Самоосвіта вчителя – запорука педагогічної творчості

Самоосвіта вчителя – запорука педагогічної творчості

Самоосвіта вчителя – запорука педагогічної творчості.

У кожного свій досвід, свій погляд на це питання, я говорю про свій. Перші роки роботи, вивчаючи досвід старших колег, передовий педагогічний досвід, будь – які методичні розробки й поради я використовувала їх, намагалась наслідувати їх, доводилось навіть ламати себе під цей досвід, корити себе в тому, що я не така, як цей чудовий педагог і дійшла думки до того, що це недопустимо. Потрібно завжди залишатися собою. Яким би чудовим та ефективним нам не представляли чужий досвід, він не дасть гарних результатів, доки не стане нашим власним. І тому, з роками, у своїй самоосвітній діяльності я намагаюся здійснювати критичний аналіз інформації, її опрацювання, пропускаю її крізь своє серце та розумовий апарат, і все це для себе – не для звіту.

Велике значення для розвитку педагогічної майстерності вчителя мають його природні задатки (спостережливість, пам'ять, темперамент, фантазія, уява, смак, розум, винахідливість) а також постійне удосконалення педагогічної творчості. Як відбувається самоосвітня діяльність знає кожен: газети, журнали, телебачення, досвід колег, нове для нашої школи, хоча й не дуже нове для закордонної – це дистанційна освіта з використанням комп’ютерних технологій.

Я думаю учитель зобов’язаний навчатися все життя: Педагоги не можуть успішно когось учити, якщо в цей же час ретельно не вчаться самі.

Науковий аналіз психолого-педагогічних праць, державних програм та інших документів щодо педагогічної діяльності вчителя і його професійної підготовки дав змогу виявити сучасні вимоги до професійної компетентності вчителя, довести значущість його професійного самовдосконалення щодо реалізації вимог до педагогічної праці у світлі нових освітніх орієнтацій. Визначено, що спрямованість на професійне самовдосконалення визначається розвитком у вчителя мотивації досягнення успіху в професійній діяльності, діловою спрямованістю, вмінням аналізувати власну педагогічну діяльність. Сучасні зміни в методології шкільної освіти вимагають відповідних змін у професійній підготовці вчителів хімії, посилення її гуманітарної спрямованості, що зумовлено значенням хімії у пізнанні законів природи, для формування екологічної культури.

Професійне самовдосконалення розглядається як свідома професійна діяльність учителя в системі його неперервної педагогічної освіти, яка спрямована на підвищення фахового рівня вчителя.

Професійна самоосвіта це - систематична і цілеспрямована освітня діяльність учителя, мета якої полягає у задоволенні суспільних потреб освіти учнів, подолання суперечності між темпами застарівання знань та темпами їх оновлення.

На результати самоосвіти позитивно впливає науково обґрунтоване планування. Тому, пропоную кожному вчителю скласти індивідуальний план самоосвіти.

1. Моє кредо.

2. Моя методична картка.

3. Підвищення фахового та методичного рівня шляхом самоосвіти.

1) Опрацювання методичної літератури.

2) Проблема, над якою я працюю.

3) Розроблення схем, додатків, методичних рекомендацій.

4) Участь у педагогічному ярмарку.

5) Вивчення передового педагогічного досвіду.

6) Використання комп’ютерних технологій.

З появою в роботі вчителя комп’ютера та Інтернету значно підвищуються можливості педагогічної самоосвіти. З`являються нові теми, цікаві завдання та способи їх розв’язання, нові способи самореалізації, що з`явилися через появу нових засобів самоосвіти:

7) Проведення відкритих уроків, презентацій, захист матеріалів з теми.

4. Підвищення наукового рівня.

1) Участь у роботі методичного об’єднання вчителів хімії.

2) Виступи на педагогічних радах.

3) Курси підвищення кваліфікації.

4) Участь в обласному семінарі творчо працюючих вчителів хімії.

5. Підвищення психолого – педагогічного рівня.

6. Підвищення культурологічного рівня.

1) Проведення відкритих виховних заходів.

2) Проведення тижня хімії у школі.

7. Особистий план професійного зростання.

1) Продовжувати вдосконалювати наповнюваність та зміст порт фоліо.

2) Приділяти більше часу підготовці учнів до олімпіад, конкурсів.

3) Отримати педагогічне звання «Старший вчитель».

4) Удосконалювати методичну роботу.

5) Надрукувати власний посібник.

6) Жити і насолоджуватись кожним днем.

7) Відпочивати навесні в Карпатах, а влітку на морі.

Як правило, вчителі розуміють необхідність самоосвіти і успішно її реалізують. Суб'єктивні мотиви при цьому зазвичай формуються в результаті усвідомлення проблем, що виникають перед вчителем в педагогічній діяльності. Найчастіше формуються такі мотиви, як бажання вчити і виховувати учнів відповідно до останніх досягнень науки, потреба вдосконалювати свою майстерність, відповідальність за улюблену справу.

Конкретний зміст і форми самоосвіти вчителя залежать від багатьох обставин: віку, педагогічного стажу, місця проживання, предмету, що викладається, індивідуальних інтересів і захоплень, віку і рівня підготовленості учнів, з якими вчитель працює, атмосфери педагогічного колективу і так далі Самоосвіта вчителя – необхідна умова ефективності педагогічної діяльності. Як справедливо вважав , вчитель живе до тих пір, поки він вчиться, як тільки він перестає вчитися, в нім вмирає вчитель. 

Давня мудрість говорить: Хто стоїть на місці, той відстає

А хто не хоче відставати, мусить рухатися вперед, і не зупинятися, досягнувши вершини, а підійматися вище. У цьому ц полягає основна місія сучасного учителя.

Вже не достатньо бути на уроці та поза ним актором, режисером, діловодом, диригентом, дипломатом, психологом, новатором і компетентним фахівцем. Модель сучасного вчителя передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути у постійному творчому пошуку. Ці якості не видаються додатком до диплома про педагогічну освіту, а формуються у щоденний учительській праці.

За словами "учитель повинен більше працювати не на уроці, а готуючись до нього".

Не останню роль серед умов, що впливають на розвиток творчої особистості відіграють морально-психологічні умови у школі – відсутність конфліктів, атмосфера взаємоповаги один до одного, пошани й гордості за свою професію, керівник який зуміє розгледіти творчі здібності вчителя, підтримати його і направити діяльність у потрібному напрямку. Навчання вчителя не може мати зупинок, перерв, не може закінчуватися.

Освіта, яку отримав учитель - це платформа, на яку можна в процесі самоосвіти покластись. Самоосвіта в останній час - дуже актуальне питання розвитку професійних здібностей вчителів.

Що ж робити? Система потребує реформування, якого? Спробую викласти своє бачення цього питання.

По-перше, сучасна інформаційна хвиля потребує проведення курсової перепідготовки не один раз на п'ять років, а хоча б один раз у три роки. По-друге, у кожному районі є талановиті вчителі, учителі-методисти, які могли б у канікулярний час за програмами, наданими інститутами післядипломної освіти вчителів, проводити заняття цих курсів. За потребою, для цих учителів можна проводити семінари за темами, наданими інститутами, однак, це можна проводити теж в канікули.

По третє тільки здобуті добровільно знання приноситимуть найбільшу користь, тому повинні бути важелі, які б впливали на необхідність підвищення освіти.

По четверте , створення ефективної системи самоосвіти учителів - це одно з найголовніших завдань методичної роботи у школі та методичної служби взагалі.

По п’яте Самоосвіта вчителя повинна бути вміло контрольована. Для формування завдання кожного учителя на самоосвіту, необхідно провести професійне діагностування, яке допоможе означити тему самоосвіти.

По шосте щоб обрана тема самоосвіти була комплексною, тобто вона повинна мати, наприклад, професійну, виховну та психологічну складові.

Тільки знання, здобуті добровільно мають для людини найбільшу ефективність, тому одним з найважніших напрямів сучасного менеджменту освіти повинен бути ефективне управління самоосвітою педагогічних кадрів.