Сценарій до свята Дня Перемоги: „ День пам’яті та надії ”

Сценарій до свята Дня Перемоги:

„ День пам’яті та надії ”

Мета заходу: поглибити знання учнів з історії ІІ світової війни; виховати любов та повагу до історії країни, ветеранів і учасників війни; формувати у дітей почуття гідності, доброти, милосердя.

Обладнання: плакати, газети присвячені Дню Перемоги, квіти, записи пісень, записи на дисках.

Вчитель. Щороку у травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні рр. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддає своє життя для щастя інших. Урок мужності присвячений пам’яті жертв Другої світової війни – це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.

1-й учень. Ніхто не забутий;

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

2-й учень. Їх прийняла війна, лишивши списки

Загиблих у праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски,

В гранітнім каміннім строю.

3-й учень. Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелимо їх тернистий шлях.

Вчитель. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, а на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

4-й учень. Спинись, проклятий супостате,

На світ востаннє подивись:

За тіло матері розп’яте

Сини на пару піднялись.

5-й учень У бій за наші ниви,

За ясний сміх дитячий,

За юний спів щасливий,

За славний труд гарячий.

Вперед, полки суворі,

Під прапором свободи,

За наші ясні зорі,

За наші тихі води.

6-й учень Сонце палило нестерпно,

Гнулось садове гілля.

Падали яблука в серпень,

Глухо стогнала Земля.

Рвали снаряди їй груди.

Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди,

Їх не щадила війна.

7-й учень. Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони... загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, яких простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам’ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкладали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси – раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

8-й учень. Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі „ фабрики смерті ”. кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

Утилізовані „ залишки ” таборів смерті використовували. Одяг та взуття – у вжиток, волосся спалених в крематоріях жінок акуратно пакувалося в мішки і відправлялося на меблеві фабрики. Попіл після згорянні тіл використовували як добрива, особливо, для яблуневих дерев.

Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину...

9-й учень. „ Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю!

Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай, її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: „ Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повертається назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть”. І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси постригли мені наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров – мені відбили легені.

... я рабиня німецького барона, працюю у німця Шалена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями. Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене жорстоких побоїв.

Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати... Твоя доня ”.

10-й учень. До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилину щоденні турботи.

З собою побудь у глибокій скорботі,

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

11-й учень. Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізналися ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль. І тому я прошу

Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням.

Хвилина мовчання.

12-й учень. Пам’ятай про тих, що безвісти пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Пам’ятай про тих, що згоріли як зорі, -

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є в горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

13-й учень. Йшов 1945 рік. Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистських загарбників наближалася до переможного кінця. Навесні Радянська Армія підійшла до столиці фашистської Німеччини – міста Берліна.

20 квітня почався штурм Берліна. 25 квітня завершилося оточення берлінського угрупування, Радянська Армія зустрілася з частинами союзників – американською армією.

Битва за Берлін тривала до 2 травня. Особливо запеклим був штурм рейхстагу – лігва фашистського звіра. Над рейхстагом замайорів Червоний прапор, який символічно став прапором Перемоги над фашизмом.

8 травня 1945 року ворог здався. Переможне завершення Великої Вітчизняної війни значило крах гітлерівського „ нового порядку ”, звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

14-й учень. Упав Берлін. Іще боями гула розвихрена земля,

А вже з барвистими квітками вступила тиша на поля.

І сходив мир на долі і в гарячковий стук сердець.

Удари з заходу і сходу сказали ворогу: „ Кінець! ”

Кінець! Незборна правди сила, замовк гармат охриплий спів.

Кінець. І тиша оглушила людей, що звикли до громів.

І всі звели до сонця чоло, що довго снилось їм у млі.

І стало тихо так навколо, мов не було іще ніколи

Такої тиші на землі.

Вчитель. Щороку у травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні рр. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати0 але хіба можна забути тих, хто віддає своє життя для щастя інших. Урок мужності присвячений пам’яті жертв Другої світової війни – це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.

1-й учень. Ніхто не забутий;

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

2-й учень. Їх прийняла війна, лишивши списки

Загиблих у праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски,

В гранітнім каміннім строю.

3-й учень. Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелимо їх тернистий шлях.

Вчитель. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, а на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

4-й учень. Спинись, проклятий супостате,

На світ востаннє подивись:

За тіло матері розп’яте

Сини на пару піднялись.

5-й учень У бій за наші ниви,

За ясний сміх дитячий,

За юний спів щасливий,

За славний труд гарячий.

Вперед, полки суворі,

Під прапором свободи,

За наші ясні зорі,

За наші тихі води.

6-й учень Сонце палило нестерпно,

Гнулось садове гілля.

Падали яблука в серпень,

Глухо стогнала Земля.

Рвали снаряди їй груди.

Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди,

Їх не щадила війна.

7-й учень. Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони... загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, яких простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам’ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкладали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси – раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

8-й учень. Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі „ фабрики смерті ”. кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

Утилізовані „ залишки ” таборів смерті використовували. Одяг та взуття – у вжиток, волосся спалених в крематоріях жінок акуратно пакувалося в мішки і відправлялося на меблеві фабрики. Попіл після згорянні тіл використовували як добрива, особливо, для яблуневих дерев.

Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину...

9-й учень. „ Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю!

Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай, її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: „ Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повертається назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть”. І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси постригли мені наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров – мені відбили легені.

... я рабиня німецького барона, працюю у німця Шалена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями. Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене жорстоких побоїв.

Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати... Твоя доня ”.

10-й учень. До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилину щоденні турботи.

З собою побудь у глибокій скорботі,

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

11-й учень. Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізналися ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль. І тому я прошу

Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням.

Хвилина мовчання.

12-й учень. Пам’ятай про тих, що безвісти пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Пам’ятай про тих, що згоріли як зорі, -

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є в горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

13-й учень. Йшов 1945 рік. Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистських загарбників наближалася до переможного кінця. Навесні Радянська Армія підійшла до столиці фашистської Німеччини – міста Берліна.

20 квітня почався штурм Берліна. 25 квітня завершилося оточення берлінського угрупування, Радянська Армія зустрілася з частинами союзників – американською армією.

Битва за Берлін тривала до 2 травня. Особливо запеклим був штурм рейхстагу – лігва фашистського звіра. Над рейхстагом замайорів Червоний прапор, який символічно став прапором Перемоги над фашизмом.

8 травня 1945 року ворог здався. Переможне завершення Великої Вітчизняної війни значило крах гітлерівського „ нового порядку ”, звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

14-й учень. Упав Берлін. Іще боями гула розвихрена земля,

А вже з барвистими квітками вступила тиша на поля.

І сходив мир на долі і в гарячковий стук сердець.

Удари з заходу і сходу сказали ворогу: „ Кінець! ”

Кінець! Незборна правди сила, замовк гармат охриплий спів.

Кінець. І тиша оглушила людей, що звикли до громів.

І всі звели до сонця чоло, що довго снилось їм у млі.

І стало тихо так навколо, мов не було іще ніколи

Такої тиші на землі.

Сценарій до Дня матері

„ Мати – символ добра на землі ”

Мета заходу: пронести на святі світлий образ матері, формувати в дітей почуття глибокої поваги до мами, поняття вдячності й обов’язку перед матір’ю за її турботу і добро.

Обладнання: плакати, газети присвячені Дню Матері, квіти, записи пісень, записи на дисках.

1-й учень. День Матері припадає на другу неділю травня, коли природа-матінка вбирає свою землю весняними квітами і виряджає у дорогу життя, праці і радості.

Травень – місяць Пречистої Діви Марії, що благословляє у хресну путь Сина, який став спасителем людства. До матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомогою.

Де живе твоя мати – там твій рід, родина, твоє коріння. Тож віддамо нашим ненькам свою шану і любов, щирість і щедрість своєї душі.

Рід, родина, сім’я. Ці слова рідні і близькі для всіх. З давніх-давен хороший рід прославлявся у піснях.

( Виконання пісні „ Ой зелене жито, зелене ”).

2-й учень. Мама, матуся, матінка...

Чарівне, ніжне, щире слово вертає нас до батьківської оселі, де пройшли твої найкращі днини. Мати – це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Матерів – мільйони, і кожна з них несе в серці любов. Це слово співуче, мелодійне, як і та пісня, що линула з вуст любої матусі зранку і до світанку, з дитинства раннього до старості глибокої. Лебедина мамина пісня... вона оповита ласкою, загорнена тугою, заколисана серцем. Матері – прекрасні, коли підносять дитину до грудей. І кожен каже: „ Найкраща мама – моя ”, бо безмежна її ніжність. Якби стільки доброти, скільки випромінює серце матері, зло згинуло б.

3-й учень. Найкраще слово на Землі – мама. Це найперше слово, яке вимовляє людина, і воно звучить всіма мовами світу однаково ніжно. У мами найдобріші і найласкавіші руки, вони все вміють. У мами найвірніше і найчутливіше серце, в ньому не гасне любов, воно ніколи не буває байдужим.

4-й учень. Мамо, вечір догоряє,

Виглядає тебе роса.

Тільки ж ти, немов зоря,

Даленієш в небеса,

Даленієш, як за віями сльоза.

Сад вишневий на порі

Повернулись журавлі,

А мені, як до зорі,

Долітати на крилі

Все до тебе, як до вічної зорі.

Там, де ти колись ішла,

Тиха стежка зацвіла

Вечоровою матіолою,

Житом-долею світанковою

Дивом-казкою,

Юним соняхом, -

Сива ластівко,

Сиве сонечко. ( Б. Олійник )

5-й учень. Мама – перше слово вимовлено мною!

Мама – перша подруга моя!

Мамо, все святе пов’язане з тобою,

Мамо, лиш у тебе вірю я!

6-й учень. Уклін тобі, тобі пошана,

В цей день святковий, люба неньо,

За ті важкі години ранні,

За золоте твоє серденько,

Щоб все віддало в любім зриві,

Щоб тільки ми були щасливі.

7-й учень. Можна у світі багато зробити –

Перетворити зиму на літо.

Можна море й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти,

Можна пройти крізь пустелі і хащі,

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами –

„ В світі усе починається з мами! ”

( Виконання пісні Алины Гроссу „ Моя мама лучшая на свете ”).

8-й учень. Наше життя починається з матері – найріднішої, найближчої нам людини. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла – це книга життя, з якої ви вирушаєте в дорогу. Скільки безсонних ночей провела вона над вашими ліжками, коли ви були маленькими! Скільки сил віддала вона, коли підросли! Подумайте як багато зробила для вас ваша мама! Адже мама готова пожертвувати всім аби її донці чи синові було добре.

А чи завжди ми цінуємо мамині турботи про нас? Звичайно слухняні і материнську любов і турботу оцінимо значно пізніше.

Ніхто не вміє так глибоко приховувати свої страждання і муки як мати. І ніхто не вміє холоднокровно не помічати того, що відбувається з матір’ю, як діти. Вона не скаржиться – значить їй добре.

9-й учень. Пригадайте скільки даремних хвилювань ми завдаємо мамі, коли засидівшись у гостях, пізно повертаємось додому, а не в обіцяний час. Коли б ви бачили, якою тривогою сповнені мамині очі! Як насторожено прислухається вона, коли чекає нас із дискотеки! Якби ми все це бачили і відчували, то завжди намагалися б повернутися вчасно або кимось передати про своє запізнення. Хіба мамина любов, всі її турботи не варті такої маленької уваги до неї. Так, варті. Якою радістю буде вияв уваги, й турботи з вашої сторони. Як мама радіє, що в неї росте турботливий син чи донька.

З чого починається любов до землі, до своєї держави – нашої України? З відчуття любові до матері, батька, до рідних та близьких. Усі ми зобов’язані любити ближнього, бо живемо на одній землі.

10-й учень. Україна в білих селах, у густих садочках,

У хрещатому барвінку, у синіх квіточках.

Україна в рідній мові і в пісні прекрасній.

Україна в рідній школі, майбутності ясній!

11-й учень. Я чую твій голос, пшеничний твій колос.

У душу мені засіває зерно,

Моя Україно, білявко-хатино,

Пізнати тебе мені щастя дано.

( Виконання пісні „ Одна калина ”).

12-й учень. Якби зібрати всі слова земні,

Ми б вибрали прості і невисокі,

Щоб ваші діти трояндами цвіли,

Щоб не були в житті ви одинокі.

13-й учень. Хай не спішать літа на ваш поріг,

Хай повсяк час здоров’я прибуває,

Ми ніжно любим вас і від душі

Всього найкращого бажаєм.

14-й учень. Найкращі дні для наших матерів –

це дні, коли щасливі їхні діти.

Від нас залежить, скільки днів таких

Ми можемо для матері зробити.

Даруймо ж радість нашим матерям,

Бо їм турбот і горя вистачає.

Інсценізація вірша „ Мамо чому? ”

Син. Чом у тебе у косі ясна

Забриніла раптом сивина?

Мати. Од любові, од надії –

Ти ж один у мене сину мій.

Син. А в бабусі голова біліш –

Тож мене бабуся любить більш?

Мати. В неї діти – доньки і сини –

Додають сердешній сивини.

Син. Чом же тьотя біла, як зима,

В неї діток не було й нема?

Мати. Так, синочку, біла геть вона,

Бо нудьгує цілий вік вона.

Мама зачитує „ Заповіт сину ”

Ти добре, сину, проживеш,

Як знатимеш, куди, ідеш,

І як зумієш там, де став,

Стояти так, щоб не упав.

Ти добре, сину, проживеш,

Коли нікого не пригнеш

І пройдеш так життєйську путь,

Щоб ані бити, ні битим буть.

Ти добре, сину, проживеш,

Як сироті сльозу утреш,

Слабких від сильних захистиш,

Живих із духом підкріпиш

Ти чесно, синку, проживеш,

Коли з неправдою порвеш.

Бо правдою ти пройдеш світ –

Це мій святий тобі завіт.

( Виконання пісні „ Сину, сину, сину, ангел мій, Я тобі щасливу зичу долю ”).

15-й учень. У багатьох із нас найщасливіші хвилини життя пов’язані з матір’ю. На одинці з рідними ми почуваємося щасливими, не дивлячись на те, хто є наші батьки. І ніхто не має права засуджувати своїх батьків, бо вони дали нам життя. Тому кожен у хвилину образи повинен твердити: „ Своєю появою на світ я завдячую Тобі... ”

16-й учень. Треба берегти коріння роду, рід. Хто ж його береже, хто берегиня роду? Головною берегинею роду була мати, її святою називали. Мати народжувала дитину, співала їй, вчила добра і любові. Мама – всьому початок. Поети і композитори у багатьох своїх творах оспівують силу, красу і ніжність матері – наймилішої, найдорожчої, найкращої людини для нас.

17-й учень. ( Молитва за батьків ). Всемилосердний боже! Дякую Тобі за наших батьків та за все те добро, що Ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають любити Твої святі заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати й слухати. А Ти, Господи, поможи нам у цьому Твоєю ласкою. Благослови їх, Господи, добром, здоров’ям та довгим щасливим життям, хорони від злого, дай їм силу перемогти всі труднощі, діждатися потіхи від своїх дітей, а по смерті прийми їх і нас до небесного Царства. Амінь.

18-й учень. Мамо, бабусю, богині наші! Це ви навчили нас жити по закону любові й правди. Це ви не давали спіткнутися на життєвих дорогах, будили совість, берегли від ганьби. І ми стає на коліна перед любов’ю і добротою, перед мудрістю і мужністю вашою, дорогі наші. Цілуємо ваші мозолясті натруджені руки.

Шестеро учнів по чотири строчки на коліні розказують вірші:

За все, що маю, дякую тобі.

За все, що маю і що буду мати.

Ночами сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати.

Я сонечко вплету в твої чудові коси,

І небо прихилю, й зберу перлини-роси.

Вінок сплету для милого чола,

Аби лиш ти щасливою була.

Від тебе все:

І хліб, і весен перший цвіт,

І срібний обрій, і криниця чиста.

І серця жар, і мрій стрімкий потік,

І за селом стежина серед жита.

Від тебе все:

Любов і радість визнання,

І доброта і щедрість долі.

На тебе я рівняюся щодня,

Радію і милуюся тобою.

Спасибі вам, рідні мами,

Що ви тут сьогодні з нами!

До вас наше гарне слово:

Матусі! Бабусі! Будьте здорові!

( Звучать пісні „ Рідна мати моя ” та „ Чорнобривці ”, „ Ти будила мене рано ” Оксани Білозір, „ Ти знаєш, мама ” Діани Гурської )

1-й учень. День Матері припадає на другу неділю травня, коли природа-матінка вбирає свою землю весняними квітами і виряджає у дорогу життя, праці і радості.

Травень – місяць Пречистої Діви Марії, що благословляє у хресну путь Сина, який став спасителем людства. До матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомогою.

Де живе твоя мати – там твій рід, родина, твоє коріння. Тож віддамо нашим ненькам свою шану і любов, щирість і щедрість своєї душі.

Рід, родина, сім’я. Ці слова рідні і близькі для всіх. З давніх-давен хороший рід прославлявся у піснях.

( Виконання пісні „ Ой зелене жито, зелене ”).

2-й учень. Мама, матуся, матінка...

Чарівне, ніжне, щире слово вертає нас до батьківської оселі, де пройшли твої найкращі днини. Мати – це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Матерів – мільйони, і кожна з них несе в серці любов. Це слово співуче, мелодійне, як і та пісня, що линула з вуст любої матусі зранку і до світанку, з дитинства раннього до старості глибокої. Лебедина мамина пісня... вона оповита ласкою, загорнена тугою, заколисана серцем. Матері – прекрасні, коли підносять дитину до грудей. І кожен каже: „ Найкраща мама – моя ”, бо безмежна її ніжність. Якби стільки доброти, скільки випромінює серце матері, зло згинуло б.

3-й учень. Найкраще слово на Землі – мама. Це найперше слово, яке вимовляє людина, і воно звучить всіма мовами світу однаково ніжно. У мами найдобріші і найласкавіші руки, вони все вміють. У мами найвірніше і найчутливіше серце, в ньому не гасне любов, воно ніколи не буває байдужим.

4-й учень. Мамо, вечір догоря,

Вигляда тебе роса.

Тільки ж ти, немов зоря,

Даленієш в небеса,

Даленієш, як за віями сльоза.

Сад вишневий на порі

Повернулись журавлі,

А мені, як до зорі,

Долітати на крилі

Все до тебе, як до вічної зорі.

Там, де ти колись ішла,

Тиха стежка зацвіла

Вечоровою матіолою,

Житом-долею світанковою

Дивом-казкою,

Юним соняхом, -

Сива ластівко,

Сиве сонечко. ( Б. Олійник )

5-й учень. Мама – перше слово вимовлено мною!

Мама – перша подруга моя!

Мамо, все святе пов’язане з тобою,

Мамо, лиш у тебе вірю я!

6-й учень. Уклін тобі, тобі пошана,

В цей день святковий, люба неньо,

За ті важкі години ранні,

За золоте твоє серденько,

Щоб все віддало в любім зриві,

Щоб тільки ми були щасливі.

7-й учень. Можна у світі багато зробити –

Перетворити зиму на літо.

Можна море й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти,

Можна пройти крізь пустелі і хащі,

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами –

„ В світі усе починається з мами! ”

( Виконання пісні Алины Гроссу „ Моя мама лучшая на свете ”).

8-й учень. Наше життя починається з матері – найріднішої, найближчої нам людини. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла – це книга життя, з якої ви вирушаєте в дорогу. Скільки безсонних ночей провела вона над вашими ліжками, коли ви були маленькими! Скільки сил віддала вона, коли підросли! Подумайте як багато зробила для вас ваша мама! Адже мама готова пожертвувати всім аби її донці чи синові було добре.

А чи завжди ми цінуємо мамині турботи про нас? Звичайно слухняні і материнську любов і турботу оцінимо значно пізніше.

Ніхто не вміє так глибоко приховувати свої страждання і муки як мати. І ніхто не вміє холоднокровно не помічати того, що відбувається з матір’ю, як діти. Вона не скаржиться – значить їй добре.

9-й учень. Пригадайте скільки даремних хвилювань ми завдаємо мамі, коли засидівшись у гостях, пізно повертаємось додому, а не в обіцяний час. Коли б ви бачили, якою тривогою сповнені мамині очі! Як насторожено прислухається вона, коли чекає нас із дискотеки! Якби ми все це бачили і відчували, то завжди намагалися б повернутися вчасно або кимось передати про своє запізнення. Хіба мамина любов, всі її турботи не варті такої маленької уваги до неї. Так, варті. Якою радістю буде вияв уваги, й турботи з вашої сторони. Як мама радіє, що в неї росте турботливий син чи донька.

З чого починається любов до землі, до своєї держави – нашої України? З відчуття любові до матері, батька, до рідних та близьких. Усі ми зобов’язані любити ближнього, бо живемо на одній землі.

10-й учень. Україна в білих селах, у густих садочках,

У хрещатому барвінку, у синіх квіточках.

Україна в рідній мові і в пісні прекрасній.

Україна в рідній школі, майбутності ясній!

11-й учень. Я чую твій голос, пшеничний твій колос.

У душу мені засіває зерно,

Моя Україно, білявко-хатино,

Пізнати тебе мені щастя дано.

( Виконання пісні „ Одна калина ”).

12-й учень. Якби зібрати всі слова земні,

Ми б вибрали прості і невисокі,

Щоб ваші діти трояндами цвіли,

Щоб не були в житті ви одинокі.

13-й учень. Хай не спішать літа на ваш поріг,

Хай повсяк час здоров’я прибуває,

Ми ніжно любим вас і від душі

Всього найкращого бажаєм.

14-й учень. Найкращі дні для наших матерів –

це дні, коли щасливі їхні діти.

Від нас залежить, скільки днів таких

Ми можемо для матері зробити.

Даруймо ж радість нашим матерям,

Бо їм турбот і горя вистачає.

Інсценізація вірша „ Мамо чому? ”

Син. 1 Чом у тебе у косі ясна

Забриніла раптом сивина?

Син. 2 А в бабусі голова біліш –

Тож мене бабуся любить більш?

Син.3 Чом же тьотя біла, як зима,

В неї діток не було й нема?

Мати.1 Од любові, од надії –

Ти ж один у мене сину мій.

Мати.2 В неї діти – доньки і сини –

Додають сердешній сивини.

Мати.3 Так, синочку, біла геть вона,

Бо нудьгує цілий вік вона.

Мама зачитує „ Заповіт сину ”

Ти добре, сину, проживеш,

Як знатимеш, куди, ідеш,

І як зумієш там, де став,

Стояти так, щоб не упав.

Ти добре, сину, проживеш,

Коли нікого не пригнеш

І пройдеш так життєйську путь,

Щоб ані бити, ні битим буть.

Ти добре, сину, проживеш,

Як сироті сльозу утреш,

Слабких від сильних захистиш,

Живих із духом підкріпиш.

Ти чесно, синку, проживеш,

Коли з неправдою порвеш.

Бо правдою ти пройдеш світ –

Це мій святий тобі завіт.

( Виконання пісні „ Сину, сину, сину, ангел мій, Я тобі щасливу зичу долю ”).

15-й учень. У багатьох із нас найщасливіші хвилини життя пов’язані з матір’ю. На одинці з рідними ми почуваємося щасливими, не дивлячись на те, хто є наші батьки. І ніхто не має права засуджувати своїх батьків, бо вони дали нам життя. Тому кожен у хвилину образи повинен твердити: „ Своєю появою на світ я завдячую Тобі... ”

16-й учень. Треба берегти коріння роду, рід. Хто ж його береже, хто берегиня роду? Головною берегинею роду була мати, її святою називали. Мати народжувала дитину, співала їй, вчила добра і любові. Мама – всьому початок. Поети і композитори у багатьох своїх творах оспівують силу, красу і ніжність матері – наймилішої, найдорожчої, найкращої людини для нас.

17-й учень. ( Молитва за батьків ). Всемилосердний боже! Дякую Тобі за наших батьків та за все те добро, що Ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають любити Твої святі заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати й слухати. А Ти, Господи, поможи нам у цьому Твоєю ласкою. Благослови їх, Господи, добром, здоров’ям та довгим щасливим життям, хорони від злого, дай їм силу перемогти всі труднощі, діждатися потіхи від своїх дітей, а по смерті прийми їх і нас до небесного Царства. Амінь.

18-й учень. Мамо, бабусю, богині наші! Це ви навчили нас жити по закону любові й правди. Це ви не давали спіткнутися на життєвих дорогах, будили совість, берегли від ганьби. І ми стає на коліна перед любов’ю і добротою, перед мудрістю і мужністю вашою, дорогі наші. Цілуємо ваші мозолясті натруджені руки.

Шестеро учнів по чотири строчки на коліні розказують вірші:

За все, що маю, дякую тобі.

За все, що маю і що буду мати.

Ночами сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати.

Я сонечко вплету в твої чудові коси,

І небо прихилю, й зберу перлини-роси.

Вінок сплету для милого чола,

Аби лиш ти щасливою була.

Від тебе все:

І хліб, і весен перший цвіт,

І срібний обрій, і криниця чиста.

І серця жар, і мрій стрімкий потік,

І за селом стежина серед жита.

Від тебе все:

Любов і радість визнання,

І доброта і щедрість долі.

На тебе я рівняюся щодня,

Радію і милуюся тобою.

Спасибі вам, рідні мами,

Що ви тут сьогодні з нами!

До вас наше гарне слово:

Матусі! Бабусі! Будьте здорові!

( Звучать пісні „ Рідна мати моя ” та „ Чорнобривці ”, „ Ти будила мене рано ” Оксани Білозір, „ Ти знаєш, мама ” Діани Гурської )

Сценарій випускного для учнів 9 класу

Ведучий. Дорогі друзі! Шановні вчителі, батьки, гості! Сьогодні ми зібралися на незвичайне свято, якого немає в жодному календарі. Сьогодні у нас свято отримання першого документа заробленого своєю працею – свідоцтва та додатку про базову загальну середню освіту учнями 9 класу.

Ведуча. Я маю честь вітати вас у цей святковий день. Подія, яка зібрала нас всіх, спонукає до теплих слів, щирих зізнань, душевних спогадів. Отже, давайте будемо щедрими на тепло, любов та увагу! До святкової зали запрошуються учні дев’ятого класу.

( До залу заходять випускники, класний керівник. Ведучі представляють випускників, класного керівника. Звучить мелодія пісні „ Куда уходит детство ” ).

Ведучий. Надійшла урочиста хвилина відкриття вечора, присвяченого врученню свідоцтв та додатків про базову загальну середню освіту учням 9 класу.

( звучить Гімн України ).

Ведуча. Любі учні, шановні вчителі, батьки, сьогодні ви всі станете свідками найзнаменнішої шкільної події. Це – ваше свято. І нехай прикрашають його щасливі посмішки та добрі слова.

Ведучий. А найперші слова хочеться присвятити тим, хто прагнув дати вам, любі дев’ятикласники, міцні знання, виховати порядними та чесними людьми, хто любив вас і поважав, підтримував та оберігав.

Благословенна ж вчительська щедрість! Все від неї, від щедрості думок, сердець і рук! Вітайте вчителів Полтавської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 7 ім.

Полтавської міської ради Полтавської області

Ведуча. Директор школи, кандидат педагогічних наук, вчитель вищої категорії, вчитель методист, вчитель математики Лещенко Анатолій Васильович;

Ведучий. Заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель вищої категорії, старший вчитель, вчитель математики – Костіна Людмила Миколаївна;

Ведуча. Педагог-організатор, спеціаліст І категорії, вчитель української мови та літератури, німецької мови – івна;

Ведучий. Перша вчителька, вчитель вищої категорії, вчитель методист, вчитель початкових класів – Міщенко Валентина Петрівна;

Ведуча. Класний керівник, вчитель вищої категорії, старший вчитель, вчитель хімії – Тутова Зінаїда Павлівна;

Ведучий. Вчителі української мови та літератури – вчитель вищої категорії, старший вчитель івна та вчитель вищої категорії, старший вчитель івна;

Ведуча. Вчитель вищої категорії, вчитель англійської мови Фукс Світлана Яківна;

Ведучий. Вчитель вищої категорії, старший вчитель, вчитель зарубіжної та художньої літератури Литвиненко Тетяна Михайлівна;

Ведуча. Вчитель вищої категорії, вчитель методист, вчитель російської мови та літератури Дубровська Надія Василівна;

Ведучий. Спеціаліст ІІ категорії, вчитель історії та правознавства Логвиновська Світлана Валеріївна;

Ведуча. Спеціаліст ІІ категорії, вчитель математики та фізики Копелець Юлія Юріївна;

Ведучий. Спеціаліст, вчитель інформатики та математики Піддубна Наталія Миколаївна;

Ведуча. Спеціаліст ІІ категорії, вчитель історії, фізичного виховання та трудового навчання Остапієнко Сергій Валентинович.

Ведучий. Спеціаліст, старший вчитель, вчитель музики та співів Денисенко Людмила Іванівна.

Ведуча. Вчитель___________________________________________________________

Ведучий. Вчитель _________________________________________________________

Ведучий. Вчитель _________________________________________________________ Ведучий. Вчитель _________________________________________________________

1-й учень. Почуттів переповнює чашу,

Свіжий подих красуні – весни,

Свою любов і прихильність нашу

Адресуємо директору ми!

2-й учень. Разом з вами схвильований трішки,

Як буває в хвилини розлук,

Проводжає він вас поглядом ніжним,

Добрий, щирий порадник, і друг.

Ведуча. А зараз надаємо слово директору школи кандидату педагогічних наук, вчителю вищої категорії, вчителю методисту Лещенку Анатолію Васильовичу.

( Виступ директора школи, вручення свідоцтв ).

Ведучий. Дорогі випускники, а пам’ятаєте, як усе розпочиналося. Одного вересневого ранку ви, дехто з радістю та завзяттям, дехто з острахом та сльозами на очах, прийшли до школи. Вас зустріла усміхнена та красива перша вчителька.

Це вона взяла ваші тендітні рученята і повела за собою у чарівний світ знань, такий складний і незвіданий. Це на неї, добру і лагідну, дивилися ви з надією, у неї шукали захисту. Ловили кожне її слово, пильно вдивлялися в очі, шукаючи там відповіді на всі запитання. Тож яким великим, щедрим, добрим і чуйним має бути серце, яке вмістило біль і радість кожного з вас. Пам’ятайте її завжди.

Слово надається першій вчительці вчителю вищої категорії, вчителю методисту, Міщенко Валентині Петрівні.

( Виступ першої вчительки ).

Ведуча. Так дивовижно складається життя, що сьогодні ви ще разом, наші випускники, однокласники, а завтра – ваші шляхи розійдуться.

Але через якийсь час вас покличуть стіни рідної школи, де завжди чекатимуть вашого приходу вчителі. І можливо, лише тоді ви по-справжньому зрозумієте, що саме вони найбільше про вас думали, захищали і підтримували, дбали й прагнули лише найкращого. А сьогодні востаннє спробуйте прислухатися та запам’ятати напутні слова вашого класного керівника.

Слово надається класному керівникові 9 класу вчителю вищої категорії, старшому вчителю Тутовій Зінаїді Павлівні.

( Виступ класного керівника ).

Ведучий. Дорогі діти! Дев’ять років тому вас, несміливих і тендітних, привели до школи найрідніші люди – тато і мама. Це їм, найріднішим, ви завдячуєте своїм життям, своїм сьогоденням. Їхня любов, безмірна і відкрита, надає сили в часи розчарувань, надихає під час негараздів, підіймає й бентежить в часи радості. Скільки щастя випромінюють їхні очі, але десь в глибині душі все ж таки затаїлась тривога, бо попереду ще стільки випробувань. А батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі, хоча й не показують цього.

Ведуча. Від імені батьків слово надається ____________________________________

( Виступ батьків. Та звучить пісня „ Чорнобривці ” ).

Ведучий. Юність, справді, найкраща пора життя людини і проходить вона у школі. Юність захоплює дружбою, мріями, першим коханням... .

Тому дозвольте мені запросити на цю сцену юних, сміливих, нестримних, крикливих – наших іменинників, учнів дев’ятого.

( Пісня „ школа, наша школа... ”. Виконують учні класу )

3-й учень. Усі ми родом із дитинства,

Прийшли колись сюди малі,

Тут нас ростили і навчали

Всі наші вчителі.

4-й учень. Сьогодні скажемо їм спасибі,

Що підняли, зростили нас,

І просто всіх учили жити,

І хвилювалися весь час.

5-й учень. Спасибі щире вам сьогодні,

Низький, аж до землі уклін

За створене щоденне диво,

Дзвінка шкільного передзвін.

6-й учень. Спасибі вам за розуміння,

Підтримку і веселий жарт,

За добре і повчальне слово

За перший досвід і за гарт.

7-й учень. Нам хочеться дуже багато сказати

І кожному щастя в житті побажати,

Але найпалкіші слова нині – вам, -

Рідним, улюбленим учителям.

8-й учень. Давайте пригадаємо разом.

Як вперше тут ми всі стояли, -

Розгублені, малі, кумедні,

З-за квітів ледве виглядали.

Нас вчитель взяв за руку

І повів у перший клас,

Терпляче нас всьому навчав,

Як швидко пролітає час.

Наш перший вчитель, ми вам вдячні за науку.

9-й учень. Перша вчителька – добра й терпляча

Наче мама була нам малим.

А любов її щира, гаряча

Зігрівала сердечка усім.

Немов фея, і добра, і мила,

Усміхається лагідно нам.

Як же щиро нас всіх любила,

Як же завжди хвалила батькам!

10-й учень. Вчитель рідний, всі слова – тобі,

Найкращі, найвідвертіші вітання.

Та серед вас, найнеповторніших і добрих,

Є ті, чий погляд – погляд матерів,

Що заслуговують найбільше теплих слів,

З ким провели багато ми щасливих днів.

В хвилини радості й дитячої печалі

Учитель був нам вірний помічник.

Його ми руку дружно відчували –

Він поруч був, наш класний керівник.

11-й учень. Ми для вас, дорогі вчителі,

Будемо вічними учнями в школі,

Хоч підемо по цій землі

І своєї шукатимемо долі.

12-й учень. Хтось садитиме сад і гаї,

Хліб, як золото, сіяти буде.

Всі розкриють таланти свої,

Але школи ніхто не забуде.

13-й учень. Пустували не раз і не два

І уроки зривати уміли.

У вас боліла голова,

Але ви все одно нас любили.

14-й учень. Ми підемо, а в вашім житті

Всі залишимось: Вови, Віти і Саші.

Пустотливі. Швидкі і верткі,

Як колись ще у першому класі.

15-й учень. Тож пробачте сьогодні за все!

Жарти, витівки наші невдалі,

Нас життя вже на крилах несе

В невідомі, незвідані далі.

16-й учень. Ladies and gentlemen!

17-й учень. Пані та панове!

16-й учень. Our party is going on. And we are very pleased to feel the atmosphere of warmness, love which is now in the hall.

17-й учень. Наш вечір продовжується. І нам дуже приємно відчувати цю атмосферу тепла, уваги і любові яка панує сьогодні в нашому залі.

18-й учень. Учитель мій, ти нам вказав шлях

До скарбів важливих, дорогих,

Не срібних навіть і не золотих,

Скарбів людської мудрості святих.

Ти нас учив правдиво жити,

Добро творити й злого не чинити.

Взірцем в усьому ви були для нас.

Повірте: у житті нам не забути

І школу цю, що в місті просто супер, клас!

19-й учень. Не старійте, вчителі, ніколи,

Молодість вам більше до лиця.

Вас веде щораночку до школи

Яворина стежка без кінця.

20-й учень. Дорогі ви наші вчителі!

З вами нам було цікаво жити.

Наш уклін вам, любі до землі

Й ці прекрасні і яскраві квіти.

( Учні виконують пісню „ Вчителі, вчителі... ” ).

21-й учень. Разом із букетами квітів прийміть, будь ласка, від нас і Пам’ятку для вчителя.

· Бути спокійним і врівноваженим, життєрадісним і привітним.

· Мати свій індивідуальний стиль і старатися, щоб один урок був не схожий на інший, щоб не було стандарту.

· Виробляти красивий голос, не „ бубоніти ” собі „ під носа ”.

· Підтримувати свій фізичний стан на належному рівні, щоб до класу „ влітати ”, а не заходити, човгаючи ногами.

· Одягатися красиво і модно, якщо є можливість, а нема – учні допоможуть.

· Не приходити голодним на роботу, щоб не бігати коридорами школи з булочками в руках.

· Проводити контрольні роботи в цікавій формі: під музику або за чашкою кави.

· Дозволяти робити шпаргалки, але не давати ними користуватися, бо це шкідливо впливає на зір учня.

· Не запитувати постійно одних і тих же учнів, бо інші також чекають своєї черги.

· Із-за дрібниці не телефонувати батькам, щоб у вас не боліло серце.

· Посміхатись, радіти, передавати учням позитивні емоції, бо всі учні вас люблять і поважають.

( Лунає музика „ Вчать у школі ”, учителям вручаються квіти, коробки цукерок та пам’ятки. Лунає пісня про школу. ).

Ведуча. Дорогі діти! 9 років вів вас по життю учитель, віддаючи тепло свого серця. Були хвилини, коли серце втомлювалося. І тоді учитель поспішав до своїх учнів. Їх веселе щебетання вливало нові сили в стомлене серце, дитячі посмішки народжували нову енергію, допитливий погляд пробуджував думки.

Ведучий. І це продовжується вічно, доки здатне битися серце вчителя, віддаючи дітям тепло і любов. Збережіть у серцях маленькі вогники від вогню великої вчительської любові до вас. Нехай спогади про рідну школу світять вам навіть тоді, коли згасає віра в себе. Нехай школа залишиться для вас тим промінчиком любові і добра, котрий вказує, як іти, щоб не спотикнутися.

Ведуча. Не забувайте, що навчалися ви для того, щоб розум і серце віддавати людям. Не заплямуйте доброго імені свого роду, честі своєї школи, котра дала вам путівку в життя. Щасливої дороги, дорогі дев’ятикласники і чекаємо вас на подальше навчання в десятий клас до нашої школи.