.
Актуалізація опорних знань.
1. Яка зараз пора року?
2. Чим вона відрізняється від інших? Згадайте про тривалість дня, рух сонця?
III. Хід екскурсії
1. Пішохідний перехід від школи у парк „Софіївка".
Перша зупинка
Група «Птахи» інсценізує оповідання „Чому Сергійкові було соромно ".
Дійові особи: І дитина, II дитина, Сергійко, учителька.
І дитина: «Чому Сергійкові було соромно».
Настала холодна зима. Запорошило снігом сад. Літають над білим килимом пташки, тривожно нищать, бо нічого їсти. Зробили школярі годівницю. Щодня приносять корм - смажене конопляне сім'я, гарбузове та соняшникове насіння. А синичкам - шматочки сальця в сіточках, щоб ворона не вкрала.
Вчитель:
- Завтра неділя. Приносити корм до годівниці випадає черга тобі, Сергійку.
Сергійко:
- Так, я з вечора приготую шматочки сальця, загорну його в сіточку. У маленький мішечок насиплю гарбузового насіння. А уранці, як тільки розвидниться, понесу!
ІІ дитина:
Та вранці йому не захотілося вставати. Прокинувся Сергійко пізно. Надворі мела хуртовина.
Сергійко:
- Куди я в таку негоду піду?
І дитина:
- Хуртовина вщухла аж перед вечором.
Сергійко:
- Це ж усі дороги засипало снігом. Та й синички сплять десь у затишку. За один день синички не загинуть... Завтра хтось погодує...
ІІ дитина
Уранці наступного дня вчителька підійшла до вікна й запитала:
Вчитель:
- Чия була черга вчора синичок годувати?
Сергійко:
- Моя...
Вчитель:
- Молодець, Сергійку! Дивіться, аж два шматочки сала повісив, ще й досі клюють синички.
І дитина:
У класі стало тихо-тихо. Сергійко від хвилювання не міг перевести духу. Він чув, як у грудях б'ється серце - ось-ось вискочить.
Сергійко:
- Як соромно, як же я в очі вчительки і друзів дивитимусь.
Діти з групи «Птахи» ставлять запитання товаришам:
- Чому було соромно Сергійкові?
- Чому потрібно підгодовували птахів взимку?
- Чи багато ми бачимо птахів у парку?
- Чому птахів більше у місті, біля помешкань людей?
Виступи учнів групи «Птахи»:
Я горобчик! Цінь - цвірінь! Зернятко шукаю. Та нема їх. Цінь - цвірінь! А сніжок холодний! Ой, дитино, крихту кинь! Мерзну я голодний! Бо на дворі, на морозі пропаду! Я і зернята під снігом не знайду. | Пташка невеличка, В неї білі щічки, Сірі лапки, чорна шапка, Фартушок жовтенький, Голосок тоненький. Та ж ця пташка невеличка Називається синичка. |
Червоногруді красені з тайги Принесли до нас сніги. От за це ми їх із вами Називаєм снігурами. | Вірно людям я служу, Їм дерева стережу. Дзьоб міцний і гострий маю, Шкідників ним до буваю. (Дятел) |
Я стрибаю, я літаю, Я про все багато знаю, Не затримуюсь на місці, А розношу швидко вісті. (Сорока) | Сова За літо одна сова знищує тисячі польових мишей, зберігає 1000 кілограмів хліба, тобто 20 мішків. |
Грак За день під час оранки поля поїдає 400 личинок хруща. |
Підсумок учителя:
Вам потрібно знати, що взимку птахам не так мороз страшний, як голод. Тому ви повинні зробити їм годівнички і підготувати їм насіння соняшнику, гарбуза, дині, кавуна, конопель. Насіння краще роздавити. Не можна давати птахам підсмажене насіння.
Учениця:
- Що то значить годівничка?
Це маленький стіл для пташок,
А на ньому різні страви.
Горобці! Синички! Ґави!
Прилітайте на обід!
У їдальні вільний вхід.
Вчитель:
- Які ще птахи залишаються у нас на зимівлю? (Сойка, голуб)
- Які птахи прилітають до нас узимку? (Омелюхи).
- Чому не чути солов'я, зозулі, не видно ластівок?
(Відповіді дітей)
Вчитель:
- А де ж поділися комахи? (Відповіді дітей)
Друга зупинка «У березнячку»
Група «Зимові дрімайли».
1. Інсценізація казки «Сонце і Сонечко».
Дійові особи: Сонечко, Сонце.
Сонечко:
- Ось уже і осінь. Сховаюсь я під кору на дереві. Не страшні мені будуть ні люті морози, ні вітри палючі.
Дитина:
Одного сонячного зимового дня.
Сонечко:
- Щось жарко (дивується, солодко позіхає виглядає з-під кори, хоче розправити крильця).
Сонце (свариться пальцем, хитає головою):
- Не вилазь, Сонечку! Заховайся в свою теплу спаленьку. Рано ще тобі літати - загинеш. Моє проміння тепле, але мороз підступний - уб'є тебе. Будуть ще заметілі, вітрі палючі й морози тріскучі.
Сонечко:
- Спасибі тобі, Сонечку! Подихаю свіжим повітрям трошки і знову сховаюсь у свою теплу постільку.
2. Обговорення казки.
3.Читання казки «Як їжачок піч змурував».
«Як їжачок піч змурував»
У їжачка було гніздо. А їжачиха й каже їжакові:
- Узимку буде холодно нашим діткам. Змуруй піч. Наробив їжак цегли і склав піч. Принесла їжачиха дров. Запалили в печі. Стало в гнізді тепло. Їжаченята раді, стрибають, граються. Полізли на теплу піч, казки розповідають. Так і поснули. А за вікном - завірюха, мороз тріщить, дерева від вітру стогнуть, пташка біля ополонки плаче.
4.Обговорення казки.
- Які ще мешканці лісу впадають у зимову сплячку?
(Відповіді дітей)
Третя зупинка «У Дубинці»
Група «Звірі» загадують загадки, інсценізують казку «Як білочка дятла врятувала».
Загадка
Червонясту шубу має, по гілках вона стрибає,
Хоч сама мала на зріст, та великий має хвіст.
(Білочка)
Інсценізація.
«Як білочка дятла врятувала». .
Дійові особи: Дятел, Білочка.
Білочка:
- Що це воно за зима? Тепло. Дощ іде.
Дятел:
- Ой, а це вже й не смішно! Кригою все вкривається, мороз сильнішає.
(плачучи) Їсти хочеться, а всі стовбури кригою вкриті. Б'ю дзьобом шишку, а зернятка не вилущуються.
(Виглядає білка з дупла, стрибає до дятла)
Білка:
- Чого це ти, Дятле, плачеш?
Дятел:
- Немає чого їсти, Білочко.
Білочка:
- Не плач. Зараз я принесу тобі з дупла велику ялинову шишку. Покладеш її між стовбуром і гілкою і молоти дзьобом.
Дятел:
- Спасибі Білочко. Он і Сонечко в небі радіє, що я не загину з голоду.
Навіть тепліше стало.
1.Обговорення казки.
- Чи сподобалась вам казочка?
- Чого вона вас навчає?
(Відповіді дітей)
2. Складання опису білочки за власними спостереженнями.
Вчитель:
- А ось і білочка. Давайте уважно роздивимось її і складемо опис.
Білочка: маленька тваринка, руденька, спритна. У неї довгий, пухнастий хвіст. Маленькі чорні оченята, як намистинки. Вушка невеличкі з китичками на кінцях. Лапки схожі на ручки дитини. Білочка дуже спритно бере ними горішки, печиво і з задоволенням ласує.
Вчитель:
- Кого ще із звірів можна зустріти взимку в парку, у лісі? (Відповіді дітей).
Гостроносенька, хвостата Ця тваринка рудувата. Хутро в неї гарне, пишне. Особливо хвіст розкішний! На зайців вона полює, Бідолашних нюхом чує! Мишу й птаха може з'їсти, Може і в курник залізти. (Лисичка) | В полі, в лісі проживає, А хатиноньки не має, Взимку від лисиць втікаю, Їстоньки собі шукаю, Обгризаю верболіз, Кору кленів і беріз. (Зайчик) | В листяному лісі лосю, Влітку краще всіх жилося. Горобина та вербичка, Молода смачна осичка, І трава, і чагарники. Аж погладшали боки! Взимку набагато гірше: Зелені немає більше. Доведеться кору гризти Та засохлі трави їсти. (Козуля) |
- На території Уманщини взимку можна зустріти: дикого кабана, козулю, куницю.
IV. Підсумок екскурсії:
1 .У нашій чарівній торбинці знаходяться маски тварин, які водяться в нашій місцевості. Ви по черзі дістаєте маски і уявляєте собі, що ви перетворилися на звіра, пташку чи комашку. Надівши маски, висловіть прохання, з яким би ви звернулися до людей.
2. Рефлексія. А зараз визначимо ваше ставлення до проведеної екскурсії. Кожна група має сонечко, йому не вистачає ротика.
Якщо, вам сподобалася екскурсія - намалюйте усміхнене личко, якщо залишила байдужими - спокійне личко, а якщо ви не задоволенні екскурсією - намалюйте нахмурене личко.
V. Повернення до школи.
Я прагну, щоб мої вихованці щиро любили свій рідний край, щоб дорожили кожною квіткою, кожною краплинкою води. Щоб у них не піднялась рука на комашку, пташку, рослину чи людину. Щоб вони залишили вагомий слід в житті.
