Епіграф. Звучить пісня «Моє рідне село» « Про свій край сказати слово – не шкодуй зусиль і подбай про науково-популярний стиль». Маршрут мандрівки. Куточок рідної землі Наснився солодко мені З повітрям чистим, як сльоза, Й травою, де впала роса. Там півник пісеньку співав, Туман хатини сповивав, Кошлатий дим по всіх дахах Проплив, немов в задумі птах. Село улюблене не спить У вікнах сонечко горить І чути скрип біля воріт Старих підкованих чобіт. Відкрив обійми новий день Всміхнулась праця до людей. У ній – важкий солоний піт І щастя сходжених доріг. Усе добро там вікове… Росте в селі старе й мале, І квіти йдуть, як із води, Душею лину я туди. Учень. Шановні гості, дорогі учні, вчителі! Запрошуємо до мандрівки, яка має назву «Мій рідний край – моя Макіївка». Самим дорогим, що є у людини край, де він народився. Це його маленька дарована Богом Батьківщина. Я ріс – підростав і ось, я вже мандрую. Перша зупинка мандрівки: 1. «Знайомся і пам'ятай» Герб і прапор села Макіївки село Макіївка Герб Прапор 2. «Бризками води умийся» Макі́ївка — село в Білоцерківському районі Київської області. Розташоване над річкою Красною. Місцевість в пагорбах з чудовим краєвидом, в річку Красна впадає багато струмків. 3. «Історія села Макіївки». Село засноване наприкінці XV – на початку XVI ст. у 1500 році. Як свідчать народні перекази, його назва пішла від того, що на цих землях добре родив мак, а тому місцеві жителі багато сіяли його не лише для власного вжитку, але й на продаж. Макіївка має багатовікову історію. За ці століття в селі змінилося кілька десятків поколінь і їм ми зобов'язані своєю появою на світ майже так само, як і рідним батькам. Наші далекі попередники обживали і доглядали цю землю, захищали її від ворогів, котрих чимало побувало в Україні. Вони своєю тяжкою працею, потом і кров'ю робили все, щоб нам жилося хоч трохи краще, ніж їм. 4. Географічні координати села Макіївки 49°58′28″ пн. ш. 30°25′55″ сх. д. 5. Площа території 27000 км. кв. 6. Населення Макіївки. Населення Макіївки становить на даний час 752 жителі. А чи знаєте Ви старожилів нашого села? (Дідик Юхим Михайлович, Якименко Христя Трохимівна, Івахненко Григорій Володимирович). Ці люди пережили голодомор, війну. Вони розповідають свої спогади з сльозами на очах, ніби було вчора. Їм дорогий кожний куточок землі і цю любов вони передають нам. 7. «Бережи і шануй». Моє рідне село Макіївка – часточка моєї неозорої батьківщини, часточка красуні Київщині. У селі Макіївка є школа І – ІІІ ступенів. Сільський будинок культури. Фельдшерсько – акушерський пункт. Магазин. Школа кінного спорту. Церква. Храм Покрови Пресвятої Богородиці. Одним з матеріальних виявів людської віри є Храм Божий. В ньому прадіди возносили молитви Всевишньому і рятували свої душі від спокус цього світу. В ті далекі часи церква наповнювала не лише духовну, але і інтелектуальну сферу життя людини. Саме в храмі мешканці Макіївки могли почути зміст численних імператорських та губернаторських розпоряджень, інформацію про події у державі та світі. Без перебільшення можна стверджувати, що храм у тогочасному селі був осередком і духовного і громадського життя. Парк. Також на території с. Макіївки є бібліотека, поштове відділення, інтернетний клуб, пам'ятник Кобзарю, ПРАТ «Маки». 8. «Дихай і бережи». Ліс - багатство і гордість жителів села Макіївки. А в лісі так затишно й тихо – Читати б святую молитву За щастя і радість безмежну Ступай лишень ти обережно Бо тут є гриби і мурашки І звірі, і трави, і букарки, Й дерева, які тільки треба Й сосни з гілками до неба О, скільки в лісі ще дива! Людина не всіх їх відкрила І добре, що скрізь не добралась І в ліс не зі злом увірвалась, А з наміром мирним з душею. Він стане красою твоєю Бо ліс і легені і казка І спадок важливий нащадкам. Макіївський ліс займає площу 5% від загальної території. Головні породи дерев сосна звичайна, береза, осика, тополя, акація. Чагарники багаті на бузину, черемуху, калину. 9. «Допоможи розквітнути». Наше село має вигідне географічне положення, сучасний вигляд. Зі змінами у держави сталися зміни і у Макіївському господарстві. Запрацювали фермерські господарства. На землях Макіївки вирощують пшеницю, кукурудзу, гречку, ячмінь. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, коней. Але в нашому селі спостерігається такі демографічні процеси: «старіння населення», «депопуляція».(Учні пропонують шляхи подолання проблеми). 10. «Уславляй і шануй» Музей школи - «Світлиця» Засновники музею. Олухова Раїса Корніївна Івахненко Оксана Миколаївна Музей відкритий у 1986 році Профіль етнографічний, історичний Керівник музею Бердалик Лариса Вікторівна Площа музею 22 м2 Загальна кількість експонатів 209 Матеріали музею свідчать про становлення та розвиток побуту в селі Макіївка. Гордістю музею є старовинні експозиції різних років. Цікавими розділами експозиції є « Спорт», «Вчителі», «Війна», «Наше село». Багато інформації та експонатів про односельців – учасників Великої Вітчизняної війни. При музеї активно працює гурток «Юний дослідник-краєзнавець», члени якого не лише поповнюють фонди музею новими експонатами, а й готують та проводять екскурсії для учнів та гостей. Ветерани війни. Щорічно учні Макіївського НВО і мешканці с. Макіївки вшановують пам'ять загиблих воїнів. Пам'ятник Кобзарю. Дозвольте закінчити нашу мандрівку такими віршованими рядочками: Здавалося, що буде так завжди – Зелене листя і блакитне небо, І чистота джерельної води – Всього доволі, стільки, скільки треба. Здавалось людям, що ось так весь час Земля ділитись щедро буде з ними Всім тим, що відкладала про запас – Скарбами невичерпними своїми. Та час минає, все ясніш стає: Робити треба висновки належні. Земля свої багатства віддає, Вони ж, хоч і великі, не безмежні. І треба вірні нам шляхи знайти, Щоб те, що є у людства, зберегти.