Централізована бібліотечна система
Голосіївського району
| ЦРБ ім. |
Цикл « Випереджаючи час»
Назавжди перший
До 80-річчя від дня народження іна
( рр. )
Бібліографічний огляд |
Київ-2014
Бібліографічний огляд «Назавжди перший» присвячено 80-річчю від дня народження Юрія Олексійовича Гагаріна – першого у світі льотчика-космонавта, Героя Радянського Союзу, кавалера багатьох орденів різних країн світу.
Нарис складається з наступних розділів:
- Біографія.
- Звання й нагороди.
- Гагарін у Києві.
- Рекомендована література.
- Матеріали з електронних ресурсів.
Бібліографічний нарис «Назавжди перший» розрахований на бібліотечних працівників та широке коло читачів і містить матеріали із джерел Інтернету та з фондів ЦБС Голосіївського району.
Укладач: О. Афійчук-Нікітіна
Відповідальна за випуск: Л. Кобилко ((8
© ЦРБ ім. ЦБС Голосіївського району м. Києва
Біографія
Юрій Олексійович Гагарін народився 9 березня 1934 р. у селі Клушино, Гжатського району, Смоленської області Росії. Його мати, Ганна Тимофіївна, і батько, Олексій Іванович, були звичайними сільськими трудівниками із села Клушино, але вони виховали в Юрі працелюбну й чуйну людину.
Переживши важкий час німецької окупації, родина Гагаріних в 1945 році переїхала в місто Гжатськ.
Закінчивши школу, Юра, 30 вересня 1949 вступив у Люберецьке ремісниче училище №10, яке закінчив у червні 1950 року, за фахом формувальник-ливарник.
У серпні 1951 вступає в Саратовський індустріальний технікум і 25 жовтня 1954 року вперше прийшов до Саратовського аероклубу. 1955 року Юрій Гагарін досяг значних успіхів, закінчив на відмінно навчання і зробив перший самостійний політ на літаку Як-18. Всього в аероклубі Юрій Гагарін виконав 196 польотів і налітав 42 години і 23 хвилин.
На фото: 1955. Юрій Гагарін на спортивному літаку аероклубу ДТСААФ міста Саратова.
27 жовтня 1955 року Гагарін призваний до армії і відправлений до Оренбурга в 1-ше військово-авіаційне училище льотчиків імені К. Є.Ворошилова. 25 жовтня 1957 закінчив училище.
Протягом двох років служив поблизу Мурманська в 169-му винищувальному авіаційному полку 122-ї винищувальної авіаційної дивізії Північного флоту, До жовтня 1959 року налітав в цілому 265 годин.
У 1957 році Юрій Гагарін одружився з Валентиною Іванівною Горячовою, яка стала його вірним соратником на багато років. В їхній родині виросли дві дочки - Олена й Галя.
ін з дружиною
В. І. Гагаріної і дочкою Оленою. [1959], Кольський п-ов, Луостарі-Новое.
Дізнавшись про набір кандидатів для випробування нової льотної техніки, Гагарін 9 грудня 1959 пише рапорт із проханням зарахувати його в таку групу й після виклику, 18 грудня виїжджає до Москви, до Центрального науково-дослідного авіаційного госпіталю для обстеження здоров'я.
3 березня 1960 генерал-лейтенант авіації Каманін представив Головнокомандувачу ВПС Головному маршалу авіації Вершинну групу відібраних льотчиків - кандидатів у космонавти.
11 березня Гагарін разом із родиною виїхав до нового місця роботи, а з 25 березня розпочалися регулярні заняття за програмою підготовки космонавтів.
Окрім Гагаріна, були ще претенденти на перший політ у космос, усього двадцять осіб (група ВПС № 1). Кандидати набиралися серед льотчиків-випробовувачів за рішенням С. Корольова, котрий уважав, що такі льотчики вже мають досвід перевантажень, стресових ситуацій і перепадів тиску.
Відбір до першого загону космонавтів відбувався за медичними, психологічними й деякими іншими параметрами: вік 25-30 років, зріст не більше 170 см, маса не більше 70-72 кг, здатність до висотної й стратосферної адаптації, швидкість реакції, фізична витривалість, психологічна врівноваженість.
Кадр службової кінохроніки 1960: майбутні космонавти
Вимоги до зросту та ваги виникли через відповідні обмеження космічного корабля «Восток», котрі визначалися потужністю ракети-носія. Крім того, при відборі кандидатів ураховувалася позитивна характеристика, членство в партії (Гагарін вступив до КПРС улітку 1960 року), політична активність, соціальне походження.
Вони не були найкращими пілотами країни, важливими були зріст, маса й здоров'я. Марк Галлай - людина, яка готувала їх до польоту, одного разу сказав дуже точно: «У будь-якому авіаційному полку можна було набрати двадцять таких льотчиків…».
Із двадцяти претендентів відібрали тільки шістьох, Корольов поспішав, оскільки були дані, що 20 квітня 1961 року свою людину в космос відправлять американці. І тому старт планували призначити між 11 і 17 квітня 1961 року.
Того, хто полетить у космос, визначили останньої миті на засіданні державної комісії, ними стали Юрій Гагарін і його дублер Герман Титов. Було підготовлено три повідомлення ТАРС про політ Гагаріна в космос. Перше — «Успішне», друге на випадок, якщо він упаде на території іншої країни або у Світовому океані — «Звернення до урядів інших країн», із проханням допомоги в пошуку, і третє — «Трагічне», якщо Гагарін не повернеться живим.
Старт корабля відбувся 12 квітня 1961 року о 9:07 за московським часом із космодрому Байконур. Корабель вийшов на нерозраховану високу орбіту (з апогеєм 327 км замість розрахованого 230 км).
У випадку відмови гальмівної установки сходження з неї могло тривати близько 10 діб, на що система життєзабезпечення корабля не була розрахована.
Виконавши один оберт навколо Землі о 10:25:34 на 108 хвилині, плановий політ завершився — увімкнулась гальмівна система.
Через несправність клапана в паливній магістралі гальмівна установка відключилася на одну секунду раніше запланованого. Крім того, із запізненням на 10 хвилин від запланованого відбулося розділення спускного апарата й приладового відсіку.
Через збій у системі гальмування спускний апарат із Гагаріним приземлився не в запланованому місці за 110 км від Волгограду, а в Саратовській області, недалеко від села Сміловка.
О 10:48 радар у місцевому військовому аеропорту виявив невідому ціль, це був спускний апарат, а трохи пізніше за 7 км до землі, відповідно до плану польоту, Гагарін катапультувався й цілей на радарі з'явилося дві.
Першими землянами, які зустріли космонавта після польоту, стали дружина лісника Ганна Якимівна Тахтарова і її шестирічна онучка Ріта.
Незабаром до місця подій прибули військові з найближчої військової частини, які узяли спускний апарат під охорону та повезли Гагаріна в розташування своєї частини. Звідти він зателефонував командирові дивізії ППО: «Прошу передати головкому ВПС: завдання виконав, приземлився у визначеному районі, відчуваю себе добре, ударів і поломок немає. Гагарін».
За цей подвиг йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а день польоту Гагаріна в космос був оголошений святом - Днем космонавтики, починаючи з 12 квітня 1962.
Перший космічний політ викликав величезну цікавість у всьому світі, а сам Юрій Гагарін перетворився на світову знаменитість. За запрошеннями зарубіжних урядів і громадських організацій він відвідав близько 30 країн. Багато було поїздок і в середині Радянського Союзу.
У наступні роки Гагарін вів велику громадсько-політичну діяльність, закінчив академію ім. М. Жуковського.
17 лютого 1968 Юрій Олексійович захистив дипломний проект і Державна екзаменаційна комісія присвоїла полковнику іну кваліфікацію: льотчик-інженер-космонавт.
У 1966 р. Гагаріна обрали Почесним членом Міжнародної академії астронавтики, а в 1964 р. він був призначений командиром загону радянських космонавтів.
У червні 1966 року Юрій Гагарін приступив до тренувань за програмою "Союз". Він був призначений дублером Комарова, який здійснив перший політ на новому кораблі.
До останніх днів свого життя Гагарін виконував обов'язки депутата Верховної Ради СРСР.
На честь Гагаріна його рідне місто Гжатськ було перейменоване в Гагарін. Його ім'я назавжди залишилося в Космосі, який він заново відкрив для людства. Один із найбільших (діаметр 250 км) кратерів на зворотному боці Місяця носить ім'я Гагаріна. І що символічно - він розташований між кратером Ціолковського й Морем Мрії.
У 1968 р. Міжнародна авіаційна федерація заснувала медаль імені Ю. Гагаріна, якою нагороджуються особи, що зробили особливий внесок в авіацію й космонавтику.
Ім'я Юрія Олексійовича вже давно стало прозивним для піонерів у будь-якій галузі діяльності, нарівні з ім'ям Колумба. Життєвим девізом Гагаріна була фраза, записана ним у щоденнику незадовго до загибелі, 12 березня: « Немає в мене сильніше потягу, ніж бажання літати. Льотчик повинен літати. Завжди літати.»
27 березня 1968 року Юрій Олексійович Гагарін загинув при нез'ясованих обставинах, поблизу села Новоселово, Кіржацького району, Володимирської області під час одного із тренувальних польотів.
Гагарін і Серьогін злетіли о 10:18 із підмосковного аеродрому Чкаловський у Щьолково. На момент зльоту видимість була нормальною - нижня межа хмар була на висоті 900 м над землею. Виконання завдання в пілотажній зоні мало тривати не менше 20 хвилин, але вже через чотири хвилини (о 10:30) Гагарін повідомив про закінчення завдання й запросив дозволу розвернутися й летіти на базу. Після цього зв'язок із літаком перервався.
Коли стало зрозуміло, що в літака вже закінчилося пальне, почалися пошуки, які тривали понад три години.
О 14:50 одному з вертольотів удалося виявити уламки літака МіГ-15 приблизно за 65 км від аеродрому. Уранці наступного дня на гілці знайшли клапоть льотної куртки Гагаріна з талонами на харчування в кишені. Згодом відшукали гаманець із правами водія й фотографією Корольова.
Для розслідування катастрофи створили Державну комісію, але навіть після багатомісячної роботи сотень фахівців, комісія не змогла однозначно пояснити причини трагедії. У результаті звіт комісії засекретили і його деталі відомі тільки зі статей та інтерв'ю окремих її членів. Донині причини й обставини катастрофи нез'ясовані. Існує кілька суперечливих версій події. Найімовірнішою вважається, що, за словами представників державної комісії, літак під керуванням Юрія Гагаріна й Володимира Серьогіна, упав при маневрі ухилення від кулі-зонда, якими користувалися метеорологи.
Перед польотом у космос Гагарін склав прощальний лист — на випадок, якщо загине. Цей лист вручили дружині після його загибелі під Киржачем.
У СРСР був оголошений загальнонаціональний траур. Це був перший випадок в історії країни, коли день жалоби був проголошений у разі смерті людини, що не була на цей момент чинним главою держави. Урни із прахом Гагаріна й Серьогіна замуровані в Кремлівську стіну.
Двадцяте століття назавжди ввійде в історію людства, як століття освоєння космічного простору.
Значення першого польоту людини в космос важко переоцінити. Він продемонстрував усьому людству, що неможливе стає можливим завдяки наполегливій праці людей і сміливості першопрохідців.
12-го квітня увесь світ відзначає День космонавтики. До 2011 року це свято широко святкували лише країни колишнього Радянського Союзу. Однак 7-го квітня на спеціальному планерному засіданні Генеральної Асамблеї ООН була прийнята резолюція, яка офіційно оголосила 12 квітня - Міжнародним днем космонавтики.
Звання й нагороди
Звання:
- Льотчик-космонавт СРСР (14 квітня 1961 р.).
- Герой Радянського Союзу (14 квітня 1961 р.).
- Герой Соціалістичної Праці Чехословацької Соціалістичної Республіки (28 квітня 1961 р.).
- Герой Соціалістичної Праці Народної Республіки Болгарія (23 травня 1961 р.).
- Герой Праці Демократичної Республіки В'єтнам.
- Радянський уряд також підвищив іна в званні від Старшого лейтенанта відразу до майора.
- Президент Товариства Радянсько-Кубинської дружби.
- Почесний член Товариства Фінляндія - Радянський Союз.
- Почесний громадянин Вінниці.
- З 1966 року був почесним членом Міжнародної академії астронавтики.
Юрій Гагарін був вибраний почесним громадянином міст: Калуга, Новочеркаськ, Сумгаїт, Смоленськ, Вінниця, Севастополь, Саратов (СРСР); Софія, Перник, Пловдів (Болгарія), Афіни (Греція), Фамагуста, Лімасол (Кіпр); Сен-Дені (Франція), Тренч'янські Теплиці (Чехословаччина). Йому також були вручені золоті ключі від воріт міст Каїр і Олександрія (Єгипет).
Ордени:
Леніна (СРСР), Георгія Дімітрова (Болгарія), Карла Маркса (НДР), Зірка I класу (Індонезія), Хрест Грюнвальда (Польща), Прапор I Ступеня з діамантами (Угорщина), «Намисто Нілу» (Єгипет), Велика стрічка Африканської Зірки (Ліберія), «За заслуги в галузі повітроплавання» (Бразилія), Перший кавалер ордену «Плайя-Хірон» (Куба).
Медалі та дипломи:
Медаль «Золота Зірка» (СРСР).
Золота медаль імені Костянтина Ціолковського «За видатні роботи в області міжпланетних сполучень» (АН СРСР).
Медаль де Лаво (Міжнародна федерація аеронавтики, FAI).
Золота медаль уряду Австрії, 1962.
Золота медаль і почесний диплом «Людина в космосі» Італійської асоціації космонавтики.
Золота медаль «За видатну відмінність» і почесний диплом Королівського аероклубу Швеції.
Велика золота медаль і диплом Міжнародна федерація аеронавтики.
Золота медаль Британського суспільства міжпланетних сполучень, 1961.
Медаль Колумба (Італія).
Золота медаль міста Сен-Дені (Франція).
Золота медаль Премії «За хоробрість» Фонду Маццотті (Італія), 2007 та інші.
Гагарін у Києві
Сонячним ранком 24 квітня 1966 року на перон Київського вокзалу з поїзда зійшла людина, відома в усьому світі. Це був полковник, перший льотчик - космонавт, Герой Радянського Союзу - Юрій Олексійович Гагарін. Він прибув на запрошення українського комсомолу в столицю України, щоб взяти участь у роботі XX з'їзду ЛКСМУ.
Дорогого гостя приймали в Палаці піонерів і школярів, розташованому над Дніпром, де проходив зліт комсомольців - учнів старших класів міст-героїв Києва, Ленінграда, Севастополя, Одеси та Бреста.
Гагарін виступив перед делегатами. "Мені дуже приємно, - сказав він, - що вперше довелося побувати в Києві, зустрітися з юнаками та дівчатами багатьох міст - героїв. Мені багато розповідав про красу Києва мій друг Павло Попович, але те, що я побачив своїми очима, незрівнянно з почутим ".
Разом з Юрієм Олексійовичем у Київ приїхала композитор Олександра Пахмутова. Вони їздили по Києву й знайомилися з містом : зупинялися біля пам'ятників Тарасу Шевченко, Богдану Хмельницькому, Леніну, гуляли Хрещатиком, побували в Лаврі, а в кінці дня зустрілися у видавництві " Радянська Україна"із журналістами.
25 квітня 1966 року в Жовтневому палаці культури Києва почав роботу XX з'їзд комсомолу України. У першому ряду президії разом із Гагаріним сиділи керівники тодішньої України.
Першу половину дня Юрій Олексійович провів на з'їзді, у перерві розмовляв із делегатами, а після обіду побував на трикотажній фабриці "Киянка " і зустрівся зі членами бригади, яка носила його ім'я. Наступного дня Гагарін і Пахмутова побували на заводі "Арсенал". Робочі дуже тепло прийняли гостей, а Юрій Олексійович передав у музей заводу фотоапарат " Салют " № який був зроблений в одному із цехів " Арсеналу" і побував у космосі.
Герой Радянського Союзу, перший льотчик-космонавт ін побував у Київському авіазаводі, у гостях у Генерального конструктора Антонова.
У місті Києві названо проспект ім. Ю. Гагаріна.
Рекомендована література
Гагарин, Ю. Дорога в космос. Записки летчика-космонавта СССР. / Ю. Гагарин. // М.: Воениздат.- 198с.
Гагарина, В. 108 минут и вся жизнь. / В. Гагарина. // М.: Мол. гвардія.-1986.-160 с.
Кузнецов, Н. Главный и Первый. [ , о нем ]. / Н. Кузнецов. // М.: 1988.
Гагарин, В. Мой брат Юрий: Повесть. / В. Гагарин. //Смоленск: Московский рабочий.-198с.
Позднякова, М. Космос лечит: [ Ю. Гагарин ]. / М. Позднякова. // АиФ в Украине.-2014.-№9(март).-С. 8.
Грабенко, Л. Юрий Гагарин: [ 45-летие гибели летчика-космонавта]. / Л. Грабенко. // Бульвар.-2013.-№13 (март).-С.4-7.
Емец, И. Пора сказать правду: (Ю. Гагарин). / И. Емец. // Viva биография.-2013.-№4.-С.26-39.
Богомолов, А. Гибель Гагарина: слухи и правда. / А. Богомолов. // Комс. правда.-2013.-27 марта.-С.12.
Первый послеполетный: Ю. Гагарин. //Киевский вестник.-2012.-12 апреля.-С.1-2.
Навсегда первый: Юрий Гагарин. // Viva Украина.-2011.- №8(апр.).- С.42-48.
12 апреля 1961 года: что оставалось за кадром. // Отдохни.-2011.-№16 (апр.).-С.42-43.
Первопроходцы вселенной: К 50-летию первого полета в космос. // Киевский вестник.-2011.-12 апреля.-С.1,3.
Юрий Гагарин. // Комсомольская правда.-2011.-12 апреля.-С.9-11.
[50 лет полета Ю. Гагарина]. // Комсомольская правда.-2011.-8 апреля.-С.12-13.
Треб’єв, О. Юрій Гагарін: штрихи до портрета. / О. Треб’єв. // Пенсійний кур’єр.-2011.-№14(квітень).- С.12.
[Гагарин сначала научился летать, а потом ездить]. // Комсомольская правда.-2011.-15 апреля.- С.33.
Емельяненко, А. Эта память не имеет цены: Ю. Гагарин. / А. Емельяненко. // 7Я.-2011.-№12(март).-С.22.
Ревуцька, Л. Громадянин Всесвіту: Ю. Гагарін. / Л. Ревуцька. // Країна знань.-2011.-№2-3.-С.2-8.
Гагарины: судьба звездной семьи. // Газета по-киевски.-2010.-12 апреля.-С.10.
Платонов, В. Космонавт №1 ( Ю. Гагарин). / В. Платонов. // Дзеркало тижня.-2010.-№14 (квітень).-С.11.
Мітіков, Ю. Перша людина в космосі: Що ми про це знаємо. / Ю. Мітіков. // Дзеркало тижня.-2009.-№13(квітень).-С.11.
Знаете, каким он парнем был: Ю. Гагарин. // Бульвар.-2009.-№52.-С.11-12.
Все версии гибели Гагарина. // Сегодня.-2008.-7 апреля.-С.8-9.
Обермко, В. Человек, который родился вовремя: Ю. Гагарин. // АиФ.-2009.-№10(март).-С.22.
Шуневич, В. [ Юрий Гагарин]. // Факты.-2008.-27 марта.-С.5.
Колумб космоса: [ Ю. Гагарин]. / В. Шуневич. // Країна знань.-2006.-№4.-С.33-36.
Матеріли з електронних ресурсів
Перший космонавт планети Земля. До 75-річчя від дня народ
ження іна. http:///gagarin
Юрий Гагарин. ().Биография. http://www. aska-life. /people/Yuryi_Haharyn. html
История любви Гагарина. http://www. *****/daily/23687.5/51837/
Из истории подготовки первых космонавтов. http://www. *****/bookcase/books/20gagarin/text/03.htm
Гагарина сгубили российское разгильдяйство и безалаберность. http://www. webcitation. org/616kqZpsm
Юрий Гагарин - первый космонавт Земли. http:///ru/yuriy-gagarin/
