Передвиборна програма
кандидата в народні депутати Верховної Ради
України по мажоритарному виборчому округу № 000
Луганської області
Івана Івановича Запорожця
Прийнявши рішення балотуватися кандидатом в народні депутати Верховної Ради України, хочу сказати у якому стані знаходяться села 114 виборчого округу на Луганщині. Думається, що і в інших сільських виборчих округах стан справ не кращий. Наш виборчий округ - чисто сільський, до якого входять 6 районів східної Луганщини. Виходячи з цього, скажу – про відродження села не повинно бути й мови, бо щоб село нормально функціонувало і жило необхідно мати 400-500 робочих місць у цьому ж селі. Особлива увага повинна приділятись соціально-культурній сфері. Сказати, що хтось може створити подібне, або близьке до подібного – буде брехнею. Нерозумний ніколи не скаже, що село можна відродити. Так може сказати дуже розумна людина, яка вважатиме інших не розумними.
Я йду у народні депутати Верховної Ради України, щоб внести ряд законопроектів по створенню нормальних умов тим, хто годував країну у післявоєнний час й не допустив голоду, тим, хто живе у селі – у тому числі й медикам, вчителям, іншим жителям села. Для цього необхідно підняти сільчанам пенсії мінімум на 30-50 відсотків. Щоб підтримати жителів села, необхідно створити під егідою сільських рад заготівельні пункти по прийманню сільськогосподарської продукції і встановити на неї достойні ціни по регіонам. При продажу землі повинно бути передбачено, щоб частина доходу надходила не в бюджет сільської ради, а тим, хто проживає на її території. Тому що скільки надійде коштів у бюджет сільської ради від використання землі - на таку ж суму і не віддадуть. При продажу землі необхідно заключати контракт на вирощування тваринництва, або відшкодування грошима вартості держзамовлення у бюджет країни, з тією метою, щоб кожен міг придбати у фермера екологічно чисту сільськогосподарську продукцію.
Я йду у народні депутати Верховної Ради України з тією метою, щоб внести пропозиції і змінити виборче законодавство: народний депутат Верховної Ради по мажоритарному округу обов’язково повинен бути жителем цього округу, який прожив тут не менше 20-ти років. Ідеальний варіант – не тільки депутат, який народжений і живе тут, а й його батьки повинні жити на території округу. Говорю це з тією метою, щоб виборці знали родове коріння депутата, як він виховував своїх дітей. Необхідно створювати суто сільські виборчі округи, тоді сільчани матимуть до 30 відсотків своїх представників у вищому законодавчому органі нашої держави. Мої доньки, наприклад, залишилися у селі. Одна пропрацювала викладачем близько 20 років, інша теж працює у місцевій школі. Два брати, сестра, чотири племінниці працюють у СТОВ ім. Ельгельса. Мамі 93-ій рік. Вже не одне десятиліття, кожну неділю о 12.00 годині всі ми збираємось у матусі поїсти приготованого нею запашного борщу. З нею проживає її донька, наша сестра.
Скажу й таке – від близьких родичів повинен бути один депутат. Також і від політичних партій повинно бути не більше п’яти депутатів, тому, що і в першому і другому випадках інші депутати не відіграють ніякої ролі.
Я йду у народні депутати Верховної Ради України й тому, що у партійних списках відсутні представники села. Вважаю, що народний депутат по мажоритарному округу повинен бути безпартійним, тому, що в виборчому окрузі від партій представники є.
Я йду у народні депутати Верховної Ради України ще й тому, щоб розповісти й показати, що мені вдалося зробити як голові колгоспу, а потім і директору СТОВ ім. Енгельса з 1972 по 2009 роки. Очолив господарство з річною реалізацією м’яса 250 тон, а вже у 1985 році ми продали 4850 тон. Утримували 17 тис. поголів’я великої рогатої худоби. Побудували школу на 530 місць, 170 квартир. На початку 80-тих років повністю газифікували села господарства, 90 відсотків заасфальтували дороги. Більша половина квартир і особистих господарств забезпечені водою. Збудували у 1993 році м’ясопереробний комбінат вартістю 33 млн. доларів.
Ми були першими у колишньому СРСР по розпаюванню майна господарства. На девіденти і матеріальне заохочення за 1990 рік на 700 чоловік, в тому числі пенсіонерів, було направлено 10 млн. рублів. Це дало можливість тим, хто пішов на заслужений відпочинок суттєво підняти їм пенсії. Так, наприклад, подружжя Солдатків ( він механізатор, вона телятниця) одержують пенсію, відповідно, 1700 і 2000 гривень. Спеціалісти одержують пенсію від 2500 до 3000 тис. гривень.
У 90-ті роки ми зберегли колгосп і вже розпаювали майна для 700 пайщиків на 18 млн. гривень У окремих сільчан вартість паю склала від 80до 100 тис. гривень, який виплачується жителям села й сьогодні.
Прийнявши колгосп, працювало 400 чол., стільки ж працює і сьогодні. Зараз ведеться реконструкція заводу по переробленню м’яса, де буде відкрито додатково близько ста робочих місць.
Сьогодні можна сказати, що перспектива в селі Кам’янки є.
12 серпня 2012 року І. І.Запорожець
